Ухвала суду № 116559268, 19.01.2024, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/208/24

Провадження № 1-кс/739/81/24

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна

19 січня 2024 року м. Новгород-Сіверський

Слідчий суддя Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 слідчого ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого у провадженні старшого слідчого СВ Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, внесене у кримінальному провадженні №12020270190000257 від 03.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого у провадженні старшого слідчого СВ Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, внесене у кримінальному провадженні №12020270190000257 від 03.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч.4 ст.191, ч.3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України, а саме, на нерухоме майно щодо суб`єкта у власності підозрюваного ОСОБА_5 земельні ділянки в кількості 30 (тридцяти) земельних ділянок площею 2 га кожна, для забезпечення цілей кримінального провадження та відшкодування збитків завданих кримінальним правопорушенням. Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, зазначивши, що представником потерпілої сторони заявлено цивільний позов у даному кримінальному провадженні. Прокурор ОСОБА_3 підтримавклопотання та просивйого задовольнити. Заслухавши доводи слідчого та прокурора та дослідивши додані до нього матеріали, якими обґрунтовується необхідність накладення арешту, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання, виходячи з наступного. Слідчим суддею встановлено, що Новгород-Сіверським РВПГУНП вЧернігівській проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020270190000257 від 03.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч.4 ст.191, ч.3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України. Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Відповідно до п. 7) ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено такий види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна. Статтею 132 КПК України визначені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження та передбачені обставини, за яких не допускається застосування заходів кримінального провадження. Серед таких обставин у п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України зазначена необхідність слідчого, дізнавача, прокурора довести, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора. Згідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. За ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Пунктом 15 ч.1 ст. 7 КПК України встановлено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 1 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Згідно з п. 18) ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні. На підставі викладеного слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки, слідчим та прокурором під час судового розгляду не доведена фактична та ринкова вартість земельних ділянок, на які орган досудового розслідування просить накласти арешт, а з дослідженого в судовому засіданні цивільного позову вбачається, що позов заявлений потерпілою стороною в розмірі 3957489,18 грн., в той же час згідно клопотання вбачається спричинення збитків на суму 748450,76 грн., пояснити та обґрунтувати такі розбіжності в судовому засіданні ні слідчий та прокурор на змогли. Відповідно до ст.171 КПК України, до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. Дана вимога цього Закону слідчим та прокурором, при розгляді даного клопотання не дотримана. Дане клопотання, ухвалою слідчого судді від 15.01.2024 року, поверталось прокурору для усунення недоліків, а саме, в зв`язку з тим, що не був заявлений цивільний позов. Всупереч вимогам ст. 170 КПК України, доданий прокурором цивільний позов не містить доказів його обґрунтованого розміру. Крім того, на даний час слідчимне доведено,наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 КПК України. Саме по собі твердження слідчого та прокурора про ймовірність відшкодування шкоди, на переконання слідчого судді є недостатнім, і в даному випадку клопотання про накладення арешту є передчасним та не обгрунтованим. Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення , ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. За змістом ст.370 КПК України вмотивованим є судове рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Поняття доцільності, потреби досудового слідства не можуть переважати на принципами і засадами кримінального судочинства та конституційними принципами. Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання не доведено наявність законних підстав для такого втручання у права осіб, яке пов`язане із обмеженням права користування належним їм майном. Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого у провадженні старшого слідчого СВ Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, внесене у кримінальному провадженні №12020270190000257 від 03.10.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.3 ст.358, ч.1 ст.366 КК України, а саме на земельні ділянки - відмовити. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали оголошено 23 січня 2023 року о 09.15 год.