Рішення № 116571823, 22.12.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/31754/21

Провадження 2-а/760/1140/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.

з участю секретаря судового засідання - Тодосюк Г.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м. Києва про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Харченко С.В. звернувся в суд з позовом до ДПП м. Києва, в якому просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову БАА №920362 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, провадження по адміністративній справі закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував автомобілем та/або вчинив порушення ПДР. 11 листопада 2021 року близько 22 год. ОСОБА_1 знаходився біля припаркованого автомобіля, в АДРЕСА_1 (по місцю свого проживання). Автомобіль не рухався. В цей час до нього підійшли працівники поліції та почали перевірку документів. ОСОБА_1 повідомив працівників поліції, що не керує автомобілем і не збирається цього робити, а тому не може бути притягнутим до відповідальності за порушення ПДР. Не дивлячись на заперечення ОСОБА_1 працівники поліції викликали інший екіпаж поліції, а самі поїхали у невідомому напрямку. Працівники поліції, які приїхали абсолютно безпідставно склали постанову за ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Позивач з даною постановою не згоден, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2021 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Аксьонову Н.М.

Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14 вересня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначив, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень відповідача в порядку і спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі. Вказав, що під час патрулювання Оболонського району міста Києва екіпажем Рубін - 552, а саме заступником командира роти №2 батальйону №4 полку №1 капітаном поліції Костюковим О.А. 14.11.2021 було помічено транспортний засіб «FIAT 500», н.з. НОМЕР_1 , водій якого керуючи транспортним засобом перетнув подвійну суцільну розмітку 1.3 по проспекту Героїв Сталінграда, 17 А в м. Києві, що стало причиною зупинення водія згідно ст.55 Закону України «Про Національну поліцію». Відтак, інспектор, підійшовши до водія, представився, пояснив причину зупинки та на підставі п.2.4 (а) висунув законну вимогу водію пред`явити документи передбачені у п.2.1 ПДР. Під час спілкування з позивачем інспектором було виявлено у нього ознаки алкогольного сп`яніння та в подальшому складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп`яніння. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 16.06.2022 у справі №756/18535/21 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Як зазначено в постанові суду від 16.06.2022 №756/18535/21, позивач у судовому засіданні не заперечував факт керування, та пояснив, що повертаючись додому перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, після чого був зупинений працівниками поліції. Отже, факт вчинення позивачем доведений у повній мірі.

Відповідно до розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Таким чином, в управлінні патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції відсутні фото- та відеоматеріали на підставі яких була винесена постанова серії БАА №920362 від 14.11.2021, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Також просить суд врахувати, що справа №760/31754/21 відноситься до категорії справ незначної складності та по ним є стала судова практика, а тому написання позовної заяви не потребує додаткових зусиль та знання у представника позивача, як наслідок сума на її написання є завищеною. Вважає, що кількість потраченого часу для підготовки та подачі позовної заяви, а також ціна за дану послугу є в значній мірі завищеною, чим потребувало насправді.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, викладені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.

14 листопада 2021 року заступником командира роти №2 батальйону №4 полку №1 УПП в м. Києві Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Костюковим О.А. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №920362, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 14 листопада 2022 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «FIAT 500», н.з. НОМЕР_1 , на проспекті Героїв Сталінграду, 12П у м. Києві, перетнув подвійну суцільну дорожню горизонтальну розмітку, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків.

Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, вважає таку постанову необґрунтованою, неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає нормам КУпАП, винесена без з`ясування та доведеності обставин, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки адміністративного проступку (правопорушення), за який законодавством України встановлено адміністративну відповідальність. Оскаржувана постанова не містить посилань на жодні докази, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).

Пунктом 1.1 ПДР передбачено, що вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Дорожня розмітка 1.3 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху. Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що суд бере до уваги лише ті докази які здобуті в порядку, що не суперечить Закону.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст.251 КУпАП. До відзиву також не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, як і не надано доказів на спростування аргументів позивача.

При цьому посилання представника відповідача на обставини, встановлені постановою Оболонського районного суду м. Києва від 16.06.2022 у справі №756/18535/21, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, самі по собі, за відсутності інших доказів не є беззаперечним підтвердженням вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Як вбачається з постанови Оболонського районного суду м. Києва від 16.06.2022 у справі №756/18535/21 позивач у судовому засіданні зазначив, що повертаючись додому перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки, після чого був зупинений працівниками поліції. Проте, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів фіксації факту вчинення правопорушення, суд не може встановити чи дійсно було вчинено правопорушення та чи винен позивач в його вчиненні.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при звернення до суду з позовом було сплачено 908 грн. судового збору.

Разом з тим, у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від такого висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 гривні.

Тобто за подання позовної заяви з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності необхідно було сплатити судовий збір у сумі 454 грн (2270 грн х 0,2).

Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог з відповідача - Департаменту патрульної поліції, який є суб`єктом владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на оплату судового збору у розмірі 454 грн.

Також враховуючи, що позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено у постанові Велика Палата Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач має право на звернення до суду з клопотанням про повернення переплаченого судового збору у сумі 454 грн.

Що стосується витрат на правову допомогу суд зазначає таке,

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частин третьої-четвертої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вбачається, що для того, щоб встановити, чи скористалась особа своїм правом на професійну правничу допомогу, наявність у неї у зв`язку з цим судових витрат та їх розмір, сторона має надати відповідні докази в установленому законом порядку.

На підтвердження надання позивачу адвокатом правничої допомоги до справи долучено: ордер; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 005796 від 10.11.2016; копію договору про надання правової допомоги №88/21 від 19.11.2021; копію додаткової угоди №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №88/21 від 19.11.2021; копію акта №1 про надання правової допомоги від 19.11.2021; копії квитанцій про оплату витрат на професійну правничу допомогу №2733714 від 19.11.2021 на суму 5000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позову, оскільки справа відноситься до категорії справ незначної складності, написання позовної заяви не потребувало додаткових зусиль, а тому кількість витраченого часу для підготовки позовної заяви та ціна за дану послугу є завищеними.

Враховуючи заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу, складність справи, час та обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.2, 9, 90, 139, 244- 246, 255, 286, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м. Києва про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №920362 від 14 листопада 2021 року, винесену заступником командира роти №2 батальйону № 4 полку №1 Управління патрульної поліції в м. Києві капітаном поліції Костюковим Олегом Анатолійовичем, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 3454 (три тисячі чотириста п`ятдесят чотири) гривні в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова