Рішення № 116538604, 25.01.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5604/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

не з`явилися;

розглянувши матеріали справи №904/5604/23

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейнджел"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ІМЕНІ О. М. МАКАРОВА"

про стягнення грошових коштів, розірвання договору оренди та виселення із орендованого приміщення,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 12.10.2023 за вих. №10-11-04422 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейнджел" (далі - відповідач) у якій просить:

- стягнути з відповідача 115.902,01 грн заборгованості з орендної плати, 20.372,51 грн пені;

- розірвати договір оренди нерухомого майна №12/7475-6578 від 30.12.2021;

- виселити відповідача з частини приміщення адміністративно-побутової будівлі (корпус 31-А), площею 424,3 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька, 22, що перебуває на балансі ДП "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова".

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5604/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023.

Ухвалою від 30.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 29.11.2023 о 12:15 год у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області за адресою: місто Дніпро, вулиця Володимира Винниченка, будинок 1 в залі судових засідань № 1-405.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, мікрорайон 4-й Зарічний, приміщення 21-Ж , за трек-номером 4930023488959.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 05.12.2023 з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою відмова від отримання.

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023, 29.11.2023, 14.12.2023 та 10.01.2024 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 30.10.2023 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням терміну зберігання, а саме 29.11.2023.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 30.10.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 14.12.2023.

Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.

Ухвалою від 29.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 14.12.2023.

Ухвалою від 14.12.2023 залучено ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВИРОБНИЧЕ ОБ`ЄДНАННЯ ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ІМЕНІ О. М. МАКАРОВА" (Україна, 49008, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ КРИВОРІЗЬКА, будинок 1, ідентифікаційний код 14308368) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (далі - третя особа-1). Зобов`язано позивача невідкладно направити на адреси третіх осіб копію позовної заяви та додані до неї документи листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду. Зобов`язано відповідача невідкладно направити на адреси третіх осіб копію відзиву та додані до нього документи листом з описом вкладення, докази чого негайно надати суду. Роз`яснено третій(м) особі(ам), що відповідно до ст. 168 ГПК України вона(и) мають право надати письмові пояснення щодо позову, які повинні відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, в п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали, а також письмові пояснення щодо відзиву протягом семи днів від дати його отримання. Крім того треті особи мають право подати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх пояснення, якщо такі докази не надані позивачем та/або відповідачем. Копію письмових пояснень треті особи направляють на адреси інших учасників процесу, докази (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа) чого надають суду протягом трьох днів від дати направлення. Учасники справи мають право подати відповідь на пояснення третіх осіб до закінчення підготовчого провадження (ч. 2 ст. 179 ГПК України). Відкладено підготовче засідання у справі до 10.01.2024.

Через відділ документального забезпечення 14.12.2023 від Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - заявник, завод) надійшов позов від 05.12.2023 за вих. № 157/919 та заява про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, від 11.12.2023 вих.№157/950, у яких заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕИНДЖЕЛ на користь Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" грошові кошти в розмірі 58.105,02 грн, в тому числі заборгованість по оплаті орендної плати в розмірі 50.738,40 грн ; пеню у розмірі 6.752,14 грн; інфляційні втрати у розмірі 114,75 грн; три відсотка річних у розмірі 499,73 грн.

Ухвалою від 15.12.2023 позов (заяву) Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" з доданими документами повернуто заявнику.

Через відділ документального забезпечення 28.12.2023 від третьої особи надійшли пояснення якими підтримано позовні вимоги позивача.

Ухвалою від 10.01.2024 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2024.

У судове засідання 25.01.2024 представники учасників справи не з`явилися. Від позивача та третьої особи надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Відповідачу було передано в оренду нерухоме майно на підставі договору. Відповідач систематично не сплачував орендну плату, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач відзив не надав.

Стислий виклад позиції третьої особи

Третя особа позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов позивача задовільнити у повному обсязі.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; передачі майна в користування; користування майном; настання строку оплати; наявності/відсутності доказів повної/часткової оплати; наявності/відсутності доказів нарахування пені; наявності/відсутності підстав для розірвання договору оренди нерухомого майна №12/7475-6578 від 30.12.2021 та виселити відповідача з частини приміщення адміністративно-побутової будівлі (корпус 31-А), площею 424,3 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька, 22, що перебуває на балансі ДП "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова".

Суд встановив, що 30 грудня 2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного маи?на Украі?ни по Дніпропетровськіи?, Запорізькіи? та Кіровоградських областях (надалі- орендодавець, позивач), Державним підприємством Виробниче об?єднання Південнии? машинобудівнии? завод імені О.М. Макарова (далі - балансоутримувач, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕИ?НДЖЕЛ (далі - орендар, відповідач) був укладении? договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного маи?на, що належить до державноі? власності №12/7475- 6578 (далі - договір).

Відповідно до п.4.1 розділу I Змінюваних умов договору (далі- умови) об?єктом оренди та складом маи?на є частина приміщення адміністративно-побутовоі? будівлі (корпус 31-А), площею 424,30 кв. метрів, за адресою м. Дніпро, вул. Криворізька, 22, що перебуває на балансі ДП Виробниче об?єднання Південнии? машинобудівнии? завод імені О.М. Макарова.

Відповідно до п. 9.1 умов місячна орендна плата становить 24.289,50 грн без податку на додану вартість.

Відповідно до п. 16 умов орендар забов?язании? щомісячно перераховувати орендарю 70% від суми орендноі? плати.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється фондом держаного майна і оприлюднюються на його офіційному сайті.

Пунктом 3.3 договору визначено, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 умов (або іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону договору типу 5(А) і 5 (В).

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 12.1 умов договір укладено на 5 років з 30.12.2021 до 29.12.2026 включно.

Відповідно до пункту 3 частини 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.22, на період воєнного стану, орендна плата нараховується в розмірі 50% розміру орендної плати, встановленої договором оренди.

30 грудня 2021 року на підставі акта прии?мання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного маи?на, що належить до державноі? власності, орендар прийняв від балансоутримувача нерухоме маи?но. Акт підписаний сторонами та скріплений печаткою з боку відповідача (арк. 14 зворот, том 1).

Як зазначає позивач, відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язання за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, № 12/7475-6578 від 30.12.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 115.902,01 грн.

Також за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 3.7 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.11.2022 по 16.09.2023 в сумі 20.372,51 грн. Крім того позивач зазначає, що відповідач з односторонньому порядку відмовляється від виконання передбачених договором та законом зобов`язань з поверненню орендованого майна за актом приймання-передачі, у зв`язку з чим виникла необхідність у розірванні договору та виселенні останнього з орендованого приміщення. Вказане і стало причиною вказано спору.

Оскільки заборгованість з орендної плати відповідачем у добровільному порядку не погашена, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення з відповідача 115.902,01 грн заборгованості з орендної плати, 20.372,51 грн пені; розірвання договору оренди нерухомого майна №12/7475-6578 від 30.12.2021; виселення відповідача з частини приміщення адміністративно-побутової будівлі (корпус 31-А), площею 424,3 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька, 22, що перебуває на балансі ДП "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова".

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України та ст.ст.283-291 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору орендодавець бере на себе обов`язок передати майно у користування і, водночас, орендар зобов`язується прийняти вказане майно та вчасно вносити за користування майном орендну плату.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється фондом держаного майна і оприлюднюються на його офіційному сайті.

30 грудня 2021 року на підставі акта прии?мання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного маи?на, що належить до державноі? власності, орендар прийняв від балансоутримувача нерухоме маи?но. Акт підписаний сторонами та скріплений печаткою з боку відповідача (арк.14 зворот, том 1).

Як зазначає позивач, відповідач не виконав у повному обсязі зобов`язання за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, № 12/7475-6578 від 30.12.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 115.902, 01 грн.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 610-612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

За визначенням ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3.3 договору визначено, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 умов (або іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону договору типу 5(А) і 5 (В).

Відтак суд встановив, що згідно розрахунку позивача у період з 15.12.1021 по 15.09.2023 загальний розмір орендної плати становить 207.475,24 грн, з яких відповідачем сплачено орендну плату у розмірі 91.573,41 грн, тобто у відповідача наявна заборгованість з орендної плати перед позивачем у розмірі 115.902,01 грн.

Відтак, позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 115.902,01 грн за договором за період з 15.12.2021 року по 15.09.2023.

З урахуванням приписів пункту 3.3 договору строк оплати орендної плати за договором за період з 15.12.2021 по 15.09.2023 у розмірі 115.902,01 грн є таким, що настав.

Доказів внесення плати за користування майном в сумі 115.902,01 грн відповідач не надав.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 115.902,01 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.9 договору на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 21.11.2022 до 16.09.2023 на загальну суму 20.372,93 грн.

Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний розділ доповнено пунктом 7 згідно із Законом №540-IX від 30.03.2020, який набув чинності 02.04.2020.

Господарський суд звертає увагу, що договір між постачальником та відповідачем був укладений 30.12.2021, тобто укладаючи договір сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, №383 від 25.04.2023 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою №1423 від 23.12.2022 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023, однак пеня позивачем розрахована до 10.10.2023, що перевищує період встановлений вищевказаною постановою.

З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що вірним періодом прострочення платежу для заборгованості, яка виникла до 30.12.2022, є період лише по 30.06.2023 максимальний термін з урахуванням продовженого терміну дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19.

Таким чином, правомірним є нарахування пені для заборгованості, яка виникла до 30.12.2022, за строк, який перевищує шестимісячний /визначений ч. 6 ст. 232 ГК України/ з обмеженням строку до 30.06.2023.

Здійснивши власний перерахунок пені суд встановив, що розмір пені за ним є більшим ніж заявлено позивачем, а оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, задоволенню підлягає пеня заявлена позивачем у розмірі 20.372,51 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 20.372,51 грн пені підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору та виселення з орендованого приміщення суд зазначає таке

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з умовами ч. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, що кореспондується з вимогами п. 12.7.1 договору.

Статтею 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Про наявність однієї з підстав для дострокового припинення Договору з ініціативи Орендодавця, передбачених пунктом 12.7 договору, орендодавець або балансоутримувач повідомляє орендаря та іншу сторону договору листом. У листі має міститись опис порушення і припис про його усунення в строк, не менший ніж 15 та не більше ніж 30 робочих днів з дати листа (у строк 5 робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням Майна). Лист надсилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орнедованого майна.

Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець надсилає орендарю лист, у якому повідомляє орендаря про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на припис про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.

Договір вважається припиненим (розірваним) на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою майна.

Дата дострокового припинення договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця.

Таким чином договір може бути припиненим після надсилання відповідачу листа про дострокове припинення договору. Докази надіслання такої вимоги матеріали справи не містять.

Водночас позивач реалізував своє право та звернувся до суду із даним позовом, у якому поставив, у тому числі вимоги про дострокове припинення договору та виселення відповідача і останній належним чином повідомлений про такі вимоги позивача про розірвання договору.

Тому на момент звернення до суду дія договору оренди не була припинена.

Разом з тим, відповідно до п. 12.6.7 договору на вимогу будь-якої із сторін цього договору за рішенням суду з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна України» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17).

Крім того, виходячи зі змісту ст. 651 ЦК України, положеннями зазначеної норми передбачено також можливість розірвання договору за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом або договором.

Таким чином, під час вирішення спору у даній справі слід встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов спірного договору, так і щодо наявності/відсутності критерію істотності порушення договору у розумінні положень статті 651 Цивільного кодексу України.

Надаючи оцінку виявленим порушенням умов договору, суд встановив, що відповідач систематично порушує умови договору щодо оплати отриманих послуг, розмір заборгованості є значним та досі несплаченим.

Суд відзначає, що оплата послуг є істотною умовою договору, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору.

Разом з тим, сам факт систематичного порушення Договору щодо оплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подібний правовий висновок викладений Касаційним цивільним судом у постанові від 31.07.2020 у справі №479/1073/18.

Разом із тим суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладений Касаційним цивільним судом у постанові від 13.11.2019 у справі №908/1399/17.

Однак відповідач не довів як відсутності порушення ним зобов`язань за договором, так і відсутності своєї вини у такому порушенні, - зокрема, ним не подано доказів своєчасного і повного внесення оплати відповідно до умов договору.

Враховуючи те, що судом вище було встановлено факт систематичного порушення відповідачем грошового зобов`язання (більше трьох місяців підряд), суд приходить до висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12/7475-6578 від 30.12.2021.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 12.11 договору у разі припинення договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів за згодою осіб, визначених у п. 5.1. договору, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для майна, - власність держави; поліпшення майна, зроблені орендарем без згоди осіб, визначених у пункті 5.1 договору, які не можна відокремити від шкоди для майна, є власником держави та їх вартість компенсації не підлягає.

Пунктом 12.12 договору передбачено, що майно вважається поверненим орендодавцю/утримувачу з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди, то позовні вимоги в частині виселення відповідача із займаного приміщення також підлягають задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙНДЖЕЛ" (50106, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, мікрорайон 4-й Зарічний, приміщення 21-Ж; ідентифікаційний код 44086731) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 6; ідентифікаційний код 42767945) 115.902,01 грн (сто п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дві грн 01 к.) основної заборгованості, 20.372,51 грн (двадцять тисяч триста сімдесят дві грн 51 к.) пені, 8.052,00 грн (вісім тисяч п`ятдесят дві грн 00 к.) судового збору.

Розірвати договір оренди нерухомого майна №12/7475-6578 від 30.12.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (ідентифікаційний код 42767945), Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙНДЖЕЛ" (ідентифікаційний код 44086731) та Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (ідентифікаційний код 14308368).

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙНДЖЕЛ" (ідентифікаційний код 44086731) з частини приміщення адміністративно-побутової будівлі (корпус 31-А), площею 424,3 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Криворізька, 22 та перебуває на балансі Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (ідентифікаційний код 14308368).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 25.01.2024.

Суддя С.А. Дупляк