Вирок № 116530447, 25.01.2024, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3287/20

№ 1-кп/183/285/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2024 року Дніпропетровська обл.,

м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши усудовому засіданнів залісуду кримінальнепровадження,внесене вЄдиний реєстрдосудових розслідуваньза №12020040350000235 від 09.02.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, громадянки України, з середньою освітою, маючої на утриманні доньку 2015 року народження, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 26 січня 2020 року приблизно о 17 годині 50 хвилини ОСОБА_4 , знаходилася у приміщенні магазину «Аспазія», що розташований за адресою: вул. Гетьманська, 32 м. Новомосковська Дніпропетровської області. В цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, що знаходилося в приміщенні вищевказаного магазину.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 26 січня 2020 року о 17 годин 53 хвилини ОСОБА_4 , перебуваючи в магазині «Аспазія» за вищевказаною адресою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, викрала викрала із-за прилавку мобільний телефон марки Nokia-6, темно-синього кольору, imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 вартістю 2000 гривень 00 копійок. який поклала до себе в кишеню.

Після чого ОСОБА_4 з місця скоєння злочину з викраденим майном зникла, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_5 , матеріальних збитків на загальну суму 2000 гривень. (далі Епізод № 1).

На цих підставах ОСОБА_4 за Епізодом № 1 пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Окрім цього, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 26 січня 2020 року приблизно о 18 годині 20 хвилини вона знаходилася у приміщенні магазину «Prostor», що розташований за адресою: вул. Гетьманська, 16 м. Новомосковська Дніпропетровської області. В цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, що знаходилося в приміщенні вищевказаного магазину.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 26 січня 2020 року о 18 годині 21 хвилину ОСОБА_4 , перебуваючи в магазині «Prostor» вищевказаною адресою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, проникла до підсобного приміщення вищевказаного магазину де викрала кулон срібний у вигляді сонця, 925 проби, вагою 1,93 г вартістю 300 гривень 00 копійок, який поклала собі в жіночу сумку.

Після чого ОСОБА_4 з місця скоєння злочину з викраденим майном зникла, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_6 , матеріальних збитків на загальну суму 300 гривень 00 копійок (далі Епізод № 2).

На цих підставах ОСОБА_4 за Епізодом № 2 пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно.

Окрім цього, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 26 січня 2020 року приблизно о 20 годині 16 хвилини вона знаходилася у приміщенні магазину «Єва №172», що розташований за адресою: вул. Гетьманська, 47Д м. Новомосковська Дніпропетровської області. В цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, що знаходилося в приміщенні вищевказаного магазину.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 26 січня 2020 року о 20 годині 17 хвилини ОСОБА_4 , перебуваючи в магазині «Єва №172» за вищевказаною адресою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, викрала з прилавку чоловічу туалетну воду «Версаче Пур» об`ємом 100 мл та органайзер для косметики, які поклала собі в жіночу сумку.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця 26 січня 2020 року о 20 годині 22 хвилину ОСОБА_4 , діючи умисно, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, пройшла повз касову зону з вищезазначеним майном, не розрахувавшись за нього.

Після чого ОСОБА_4 з місця скоєння злочину з викраденим майном зникла, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим спричинила потерпілій юридичній особі ТОВ «РУШ» матеріальних збитків на загальну суму 3128 гривень (далі Епізод № 3).

На цих підставах ОСОБА_4 за Епізодом № 3 пред`явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 визнала свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованих їй діянь та пояснила про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останній обвинувачення, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 185 КК України.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст.349КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченої та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 ..

При цьому суд роз`яснив обвинуваченій ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує її дії за:

-Епізодом № 1 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно;

-Епізодом № 2 за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена повторно;

-Епізодом № 3 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України,враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимогст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачена ОСОБА_4 вчинила нетяжкі та тяжкий злочини.

Обставиною, яка згідно зі ст.66КК України пом`якшує покарання обвинуваченій в обвинувальному акті зазначене щире каяття.

В постанові від 15 листопада 2021 р. у справі № 199/6365/19 Верховний Суд зробив висновок про те, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Судом встановлено, що кримінальні правопорушення у справі що розглядається вчинені обвинуваченою 26 січня 2020 р.

Також судом встановлено, що обвинувачена вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.07.2022 р. у справі № 932/3029/20 була визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України. Частина кримінальних правопорушень вчинені 08 березня, 19 травня, 24 травня 2020 р.

Окрім того, вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 р. у справі № 175/4620/21 була визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України. Ці кримінальні правопорушення вчинені 20 серпня 2021 р.

Отже, обвинувачена після вчинених 26 січня 2020 р. кримінальних правопорушень не надала критичної оцінки своїй протиправній поведінці та не прийняла для себе рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень та вчинив нові кримінальні правопорушення.

При цьому матеріальна шкода у справі, що розглядається, обвинуваченою не відшкодована.

На підставі викладеного суд не визнає щире каяття обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченій.

В обвинувальному акті обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченій зазначений рецидив злочинів.

Рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальнеправопорушення (ст. 34 КК України).

З довідки щодо судимостей обвинуваченої вбачається, що вироком від 31.10.2017 р. Індустріального районного суду м. м. Дніпропетровська вона засуджувалася в тому числі і за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України та їй призначалося покарання у виді штрафу. Згодом покарання у виді штрафу було замінене покаранням у виді громадських робіт.

Суду не надані докази щодо не виконання обвинуваченою покарання у виді громадських робіт вироком від 31.10.2017 р. Індустріального районного суду м. Дніпропетровська. Тому суд не має можливості перевірити чи погашена судимість ОСОБА_4 за ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, чи ні.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумнівищодо доведеностівини особитлумачаться наїї користь.

Враховуючи викладене суд трактує сумніви щодо виконання обвинуваченою вказаного вище покарання, та відповідно питання погашення судимості, на її користь та не враховує вирок від 31.10.2017 р. Індустріального районного суду м. м. Дніпропетровська за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України, як обставину, яка свідчить про наявність рецидиву злочинів.

На підставі викладеного суд не визнає рецидив злочинів обставиною, яка згідно зі ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченій.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона на обліку у лікаря нарколога не перебуває, за місцем мешкання зарекомендувала себе з посередньої сторони, постійного місця роботи не має, раніше неодноразово судима за вчинення злочинів проти власності.

При цьому судом враховується, що обвинувачена раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених в тому числі і ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Судом встановлено, що попередні покарання обвинуваченої не досягли мети покарання, зазначеної в ч. 2 ст. 50 КК України.

Наведене характеризує обвинувачену як особу, яка є суспільно небезпечною та не бажає становитися на шлях виправлення та перевиховання.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, відсутність пом`якшуючої та обтяжуючої обставин, дані про особу обвинуваченої, яка неодноразово судима за злочини проти власності, думку сторони обвинувачення у зв`язку з чим, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень (відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК України), необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 р. визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначене покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2023 року, остаточно призначене покарання за сукупності вироків у вигляді 3 (три) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.

Кримінальні правопорушення в межах цього (що розглядається) кримінального провадження ОСОБА_4 вчинила до постановлення вироку від 22.08.2023 р. Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими встатті 72цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Враховуючи зазначене на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, до покарання за цим вироком слід частково приєднати покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 р. у справі № 175/4620/21.

З вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 р. (з урахуванням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 р.) вбачається, що строк відбуття покарання ОСОБА_4 відраховується з 26.08.2021 р.

Також з вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 р. (з урахуванням ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 р.) вбачається. що в строк відбуття покарання ОСОБА_4 за зазначеним вироком зарахований строк перебування її під вартою з 10.03.2020 р. по 18.03.2020 р., з 12.06.2020 р. по 09.12.2020 р.

Отже, в строк відбування покарання за цим вироком слід зарахувати відбуту частину покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.08.2023 р., а саме строк тримання її під вартою з 10.03.2020 р. по 18.03.2020 р., з 12.06.2020 р. по 09.12.2020 р. та строк відбуття покарання у виді позбавлення волі з 26.08.2021 р.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

У зв`язку з цим процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_4 в дохід держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 не обирався та підстав для його обрання не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70, 71, 81, 96-1, 96-2, 100, 124, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити їй покарання:

*за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців;

*за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2023 р., остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з дня ухвалення вироку суду, тобто з 25 січня 2024 року.

Зарахувати в строк відбування покарання, призначеного за цим вироком, відбуте в періоди з 10 березня 2020 р. по 18 березня 2020 р., з 12 червня 2020 р. по 09 грудня 2020 р., з 26 серпня 2021 р. по 24 (включно) січня 2024 р. ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2023 р. та за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2023 р.

Стягнути з ОСОБА_4 на корить держави витрати на проведення експертизи в сумі 653, 76 грн. (шістсот п`ятдесят три грн. сімдесят шість коп.).

Речові докази:

-DVD - диск з відеозаписами з камер відео спостереження, що розташовані всередині приміщення магазину «ЄВА № 172» по вул. Гетьманській, 47Д, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл. за 26.01.2020 р. зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-DVD - диск з відеозаписами з камер відео спостереження, що розташовані всередині приміщення магазину «Prostor» по вул. Гетьманській, 16, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл. за 26.01.2020 р. зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1