Ухвала суду № 116517816, 24.01.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження

24.01.2024 року справа №520/13046/23

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мороко А.С,, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській щодо невиплати ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії за період з 01.03.2014 року по 28.02.2022 року в сумі 89044грн.03коп.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії за період з 01.03.2014 по 28.02.2022 в сумі 89044грн.03коп. - однією сумою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ГУ ПФУ в Харківській області на виконання рішень Чугуївського міського суду від 25.10.2016 року по справі №636/247/15-а та від 19.01.2018 по справі №636/4411/17, а також рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 по справі № 520/980/2020 та від 24.03.2021року по справі № 520/2398/21 не нараховано позивачу пенсійні виплати у загальній сумі 89044,03 грн., тобто має місце заборгованість виплати на користь позивача пенсії за період з 01.03.2014 по 28.02.2022, що порушує права та законні інтереси позивача.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу через систему "Електронний суд" та надійшла в електронний кабінет користувача, що підтверджується електронною роздруківкою.

Представником відповідача надіслано до суду відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що заборгованість з виплати пенсії за рішенням суду ОСОБА_1 за період з 01.03.2014 по 28.02.2022 складає 89044,03 грн. та не виплачена згідно з Постановою КМУ № 649 від 22.08.18 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, однак чинним законодавством не врегульовано погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Відповідачем суми заборгованості не заперечуються, однак добровільно суму боргу не виплачує, посилаючись на те, що погашення заборгованості буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень. Не погодившись з діями відповідача звернувся до суду за захистом своїх прав.

Позивач через канцелярію суду направив відповідь на відзив, в якій вказав, що невиплата йому недоплаченої частини основного розміру пенсії за період з 01.03.2014 по 28.02.2022 є незаконною та такою, що порушує права позивача на пенсійне забезпечення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Як зазначив позивач у позовній заяві, Міжрайонною радіологічною МСЕК № 2 ОСОБА_1 було встановлено третю групу, а з 26.06.2012 року - встановлено другу групу інвалідності (безстроково, 80% втрати працездатності), захворювання пов`язані з фактором іонізіруючого випромінювання дії на організм від наслідків аварії на ЧАЕС, довідка № 167516 від 26.06.2012 року.

Рішенням Чугуївського міського суду від 25.10.2016 року по справі №636/247/15-а зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсій ОСОБА_1 починаючи з 01 березня 2014 року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, як інваліду 2-ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог ст-.ст. 50,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат (тобто перерахунок пенсії здійснити з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму).

Рішенням Чугуївського міського суду від 19.01.2018 по справі №636/4411/17, зокрема, зобов`язано Чугуївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року» відповідно до 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 по справі № 520/980/2020, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2020 року у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати в розмірі 4723грн. з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2016 рік в розмірі 4482,35 грн. згідно Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 по справі № 520/8797/18.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2021року по справі № 520/2398/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року у зв`язку зі зміною мінімальної заробітної плати в розмірі 6000грн. з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески за 2016 рік в розмірі 4482,35 грн.

Судові рішення набрали законної сили.

Згідно ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач вказав у позовній заяві, що вказані вище рішення суду відповідачем виконані частково і проведено виплату недоотриманої пенсії з дня набрання рішеннями законної сили - згідно Постанови КМУ № 649 від 22.08.18 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду та заборгованість становить 89044,03 грн.

Як зазначив відповідач у відзиві на позов, заборгованість з виплати пенсії за рішенням суду ОСОБА_1 за період з 01.03.2014 по 28.02.2022 складає 89044,03 грн. та не виплачена згідно з Постановою КМУ № 649 від 22.08.18 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, однак чинним законодавством не врегульовано погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправні дії щодо невиплати заборгованості по пенсії на виконання рішення суду, звернувся до суду із даним позовом.

Отже, передумовою звернення позивача до суду з позовом по даній справі є невиконання пенсійним органом рішень Чугуївського міського суду від 25.10.2016 року по справі №636/247/15-а та від 19.01.2018 по справі №636/4411/17, а також рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 по справі № 520/980/2020 та від 24.03.2021року по справі № 520/2398/21, а саме невиплата обчисленої відповідно до вказаних рішень суми заборгованості.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне закрити провадження в частині позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Принцип обов`язковості судового рішення знаходить своє втілення і у нормах інших нормативно правових актів.

Так, згідно ч. 1-2 ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість судового рішення у адміністративних справах є однією із засад адміністративного судочинства (п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Як вже зазначалося вище, рішення Чугуївського міського суду від 25.10.2016 року по справі №636/247/15-а та від 19.01.2018 по справі №636/4411/17, а також рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 по справі № 520/980/2020 та від 24.03.2021року по справі № 520/2398/21, які набрали законної сили, та є обов`язковим до виконання, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивача.

Відповідач зазначає, що перерахунок пенсії на виконання судового рішення проводиться з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

Застосованими нормами Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Пунктом 1 цього Порядку визначено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Однак суд зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання (ч. 7 ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Тому, порядок виплати пенсії, передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 не може змінювати Конституційний принцип обов`язковості судових рішень, та не може застосовуватися з метою визначення способу та порядку виплати пенсій, що перераховані особам на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Вказаний висновок суду узгоджується із нормами міжнародного права та практикою їх застосування.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантується право на справедливий суд. Аналіз усталеної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що право доступу до суду, що гарантується статтею 6 Конвенції, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи.

Зокрема у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Разом із цим суд зазначає, що питання пов`язане із відстроченням і розстроченням виконання, зміною чи встановленням способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі може бути вирішено не у спосіб прийняття постанови Кабінетом Міністрів України, а лише судом в порядку, встановленому статтею 378 КАС України.

Щодо аргументів відповідача про те, що Постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 передбачає виплату пенсій особам, виключно за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, то суд їх оцінює критично, оскільки на недопустимість таких причин невиконання Державою своїх зобов`язань неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини, констатуючи порушення Україною своїх зобов`язань взятих Конвенцією.

Суд звертає увагу, що суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Для ефективного поновлення порушеного права необхідно щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права.

Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем висловлено, зокрема, незгоду з виконанням рішень Чугуївського міського суду від 25.10.2016 року по справі №636/247/15-а та від 19.01.2018 по справі №636/4411/17, а також рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 по справі № 520/980/2020 та від 24.03.2021року по справі № 520/2398/21.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд в постанові від 20.12.2018 № 2а/155/17/2015 вказав, що подання окремого позову про зобов`язання пенсійного органу виконати судове рішення свідчить про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, оскільки не відновлює і не може відновити порушені, на думку позивача, права, свободи та інтереси, які вже були захищені судом у іншій справі.

Суб`єкт владних повноважень не може бути зобов`язаний виконувати судове рішення, яке набрало законної сили, шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання постанови суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, а також в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 522/1828/17, від 26.05.2020 у справі № 522/1826/17.

Суд зазначає, що наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1ст. 383 КАС України).

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Таким чином, спір щодо належності вказаних сум позивачу та протиправність їх невиплати вже вирішено судом.

У відповідності до приписів п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, пов`язаних з виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішень Чугуївського міського суду від 25.10.2016 року по справі №636/247/15-а та від 19.01.2018 по справі №636/4411/17, а також рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 по справі № 520/980/2020 та від 24.03.2021року по справі № 520/2398/21, тобто фактично наразі позивачем заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку і способу виконання зазначених судових рішень, у даному випадку новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, через що наявні правові підстави для закриття провадження у справі.

Керуючись положеннями статей 142, 189, 238, 239, 243, 244, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № 520/13046/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.С.Мороко