Рішення № 116542776, 25.01.2024, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3399/23

Провадження № 2/366/111/24

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

25 січня 2024 року смт Іванків

Іванківський районний суд Київської області, у складі судді Корчкова А.А., за участю секретаря судового засідання Іванової Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» про стягнення невиплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

ОСОБА_1 (далі Позивач)звернувся досуду зпозовом доДержавного спеціалізованого підприємства «ПівнічнаПуща» (далі Відповідач)про стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 40944, 12грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач, з 26.09.1994 почав працювати у Відповідача на посаді водія вантажного автомобіля. Пропрацювавши у Відповідача на зазначеній та інших посадах, 09.04.2023, звільнився з роботи за угодою сторін.

На день звільнення, 09.04.2023, Відповідач має заборгованість по виплаті належних коштів Позивачеві, яка виникла за період роботи, та становить 40 944, 12 грн.

Довідку про розмір заборгованості Позивачеві, Відповідач надіслав 05.04.2023.

Відповідач (його керівництво) неодноразово обіцяли виплатити заборгованість по заробітній платі, не відмовляється від своїх зобов`язань по її виплаті, але так і не виплатив пояснюючи це відсутністю коштів.

Вважаючи, що відмова Відповідача виплатити заробітну плату є безпідставною та незаконною, враховуючи, що комісія по трудовим спорам у Відповідача не функціонує, Позивач змушений звертатись до суду та просить стягнути з Відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 40 944, 12 грн., а також покласти на Відповідача всі судові витрати у справі, у тому числі витрати на правову допомогу Позивачеві під час підготовки позову до суду.

Рух справи

09.11.2023 позовна заява надійшла до суду.

14.11.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі та постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження 25.01.2024 без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позиції сторін

Позивач звернувся до суду із заявою слухати справу буз його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження не подав, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не скерував. Надіслав до суду клопотання розглядати справу без участі представника, при чому свою позицію щодо позову не висловив.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом обставини справи та застосовані норми права

Стаття 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Відповідно до ч. 3ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши та проаналізувавши всі надані докази, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Позивач станом на момент звільнення 09.04.2023, перебував у трудових відносинах з ДСП «Північна Пуща», зокрема з 01.12.2016 був переведений водієм автобусу довжиною до 6,5 м 1 класу Опашицького лісництва в зоні відчуження. Факт перебування Позивача та Відповідача у трудових правовідносинах підтверджується копією трудової книжки Позивача, серія НОМЕР_1 /а.с.3-6/.

В день звільнення, в порушення вимог законодавства про працю, Відповідач, не провів повний розрахунок з Позивачем та не виплатив заборгованість по заробітній платі.

У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 2 КЗпП працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до ст. 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 166 КЗпП).

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи в суді (25.01.2024) Відповідач не виплатив позивачеві заборгованість по заробітній платі в розмірі 40944, 12 грн., що підтверджується повідомленням ДСП «Північна Пуща» від 05.04.2023 про нараховані суми при звільненні ОСОБА_1 /а.с.7/.

Сума заборгованості по заробітній платі Відповідачем не заперечується, контррозрахунку заборгованості Відповідачем до суду не надано, відтак, сума заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 40 944, 12 грн. підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача у повному обсязі.

Судові витрати

За змістомст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (чч. 1-3ст. 134 ЦПК України).

Згідно зіст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

За змістомст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 частини 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно дост. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч. 3ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульованоГлавою 63 Цивільного Кодексу України.

Зокрема,ст. 903 ЦК Українипередбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатитинадану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК Українирегулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і наумовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідност. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомогиклієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для змінирозміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про наданняправової допомоги.

Відсутність в договоріпро надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонораруне дає, як суду, так і іншій стороніспору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самомудоговорірозміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Положеннямист.59Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях чч. 5 та 6ст. 137 ЦПК Українивідповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 751/3840/15-ц).

Судом встановлено, що Позивачем 09.11.2023 з адвокатом Працюком Володимиром Леонідовичем укладено договір про надання послуг правового характеру № 169/тр., відповідно до якого загальна вартість робіт за цим договором складає 1500 грн. /а.с.10/. Зазначену суму Позивачем було сплачено 09.11.2023, що підтверджується квитанцією № 40 від 09.11.2023 /а.с.12/.

Відповідачем не спростовано розмір понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача слід стягнути документально підтверджені судові витрати за послуги правового характеру, у розмірі 1500 (тисячу п`ятсот) грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі,

Враховуючи викладене, сума судового збору, яка підлягає до сплати Відповідачем на користь держави, становить 1073, 60 грн.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» про стягнення невиплаченої заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», код ЄДРПОУ 40247540, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 40944, 12 грн. (сорок тисяч девятсот сорок чотири грн., 12 коп.).

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», код ЄДРПОУ 40247540, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн.

Стягнути зДержавного спеціалізованогопідприємства «ПівнічнаПуща», код ЄДРПОУ 40247540, на користь держави судовий збір у розмірі 1073, 60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн., 60 коп.)

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, але не більш, ніж за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Державне спеціалізоване підприємство «Північна Пуща», код ЄДРПОУ 40247540, адреса: вул. Леніна, 148, м. Чорнобиль Київська область, 07270)

Суддя Анатолій КОРЧКОВ