Постанова № 116532139, 25.01.2024, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/11163/23

(3/199/111/24)

ПОСТАНОВА

іменем України

25.01.2024 року м.Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська Воробйов В.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого керівником ТОВ «Землетрейд», громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

У відношенні ОСОБА_1 складено протокол №9076/16-31-04-08-04 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП (далі протокол), в тому, що він, порушив встановлений Законом порядок ведення податкового обліку, передбаченого п.286.4, п.286.2 ст.286 ПКУ, а саме несвоєчасно подав податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2021-2023 роки з граничним терміном подання за 2021 рік 0 20.07.2021 р., за 2022 рік 21.02.2022 р., за 2023 рік 20.02.2023 р., що зафіксовано в акті камеральної перевірки №11956/16-31-04-08-03/43546959 від 24.11.2023.

ОСОБА_1 до суду не з`явився.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 враховую те, що останній був належним чином повідомлений шляхом направлення поштового повідомлення у судові засідання призначені на 08-30 годину 11.01.2024 та 08-50 годину 25.01.2024, на яке ОСОБА_2 у зазначений час та місце до суду не з`явився.

Вважаю, що ОСОБА_1 був судом належним чином повідомлений на 08-30 годину 11.01.2024 та 08-50 годину 25.01.2024, оскільки письмові виклики без виконання на адресу суду за будь-яких підстав повернуті не були.

Крім того до суду не надходили заяви або клопотання ОСОБА_1 про неможливість розгляду справи за його відсутності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Окрім того, суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Слід також відзначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їх судового провадження.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з`явився у судове засідання, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, на підставі ч.1 ст.268 КУпАП.

Дані обставини підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення №9076/16-31-04-08-04 від 12.12.2023 року, де викладені обставини, при яких ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП; витягом з акту про результати камеральної перевірки ТОВ «ЗЕМЛЕТРЕЙД».

Дослідивши наявні докази, вважаю, що ОСОБА_1 винен у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, як відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Разом з цим, ч.2 ст.38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.

Як вбачається з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03 травня 2018 року по справі № 487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Крім того, із доктринального тлумачення норм ст. ст. 9, 38 КПК України випливає, що триваюче правопорушення вчинюється протягом біль-менш тривалого часу і характеризується безперервним здійсненням єдиного діяння, в тому числі, тривалим безперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою. Вважається, що триваючі правопорушення припиняються у разі виявлення факту цих правопорушень компетентним органом при проведенні перевірок, в тому числі, при виявленні таких проступків, як відсутність обліку доходів та витрат щодо яких встановлена обов`язкова форма обліку, бухгалтерського обліку об`єктів оподаткування, ведення його із порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інші правопорушення, встановити які можливо лише під час проведення документальної перевірки на підставі первинних документів. До адміністративних правопорушень, які мають разовий характер і не є триваючими, відносяться такі проступки, як несвоєчасна подача декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджету та державних цільових фондів тощо. Днем вчинення таких правопорушень є дата порушення граничного строку подачі декларації, про доходи до фіскального органу, порушення граничного строку подачі до закладу банків платіжних документів про оплату податків, зборів тощо.

Такимчином,інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення неє триваючим,оскільки інкримінуєтьсянесвоєчасне поданняподаткових декларацій з плати за землю, при граничному терміні їх подання до 20.02.2023 року, а відтак, точкою відліку строку давності притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, є 21.02.2023 року.

На підставі викладеного суд вважає, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст.ст.38, 283,284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Суддя: В.Л.Воробйов