Рішення № 116535640, 24.01.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9856/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

24 січня 2024 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»

представник позивача ? Булькевич Світлана Василівна

(79016, м. Львів, вул. Шевченка, 1, ЄДРПОУ: 42092130)

до

відповідач - ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

АДРЕСА_1 )

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,

встановив:

Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», в особі представника Булькевич Світлани Василівни, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 3028 грн. 80 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, представник позивача покликається на те, що ТзОВ здійснює постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1, на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. За вказаною адресою зареєстрований побутовий споживач ОСОБА_1 . Із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №354278215 вбачається, що власником житлового приміщення за вищевказаною адресою є відповідач, який є споживачем житлово-комунальних послуг. Згідно даних оператора системи розподілу, переданих у відповідності до чинного законодавства ТОВ «Львівенергозбут», та відображених у програмному забезпеченні позивача, за період з 01.05.2022 по 01.11.2023 по особовому рахунку № НОМЕР_2 спожито 1858 кВт/год. Постачання електроенергії здійснювалось позивачем за тарифами, встановленими законодавством, а саме постановою НКРЕКП від 26.02.2015 №220 та постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483. Свої зобов`язання в частині вчасної оплати спожитих послуг споживач належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 3028 грн. 80 коп. У зв`язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку не сплачено заборгованість, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 23.11.2023 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції та оголошеннями, в порядку ст.128 ЦПК України. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за його відсутності не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з`являвся в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд вважає можливим розглядати справу з ухваленням заочного рішення.

При цьому, суд враховує положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступних висновків, виходячи з наведених нижче доводів, мотивів та міркувань.

Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований побутовий споживач та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Згідно даних оператора системи розподілу, переданих у відповідності до чинного законодавства ТзОВ «Львівенергозбут», та відображених у програмному забезпеченні позивача, за період з 01.05.2022 по 01.11.2023 наведеному вище особовому рахунку спожито 1858 кВт/год.

З копії договору про постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг, вбачається, що відповідно до п.2.1 цього договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 6.2 вказаного договору визначено зобов`язання споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Відповідно до долученої до позовної заяви інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №354278215 від 14.11.2023, вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію за вказаною адресою за період з 01.05.2022 по 01.11.2023, розмір такої становить 3028 грн. 80 коп.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12.10.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ «Львівенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію, оскільки боржник не зареєстрований за адресою вказаною у заяві.

Взаємовідносини між громадянами/фізичними особами-споживачами електричної енергії/ з енергопостачальниками регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018.

Відповідно до п.2 Правил, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Згідно п.3.1.5 Правил, електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах.

Відповідно до п.3.1.7 Правил, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Згідно п.п.5.5.5 Правил, споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

У відповідності до п.4.10 Правил, побутові споживачі здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані також Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону встановлено, що предметом регулювання цього Закону, в тому числі, є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

За змістом п.5 ч.2 ст.7 Закону, споживач зобов`язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 по справі №717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).

В ході розгляду справи ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання з оплати вартості електричної енергії, поставленої позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплати грошей за надані послуги.

Згідно ст.63 Закону України «Про ринок електричної енергії», універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Абзацом 5 пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також суд враховує, що законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Тому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг, сама по собі, не може бути підставою для звільнення відповідачів, як споживачів від оплати послуг у повному обсязі. Така позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду України викладеним у постанові від 23.05.2018 по справі №216/5756/15-ц, про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідачем не надано до суду доказів на спростування поданого ТзОВ «Львівенергозбут» розрахунку заборгованості та обставин викладених у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 3028 грн. 80 коп. знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а відтак позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого ТзОВ «Львівенергозбут» судового збору у повному розмірі, що становить 2684 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вімсім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут»

представник позивача ? Булькевич Світлана Василівна

(79016, м. Львів, вул. Шевченка, 1, ЄДРПОУ: 42092130)

відповідач - ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;

АДРЕСА_1 )

Повний текст рішення складено 24 січня 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький