Рішення № 116540457, 25.01.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2024Справа № 910/11773/23Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/11773/23

За позовом Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України

до Концерну «Військторгсервіс»

про стягнення 404227,47 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Концерну «Військторгсервіс» (далі - відповідач) про стягнення 404227,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що філія «Північна» Концерну «Військторгсервіс», яка є відокремленим структурним підрозділом відповідача, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022 не в повному обсязі розрахувалася за теплову енергію, у зв`язку з чим позивач просить стягнути основну заборгованість у розмірі 404227,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 відкрито провадження у справі №910/11773/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано, зокрема, відповідачу строк для подання суду (у разі наявності) заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У встановлений судом строк від відповідача заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надійшли.

24.08.2023 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Так, відповідач зауважує на невизначеності опалювальної площі нежитлового приміщення, адже за умовами укладеного договору відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022 загальна площа опалення складає 858,7 кв. м., а за попереднім договором на відшкодування вартості теплової енергії №1 від 01.10.2021 року опалювальна площа становила 604,5 кв. м., і на неодноразові звернення філії «Північна» Концерну позивач уточнення площі не здійснив та продовжував виставляти рахунки відповідно до площі зазначеної у договорі. Разом з цим, зазначає, що позивачем не доведено факту надання відповідачу послуг з теплопостачання, так як при обстеженні приміщень візуально не було виявлено опалювальних пристроїв, про що свідчить акт обстеження від 28.03.2023 року, який складений уповноваженою особою СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго». При цьому, вказує, що позивачем здійснено некоректний розрахунок заборгованості за надані послуги з теплопостачання, адже за спірний період позивач надає по два рахунки на оплату послуг з різними сумами.

31.08.2023 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наведені доводи відповідача не визнає та зазначає, що умовами укладеного договору та додатків до нього чітко визначено опалювальну площу - 848,00 кв. м., а саме визнання відповідачем опалювальної площі підтверджується актом обстеження №2/2-2/12-1572 від 09.12.2021. Поміж цим, зазначає, що відповідач є споживачем теплової енергії згідно підписаного договору відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022, а тому не має значення фактичне використання приміщень, так як теплова енергія подавалась у будинок в цілому і відповідач не використав механізмів, передбачених законодавством для припинення теплопостачання в приміщеннях. Щодо зауважень відповідача про відсутність тарифів за якими здійснювався розрахунок, зауважує на тому, що розрахунки обсягу теплової енергії за січень, лютий та березень 2022 року здійснені пропорційно опалювальній площі нежитлових приміщень філії «Північна» Концерну з урахуванням наданих КП «Київтеплоенерго» актів приймання-передавання товарної продукції з урахуванням здійсненого перерахунку, тому неодноразово були направлені уточнені рахунки на оплату, але відповідач своїх зобов`язань не виконав, жодних претензій чи заперечень на адресу позивача не надсилав.

04.08.2023 року через відділ діловодства суду надійшли заперечення в яких відповідач позовні вимоги щодо надання послуг з теплопостачання позивачем вважає не доведеними та наголошує на акті обстеження від 28.03.2023 року за яким при обстеженні приміщень візуально не було виявлено жодних опалювальних пристроїв, а щодо акту обстеження №2/2-2/12-1572 від 09.12.2021, то зазначає, що такий акт складений без участі представника Концерну, а тому наявні сумніви його достовірності.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2022 року між Центральним будинком офіцерів Збройних Сил України (далі - сторона 1) та філією «Північна» Концерну «Військторгсервіс» (далі - сторона 2), укладено договір відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого сторона 1 отримує теплову енергію від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», і несе витрати, пов`язані із забезпеченням тепловою енергією об`єктів, які використовуються стороною 2 в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 30/1, військове містечко 50, інв. №1 (далі - приміщення), загальною площею опалення 858,7 кв. м. (згідно акту обстеження приміщень).

За умовами пункту 1.2 договору, сторона 2 своєчасно відшкодовує витрати стороні 1 за надані послуги згідно виставлених рахунків за фактично спожиту теплову енергію, виписаних на підставі затверджених актів споживання та з урахуванням встановлених лімітів споживання.

Обов`язки сторін визначені розділом 2 укладеного договору, зокрема, сторона 1 зобов`язується передавати без перешкод теплову енергію стороні 2 по своїм тепловим мережам, а сторона 2 зобов`язана проводити сплату стороні 1 за фактично надані послуги по діючим тарифам і розрахункам відповідно в установлений цим договором строк, згідно виставлених рахунків та актів споживання теплової енергії.

Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна даного договору складає суму всіх відшкодованих витрат, які визначені у додатку №1 до даного договору. Розмір щомісячного відшкодування послуг встановлюється нормативним розрахунком (додаток №1).

Так, додатком №1 від 04.01.2022 року до договору погоджено розрахунок на відшкодування вартості фактично спожитої теплової енергії за яким сторонами, відповідно до акту від 09.12.2021 року №2/2-2/12-1572 наданого представником СП «Енергозбут» Київтеплоенерго», встановлено, що фактично опалювальна площа філії «Північна» Концерну «Військторгсервіс», яка розташована у підвалі Центрального будинку офіцерів ЗС України за адресою: м. Київ, 01021, вул. Грушевського, 30/1, складає - 848,00 кв. м. Розрахунок на відшкодування вартості спожитої теплової енергії надається філії «Північна» Концерну «Військторгсервіс», відповідно до акту приймання-передавання товарної продукції КП «Київтеплоенерго», згідно розподілу за діючими тарифами (група - інші споживачі).

Перерахунок коштів в безготівковій формі за надані стороні 2 послуги проводиться на розрахунковий рахунок сторони 1 (пункт 4.2 договору).

За умовами пункту 4.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Сторона 2 здійснює у повному обсязі сплату за надані послуги не пізніше, ніж до 5 числа поточного місяця за спожиту теплову енергію у попередньому місяці, згідно отриманих рахунків від сторони 1.

Тарифи на відшкодування послуг встановлюються уповноваженими органами відповідно чинного законодавства і не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору сторона 1 доводить стороні 2 нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, сторона 2 зобов`язана у п`ятиденний термін з дня направлення розрахункового документу, письмово повідомити про це сторону 1 та у цей термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова сторони 2 оплатити розрахунковий документ сторони 1 вважається безпідставною (пункти 4.4 та 4.5 договору).

Договір відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022 підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками сторін.

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов даного договору, позивачем надані послуги із забезпечення тепловою енергією об`єктів, які використовуються відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 30/1, військове містечко 50, інв. №1, площею 848,00 кв. м., сукупною вартістю 406188,30 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), з урахуванням здійсненого КП «Київтеплоенерго» перерахунку по закінченню зимового опалювального сезону, а саме №04/т від 28.02.2022 (за січень 2022 року) на суму 181073,44 грн , №16/т від 16.08.2022 року (за лютий 2022 року) на суму 137957,72 грн та №17/т від 16.08.2022 року (за березень 2022 року) на суму 87157,44 грн, які підписані уповноваженою особою позивача та містять відмітку уповноваженої особи відповідача про їх отримання.

У зв`язку з відсутністю своєчасних оплат за отримані послуги із забезпечення тепловою енергією, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами сплатити наявну заборгованість, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами №159 від 24.06.2022 року, №1697/145 від 05.04.2023 та претензіями №1697/36 від 16.09.2022 року, №1697/208 від 01.06.2023.

Позаяк, відповідач свого обов`язку з оплати отриманих послуг належним чином не виконав, сплативши лише 1960,83 грн, а у відповідь на отримані листи та претензії позивача, просив надати інформацію щодо заборгованості та залучити фахівця СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» для визначення кількості спожитих помісячно Гкал з комерційного вузла обліку, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами №164 від 27.09.2022 року, №124/1 від 11.08.2022 року.

Окрім того, у листі №124/1 від 11.08.2022 року відповідач повідомив, що підрозділ «Ресторан «Офіцерський» на підставі акту приймання-передачі 29.04.2022 року був переданий в тимчасове користування (на період воєнного стану в Україні) до Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України.

Відтак, враховуючи відсутність оплат у належному розмірі за отримані послуги із забезпечення тепловою енергією за договором відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022 року та невиконання письмових вимог щодо сплати заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У свою чергу, відповідач у поданих заявах по суті справи заперечив проти позовних вимог та наголосив на тому, що позивач за один і той же період направляв декілька актів приймання-передачі послуг та рахунки на оплату, в яких вказані різні суми. При цьому, розрахунок вартості наданих послуг здійснено відносно займаної площі, а не фактично спожитих Гкал відповідачем, при тому, що сама опалювальна площа нежитлового приміщення невизначена та наголошує, що акт обстеження від 28.03.2023 року підтверджує відсутність опалювальних пристроїв у приміщенні, що в сукупності свідчить про недоведеність позивачем факту надання відповідачу послуг з теплопостачання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3 договору сторонами визначено, що сторона 2 здійснює у повному обсязі сплату за надані послуги не пізніше, ніж до 5 числа поточного місяця за спожиту теплову енергію у попередньому місяці, згідно отриманих рахунків від сторони 1.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов пункту 4.3 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати за отримані послуги за договором відшкодування вартості теплової енергії на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором строки сплату за отримані послуги із забезпечення тепловою енергією в належному розмірі не здійснив.

При цьому, пунктами 4.1 та 4.4 договору сторони узгодили, що розмір щомісячного відшкодування послуг встановлюється нормативним розрахунком (додаток №1). Тарифи на відшкодування послуг встановлюються уповноваженими органами відповідно чинного законодавства і не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору сторона 1 доводить стороні 2 нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Додатком №1 від 04.01.2022 року до договору визначено, що розрахунок на відшкодування вартості спожитої теплової енергії надається філії «Північна» Концерну «Військторгсервіс», відповідно до акту приймання-передавання товарної продукції КП «Київтеплоенерго», згідно розподілу за діючими тарифами (група - інші споживачі), а фактична опалювальна площа складає - 848,00 кв. м.

Як було встановлено судом, на підтвердження виконання своїх зобов`язань з надання послуг відповідачу за договором відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022 року позивачем надано акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з січня по березень 2022 року включно і акти за лютий та березень 2022 року не підписані відповідачем, втім містять відмітку уповноваженої особи про їх отримання 22.03.2023 року.

Однак, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022.

Так, за умовами пункту 4.5 договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, сторона 2 зобов`язана у п`ятиденний термін з дня направлення розрахункового документу, письмово повідомити про це сторону 1 та у цей термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова сторони 2 оплатити розрахунковий документ сторони 1 вважається безпідставною.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем пункту 4.5 договору щодо направлення у встановлений договором строк представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині сплати отриманої теплової енергії підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу за надані послуги вартістю 404227,47 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

При цьому, суд вважає безпідставними твердження відповідача про невизначеність опалювальної площі нежитлового приміщення, оскільки з аналізу приписів пункту 1.1 договору слідує, що позивач отримує теплову енергію від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», і несе витрати, пов`язані із забезпеченням тепловою енергією об`єктів, які використовуються відповідачем в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 30/1, військове містечко 50, інв. №1, загальною площею опалення 858,7 кв. м.

Згідно наявного в матеріалах справи додатку №1 від 04.01.2022 року до договору, що є розрахунком на відшкодування вартості фактично спожитої теплової енергії, позивачем та відповідачем на підставі акту №2/2-2/12-1572 від 09.12.2021 року наданого представником СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» погоджено, що фактично опалювальна площа, яка розташована у підвалі Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України за адресою: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 30/1 складає 848,00 кв. м.. Вказаний додаток №1 від 04.01.2022 року до договору підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

В матеріалах справи наявний акт №2/2-2/12-1572 від 09.12.2021 року, що складений уповноваженим представником СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» інженером - Гавриленко П.В., в присутності представника підприємства майстра ТА - Цукор М.П. та містить відмітку про ознайомлення ТВО начальника Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України - Корня С.М..

Вищевказаний акт складений про те, що теплопостачання нежитлової будівлі за адресою: вул. Михайла Грушевського, 30/1 здійснюється на підставі договору №520281 від 27.07.2018 року. Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться згідно показників теплового лічильника. Споживачем надано копію додатку №9 до договору №520281 від 11.07.2018 року, копію довідки №979/12 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Надано копію технічного паспорту на громадський будинок, нежилі приміщення за адресою: вул. Михайла Грушевського, 30 від 10.11.2017 р., згідно якого нежитлове приміщення в літері А загальною площею 858,7 кв. м. (ресторан), мають опалювальну площу 848,00 кв. м., неопалювальна площа ресторану складає 10,7 кв. м. (морозильна камера).

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що опалювальна площа використовуваного відповідачем приміщення за договором відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 30/1, військове містечко 50, інв. 1, складає 848,00 кв. м., вказана площа є чітко визначеною, будь-якого подвійного трактування не викликає.

При цьому, якщо провести математичний обрахунок площі ресторану наведеної в акті №2/2-2/12-1572 від 09.12.2021 року (опалювальна площа 848,00 кв. м. + неопалювальна площа 10,7 кв. м.), то сума доданків як раз і відповідає загальній площі, що визначена у пункті 1.1 договору відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022 року.

Отже, на момент укладення договору відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022 та підписання додатку №1 від 04.01.2022 року до договору, відповідач був обізнаний про наявність акту №2/2-2/12-1572 від 09.12.2021 року, яким визначена опалювальна площа приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 30/1, військове містечко 50, інв. №1 та прийняв на себе зобов`язання з відшкодування витрат фактичного споживання теплової енергії за опалювальною площею 848,00 кв. м.

Відтак, твердження відповідача про невизначеність площі не знайшли свого підтвердження, а обрахунок вартості послуг із теплопостачання здійснювався позивачем за актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за січень, лютий, березень 2022 року виходячи із опалювальної площі саме у розмірі 848,00 кв. м.

При цьому, доводи відповідача про те, що за попереднім договором на відшкодування вартості теплової енергії №1 від 01.10.2021 року опалювальна площа становила 604,5 кв. м. не приймаються судом до уваги, оскільки не є предметом даного спору в якому досліджується питання неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за договором відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022 року.

Не спростовує вищевстановлені висновки суду і наданий Концерном «Військторгсервіс» акт обстеження №10482 від 28.03.2023 року, за яким, як вказує відповідач, в частині приміщень №23-25, 35 загальною площею 283,6 кв. м. візуально не виявлено опалювальних приладів, що свідчить про недоведеність надання відповідачу послуг з теплопостачання.

Так, до відзиву на позов, відповідачем долучено акт №10482 від 28.03.2023 року, який складений уповноваженим представником СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» інженером - Гавриленко П.В., в присутності представника підприємства підполковника Корня С.М., заступника начальника філії «Північна» Концерну «Військторгсервіс» Махарадзе Т. про те, що теплопостачання нежитлової будівлі за адресою: вул. Михайла Грушевського, 30/1, здійснюється на підставі тендерного договору №520281 від 23.01.2023, Qоп=0,204 Гкал/год. від окремої теплової котельні, яка розташована в ТТП адміністративної будівлі. Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться згідно показників теплового лічильника. Споживачем надано копію технічного паспорту на громадський будинок нежитлового приміщення за адресою: вул. Михайла Грушевського, буд. 30 від 10.11.2017 року згідно якого нежитлові приміщення в літері А належать власнику Міністерству оборони України. Концерн «Військторгсервіс», що відшкодовує кошти за спожиту теплову енергію Міністерства оборони України Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України та займає наступну загальну та опалювальну площу Sзаг=858,7 кв. м. (згідно наданої копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08.08.2018 року №27435951. При цьому, щодо частини приміщень Міністерства оборони України Концерну «Військторгсервіс», згідно наданої копії технічного паспорту, а саме в №35, №25, №23, №24, S=283,6 кв. м., зазначено, що візуально виявити транзитні трубопроводи опалення та опалювальні прилади не можливо (стіни обшиті оздоблюючими матеріалами), споживачем не надано акту огляду прихованих робіт по ізоляції трубопроводів (транзитних) опалення.

Відтак, твердження відповідача, що в акті №10482 від 28.03.2023 року у частині приміщень №23-25, 35 загальною площею 283,6 кв. м. візуально не виявлено опалювальних приладів, є такими, що не відповідають дійсності, адже як зазначено в самому акті візуально виявити транзитні трубопроводи опалення та опалювальні прилади не можливо. Вжите відповідачем словосполучення «не виявлено» не відповідає застосованому в акті №10482 від 28.03.2023 року словосполученню «виявити не можливо».

Безпідставними є і доводи відповідача в частині того, що позивачем у період лютого та березня 2022 року було виставлено по два акти та рахунки за місяць з різними сумами нарахувань за послуги із забезпечення тепловою енергією.

Як вже було зазначено судом, згідно умов пункту 1.1 та 1.2 укладеного договору відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022 року, позивач отримує теплову енергію від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», і несе витрати, пов`язані із забезпеченням тепловою енергією об`єктів, які використовуються відповідачем в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 30/1, військове містечко 50, інв. №1, загальною площею опалення 858,7 кв. м., а відповідач своєчасно відшкодовує витрати позивачу за надані послуги згідно виставлених рахунків за фактично спожиту теплову енергію, виписаних на підставі затверджених актів споживання та з урахуванням встановлених лімітів споживання.

Як вбачається з обґрунтування позову та доданих до нього матеріалів, позивачем за актами прийому-передачі виконаних робіт (послуг) №08/т від 09.05.2022 у лютому надано послуги відповідачу загальною вартістю 218921,38 грн, а в березні за актом №12/т від 09.05.2022 надано послуги вартістю 126275,68 грн.

В подальшому, згідно наявних в матеріалах справи актів приймання-передавання товарної продукції №04/2022-520281 від 30.04.2022 та №03/2022-520281 від 31.03.2022 постачальника послуг теплової енергії КП «Київтеплоенерго» по закінченню зимового опалювального сезону (у період з 01.2022 по 31.03.2022), позивачем було здійснено перерахунок сум відшкодування вартості теплової енергії за лютий та березень 2022 року для філії «Північна» Концерну «Військторгсервіс», що вплинуло на остаточну вартість наданих відповідачеві послуг.

У той же час, суд наголошує на тому, що ані за актами прийому-передачі виконаних робіт (послуг) №08/т від 09.05.2022 та №12/т від 09.05.2022 (первісні акти), ані за вторинними актами №16/т від 16.08.2022 року (за лютий 2022 року) та №17/т від 16.08.2022 року (за березень 2022 року) відповідач так і здійснив оплату за отримані послуги відповідно до договору відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022 року, як і не навів обґрунтованих міркувань щодо нездійснення оплат.

Поміж цим, суд зазначає, що Центральний будинок офіцерів Збройних Сил України, як адміністративний будинок, включає в себе 150 кімнат, великий концертний зал, бібліотеку, ресторан і кафетерій (https://www.cbozsu.com/), тоді як відповідач, за умовами укладеного договору відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022, використовує лише частину загальною площею 858,7 кв. м., жодних доказів того, що теплопостачання до його приміщень здійснюється відокремлено із застосуванням автономних вузлів обліку теплової енергії під час розгляду справи не надано і матеріали справи не містять. Відтак обрахунок вартості послуг із забезпечення тепловою енергією позивачем здійснено пропорційно займаній площі на підставі актів приймання-передавання товарної продукції від КП «Київтеплоенерго».

При цьому, здійснення чи не здійснення відповідачем господарської діяльності у використовуваних приміщеннях за спірний період, в тому числі, від початку повномасштабного вторгнення, не впливає на висновки суду щодо порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором відшкодування вартості теплової енергії №2-ЦБО від 04.01.2022, адже теплова енергія до Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України подавалася в цілому, а доказів того, що використовуване ним майно з 24.02.2022 року було передано в тимчасове користування іншій особі матеріали справи не містять.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 76-80, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України до Концерну «Військторгсервіс» про стягнення 404227,47 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Володимира Сікевича (перейменовано з Молодогвардійська), буд. 28-А, ідентифікаційний код 33689922) на користь Центрального будинку офіцерів Збройних Сил України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 30/1, ідентифікаційний код 09773436) основний борг у розмірі 404227 (чотириста чотири тисячі двісті двадцять сім) грн 47 коп. та судовий збір у розмірі 6063 (шість тисяч шістдесят три) грн 41 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2024.

СуддяТ.В. Васильченко