Рішення № 116514957, 24.01.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2024 року Справа№200/7219/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів. -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Раков Артем Валентинович в інтересах ОСОБА_1 звернувся через «Електронний суд» Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними щодо припинення виплати пенсії в разі втрати годувальника з 1 вересня 2022 року, стягнення заборгованості з пенсійних виплат за період з 01 жовтня 2016 року по 31 січня 2019 року в розмірі 71 459,62 грн. та за період з 01 вересня 2022 року по 30 листопада 2023 року в розмірі 135 827,40 грн, зобов`язання відновити нарахування та виплату пенсії в разі втрати годувальника з 01 вересня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, як отримувач пенсії в разі втрати годувальника, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До 31.08.2022 року позивач отримувала пенсійні виплати на свій рахунок, однак з 01.09.2022 року з невідомих Позивачу причин виплату пенсії призупинено, також, відповідач не виплатив заборгованість з пенсійних виплат, яку має перед Позивачем, за період з 01.10.2016 року по 31.01.2019 року в розмірі 71459,62 грн. Вважає, припинення виплат пенсії та відмову у поновленні виплати пенсії протиправними та такими, що порушують конституційне право позивача на пенсійне забезпечення.

05 січня 2024 року до суду, через систему «Електронний Суд», надійшов відзив на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції вказав, що відповідно заяви про взяття на облік від 04.12.2017 виплата пенсії ОСОБА_1 виплачувалася на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк» з 01.12.2017 року. Заборгованість за період з 01.10.2016 по 31.01.2019, яка складає 71459,62 грн., нараховано та обліковано відповідно до Порядку виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом установлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Калінінським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області 19 липня 2002 року.

ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, згідно довідки від 04.12.2017 року №0000426930, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як внутрішньо переміщена особа, та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем у справі.

З 01.09.2022 року виплату пенсії ОСОБА_1 припинено до з`ясування, на підставі повідомлення в телефонному режимі про зняття з місця проживання Оскільської сільської військової адміністрації.

На запит адвоката Ракова А.В. від 21.11.2023 Головне управління ПФУ в Харківській області, листом від 28.11.2023 року №2000-0202-8/173640 повідомило, що з 01.09.2022 виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена "до з`ясування" обставин. Для продовження виплати пенсії пропонуємо ОСОБА_1 звернутись до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісний центр) територіального органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою та необхідними документами (паспорт громадянина України, відомості про місце проживання, ідентифікаційний код, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи). Доплата за період з 01.10.2016 по 31.01.2019 у розмірі 71459,62 грн.буде проводитись згідно з Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165.

Заборгованість по пенсії ОСОБА_1 у розмірі 71459,62 грн. підтверджується наданими відповідачем довідками про розмір призначенної і фактично отриманної пенсії за періоди з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року, з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року та з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо припинення виплати пенсії та не виплати заборгованості по пенсії за минулий період, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Положеннями статті 64 Конституції України установлено, що конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування.

Статтею 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Припинення та поновлення виплати пенсії передбачене статтею 49 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у виадках, прямо передбачених законом.

Разом з цим, така підстав як «до з`ясування» в законі відсутня.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Конституційний Суд України в рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення від 7 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06), п.п. 48, 49).

В матеріалах справи рішення щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.09.2022 року відсутнє.

За вказаними обставинами суд дійшов висновку, що відповідач на виконання вимог ст. 49 Закону № 1058-IV не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Враховуючи наведене, відповідачем порушено вимоги ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справа №243/6391/17.

Суд звертає увагу, що у справі, яка розглядається, відповідач не наводить жодних доказів того, що наявна вина позивача у припиненні виплати пенсії; що підстава, яка зумовила припинення пенсії, є правомірною (конституційною); що існують положення закону, які зобов`язують позивача вживати будь-які дії (подавати заяви, тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була їй припинена на підставі, що була визнана судом протиправною.

Враховуючи те, що нарахування пенсії покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, не проведення відповідачем поновлення виплати пенсії позивачу свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення права на отримання пенсійних виплат.

Отже, за наведених обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження її виплати жодними строками.

Суд зазначає, що право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Враховуючи наведене, орган Пенсійного фонду безпідставно не виплачує позивачу заборгованість з пенсії за період з з 01.10.2016 року по 31.01.2019 року у розмірі 71459,62 грн.

Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Разом з тим, суд зазначає, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з пенсійних виплат за період з 01 вересня 2022 року по 30 листопада 2023 року в розмірі 135 827.40 грн. Проте, суд зауважує, що стягненню підлягають лише нараховані доходи. Крім того, розрахунок пенсійних виплат є дискреційними повноваженнями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Враховуючи приписи ст. 9 КАС України суд вважає за можливе змінити спосіб захисту порушеного права позивача та зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року та виплатити заборгованість, яка виникла за період з 01 вересня 2022 року по день поновлення такої виплати на рахунок, відкритий у АТ «Державний ощадний банк України».

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом:

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 1 вересня 2022 року та не виплати заборгованості по пенсії за період з 01 жовтня 2016 року по 31 січня 2019 року в розмірі 71 459,62 грн.;

зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ: 14099344) поновити нарахування та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року та виплатити заборгованість, яка виникла за період з 01 вересня 2022 року по день поновлення такої виплати на рахунок, відкритий у АТ «Державний ощадний банк України»;

стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) заборгованість з пенсійних виплат за період з 01 жовтня 2016 року по 31 січня 2019 року в розмірі 71 459,62 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині виплати пенсії за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.13 чт.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 1 вересня 2022 року та не виплати заборгованості по пенсії за період з 01 жовтня 2016 року по 31 січня 2019 року в розмірі 71 459,62 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов.) поновити нарахування та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) з 01 вересня 2022 року та виплатити заборгованість, яка виникла за період з 01 вересня 2022 року по день поновлення такої виплати на рахунок, відкритий у АТ «Державний ощадний банк України».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під, 2 пов.) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) заборгованість з пенсійних виплат за період з 01 жовтня 2016 року по 31 січня 2019 року в розмірі 71 459 (сімдесят одна тисяча чотириста п`ятдесят дев`ять) гривень 62 копійки.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош