Рішення № 116577010, 25.01.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2024 року Справа№200/6440/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Варбан Олександр Валентинович в інтересах ОСОБА_1 звернувся через систему Електронний суд до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі Відповідач 2), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

визнання неправомірним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13 вересня 2023 року №056550005512, рішення Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області від 05 жовтня 2023 року №056550005512 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за Списком №1;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 08 лютого 1995 року по 03 грудня 1996 року на посаді засипальника шихти та склобою в Орендному підприємстві Костянтинівський завод Скловиробів ім. 13 ти розстріляних робітників, з 04 грудня 1996 року по 31 грудня 1997 року на посаді скловара в Орендному підприємстві Костянтинівський завод Скловиробів ім. 13 ти розстріляних робітників, з 01 січня 20002 року по 05 лютого 2002 року, з 20 лютого 2002 року по 20 березня 2002 року, з 09 квітня 2002 року по 14 травня 2002 року, з 01 серпня 2005 по 09 серпня 2005 року на посадах скловара в Товаристві з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Кристал а також період проходження служби в Збройних силах України з 08 грудня 1992 року по 25 грудня 1994 року;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за Списком №1 та з урахуванням норм статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 16 жовтня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачами протиправно не зараховані періоди роботи зі шкідливими умовами праці за Списком №1, записи про які наявні в трудовій книжці та у пільгових довідках. Період проходження військової служби підлягає зарахуванню відповідно до ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення, ст. 8 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

29 листопада 2023 року на адресу суду надійшли пояснення від Головного управління ПФУ в Донецькій області, відповідно до яких останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивач, через веб-портал, звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах від 06.09.2023 року відповідно до частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві. До пільгового стажу роботи за Списком № 1 не враховано періоди роботи згідно довідок від 09.10.2008 № 142, 143, від 13.10.2008 № 72 через відсутність наказів про атестацію робочих місць та додатків до неї. Наявність 6 років стажу роботи за Списком № 1 дає право на зниження пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України № 1058, тобто у 54 роки.

ОСОБА_1 повторно звернувся через веб портал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 27.09.2023. Заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. До пільгового стажу роботи не враховано періоди роботи: згідно довідок від 09.10.2008 № 142 з період з 08.02.1995 по 03.12.1996, № 143 з 04.12.1996 по 08.06.1999, з 25.11.1999 по 31.10.2000, оскільки відсутня атестація робочого місяця, додаток до атестації та довідка не відповідає додатку № 5 до Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі[1]Постанова № 637), відсутній документ про право підпису інспектора відділу кадрів; згідно довідки від 13.10.2008 № 72 від 01.11.2000 по 05.02.2002, з 20.02.2002 по 20.03.2002, з 09.04.2002 по 14.05.2002, з 07.10.2003 по 25.11.2004, з 28.12.2004 по 09.08.2005, оскільки відсутня атестація робочого місця, додатку до атестації. Також у довідці не вірно застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за період роботи з 01.11.2000 по 05.02.2002, з 20.02.2002 по 20.03.2002, з 09.04.2002 по 14.05.2002, оскільки п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. На даний період роботи повинно бути посилання на чинне на момент роботи особи Постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

05 грудня 2023 року від Відповідача 2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 34 роки 6 місяців 17 днів, пільговий за Списком 1 6 років 6 місяців 21 день. До пільгового стажу роботи за Списком № 1 не враховано періоди роботи згідно довідок від 09.10.2008 № 142, 143, від 13.10.2008 № 72 через відсутність наказів про атестацію робочих місць та додатків до неї. Враховуючи наведене вище, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Також, вказав, що Відповідачем 2 не розглядались накази про результати атестації робочих місць по ОП Костянтинівський завод Скловиробів та ТОВ ТК Кристал, які були надані позивачем до заяви про призначення пенсії при повторному зверненні 27.09.2023 року.

18 грудня 2023 року від Відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та вказав, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 34 роки 6 місяців 17 днів, пільговий за Списком 1 6 років 6 місяців 21 день. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідок від 09.10.2008 № 142 з період з 08.02.1995 по 03.12.1996, № 143 з 04.12.1996 по 08.06.1999, з 25.11.1999 по 31.10.2000, оскільки відсутня атестація робочого місяця, додаток до атестації та довідка не відповідає додатку № 5 до Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відсутній документ про право підпису інспектора відділу кадрів, - згідно довідки від 13.10.2008 № 72 та від 01.11.2000 по 05.02.2002, з 20.02.2002 по 20.03.2002, з 09.04.2002 по 14.05.2002, з 07.10.2003 по 25.11.2004, з 28.12.2004 по 09.08.2005, оскільки відсутня атестація робочого місця, додатку до атестації. Також у довідці невірно застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за період роботи з 01.11.2000 по 05.02.2002, з 20.02.2002 по 20.03.2002, з 09.04.2002 по 14.05.2002, оскільки п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. На даний період роботи повинно бути посилання на чинну, на момент роботи особи, Постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_1 від 14.03.2019 року.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного Державного демографічного реєстру.

06 вересня 2023 року ОСОБА_1 через веб-портал звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та надав всі необхідні документи.

Судом встановлено, що звернення позивача опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.09.2023 року №056550005512 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п.п. 1 п. 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Страховий стаж складає 36 роки 6 місяців 17 днів, пільговий за Списком 1 6 років 6 місяців 21 день. До пільгового стажу роботи за Списком № 1 не враховано періоди роботи згідно довідок від 09.10.2008 № 142, 143, від 13.10.2008 № 72 через відсутність наказів про атестацію робочих місць та додатків до неї.

27.09.2023 року позивач через веб-портал повторно звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та надав всі необхідні документи.

Звернення позивача опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 № 339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.10.2023 року №056550005512 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п.п. 1 п. 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Страховий стаж становить 28 років 06 місяців 17 днів, пільговий за Списком №1 6 років 6 місяців 21 день. До пільгового стажу роботи не враховано періоди згідно довідок від 09.10.2008 № 142 з період з 08.02.1995 по 03.12.1996, № 143 з 04.12.1996 по 08.06.1999, з 25.11.1999 по 31.10.2000, оскільки відсутня атестація робочого місяця, додаток до атестації та довідка не відповідає додатку № 5 до Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі[1]Постанова № 637), відсутній документ про право підпису інспектора відділу кадрів, згідно довідки від 13.10.2008 № 72 від 01.11.2000 по 05.02.2002, з 20.02.2002 по 20.03.2002, з 09.04.2002 по 14.05.2002, з 07.10.2003 по 25.11.2004, з 28.12.2004 по 09.08.2005, оскільки відсутня атестація робочого місця, додатку до атестації. Також у довідці не вірно застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за період роботи з 01.11.2000 по 05.02.2002, з 20.02.2002 по 20.03.2002, з 09.04.2002 по 14.05.2002, оскільки п.3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. На даний період роботи повинно бути посилання на чинну на момент роботи особи Постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162. Не погодившись з рішеннями відповідачів щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Не погодившись з рішеннями відповідачів, щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Частиною другою статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 №159/4178/16-а.

У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 12.07.1988 року щодо спірних періодів наявні наступні записи:

08.02.1995 року прийнятий в цех виробництва пляшкового скла засипальником шихти та склобою 3 розряду (запис №6);

04.12.1996 року переведений на посаду скловара (запис №7);

31.10.2000 року звільнений за власним бажанням (запис №11);

01.11.2000 року прийнятий на посаду скловара 5 розряду в цех виробництв пляшкового скла (запис №12);

15.05.2002 року переведений інженером-технологом (запис №13);

02.10.2002 року призначений начальником зміни (запис №14);

07.10.2003 року переведений скловаром (запис №15);

09.08.2005 року звільнений за власним бажанням (запис №16).

На час роботи позивача застосовувався Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 та Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Період роботи позивача на посаді скловара віднесена до Списку №1, Розділ XV підрозділ 1, код посади 1150101а-18852 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №162 від 11.03.1994 року та до Списку №1, розділ XV підрозділ 1 позиція 15.1а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року.

Період роботи позивача на посаді засипальника шихти віднесена до Списку №1, Розділ XV підрозділ 1, код посади 1150101а-12240 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №162 від 11.03.1994 року.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, копію витягу з якого позивачем надано до суду, останній у спірні періоди виконував роботи, які дають право на пільги у пенсійному забезпеченні (код ЗП3013А1).

Наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

Згідно зазначеного довідника код підстави ЗП3013А1 - це працівники зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.

Записи трудової книжки позивача виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачем довідок на підтвердження пільгового стажу не має бути обов`язковою умовою для такого підтвердження.

Крім того, позивачем, разом із заявами про призначення пенсії надані довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 142, 143 від 09.10.2008 року відповідно до яких ОСОБА_1 у період з 08.02.1995 року по 03.12.1996 року виконував у виробництві тарного посуду із скла, ділянка приготування скломаси за професією засипальника шихти, що передбачено Списком 1 розділу ХУ, підрозділ 1, пункт а, код 1150101а-12240,з 04.12.1996 року по 08.06.1999 року, з 25.11.1999 року по 31.10.2000 року за професією скловар, що передбачено Списком 1, розділу ХУ, підрозділ 1, код 1150101а-18852 відповідно до постанови КМУ №162 від 11.03.1994 року та довідка №72 від 13.10.2008 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до якої позивач у період з 01.11.2000 року по 05.02.2002 року, з 20.02.2002 року по 20.03.2002 року, з 09.04.2002 року по 14.05.2002 року, з 07.10.2003 року по 25.11.2004 року та з 28.12.2004 року по 09.08.2005 року виконував у виробництві тарного посуду із скла, ділянка приготування скломаси за професією скловар, що передбачена Списком 1, розділу ХУ, підрозділ 1, позиція 15.1а відповідно до постанови КМУ №36 від 16.01.2003 року.

Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (виправдання) свого рішення.

Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).

Підставами щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 довідок від 09.10.2008 № 142, 143, від 13.10.2008 № 72 Відповідач 1 та Відповідач вказали відсутність наказів про атестацію робочих місць та додатків до неї, також Відповідач 1 посилається на те, що довідка не відповідає додатку № 5 до Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року та у від 13.10.2008 № 72 невірно застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року (далі Порядок №442) та розробленими на виконання вказаної постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як вбачається із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідно до пункту 10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Тобто, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

В той же час, за приписами пункту 4 Порядку №442 відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Таким чином, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах, що є неправомірним. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. У свою чергу особа, яка працює на посаді, та по якій має, бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Отже, можна дійти висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, за якими документи з атестації робочих місць відсутні з незалежних від них причин, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенси за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.

Разом із цим, зазначаю, що згідно абзаців 1 та З п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою; заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються у відповідному журналі. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви.

Відповідно до п, 4.2 цього ж Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно абз. 2 п. 1.7 Порядку № 22-1 у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Відповідно до п. 3.3 зазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу І цього Порядку (в тому числі непрацюючим особам, які звернулись за призначенням пенсії), щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Відповідачами при прийомі документів від позивача не вимагалось від позивача надати у тримісячний строк з дня прийняття заяви додаткові документи, а також відсутні будь-які інші докази на підтвердження виконання управлінням приписів пунктів 1.7 та 3.3 Порядку № 22-1 щодо надання мені допомоги в одержанні необхідних документів для призначення пенсії.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 4.2 вказаного Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається значний обсяг прав та обов`язків в органів Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

При цьому, а ні Відповідачем 1, а ні Відповідачем 2 не вчинялись відповідні дії щодо здійснення зустрічної перевірки первинних документів для підтвердження спірного періоду роботи.

Позитивним обов`язком держави в цілому та її державних органів, у тому числі Пенсійного фонду України, є забезпечення можливості збереження на підприємствах первинних документів про роботу працівників від яких залежить виникнення і реалізація майнових прав громадян при призначенні пенсії. Не забезпечення належного зберігання вказаних документів на підприємствах, не витребування вичерпної інформації органами Пенсійного фонду і невиконання своїх гарантійних функцій державою, незалежно від надзвичайності підстав та, як наслідок, обмеження громадянам в реалізації підтвердження прав на пенсійне забезпечення, не повинно нівелювати або обмежувати конституційні права позивача.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнені довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №569/9411/14-3.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а вказав на те, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Беручи до уваги зазначені правові висновки Верховного Суду, позивач не може бути позбавлений права на пенсію внаслідок відсутності підтвердження проведення атестації робочих місць, на яких набув пільговий стаж та формальних неточностей у довідках.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Відповідачем 1 та Відповідачем 2 протиправно не було враховано пільгові довідки позивача № 142, 143 від 09.10.2008 року та № 72 від 13.10.2008 року.

З урахуванням наведеного відмовляючи у врахуванні до пільгового стажу періоду роботи згідно довідок № 142, 143 від 09.10.2008 року та № 72 від 13.10.2008 року відповідачі, не дотримались принципу повного, всебічного та обґрунтованого розгляду документів, що призвело до безпідставної та необґрунтованої відмови у призначенні пенсії за віком за Списком № 1, а отже, позивачу безпідставно не зараховано до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 08 лютого 1995 року по 03 грудня 1996 року, з 04 грудня 1996 року по 31 грудня 1997 року, з 01 січня 20002 року по 05 лютого 2002 року, з 20 лютого 2002 року по 20 березня 2002 року, з 09 квітня 2002 року по 14 травня 2002 року, з 01 серпня 2005 по 09 серпня 2005 року.

Щодо військової служби.

Період проходження військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 підтверджується трудовою книжкою та військовим квитком серії НОМЕР_3 від 25.12.1992 року.

На підставі абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011- XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби (...) зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу (...) особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне за6езпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно- технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу (...), не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічні положення викладені в частині першій статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу, відповідно до яких військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Законодавець визначає такі самостійні підстави для зарахування періоду служби до пільгового стажу: якщо на момент призову особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, якщо на момент призову особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як свідчить трудова книжка позивача, він перед призовом на строкову військову службу не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному заклад та не працював за професією або займав посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до розрахунку стажу РС-право період військової служби позивача 25.12.1992 року по 10.11.1994 року зараховано до страхового стажу.

Отже, Пенсійний орган правомірно зарахував до страхового стажу позивача період проходження строкової військової служби.

Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, враховуючи те, що позивачу вже була призначена пенсія суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком, враховуючи положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог та задоволення позову шляхом:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №056550005512 від 13 вересня 2023 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області №056550005512 від 05 жовтня 2023 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за Списком №1;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 08 лютого 1995 року по 03 грудня 1996 року на посаді засипальника шихти та склобою в Орендному підприємстві Костянтинівський завод Скловиробів ім. 13 ти розстріляних робітників, з 04 грудня 1996 року по 31 грудня 1997 року на посаді скловара в Орендному підприємстві Костянтинівський завод Скловиробів ім. 13 ти розстріляних робітників, з 01 січня 20002 року по 05 лютого 2002 року, з 20 лютого 2002 року по 20 березня 2002 року, з 09 квітня 2002 року по 14 травня 2002 року, з 01 серпня 2005 по 09 серпня 2005 року на посадах скловара в Товаристві з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Кристал.

Щодо вимоги позивача про призначення пенсії з 16.10.2022 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.14-6.2 Прикінцевих положень Закону №1058, тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений ч.1 ст. 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24.02.2022, пенсія призначається: за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку; по інвалідності - з дня встановлення інвалідності; у зв`язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника; за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24.02.2022.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України формується у порядку, визначеному КМУ.

Оскільки позивач зареєстрований та мешкає в місті Костянтинівка Донецької області (Костянтинівська МТГ) відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, території Торецької МТГ, Костянтинівської МТГ. Покровської МТГ та Краматорської МТГ є територією на яких ведуться (велися) бойові дії.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач повинен розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 06.09.2023 року саме з урахуванням норм встановлених в ст.14-6.2 Прикінцевих положень Закону №1058, тобто з дати здобуття такого права 16.10.2022 року.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, відповідно вимога позивача про призначення відповідачем пенсії з 16.10.2022 року не підлягає задоволенню як передчасна.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

При прийнятті рішення суд виходить з положень, закріплених в п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, де вказано, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що з відповідачів треба стягнути належну суму судового збору у розмірі 858,88 грн. пропорційно.

Керуючись ст.ст. 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №056550005512 від 13 вересня 2023 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області №056550005512 від 05 жовтня 2023 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) від 06.09.2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 08 лютого 1995 року по 03 грудня 1996 року на посаді засипальника шихти та склобою в Орендному підприємстві Костянтинівський завод Скловиробів ім. 13 ти розстріляних робітників, з 04 грудня 1996 року по 31 грудня 1997 року на посаді скловара в Орендному підприємстві Костянтинівський завод Скловиробів ім. 13 ти розстріляних робітників, з 01 січня 20002 року по 05 лютого 2002 року, з 20 лютого 2002 року по 20 березня 2002 року, з 09 квітня 2002 року по 14 травня 2002 року, з 01 серпня 2005 по 09 серпня 2005 року на посадах скловара в Товаристві з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Кристал.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, 36014, Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, 66) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 429,44 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 судовий (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) збір у розмірі 429,44 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.О. Кошкош