Рішення № 116538964, 11.01.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2024Справа № 910/16919/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Корпорації "ТСМ Груп"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 1210462,88 грн.

за участі представників:

від позивача: Носик Б.М.

від відповідача: Жабровець О.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Корпорація "ТСМ Груп" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення за договором на виконання проектних робіт від 29.07.2021 № 08/21 основного боргу в розмірі 914819,53 грн., трьох процентів річних у сумі 46914,58 грн., інфляційних втрат у сумі 248728,77 грн. Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що в договорі строк оплати суми ПДВ не встановлений, відтак даний строк не настав. Одночасно, відповідач просив зменшити розмір нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що зазначений у пункті 2.2 договору строк оплати розповсюджується на всю вартість робіт, включаючи ПДВ. Також позивач навів заперечення проти зменшення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2021 між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, укладено договір на виконання проектних робіт № 08/21, згідно з пунктом 1.1 якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов`язання з виконання робіт на тему: «Виконання проектних робіт з розробки робочої документації на систему фізичного захисту для об`єкту будівництва «Нове будівництво сховища легкого типу для тимчасового зберігання кондиціонованих РАВ в залізобетонних контейнерах на Запорізькій АЕС в м. Енергодар, вул. Промислова,133».

Відповідно до п. 2.1. договору ціна робіт за договором складає 925 776,00 грн., розрахунок чого зазначено в «Протоколі погодження договірної ціни» (додаток № 1 до договору).

У пункті 2.2. договору зазначено, що оплата виконаних робіт Замовником проводиться за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Згідно з п. 5.6. договору належним виконанням робіт за договором є підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.7 договору Пiдрядник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довiрчi послуги».

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 30.03.2022 (пункт 12.1 договору).

Із матеріалів справи слідує, що сторонами оформлено та підписано акти здачі-приймання виконаних робіт від 29.10.2021 №1 за жовтень 2021 року на суму 117600 грн. та від 22.12.2021 №2 за грудень 2021 року на суму 797219,53 грн.

Одночасно, позивачем здійснено в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрацію податкових накладних від 29.10.2021 № 5 на суму 117600 грн., у т.ч. 19600 грн. ПДВ, та від 22.12.2021 №12 на суму 797219,53 грн., у т.ч. 132869,92 грн. ПДВ. Дані обставини підтверджуються квитанціями про реєстрацію податкової накладної від 11.11.2021 та від 13.01.2022 року.

Також, між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2017-12.05.2023 за договором від 29.07.2021 № 08/21, відповідно до якого борг відповідача перед позивачем станом на 12.05.2023 складає 914819,53 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За положеннями статті 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).

Судом установлено, що сторонами за наслідками виконання позивачем обумовлених договором від 29.07.2021 № 08/21 робіт підписано акти здачі-приймання виконаних робіт від 29.10.2021 №1 за жовтень 2021 року на суму 117 600 грн. із ПДВ 20 % та від 22.12.2021 №2 за грудень 2021 року на суму 797 219,53 грн. із ПДВ 20 %.

Також сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2017-12.05.2023 за договором від 29.07.2021 № 08/21, відповідно до якого борг відповідача перед позивачем станом на 12.05.2023 складає 914819,53 грн.

Щодо заперечень відповідача з приводу не настання строку оплати частини вартості робіт у розмірі ПДВ, суд зауважує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує з пункту 2.2 договору, оплата виконаних робіт Замовником проводиться за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Актів здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома сторонами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дня підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Таким чином, строк оплати частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ встановлений з моменту отримання від позивача зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної.

Наявними в матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкової накладної підтверджується реєстрація позивачем податкових накладних за фактом виконання робіт за договором від 29.07.2021 № 08/21, а саме 11.11.2021 позивачем зареєстровано податкову накладну від 29.10.2021 № 5 на суму 117600 грн., у т.ч. 19600 грн. ПДВ, та 13.01.2022 - податкову накладну від 22.12.2021 №12 на суму 797219,53 грн., у т.ч. 132869,92 грн. ПДВ.

Відповідно до пункту 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341), платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

У той же час, відповідачем не надано доказів не отримання ним в електронному кабінеті зареєстрованих позивачем податкових накладних від 29.10.2021 № 5, від 22.12.2021 №12.

З огляду на викладене, оскільки сума боргу відповідача становить 914819,53 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у відповідній частині підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

За арифметичним перерахунком суду, позивачем правильно нараховані на суму боргу 117600 грн. за актом від 29.10.2021 № 1 за період з 29.12.2021 до 30.10.2023 три проценти річних у сумі 6485,72 грн. та інфляційні втрати за період з 29.12.2021 до 30.09.2023 у розмірі 35766,98 грн., а також на суму боргу 797219,53 грн. за актом від 22.12.2021 №2 за період з 21.02.2022 до 30.10.2023 три проценти річних у сумі 40428,86 грн. та інфляційні втрати за період з 21.02.2022 до 30.09.2023 у розмірі 212961,79 грн.

Разом із цим, відповідач просив зменшити розмір нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки дохід відповідача більше ніж на 90 % складається з виручки з реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами. Водночас, відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» з 04.03.2022 перебуває в тимчасовій окупації, відпуск електричної енергії зі станції не здійснюється. Відтак, втрата відповідачем виробничих потужностей негативно вплинула на фінансовий стан останнього. Одночасно, відповідач послався на відсутність його вини в порушенні умов договору, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Судом також ураховано, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 10.3 договору сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням протягом 10 днів відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5-денний строк повідомляє другу сторону.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем у порядку та строки, встановлені пунктом 10.3 договору, про дію форс-мажорних обставин та неможливість виконати свої зобов`язання за договором.

До того ж, відповідачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідні обставини були форс-мажорними саме в межах виконання відповідачем своїх господарських зобов`язань за договором від 29.07.2021 № 08/21. Саме лише посилання на наявність таких форс-мажорних обставин не може бути єдиною підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань.

У той же час, за частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Приймаючи до уваги наведені Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" обставини для зменшення розміру трьох процентів річних, враховуючи майновий стан обох сторін, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку зменшити розмір заявлених до стягнення трьох процентів річних на 50 %, у зв`язку з чим до стягнення підлягає три проценти річних у сумі 23457,29 грн.

Одночасно не підлягають зменшенню інфляційні втрати, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Подібної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статі 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Також позивач просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 57000 грн.

На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги від 05.08.2021, укладеного між Корпорацією "ТСМ Груп", як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням «ВіннерЛекс».

У пункті 4.2 договору зазначено, що обчислення та сплата гонорару (вартості послуг) за договором буде здійснюватися відповідно до специфікації та складених на підставі неї рахунків.

Відповідно до специфікації від 16.10.2023 № 53 (додаток № 53 до договору) за надання професійної правничої допомоги Корпорації "ТСМ Груп" під час розгляду Господарським судом міста Києва справи про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", у тому числі зі складання, оформлення і подання позовної заяви, всіх інших необхідних процесуальних документів, а також надання професійної правничої допомоги в судових засіданнях, - фіксований розмір гонорару становить 57000 грн.

На підставі вказаної специфікації від 16.10.2023 № 53 Адвокатським об`єднанням «ВіннерЛекс» сформовано рахунок на оплату правової допомоги на суму 57000 грн.

Даний рахунок оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 17.10.2023 № 1124 на суму 57000 грн.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 5 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу відповідачем наголошено, що спір у справі не є складним, адвокатом підготовлено не значний обсяг процесуальних документів та розрахунки здійснені за допомогою онлайн-калькулятора. Відтак, відповідач зауважив, що вартість робіт є завищеною та не відповідає складності даної справи.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.

Судом також прийнято до уваги складність та об`єм справи, кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів.

Отже, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги заперечення відповідача, конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, суд дійшов висновку зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до 12000 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на те, що позов підлягає задоволено повністю, у той час як зменшення розміру трьох процентів річних здійснено на підставі відповідної заяви судом, до стягнення з відповідача підлягають 12000 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Корпорації "ТСМ Груп" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Корпорації "ТСМ Груп" (03150, м. Київ, вул. Ямська, 72; ідентифікаційний код 37034171) 914819 (дев`ятсот чотирнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 53 коп. заборгованості, 23457 (двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн. 29 коп. трьох процентів річних, 248728 (двісті сорок вісім тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 12000 (дванадцять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 14525 (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн. 55 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 24.01.2024 року.

Суддя К.В. Полякова