Рішення № 116515762, 22.01.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року № 320/40128/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними щодо відмови в здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру,

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимального розміру починаючи не в меншому розмірі ніж 36 760,29 грн. з урахуванням нарахованих вже сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві як отримувач пенсії за вислугою років, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Відповідно до розрахунку його пенсії з електронного кабінету з 01.03.2023 року розмір пенсії обмежено максимальним розміром. Позивач звернувся до відповідача з проханням перерахувати пенсію без обмеження максимальним розміром, проте відповідач повідомив, що пенсія військовим повинна виплачуватися з обмеженням її максимальним розміром.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 320/40128/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У строк встановлений судом, відповідачем до суду надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що на виконання положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI правомірно обмежено розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. На підставі вищевикладених обставин, відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 . виданий Московським РУГУ МВС України в місті Києві), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Відповідно до витягу з електронного кабінету (дані з пенсійної справи) позивача, розмір пенсії обмежено максимальним розміром у сумі 20 930,00 грн. При цьому, основний розмір пенсії: 90% грошового забезпечення (вислуга років 40) становить 36 760,29 грн.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Київ із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії без обмеження її максимального розміру.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у м. Київ від 19.05.2023 року №2600-0202-8/99636, відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії з 01.04.2019 без обмеження максимального розміру, оскільки розмір пенсії перевищує десять прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Як визначено статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Преамбула якого містить положення про те, що цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011:

- внесені зміни у статтю 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (підпункт 8 пункту 6 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI), зокрема частину п`яту цієї статті викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність";

- пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

З 01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), відповідно до якого внесені зміни у частину п`яту статті 43 шляхом доповнення реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень". Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві положення" цього закону визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

В статтю 43 Закону № 2262-XII Законом України № 1080-VIII від 12.04.2016 вносилися зміни (статтю 43 після частини третьої доповнено двома новими частинами), відповідно до яких наведена вище частина п`ята статті 43 Закону № 2262-XII з 06.05.2016 (з дати набрання чинності Закону № 1080-VIII) стала частиною сьомою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частин статті, що регламентувала обчислення пенсій особам із числа військовослужбовців.

Конституційний Суд України 20.12.2016 за результатами розгляду справи № 1-38/2016 прийняв рішення № 7-рп/2016 та, серед іншого, вирішив таке:

- визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;

- положення частини сьомої статті Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України в цьому рішенні зазначив, що оспорюваними положеннями Закону № 2262-XII тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, обмежено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) сумою, що не може перевищувати 10740 гривень (друге речення частини сьомої статті 43).

Конституційний Суд України ствердив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII суперечать статті 17 Конституції України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VІII (далі - Закон № 1774-VІII), який набрав чинності з 01.01.2017, внесені зміни у частину сьому статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, наведену в постановах від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 17.05.2021 у справі №343/870/17, від 10.09.2021 №300/633/19, в яких висловлено висновок у подібних правовідносинах щодо застосування Закону № 2262-ХІІ у питанні обмеження максимальним розміром пенсій військовослужбовців про те, що "… буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження".

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що матеріали справи не містять витягів з електронної пенсійної справи позивача (розпорядження, протоколи тощо) щодо конкретної дати такого обмеження, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з дати застосування такого обмеження, з урахуванням вже виплачених сум.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретного розміру пенсії, то суд зауважує, що як слідує з матеріалів справи, спору з відповідачем щодо такого розміру на час звернення позивача до суду не існувало. Водночас відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при проведенні такого перерахунку будуть порушені.

Тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому, суд вважає вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Підсумовуючи, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною 8 статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1073, 60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, юридична адреса: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська,16) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з дати застосування такого обмеження, з урахуванням вже виплачених сум.

В іншій частині задоволення позовних вимог -відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, юридична адреса: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська,16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22 січня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.