Рішення № 116547627, 22.01.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року

справа №380/26838/23

провадження № П/380/27054/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19; ЄДРПОУ: 40108646), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника 30 жовтня 2023 року, винесений поліцейською взводу 2 роти 1 батальйону 4 УПП у Львівській області ДПП - сержантом поліції Гембич Юлія Степанівна серії АА №278478, стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30 жовтня 2023 року поліцейською взводу 2 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, сержантом поліції Гембич Юлією Степанівною було винесено терміновий заборонний припис серії АА №278478 щодо позивача у зв`язку із вчиненням домашнього насильства щодо його доньки. Позивач вважає, що вказаний терміновий заборонний припис було складено без правових підстав та є протиправним, оскільки він не вчиняв домашнього насильства стосовно постраждалої особи, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Ухвалою від 20.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 14.12.2023 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що доводи позивача щодо незаконності обмежувального припису не відповідають фактичним обставинам справи. Працівники патрульної поліції прибувши на виклик, заслухали та відібрали заяви в позивача та в потерпілої, склали три форми оцінки ризиків, протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача за частиною 1 статті 173-2 КУпАП серії ВАВ №220830 та винесли відповідний терміновий заборонний припис. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення було направлено до Личаківського районного суду м. Львова. Отже, враховуючи те, що поліцейськими було об`єктивно оцінено ситуацію, керуючись наявними доказами та власною дискрецією, ними було складено відповідні матеріали, в тому числі терміновий заборонний припис. Відтак поліцейський Управління приймаючи рішення про притягнення позивача до відповідальності, а саме під час винесення ТЗП, діяв в межах власної дискреції, яка визначається завданнями та функціями, передбаченими Законом України «Про Національну поліцію», КУпАП та посадовою інструкцією поліцейського. Також, з огляду на те, що було складено форму оцінки ризиків, складено Протокол про адміністративне правопорушення, відібрано пояснення, були підстави вважати, що наявні ризики повторного вчинення домашнього насильства позивачем по відношенню до потерпілої. Тому, поліцейський мав всі законні підстави для винесення ТЗП, ним дотримана процедура винесення припису, вказаний припис обґрунтований, правомірний, винесений на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Доводи позивача, викладені в позовній заяві, не спростовують факту вчинення домашнього насильства, не підтвердженні належними, допустимими та у їх сукупності достатніми доказами відповідно до вимог ст. 161 КАС України. Отже, ловоди позивача щодо необхідності визнання його протиправним безпідставні, необґрунтовані та не підкріплені нормами чинного законодавства України. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач 25.12.2023 подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що рішення працівника поліції про складення протоколу про адміністративне правопорушення та термінового заборонного припису було прийняте без з`ясування усіх обставин справи. Вважає, що наявність постійних конфліктних ситуацій між колишнім подружжям не є доказом того, що позивач виступає кривдником у відносинах. Вважає, що працівники поліції не вжили належних заходів щодо перевірки інформації щодо наявності підстав для винесення заборонного припису.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

30.10.2023 поліцейськими Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції було отримане повідомлення про вчинення домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_2 .

Як видно з записів відеореєстратора патрульних, після їхнього прибуття на місце події вони заслухали позивача по справі, ОСОБА_1 , який повідомив, що унаслідок пошкодження водопроводу у будинку, де проживає він і його колишня дружина, відбувається залиття водою підвального приміщення, що створює загрози для фундаменту будинку, окрім цього має місце загроза електропостачанню будинку. У зв`язку із цим, позивач перекрив водопостачання з метою убезпечення будинку від вказаних наслідків. Водночас, опитані працівниками патрульної поліції колишня дружина позивача ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 заявили, що позивач постійно чинить щодо них домашнє насильство у вигляді фізичного та психологічного тиску з метою змусити їх виселитися із квартири, у якій вказані особи проживають. Перекриття позивачем водопостачання також було вчинене як форма домашнього насильства.

Працівниками патрульної поліції було прийнято заяву від громадянина ОСОБА_1 , у якій останній описав, що тимчасово перекрив водопостачання з метою проведення ремонту водопроводу. Однак, донька позивача звернулась до поліції, мотивуючи це тим, що батько чинить щодо неї домашнє насильство, що не відповідає дійсності. Відтак просив притягнути до відповідальності колишню дружину та доньку за завідомо безпідставний виклик правоохоронців.

Також було прийнято заяву від доньки позивача, ОСОБА_3 , у якій вказана особа зазначила, що батько постійно чинить моральне насильство над нею, її сестрою та її матір`ю. Погрожує виселити їх із квартири, в якій вони проживають, перекриває водопостачання.

Аналогічні доводи були зазначені у письмових поясненнях, наданих громадянкою ОСОБА_3 .

Окрім того, працівниками патрульної поліції було складено форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства за результатами проведених бесід із колишньою дружиною позивача ОСОБА_2 , доньками позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

За результатами проведених бесід та заслуханих пояснень поліцейською взводу 2 роти 1 батальйону 4 УПП у Львівській області ДПП сержантом поліції Гембич Ю.С. було складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №278478 у зв`язку із скоєнням домашнього насильства: 30.10.2023 о 16 годині 19 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру стосовно дочки ОСОБА_3 , а саме, ображав, залякував виселенням з будинку. Заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 10 діб з 20 год 17 хв 30.10.2023 та діє до 20 год 17 хв 09.11.2023.

Також поліцейським №2 роти №1 батальйону №4 УПП у Львівській області ДПП Каблучковим Олегом-Михайлом було складено протокол про адміністративне правопорушення від 30.10.2023 серії ВАВ №220830 за частиною першою статті 173-2 КУпАП. У протоколі вказано: 30.10.2023 о 16 годині 19 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру, а саме: словесно ображав, залякував виселити з квартири, внаслідок чого було заподіяно психологічну шкоду психологічному здоров`ю потерпілої.

Вважаючи винесений терміновий заборонний припис протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначає Закон України від 07.12.2017 № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон №2229-VIII).

Відповідно до пунктів 3, 5, 12, 14, 16, 17 частини першої статті 1 Закону №2229-VIII: домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються;

протидія домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Отже, законодавець передбачив, що формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи є психологічне насильство. В свою чергу, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

За приписами частини першої статті 10 Закону № 2229-VIII до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать: виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством; здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії; анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством; взаємодія з іншими суб`єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону; звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Отже, Національна поліція є органом, уповноваженим на вчинення дій із запобігання та протидії домашньому насильству.

Статтею 25 Закону № 2229-VIII передбачено, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.

Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.

Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.

Дія термінового заборонного припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.

Кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов`язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.

Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.

При цьому, визначено що терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 №654 затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника (далі - Порядок №654).

Відповідно до пунктів 1-6 розділу ІІ Порядку №654, заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.

Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

Припис може містити такі заходи:

зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).

Терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер.

За наявності технічної можливості терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься в електронній формі з використанням мобільного логістичного пристрою з автоматичним присвоєнням йому відповідних серії та номера, а також із зазначенням відомостей, визначених у додатку 1 до цього Порядку, який інтегрується до електронної картки та роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.

Процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначено Порядком проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України 13.03.2019 року № 369/180, (далі - Порядок №369/180).

Відповідно до п. 1, 2, 3 Порядку №369/180, оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.

Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Згідно з Додатком до Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (п. 1 розділу ІІ) заповнюється Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.

Аналізуючи наведені норми, під час вирішення питання про прийняття припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлові приміщення. При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).

Окрім цього, Закон № 2229-VIII чітко визначає підставу для винесення припису, де зазначено, що поліцейський повинен дійти висновку про існування безпосередньої загрози саме життю чи здоров`ю постраждалої особи від кривдника, тому застосування термінового заборонного припису спрямоване на негайне припинення домашнього насильства або недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Як уже встановлено судом, працівниками патрульної поліції було проведено бесіди із колишньою дружиною позивача ОСОБА_2 , доньками позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Із форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, у якій постраждалою особою вказана ОСОБА_3 на запитання «Чи кривдник погрожував вбити постраждалу особу та/або її дітей?», «Чи допускає постраждала особа, що кривдник може спробувати вбити постраждалу особу та/або її дітей?», «Чи кривдник коли-небудь душив постраждалу особу, або передавлював їй горло, або намагався це зробити?» було зазначено відповідь «так». Також на запитання «чи кривдник виганяв постраждалу особу та/або її дітей з місця проживання та/або погрожував здійснити такі дії?» зазначена відповідь «так».

Із форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, у якій постраждалою особою зазначена ОСОБА_2 на запитання «Чи кривдник погрожував вбити постраждалу особу та/або її дітей?», «Чи кривдник коли-небудь душив постраждалу особу, або передавлював їй горло, або намагався це зробити?» зазначена відповідь «ні», на запитання «Чи допускає постраждала особа, що кривдник може спробувати вбити постраждалу особу та/або її дітей?» зазначена відповідь «так». Також на запитання «чи кривдник виганяв постраждалу особу та/або її дітей з місця проживання та/або погрожував здійснити такі дії?» зазначена відповідь «так». У додаткових поясненнях постраждала особа вказує, що позивач постійно погрожує виселити з квартири її та дітей.

Із форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, у якій постраждалою особою зазначена ОСОБА_4 на запитання «Чи кривдник погрожував вбити постраждалу особу та/або її дітей?», «Чи кривдник коли-небудь душив постраждалу особу, або передавлював їй горло, або намагався це зробити?» зазначена відповідь «ні», на запитання «Чи допускає постраждала особа, що кривдник може спробувати вбити постраждалу особу та/або її дітей?» зазначена відповідь «так». Також на запитання «чи кривдник виганяв постраждалу особу та/або її дітей з місця проживання та/або погрожував здійснити такі дії?» зазначена відповідь «ні». У додаткових поясненнях постраждала особа вказує, що позивач постійно погрожує виселити її з помешкання.

Водночас з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №220830 та ТЗП серії АА №278478 випливає, що позивач вчинив саме психологічне насильство шляхом погроз виселити постраждалих осіб з помешкання, у якому вказані особи проживають.

Представник відповідача зазначає, що до Личаківського районного суду м. Львова було направлено протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача за частиною 1 статті 173-2 КУпАП серії ВАВ №220830 (справа №463/10073/23). Однак суд зазначає, що представником відповідача не надано доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною нормою Кодексу України про адміністративні правопорушення, станом на момент розгляду справи судові рішення за вказаним номером справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що докази вчинення позивачем психологічного насильства до своєї колишньої дружини чи дітей є суперечливими, неповними та не доводять того, що позивач дійсно вчинив домашнє насильство щодо постраждалих осіб. Також не доведено, що позивач своїми діями становив безпосередню загрозу для життя і здоров`я постраждалих осіб, що є підставою для винесення термінового заборонного припису, оскільки докази цього теж є суперечливими та не узгоджуються один із одним.

Суд визнає суспільну небезпеку домашнього насильства та поділяє нетерпиме ставлення до будь-яких його проявів. Однак, суд також зазначає, що застосування обмежувальних заходів, передбачених Законом №2229-VIII має застосовуватись лише у визначених законом випадках та переслідувати легітимну мету і не використовуватись для непропорційного обмеження прав і свобод людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що терміновий заборонний припис серії АА №278478 від 30.10.2023 є необґрунтованим та таким, який необхідно скасувати.

Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

На підставі ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис щодо кривдника серії АА №278478 від 30.10.2023, складений поліцейською взводу 2 роки 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, сержантом поліції Гембич Юлією Степанівною стосовно ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19; ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073 (тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.