Ухвала суду № 11655405, 17.09.2010, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2-7276/10/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2010 року суддя Київського районного суду м. Харкова Шмадченко С.І. при секретарі Бурдіній Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФ в Київському районі м. Харкова, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року приписів ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» щодо не нарахування їй щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а також зобовязати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та провести відповідні нарахування і виплати на її користь недоплачену їй, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2010 року провадження по даній справі відкрито.

Вивчивши позовну заяву та додані до позову матеріали, суд вважає, що провадження по справі слід закрити з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 15 ЦПК України із змінами внесеними Законом України від 18.02.2010 року № 1691-VI, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 09.09.2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним подання Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, повязаних із соціальними виплатами визнано таким, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), положення Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, повязаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI, а саме:

- пункту 2 розділу І: «Пункт 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України ( Відомості Верховної Ради України, 2005 р., №№ 35-37, ст.. 446) виключити»;

- пункту 2 розділу ІІ: «Після набрання чинності цим Законом адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження яких було відкрито за пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Адміністративні позови, апеляційні та касаційні скарги чи подання, подані до набрання чинності цим Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства».

Також цим рішенням визнано, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним), пункт 2 ч. 1 ст.15 ЦПК України в редакції Закону України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, повязаних із соціальними виплатами» від 18.02.2010 року № 1691-VI.

У своєму рішенні Конституційний суд зазначив, що внесені Законом № 1691 зміни до КАС України і ЦПК України, якими спори, повязані із соціальними виплатами, вилучені з компетенції судів спеціалізованої (адміністративної) юрисдикції і передані в підсудність загальним судам (цивільна юрисдикція), не відповідають ч.1 ст. 125 Конституції України. Вказаними змінами до КАС України і ЦПК України порушено принцип спеціалізації в судочинстві та звужено раніше встановлені законом процесуальні права і гарантії особи, а механізм судового захисту менш ефективним і доступним.

Таким чином, визнання неконституційним пункту 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, повязаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI та висновки Конституційного Су3ду України щодо неправомірності передачі до юрисдикції цивільного судочинства спорів громадян із субєктом владних повноважень з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним, соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них, унеможливлюють продовження розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Відповідно до п.1ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає в порядку цивільного судочинства.

На підставі ст.. 83 ч.2 п.1 ЦПК України суд повертає ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та сплачене держмито.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст.83,209, 210 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої надбавки до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Розяснити позивачу про її право на звернення з цими вимогами в порядку, що передбачений Кодексом адміністративного судочинства України до місцевого загального суду.

Зобовязати управління Державного казначейства у Київському районі м. Харкова ГУДКУ в Харківській області повернути фізичній особі: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1,

- надмірно сплачені кошти судовий збір з місцевого бюджету у розмірі 51 грн. (пятдесят одна гривня) , який був сплачений 02.09.2010 року, квитанція № 1814_18.1 на наступні реквізити: р/р 31416537700004, одержувач УДК у Київському районі м. Харкова, код одержувача 24134573, банк одержувача - ГУДКУ в Харківській області, МФО банку одержувача 851011, код бюджетної класифікації 22090100, призначення платежу оплата судового збору за розгляд позовної заяви до суду;

- надмірно сплачені кошти витрати з інформаційно технічного забезпечення розгляду справи в суді з державного бюджету у розмірі 120 грн. ( сто двадцять гривень), який був сплачений 02.09.2010 року, квитанція № 1814_21.1 на наступні реквізити: р/р 31211259700004, код бюджетної класифікації 22050001, код одержувача 24134573, банк одержувача ГУДКУ у Харківській області, МФО банку одержувача 851011, призначення платежу оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя