Рішення № 116541196, 24.01.2024, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/1331/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Н.Церковної при секретарі судового засідання І.Гусевик, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна метизна компанія" (78355, Івано - Франківська обл., Снятинський р-н, село Новоселця, вул. Черемшини, 26, код ЄДРПОУ41986541) до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032. м.Київ, вул.Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (Україна, 34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) про стягнення заборгованості в сумі 320 787,47 грн.

за участю представників: від позивача - Заставний Ю.І ., від відповідача - Гутнік М.А

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна метизна компанія" звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 320787,47 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

24 травня 2023 року між ТОВ «Західна Метизна Компанія» (Постачальник) та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Замовник), в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція», в особі генерального директора Ковтюка Павла Івановича, котрий діяв на підставі довіреності від 02.11.2022 року, зареєстрованої в реєстрі за №1171, був укладений договір поставки №53-122-01-23-13460 за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації.

Постачальник своєчасно здійснив поставку продукції належної якості та відповідної кількості на загальну вартість 324552,00 грн, та передав продукцію у власність покупця в погодженому місці поставки.

Строк оплати становить 45 календарних днів, що починає свій відлік з дня наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію, тобто з 06.06.2023 року і закінчується 20.07.2023 року. Однак на даний час Покупець й досі не здійснив оплату 100% вартості отриманої продукції чим порушив свої зобов`язання за договором. 08 серпня 2023 року відповідач здійснив часткову оплату вартості отриманої продукції, в розмірі 9000,00грн.

Таким чином позивач просить суд позов задовольнити та стягнути 315552,00 грн - суми основного боргу .

15 січня 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву , в якому останній визнав, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем зі сплати основного боргу, в розмірі 315 552,00 грн, повідомили, що ВП «Рівненська АЕС» визнає позов в частині стягнення основного боргу, за договором у розмірі 315 552,00 гривень, у зв`язку з чим, просили суд застосувати частину І статті 130 Господарського процесуального кодексу України та вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, в частині визнаних позовних вимог.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних заперечили у зв`язку із відсутністю вимоги про сплату основної заборгованості.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 28 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24 січня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 січня 2023 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16 січня 2023 року задоволено клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 24 січня 2023 року замінено відповідача у справі №918/1331/23 - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (код ЄДРПОУ 05425046) на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (код ЄДРПОУ 05425046).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

24 травня 2023 року між ТОВ «Західна Метизна Компанія» (Постачальник) та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Замовник), в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція», в особі генерального директора Ковтюка Павла Івановича, котрий діяв на підставі довіреності від 02.11.2022 року, зареєстрованої в реєстрі за №1171, був укладений договір поставки №53-122-01-23-13460 за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору) (п.1.1. Договору).

У відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі», договір укладено за результатами тендеру (Ідентифікатор тендеру UA-2023-04-26-005087-a) з переможцем - компанією ТОВ «ЗАХІДНА МЕТИЗНА КОМПАНІЯ». Тендерна документація є публічною і розміщена на Веб-сайті https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-04-26- 005087-a.

Предметом поставки по даному договору є продукція: 44310000-6 Сітки металеві, яка передбачена специфікацією №1 до даного Договору (п.1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.4. Договору, місцем виконання даного договору є місто Вараш Рівненської області.

Ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає: 270460,00 грн., крім того ПДВ 54092,00 грн. (п. 2.1. Договору). Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 324552,00 грн. (п. 2.2.)

Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації №1 (додаток №1) до даного договору.

Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає за виключенням умов передбачених в п.13.10 даного Договору (п. 2.4. Договору)

До ціни продукції включена вартість тари, упакування і маркування, страхування, доставка на склад РВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» та інші понесені Постачальником витрати на умовах поставки DDP згідно «Інкотермс-2010». (п. 2.5. Договору).

Специфікацією 1 до Договору передбачено поставку товару, а саме:

№п/п Найменування товару Код товару згідно з УКТ ЗЕД Од. Вим. К-ть Ціна за одиницю без ПДВ

Сума без ПДВ Строк/термін поставки

1 Сітка ткана квадратна 5,0х5,0х 1,0х 1000 мм Лт 304 7314 1900 00 Кв.м 304 865,00 262960,00 Протягом 30 календарних днів Сп

2 Сітка зварна з круглого профілю 25х25х2,0х1000мм 7314 1900 00 Кв.м 50 150 7500,00

Всього: 270460,00 грн.

ПДВ: 54092,00 грн. Разом: 324552,00 грн.

Додатком 2 до Договору сторони погодили Технічну специфікацію.

Договором передбачено, що продукція поставляється в період до 30.11.2023 року. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації №1 та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі» (п.3.1. Договору).

Керуючись пунктами 8.1.-8.6. Постачальник своєчасно здійснив поставку продукції належної якості та відповідної кількості й передав продукцію у власність покупця в погодженому місці поставки.

Факт здійснення поставки продукції засвідчується наступними первинними бухгалтерськими документами: видатковою накладною №83 від 31 травня 2023 року; товарно - транспортною накладною №Р83 від 31.05.2023 року форми №1-ТН; Факт приймання продукції по якості засвідчується ярликом на придатну продукцію №1-3-69 від 05.06.2023 року, листом Відповідача від 07.06.2023 вих. №685429 та довіреністю №1/342 від 31.05.2023року.

28.06.2023 рокуна підставі оформлених видаткових накладних постачальником оформлено та подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну №66 від 31.05.2023 на вартість поставленої продукції, яка була зареєстрована належним чином (копія додається)

Відтак постачальник своєчасно та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання по договору.

У відповідності до п. 6.1. Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Дата оформлення ярлика на придатну продукцію №1-3-69 від 05.06.2023 року.

Відтак строк оплати становить 45 календарних днів, що починає свій відлік з дня наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію, тобто з 06.06.2023року і закінчується 20.07.2022 року. Однак на даний час Покупець й досі не здійснив оплату 100% вартості отриманої продукції чим порушив свої зобов`язання за договором.

08 серпня 2023відповідач здійснив часткову оплату вартості отриманої продукції, в розмірі 9000,00грн. (копія банківської платіжної інструкції №08/08/2023 від 08.08.223 та виписки з поточного банківського рахунку позивача ).

15 листопада 2023 року ТОВ «ЗАХІДНА МЕТИЗНА КОМПАНІЯ» звернулася до боржника - із претензією про сплату заборгованості, що виникла за Договором №53-122-01-23-13460 від 24.05.2023 на суму 315552,00 грн. в тому числі ПДВ. Відповіді на вказану претензію не отримано. Коштів за поставлену продукцію від Відповідача не надходило.

У відзиві відповідач визнав позовні вимоги про стягнення з нього основного боргу.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отримання відповідачем продукції на загальну суму 324 552,00 грн. за видатковими накладними без заперечень на склад, та виготовлення ярликів на придатну продукцію, підтверджує факт здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов`язань за Договором поставки № 53-122-01-23-13460 від 24.05.2023 року. Як свідчать матеріали справи, замовник не відмовився прийняти товар, заперечень щодо ціни, кількості, якості чи комплектності товару не має. Неоплаченим залишився основний борг у розмірі 315 552,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав у повному обсязі, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 315552,00 грн. (основний борг).

Окрім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Частиною 1 ст.530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 року № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. Також об`єднана палата вказала про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).

З огляду на викладене суд констатує, що зобов`язання з оплати 3 % річних та інфляційних втрат у випадку прострочення боржником зобов`язання випливає в силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому для виникнення у боржника даного зобов`язання позивачу немає необхідності спочатку звертатися до відповідача із вимогою про оплату вказаних сум, а вже у зв`язку із їх неоплатою - до суду за захистом своїх прав.

Оскільки інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, у господарського суду відсутні підстави для зменшення сум даного грошового зобов`язання.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України і ст. 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних та інфляційні втрати долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично не вірними в частині визначення інфляційних втрат, а саме позивачем нароховано 1215,45 грн коли вірним 3 432,79 грн. Проте, оскільки сума інфляційних втрат заявлено менше а ніж обчислюється за вказаний період, суд приходить до висновку про її задоволення без змін. (результати розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійсненні судом залучено до матеріалів справи).

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором 4020,05 грн. - 3 % річних та 1215,45 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 315 552,00 грн.- основний борг, 4 020,05 грн - 3 % річних, 1215,45 грн - інфляційні втрати.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення коштів у сумі 320 787,47 грн.

Відповідно до норм ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов в частині стягнення основного боргу у розмірі, про що зазначив у першій заяві поданій ним по суті спору, суд вбачає за можливе застосування ст. 130 ГПК України до спірних правовідносин та стягнення з відповідача 50 % залишку сплаченого позивачем судового збору в розмірі 4 811,82 грн. у зв`язку з визнанням позову відповідачем.

На підставі ст. ст. 129,130 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача в сумі 2405,91 грн. (50 % (пропорційно задоволеним вимогам) сплаченого позивачем судового збору за позовні вимоги про стягнення основного боргу).

Інша частина судового збору підлягає поверненню позивачу на підставі ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 233, 238,240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032. м.Київ, вул.Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (Україна, 34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна метизна компанія" (78355, Івано - Франківська обл., Снятинський р-н, село Новоселця, вул. Черемшини, 26, код ЄДРПОУ 41986541) 315 552,00 грн - основного боргу; 1215,45 грн - інфляційних втрат; 4 020,05 грн 3% річних та 2 405,91 грн - судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Західна метизна компанія" (78355, Івано - Франківська обл., Снятинський р-н, село Новоселця, вул. Черемшини, 26, код ЄДРПОУ 41986541) з Державного бюджету України 2 405,91 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. Ухвалу про повернення судового збору видати після набрання рішенням законної сили.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2024 року.

Суддя Н. Церковна