Ухвала суду № 116541160, 25.01.2024, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

25.01.2024 Справа № 917/319/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро"

про відстрочення виконання рішення суду від 06.07.2023 у справі № 917/319/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Петролеум плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро"

про стягнення грошових коштів

представники учасників справи не з`явилися

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" звернулося до Господарського суду Полтавської області із заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 06.07.2023 на три місяці.

Ухвалою від 15.01.2024 суд призначив цю заяву до розгляду у судове засідання на 25.01.2024.

Про час та місце розгляду заяви позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується довідками від 16.01.2024 про доставку ухвали від 15.01.2024 у системі «Електронний суд» (а.с.222, 223).

Стягувач відзив на заяву не надав.

Неявка представників сторін не перешкоджає розгляду цієї заяви.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Господарський суд Полтавської області у справі № 917/319/23 прийняв рішення від 06.07.2023 (а.с.88-93) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" (ідентифікаційний код 41256598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петролеум плюс" (ідентифікаційний код 43907660) 1 256 319 грн 98 коп. - основного боргу, 376 895 грн 99 коп. пені, 22 613 грн 76 коп. 3 % річних, 58 853 грн 29 коп. - інфляційних втрат, 25 720 грн 25 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2023 (а.с.181-187) апеляційну скаргу боржника залишено без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 06.07.2023 залишено без змін.

Отже, на даний час рішення набрало законної сили.

На виконання вказаного рішення та постанови Господарський суд Полтавської області видав відповідні накази від 20.12.2023 (а.с.194, 195).

Доказів виконання боржником вказаного рішення та постанови сторони суду не надали.

Господарський суд Полтавської області у справі № 917/319/23 прийняв додаткове рішення від 17.04.2024 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" (ідентифікаційний код 41256598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петролеум плюс" (ідентифікаційний код 43907660) 20 000 грн 00 коп. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

На даний час додаткове рішення в цій справі не набрало законної сили.

Боржник звернувся до суду з заявою (а.с.200-202) про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 06.07.2023 на три місяці, посилаючись на те, що:

- відповідно до звіту про посівні площі сільськогосподарських угідь у власності та користуванні ТОВ «ДВК Агро» перебуває 1 107,39 га сільськогосподарських угідь, з яких 562,18 га (50,77%) під урожай 2023 року було засіяно кукурудзою;

- з огляду на несприятливі погодні умови польові роботи зі збору врожаю кукурудзи 2023 року розпочались в кінці грудня 2023 року;

- між ТОВ «ДВК Агро» та ТОВ СП «Нібулон» укладено договір поставки № 492/2022 від 01.02.2023, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «ДВК Агро») зобов`язується поставити сільськогосподарську продукцію покупцю (ТОВ СП «Нібулон») без зазначення строків поставок. Договір містить умови, що Покупець здійснює попередню закупку сільськогосподарської продукції, яка ще не виросла;

- укладаючи договір поставки № 492/2022 від 01.02.2023 боржник розраховував на сприятливі погодні умови, збирання врожаю у заплановані строки для можливості покрити потреби підприємства;

- наразі ТОВ «ДВК Агро» не має можливості здійснити оплату за своїми борговими зобов`язаннями, очікує збору врожаю 2023 року та його продажу;

- боржник очікує надходження грошових коштів в рамках процедури примусового стягнення коштів з ТОВ «Аруба» відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Голойди А.В. від 29.11.2023 про відкриття виконавчого провадження № 73470495 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 07.11.2023 № 914/1091/23 про стягнення з ТОВ «Аруба» на користь ТОВ «ДВК Агро» боргу в сумі 1 700 150,40 грн та судовий збір в розмірі 25 502,26 грн;

- підприємство-боржник перебуває в скрутному фінансовому становищі, на підтвердження зазначеного надав виписку з банківського рахунку ТОВ «ДВК Агро»;

- найближчим часом, протягом трьох місяців, ТОВ «ДВК Агро» планує отримати відповідні грошові кошти на рахунки підприємства та матиме змогу розрахуватись з позивачем в цій справі.

При розгляді заяви суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 326 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Сулу України від 13.12.2012 № 18-рп/20121); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012). Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

За ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Таким чином, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характерну обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватися інтереси обох сторін.

В ст. 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 червня 2013року в справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судових захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012року № 18-рп/2012)4 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012року № 11-рп/2012).

У рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року в справі № 5-рп/2013 зазначено, що аналіз положень ст. 121 ГПК України дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Суд враховує, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Наведені заявником обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, тобто не виникли в силу якихось об`єктивних, незалежних від боржника обставин.

Посилання боржника на скрутне фінансове становище також не може прийматись до уваги, оскільки за змістом ст. 331 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача не є підставою для відстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер. Відсутність станом на даний час грошових коштів, достатніх для виконання рішення господарського суду, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення у даній справі.

Боржник є самостійним господарюючим суб`єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, тому грошові зобов`язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності.

Отже, у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Оскільки як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, тому несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Таким чином, незадовільний фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення.

Припущення боржника про можливість виконати судове рішення через три місяці не підтверджено належними та допустимими доказами.

Боржником не подано доказів того, що фінансування його покращиться та буде здійснюватися без затримки, а результати господарської діяльності будуть позитивними, та що відстрочення наявної у нього заборгованості забезпечить виконання рішення суду і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення.

Заявник надав договір поставки № 492/2022 від 01.02.2023, укладений між ТОВ «ДВК Агро» та ТОВ СП «Нібулон», проте доказів його фактичного виконання суду не надано.

Ризик несприятливих наслідків ведення господарської діяльності боржника, не може бути перекладений на позивача (стягувача), яким було фактично переданий відповідачу товар (нафтопродукти).

Як свідчать матеріали справи, заборгованість боржника перед стягувачем виникла за поставлений товар, одержаний ним у жовтні 2022 року, боржник повинен був оплатити отриманий товар до 14.10.2022.

Заявлений боржником термін відстрочки ще на три місяці не враховує інфляційних процесів, призведе до порушення матеріальних інтересів стягувача і може вплинути на платоспроможність останнього. Отже, слід врахувати не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, а й ризики для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати негативних наслідків.

Суд, зазначає, що надання відстрочки ще на три місяці матиме наслідком зупинення виконавчого провадження з виконання рішення суду у даній справі, і, як наслідок, ненадходження позивачу присуджених за рішенням коштів. Зазначене може призвести до ущемлення інтересів стягувача.

Прохання боржника надати саме відстрочку виконання рішення, може призвести до порушення інтересів стягувача та поставлення останнього у нерівні умови в порівнянні з іншими кредиторами боржника, оскільки у період відстрочки рішення не буде виконуватися.

Ризик несприятливих наслідків ведення господарської діяльності боржника, не може бути перекладений на позивача (стягувача), яким було фактично передана відповідачу власна продукція (товар).

Отже, підстави для відстрочки виконання рішення суду у даній справі, наведені заявником, не є тими виключними обставинами у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про необхідність відстрочки виконання судового рішення.

З огляду на викладене, відсутні підстави для надання відстрочки виконання судового рішення у даній справі; у задоволені заяви про відстрочку виконання рішення по справі слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 331, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" про відстрочку виконання рішення суду відхилити.

2. Відмовити у відстрочці виконання рішення суду від 06.07.2023 у справі № 917/319/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складений: 25.01.2024.

Суддя Т. М. Безрук