Рішення № 116540393, 25.01.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2024Справа № 910/10857/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

2) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра"

про стягнення 49 616,92 грн.

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" (відповідач-2) про стягнення 49 616,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу, як власнику транспортного засобу "Hyundai", державний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано збитків. Оскільки цивільно-правова відповідальність винних у дорожньо-транспортній пригоді водіїв транспортних засобів "Renault", державний номер НОМЕР_2 та "Peugeot", державний номер НОМЕР_3 була застрахована у відповідачів, позивач просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" 25 858,46 грн. страхового відшкодування, а з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" 23 758,46 грн. страхового відшкодування.

Також позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000, 00 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що ним правомірно обрано спосіб захисту свого права на відновлення пошкодженого транспортного засобу шляхом звернення із даним позовом, а норми ГПК України не передбачено зазначення в позові відомостей про банківські реквізити.

2. Стислий виклад позиції відповідачів

У поданому відповідачем-1 відзиві, останній заперечує щодо позову зазначаючи, що позивачем штучно створюються перешкоди, зокрема, не надаються відомості про банківські реквізити, що зумовлює неможливість прийняття Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" рішення щодо виплати страхового відшкодування.

Відповідач-2 своїм правом не скористався у визначений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

10.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву.

10.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-1 про витребування доказів у справі, а саме, відомостей банківських реквізитів позивача.

24.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

22.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач-1 просить суд закрити провадження у справі щодо Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", оскільки, останнім було сплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 25 858, 46 грн. У підтвердження чого до даного клопотання були додані відповідні копії платіжних доручень.

Суд відзначає, що з огляду на надходження додаткових пояснень відповідача-1, в яких останній просив закрити провадження в частині вимог до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", у зв`язку із сплатою суми страхового відшкодування, то за таких обстави, клопотання відповідача-1 про витребування доказів, а саме, відомостей банківських реквізитів позивача, судом не розглядається, оскільки воно втратило свою актуальність.

Разом з тим, суд вказує, що ухвала суду від 12.07.2023 направлялася на адресу відповідача-2 поштовим повідомленням № 0105494810286, та як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дане відправлення вручено відповідачу 28.07.2023.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачі повідомлялися про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

24.02.2023 приблизно о 13:00 год. у м. Києві по пр. Червоної Калини, 4, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс" транспортного засобу "Hyundai" державний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_1 , транспортного засобу "Renault" державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , транспортного засобу "ЗАЗ" державний номер НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3 , транспортного засобу "Peugeot" державний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4

14.03.2023 постановою Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/3092/23 (з врахуванням постанови від 14.04.2023 про виправлення описки) встановлено вину водія транспортного засобу "Renault" державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 у вчиненні вказаної ДТП.

Також, 04.04.2023 постановою Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/3089/23 встановлено вину водія транспортного засобу "Peugeot" державний номер НОМЕР_6 ОСОБА_4 у вчиненні вказано ДТП.

Транспортний засіб "Hyundai" державний номер НОМЕР_4 отримав пошкодження від двох потужних контактів із його задньою частиною (два контакти відбулись в одне місце ТЗ "Hyundai" державний номер НОМЕР_4 , що підтверджується схемою місця події.

Отже, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є особами, які спільно завдали неподільну шкоду та є відповідальними за завдані позивачу збитки внаслідок пошкодження транспортного засобу "Hyundai" державний номер НОМЕР_4 .

Згідно звіту про оцінку автотранспорту № 9549 від 20.04.2023, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Hyundai" державний номер НОМЕР_4 складає 103 913,34 грн. з ПДВ на запасні частини, a вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (матеріальний збиток) складає 58 068,68 грн. з ПДВ на запасні частини.

На дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу "Peugeot" державний номер НОМЕР_6 ОСОБА_5 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія" (далі - відповідач-l) за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/006007716 (сума франшизи за полісом складає 500,00 грн.), що підтверджується витягом з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.

На дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу "Renault" державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Саламандра" (далі - відповідач-2) за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/212132680 (сума франшизи за полісом складає 2 600,00 грн.), що підтверджується витягом з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Розрахунок вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу та без ПДВ (на підставі ремонтної калькуляції звіту про оцінку):

- запасні частини без ПДВ та з урахуванням зносу - 22 515,09 грн. = 73 779,66 / 1,2 х (1-0,6338);

- вартість робіт - 15 470,00 грн.;

- фарбування за вирахуванням зношеності від фарбування - 14 731,83 грн. = 16 167 43 -1 435,60 грн.

Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу та без ПДВ на запасні частини складає 52 716,92 грн. = 22 515,09 грн. + 15 470,00 грн. + 14 731,83 грн.

Отже, відповідачі є відповідальними особами перед позивачем за завдану йому шкоду внаслідок пошкодження транспортного засобу "Hyundai" державний номер НОМЕР_4 в рівних частинах, тобто, кожний на суму по 26 358,46 грн. 52 716,92 грн / 2.

Таким чином, позивач вказує, що обсяг відповідальності відповідача-1 становить 25 858,46 грн. = 26 358,46 грн. (1/2 вартості мат. збитку) - 500,00 грн. (франшиза за Полісом); обсяг відповідальності відповідача-2 становить 23 758,46 грн. = 26 358,46 (1/2 вартості мат. збитку) - 2 600,00 грн. (франшиза за Полісом).

Заперечення відповідача-1 зводяться до здійснення позивачем штучних перешкод, зокрема, ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс" відомостей про банківські реквізити, що зумовлює неможливість прийняття Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" рішення щодо виплати страхового відшкодування.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень,зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на

стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Вина водія автомобіля "Renault" державний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Києва від 14.03.2023 у справі № 754/3092/23 (з врахуванням постанови від 14.04.2023 про виправлення описки).

Вина водія автомобіля Peugeot" державний номер НОМЕР_6 , яким керував ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Києва від 04.04.2023 у справі № 754/3089/23.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За умовами п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п. 36.3 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

В той час, з огляду на викладене вище, виходячи із доказів, які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що до позивача перейшло право вимоги до страховиків винних осіб за завдані позивачу збитки внаслідок пошкодження транспортного засобу "Hyundai" державний номер НОМЕР_4 , а саме, до відповідача-1 за полісом АР/006007716 в розмірі 25 858,46 грн (враховуючи розмір франшизи - 500, 00 грн), до відповідача-2 за полісом ЕР/212132680 в розмірі 23 758,46 грн (враховуючи розмір франшизи - 2 600, 00 грн), у зв`язку з тим, що згідно звіту про оцінку автотранспорту № 9549 від 20.04.2023, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Hyundai" державний номер НОМЕР_4 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (матеріальний збиток) складає 58 068,68 грн. з ПДВ на запасні частини.

Разом з тим, судом встановлено, що 22.09.2023 відповідачем-1 були подані додаткові пояснення, в яких останній вказує, що ним було сплачено позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 25 858, 46 грн.

В якості доказів, що підтверджує дану обставину, відповідачем-1 до пояснень було додано копії платіжних інструкцій, а саме № 23255 від 15.09.2023 на суму 4 858,46 грн, № 23201 від 14.09.2023 на суму 3 000,00 грн, № 23131 від 13.09.2023 на суму 3 000,00 грн, № 23049 від 12.09.2023 на суму 3 000,00 грн, № 22962 від 11.09.2023 на суму 3 000,00 грн, № 22892 від 08.09.2023 на суму 3 000,00 грн, № 22867 від 07.09.2023 на суму 3 000,00 грн, № 22747 від 05.09.2023 на суму 3 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору у справі щодо відповідача-1 (стягнення в сумі 25 858, 46 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження в даній справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення з відповідача-1 суми страхового відшкодування в розмірі 25 858, 46 грн.

Що стосується розподілу витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000, 00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, в п. 6.1. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 закріплено, що за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1420346 від 05.07.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 7836/10, договір про надання професійної правничої допомоги № 08052023/2 від 08.05.2023, акт наданих послуг № 08052023/2/1 від 05.07.2023 на суму 13 000, 00 грн.

В той час, відповідач-1 заперечуючи щодо витрат на професійну правничу допомогу, відзначає, що звернення позивача із заявою безпосередньо до суду не пов`язане з труднощами подачі заяви про страхове відшкодування відповідачу-1, істотними обмеженнями чи повним нівелюванням прав позивача на судовий захист у господарському процесі, а пов`язане з намаганням представника позивача отримати за свої послуги 13 000,00 грн., частину з яких буде стягнуто з відповідачів на користь позивача. Відповідач-1 вважає зазначений підхід не справедливим, оскільки стягнення витрат на правову допомогу та судового збору є додатковим фінансовим тягарем, тим більше у період воєнного стану, оскільки при безпосередньому зверненню позивача до суду в межах річного строку, його права не є порушеними, невизнаними чи оспорюваними. Представник позивача штучно створює перепони для своєчасного отримання страхового відшкодування шляхом ненадання банківських реквізитів позивача відповідачу-1, по суті відмовляючи у їхнаданні, зазначаючи при цьому, що просить сплатити страхове відшкодування після рішення суду.

Відповідач-1 також вказує, що дана справа не є складною, її розгляд проводиться в спрощеному порядку, правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються по суті, одним Законом, яким є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому, вважає заявлені представником позивача витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн. завищеними та необґрунтованими.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

У свою чергу, суд дослідивши акт наданих послуг № 08052023/2/1 від 05.07.2023, встановив, що в п. 1.2. в якості наданих послуг зазначено - збір документів для складання та подання позову (в тому числі отримання постанов про адмін. правопорушення), а в п. 1.3. зазначено - складання, оформлення та подання позовної заяви.

Суд вказує, що опис робіт/надання послуг, що визначені в п. 1.2. та 1.3. фактично є взаємодоповнюючими один одного, а тому, загальна кількість годин - 4,5 год. та відповідно вартість - 9 000,00 грн, на переконання суду є значно завищеними.

Також, судом враховано доводи відповідача-1 стосовно того, що позивач скористався наданим йому правом та звернувся із даним позовом до суду, не звертаючись із заявами про страхове відшкодування до відповідачів.

Суд також погоджується з доводами відповідача-1, що дана справа не є складною, її розгляд проводиться в спрощеному порядку, правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються по суті, одним Законом.

Отже, з огляду на викладене вище, суд вважає обґрунтованим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на 50%, відтак, стягненню з відповідачів (у рівних частинах) на користь позивача підлягає 6 500, 00 грн (тобто по 3 250, 00 грн з кожного).

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Отже, з огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про закриття провадження щодо позовних вимог про стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування в розмірі 25 858, 46 грн, оскільки, предмет спору у справі щодо відповідача-1 (стягнення в сумі 25 858, 46 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі.

В той час, враховуючи перехід до позивача права вимоги до страховика винної особи за завдані збитки внаслідок пошкодження транспортного засобу "Hyundai" державний номер НОМЕР_4 , а також враховуючи відсутність заперечень відповідача-2 щодо сими заявлених позивачем вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та відповідно стягненню з відповідача-2 підлягає страхове відшкодування в розмірі 23 758,46 грн.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд вважає обґрунтованим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на 50 %, відтак, стягненню з відповідачів (у рівних частинах) на користь позивача підлягає 6 500, 00 грн (тобто по 3 250, 00 грн з кожного).

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись 74, 76-80, 129, 231, 232, 233 та 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/10857/23 щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 25 858, 46 грн - закрити.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" про стягнення 23 758,46 грн - задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" (36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10, ідентифікаційний код 21870998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс" (02095, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 31, офіс 277, ідентифікаційний код 36239502) страхове відшкодування в сумі 23 758 (двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн 46 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 250 (три тисячі двісті п`ятдесят) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 1 342 (одна тисяча триста сорок два) грн 00 коп.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, ідентифікаційний код 22945712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Кар Сервіс" (02095, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 31, офіс 277, ідентифікаційний код 36239502) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 250 (три тисячі двісті п`ятдесят) грн 00 коп. та судовий збір в сумі 1 342 (одна тисяча триста сорок два) грн 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 25.01.2024

Суддя Сергій СТАСЮК