Ухвала суду № 116549797, 25.01.2024, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2024 року Чернігів Справа № 620/14727/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Васил`євій А.М.,

за участю представника позивача Прокоф`єва Б.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», в якому просить зобов`язати відповідача зняти арешт із усього нерухомого майна ОСОБА_1 , яке накладене в рамках виконавчого провадження № 31483760, а саме обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12363262, зареєстрований 05.04.2012 Чернігівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 31483760 від 05.04.2012 Центрального відділу ДВС Чернігівського МУЮ, об`єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно.

Вислухавши думку представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.

За приписами частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як слідує з матеріалів справи, даний спір виник у зв`язку із не скасуванням арешту усього майна позивача, що позбавляє останнього права розпоряджатися своїм нерухомим майном, при цьому, позивачем не оскаржується правомірність накладення такого арешту та бездіяльність державного виконавця.

Згідно з частиною третьою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені в частині четвертій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», а в частині п`ятій вказаної статті заначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках виключно на підставі рішення суду.

Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 340/25/19, для визначення юрисдикції таких спорів необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

У позові позивач вказує на те, що наявність арешту на належне майно перешкоджає йому вільно розпоряджатися своїм нерухомим майном.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) й виникають із цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції (аналогічні висновки викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/1247/18).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, зокрема, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В силу вимог частини другої статті 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Так, даний спір за своєю суттю не є публічно-правовим, а стосується захисту цивільних прав позивача щодо майна, яке обтяжене арештом і повинен розглядаються в порядку цивільного судочинства за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуюче викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складено 25.01.2024.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ