Рішення № 116570029, 14.12.2023, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1635/22

Провадження №2/367/2614/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2023 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

при секретарі судових засідань Балинської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Посилався на те, що 24 грудня 2021р. приблизно о 23:15 годині у м. Ірпінь, на вул. Центральна, 6Д відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу Honda Civic р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Renault Kangoo p.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Згідно з постановою Ірпінського міського суду Київської області від 18.01.2022р. у №?367/9945/21, ДТП трапилась у зв`язку з порушенням ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого завдано механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.

На дату ДТП (24 грудня 2021р.) цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Honda Civic р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕСАЙ. за полісом №ЕР- 203648404.

Внаслідок вказаної ДТП ОСОБА_1 було завдано шкоду, у зв?язку з пошкодженням належного їй транспортного засобу Renault Kangoo р.н. НОМЕР_4 .

28.12.2021р. на юридичну адресу ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» та ТОВ «Фінанс-Лайн» було надіслано повідомлення ДТП.

Враховуючи, що Страховик взагалі не оглянув транспортний засіб Позивача, тобто не виконав обов?язків, закріплених в ст. 34 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо направлення протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення розміру збитків, сторона Позивача самостійно замовила оцінку розміру збитків, які були завдані Позивачу у зв?язку з пошкодженням транспортного засобу Renault Kangoo р.н. НОМЕР_4 .

За результатами оцінки, було складено Звіт №2005 від 06.01.2022р. згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Kangoo р.н. НОМЕР_5 складає 119937,44 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу (вартість матеріального збитку) складає 84300,42 грн.

В порядку досудового врегулювання спору Позивачем 21.01.2022 р. надіслано до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» заяву про страхове відшкодування, в якій, просив протягом 15 днів з моменту отримання заяви виплатити страхове відшкодування на рахунок ремонтної організації, яка є платником податку на додану вартість.

Отже, у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» виникло зобов?язання здійснити виплату суми страхового відшкодування на рахунок ремонтної організації без її зменшення на суму податку на додану вартість.

Однак, вказане зобов`язання не було виконане.

В порядку досудового врегулювання спору Позивачем 08.02.2022 р. надіслано до ОСОБА_2 заяву-вимогу з проханням відшкодувати Позивачу завдану шкоду протягом семи днів з моменту отримання цієї заяви-вимоги у розмірі 36637,02 грн.

Однак, вказане зобов`язання не було виконане.

Загальний розмір шкоди складає 122737,44 грн. (що складається з 119937,44 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля + 2800 грн. витрат на проведення оцінки завданого збитку).

Просив стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.ЕС.АЙ», на користь ОСОБА_1 86 100 (вісімдесят тисяч сто) гривень 42 копійки. А також стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 36 637 (тридцять шість тисяч шістсот тридцять сім) гривень 42 копійки та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 06.07.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.

28.09.2023 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до судового розгляду.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, у поданих до суду заявах просили розглянути справу у їх відсутності. Просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.ЕС.АЙ» у судове засідання не з`явився, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Відповідачами відзиви на позов подано не було.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом, постановою Ірпінського міського суду Київської області від 18.01.2022р. у справі №?367/9945/21, ОСОБА_2 було визнано винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24 грудня 2021 року та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Постановою суду було встановлено, що ОСОБА_2 24.12.2021 року о 23-15 год в м.Ірпінь по вул. Центральна 6Д, керуючи автомобілем HONDA CIVIC д.н.з. НОМЕР_6 не врахував швидкості руху, стан транспортного засобу, дорожньої обстановки, що призвело до зіткнення з автомобілем RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_7 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП..

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На час розгляду справи в суді вказана постанова є чинною, не скасовувалася, а тому суд вважає встановленим факт вини водія ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди 24.12.2021 року.

Позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Renault Kangoo р.н. НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 .

Судом також встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР- 203648404, забезпечено транспортний засіб - автомобіль марки Honda Civic р.н. НОМЕР_3 . Поліс укладено між страховиком Товариством з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕСАЙ. та страхувальником ОСОБА_2 .

Сторони визначилися, що умовами цього договору є страховий випадок, тобто подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки «Ваз 21093»д.н. НОМЕР_9 і внаслідок якої настає цивільна-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором - полісом, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну у розмірі 130000 гривень.

28.12.2021р. ОСОБА_1 на юридичну адресу ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» та ТОВ «Фінанс-Лайн» надіслала повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до Звіту №2005про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 06.01.2022 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Kangoo р.н. НОМЕР_5 складає 119937,44 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу (вартість матеріального збитку) складає 84300,42 грн.

Судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами є деліктними та регулюються відповідними нормами ЦК України.

Так, положеннями частини 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У статті 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 1 березня 2013 року роз`яснено, що відповідно до статей1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Правовідносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорт них засобів» (надалі Закон), що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб -транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до приписів статей 22, 29 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом вказаних норм, з урахування положень абзацу другого пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому виплата зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, який повертається після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

Саме такий правовий висновок щодо застосування вказаних норм викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц (провадження № 61-4507св18).

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092(далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Вказаний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17 (провадження № 61-26508св18), що відповідає висновку, зробленому у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16 (провадження № 61-31661св18), згідно якого за правилами статей1188,1192ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна.

Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу без врахування коефіцієнта фізичного зносу.

При цьому,суд враховує, що відповідно до положень ст. 29 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Окрім того, суд зауважує, що право на звернення до суду закріплено у Конституції України та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У Законі № 1961-IVдетально регламентовано дії водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IVпередбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цьогоЗ акону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IVпідставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IVстрок є присічним і поновленню не підлягає.

Із аналізу наведених норм спеціального Закону № 1961-IV можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ «СК «Ю.САЙ.» за полісом №ЕР-203648404 з франшизою 1000 грн. остання зобов`язана сплатити ОСОБА_1 83300,42 грн. страхового відшкодування, що випливає з розрахунку: 84300,42 грн. - 1000 грн. = 83300,42 грн., де 84300,42 грн. - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Kangoo р.н. НОМЕР_7 з урахуванням зносу відповідно до Звіту №2005 від 06.01.2022 р., 1000 грн. - сума франшизи згідно полісу №EP-203648404.

Так як відповідальність ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» обмежена умовами полісу та Законом ОСЦІВНТЗ, ОСОБА_2 як особа, винна в завданні школи, зобов?язаний відшкодувати завдану ОСОБА_1 шкоду в повному обсязі. В даному випаду, в розмірі суми, що не покривається страховим відшкодуванням, а саме 36637,02 грн., виходячи з розрахунку: 119937,44 грн. - 83300,42 грн. = 36637,42 грн., де 119937,44 грн. - вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Kangoo р.н. НОМЕР_10 відповідно до Звіту № 2005 від 06.01.2022 р., 83300,42 грн. - сума страхового відшкодування (вартість матеріального збитку Звіту №?2005 від 06.01.2022 р. зменшеного на суму франшизи).

Зазначена позиція підтверджується усталеною судовою практикою Верховного Суду у постановах від 21.02.2018 р. у справі №760/19377/15-ц, від 22.01.2019 р. у справі №676/518/17, від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц, від 21.02.2020 р. у справі № 755/5374/18, від 22.04.2020 р. у справі № 756/2632/17, від 22.07.2020 р. у справі № 583/3159/18, від 21.08.2019 р. у справі № 465/970/16-ц, від 18.02.2020 р. у справі №522/1251/15-ц.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що з ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 83300,42 грн., а також з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума, що не покривається страховим відшкодуванням у розмірі 36637,42 грн.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Такі витрати мають бути співмірними зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно Договору № 2005 від 30.12.2021 року, оцінювач ФОП ОСОБА_5 , який діє на підставі свідоцтва, уклав договір з ОСОБА_1 щодо визначення розміру матеріального збитку транспортного засобу Renault Kangoo р.н. НОМЕР_7 .

Відповідно до Договору № 2005 від 30.12.2021 року позивач має сплатити за виконані роботи оцінювачу - 2 800,00 грн. Дану суму позивачем було сплачено оцінювачу ФОП ОСОБА_5 , що підтверджується Дублікатом квитанції про сплату від 30.12.2021 року, рахунком № 2005 від 30.12.2021 року та актом виконаних робіт № 2005 від 06.01.2022 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Тому з ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 83300,42 грн., витати за оцінку розміру збитків у сумі 2 800 грн., а також з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума, що не покривається страховим відшкодуванням у розмірі 36637,42 грн.

В порядку ст. 141 ЦПК України стягненню також підлягає судовий збір.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 23, 509, 511, 599, 636, 999, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 142, 247, 259, 263, 264-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.ЕС.АЙ», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.ЕС.АЙ», код ЄДРОПУ 32404600, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , в рахунок страхового відшкодування суму 86 100 (вісімдесят тисяч сто) гривень 42 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди суму 36 637 (тридцять шість тисяч шістсот тридцять сім) гривень 42 копійки.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Ю.ЕС.АЙ», код ЄДРОПУ 32404600, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , судовий збір у розмірі 861 (вісімсот шістдесят одна) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , судовий збір у розмірі 366 (триста шістдесят шість) гривні 37 копійок.

Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Копію заочного рішення суду направити сторонам для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Я.В. Шестопалова