Ухвала суду № 116543803, 25.01.2024, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/108/24

Провадження № 2-з/697/2/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м. Канів

Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Скирда Б.К., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дяченко Віри Михайлівни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Канівського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.

23.01.2024 до Канівського міськрайонного суду Черкаської області звернулася представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дяченко Віра Михайлівна з заявою про забезпечення позову.

Вимоги заяви мотивовані тим, що предметом вказаного позову є визначення прав на спільне сумісне майно позивача і відповідача будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 площею 82,2 кв.м.; земельна ділянка площею 0,0789 га, призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код КВЦП 02.01), кадастровий номер земельної ділянки 7110300000:01:010:0919, розташована по АДРЕСА_1 ; автомобіль FORD TRANSIT CONNECT, вантажний фургон малотонажний, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортний засіб TOYOTA COROLLA, загальний легковий седан 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; банківські вклади «Максимальний дохід» № 12222/731333/1200 від 17.01.2022 Акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», вкладник ОСОБА_2 внесено кошти в сумі 50000,00 грн., датою повернення вкладу є 19.07.2023; банківський вклад «Максимальний дохід» № 12221/9653333/1200 від 21.12.2021 Акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк», вкладник ОСОБА_2 , внесено кошти в сумі 120000,00 грн., датою повернення вкладу є 22.06.2023; валютні вклади у АТ КБ «ПриватБанк», які теж були оформлені на відповідача ОСОБА_2 на суму: 3500 доларів США, 100000,00 грн., 147798,00 грн. Кошти, які перебували на зберіганні вдома: готівка 32000,00 доларів США, 2000 евро, в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач забрала всі наявні документи на дане домоволодіння, не допускає та перешкоджає позивачу вільно користуватися їхнім спільним домоволодінням, тому ОСОБА_1 не може надати до суду договір купівлі-продажу даного спірного домоволодіння.

Є підстави вважати, що дане майно є спільною сумісною власністю позивача та відповідача, без згоди позивача може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Так відповідачем на сьогоднішній день вже здійснено відчуження спільного майна, а саме: автомобіль TOYOTA COROLLA, загальний легковий седан 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 придбаний у 2020 році за 560000,00 грн. у салоні м. Харків, який продано родичу відповідача ОСОБА_3 без отримання згоди позивача за Договором комісії № 04893 від 04.07.2023 за 41000,00 грн. Гроші після продажу даного автомобіля відповідач позивачу не передавав та отримав особисту вигоду користь, прибуток (зиск), що одержує людина від певного виду діяльності в умовах ринкових відносин.

Тому заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 площею 82,2 кв.м. та на земельну ділянку площею 0,0789 га призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) (код КВЦП 02.01), кадастровий номер земельної ділянки 7110300000:01:010:0919, розташовану АДРЕСА_1 .

У порядку, визначеному ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах заяви докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Окрім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК України.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17 Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Представник позивача - адвокат Дяченко В.М., звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 площею 82,2 кв.м. та на земельну ділянку площею 0,0789 га призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) (код КВЦП 02.01), кадастровий номер земельної ділянки 7110300000:01:010:0919, розташована по АДРЕСА_1 , вказує підставою для застосування такого заходу забезпечення можливість відповідача відчужити майно на користь третіх осіб з метою невиконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви.

Проте, представником позивача - адвокатом Дяченко В.М. не доведено, що відповідач здійснює будь-які підготовчі дії щодо продажу вказаного нерухомого майна.

Крім того, суду на даний час невідомо статус вказаного майна, його наявність та інформацію щодо власників цього майна, що саме їм належить майно на час подання заяви про забезпечення позову.

На підтвердження того, що відповідачу на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , представником позивача надано частину інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 21.08.2023, а на підтвердження права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7110300000:01:010:0919, за адресою: АДРЕСА_1 представником позивача надано скриншот витягу без зазначення дати його формування (а.с.121, 123).

Тобто, зазначені частина Інформаційної довідки від 21.08.2023 та скриншот витягу без зазначення дати, не можуть бути належними доказами, що підтверджують наявність та належність вказаного майна саме відповідачу на даний час, оскільки станом на день звернення до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову сплинув значний проміжок часу, за який вказані житловий будинок та земельна ділянка могли бути відчужені на користь третіх осіб, а накладення арешту на зазначене нерухоме майно може порушити права третіх осіб.

У відповідності до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача, тому у разі задоволення зазначеної заяви буде порушено права особи власника майна щодо вільного розпорядження її майном.

Також, в своїй заяві заявник не зазначає про зустрічне забезпечення та ніяким чином не мотивує вказане питання.

Крім того, в разі відчуження спільного майна без згоди одного з подружжя, інша сторона має право на відповідну компенсацію вартості, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у справі № 755/20923/14-ц від 03.05.2018.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Одночасно суд роз`яснює, що така відмова не позбавляє позивача (представника позивача) на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150-151, 153, 260 - 261, 353 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дяченко Віри Михайлівни про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий Б . К . Скирда