Рішення № 116510714, 16.01.2024, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року Черкаси справа №925/1049/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул.Симона Петлюри, 25, м.Київ, 01032, ідентифікаційний код 00100227)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (вул.Благовісна, 166, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 42474208)

про стягнення 284 643 424,39 грн,

за участю представників:

від позивача Прилєпов О.А., за довіреністю (приймає участь у режимі відеоконференції),

від відповідача Моцайко В.С., адвокат,

01.08.2023 Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут», у якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 284 643 424,39 грн, з яких основна заборгованість 251 975 585,13 грн, пеня 18 541 142,45 грн, 3% річних 1 523 929,48 грн, інфляційні втрати 3 212 977,51 грн та штраф 9 389 789,82 грн. У позові позивач також просить суд відшкодувати судові витрати зі сплати судового збору у сумі 939 400,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином свої зобов`язання за договором у частині своєчасної та повної оплати вартості наданих послуг не виконав та у період травня-липня 2023 року сплатив на користь позивача 48 357 209,98 грн, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у сумі 251 975 585,13 грн, за стягнення якої разом із нарахованими на нею пенею, річними, інфляційними та штрафом позивач і звернувся з цим позовом до суду.

У своїй відповіді на відзив, яка надійшла до суду 18.09.2023, позивач зазначив, що незалежно від того, чи є це плановий платіж або платіж за фактом споживання, у відповідача виникають у будь-якому випадку грошові зобов`язання, на суму прострочення яких позивач має право нарахувати 3% річних, інфляційні витрати, штраф та неустойку. Звільнення прострочених зобов`язань щодо планових платежів від нарахування неустойки укладений між сторонами договір не передбачає. Застосування штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання унормовано Цивільним та Господарським кодексами України, а також Законом України «Про ринок електричної енергії», а не актом індивідуальної дії, яким є постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022, на яку посилається відповідач. До повноважень регулятора на ринку електричної енергії не належить можливість НКРЕКП врегульовувати договірні відносини між учасниками ринку електричної енергії шляхом, зокрема визначення умов і порядку нарахування та стягнення штрафних санкцій за договором про надання послуг з передачі електричної енергії. Крім того, пункт 16 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 не має обов`язкового характеру, а є рекомендаційним та не містить умови чи застереження про звільнення учасників ринку електричної енергії, зокрема відповідача від сплати пені та штрафу за порушення умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

22.08.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Відзив мотивований тим, що відповідач частково розрахувався з позивачем за надані послуги з передачі електричної енергії та сплатив на користь останнього 87 090 855,32 грн, а тому розмір заборгованості станом на дату подачу відзиву становить 164 884 729,81 грн. Крім того, незалежно від дати складання та дати надання відповідачу для підпису акту приймання-передачі з фактичним обсягом послуги, складеного у порядку пункту 5.5 договору, зобов`язання зі сплати передоплати планового обсягу припиняється після 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, тому у разі задоволення позовних вимог, за порушення відповідачем строків оплати планової вартості послуги з передачі електричної енергії за період з лютого по червень 2023 року підлягає нарахуванню лише 3% річних у загальному розмірі 63635,70 грн. Щодо фактичних обсягів послуги, їх оплати та штрафних санкцій, то відповідач зазначив, що проведений позивачем розрахунок є невірним, за розрахунком відповідача, розмір 3% річних становить 1 478 940,96 грн, а інфляційних витрат 1 087 140,91 грн. Щодо нарахування пені та 7% штрафу, то відповідач зазначив, що відповідно до підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені між учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». Спірні господарські відносини між позивачем та відповідачем склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку з чим на думку відповідача постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 підлягає застосуванню до спірних правовідносин у частині нарахування пені та штрафу за період, який входить в період дії воєнного стану.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначив, що на момент подання цих заперечень розмір основної заборгованості зменшився до 40 000 000,00 грн. 25.02.2022 НКРЕКП прийнято обов`язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою №332, про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені між учасниками ринку електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». У постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 вказано, що НКРЕКП (Регулятор) прийняв постанову №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень, відповідно до якої зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, які передбачені договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. Враховуючи вищевказане, відповідач вважає, що до спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем щодо нарахування пені та штрафу, необхідно застосовувати положення постанови НКРЕКП №332.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.08.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено об 11 год 00 хв 05.09.2023.

Протокольною ухвалою від 05.09.2023 суд відклав підготовче засідання у справі до 10 год 00 хв 03.10.2023 та встановив сторонам строки для подачі заяв по суті.

Протокольною ухвалою від 03.10.2023 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 12 год 30 хв 17.10.2023.

Протокольною ухвалою від 17.10.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті о 10 год 00 хв 28.11.2023.

Протокольною ухвалою від 28.11.2023 суд оголосив перерву у справі до 11 год 30 хв 16.01.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 16.01.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представниця відповідача у судовому засіданні 16.01.2024 проти задоволення позовних заперечила та просила суд у задоволенні позову відмовити повністю та у разі задоволення позовних вимог просила суд врахувати заперечення відповідача, які були подані у заявах по суті.

У судовому засіданні 16.01.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» є юридичною особою, яка утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, унаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство» (пункт 1.1 Статуту Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»).

Товариство є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (пункт 3.2 Статуту Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»).

Отже, позивач є правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0479-02024 від 21.05.2019.

21.05.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (оператор системи передачі, ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (користувач системи передачі, користувач) було укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0479-02024 (далі договір).

У подальшому між позивачем та відповідачем умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0479-02024 неодноразово змінювались шляхом підписання відповідних додаткових угод до договору та станом на момент виникнення спірних правовідносин договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0479-02024 діяв у редакції додаткової угоди від 01.02.2023, що визнано сторонами у своїх заявах по суті.

За договором ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору (пункт 1.1 договору (тут і далі у редакції додаткової угоди від 01.02.2023 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0479-02024 від 21.05.2019)).

Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (пункт 1.2 договору).

Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті (пункт 3.1 договору).

Для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги: плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму плановий обсяг послуги формується користувачем без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії до/з країн периметру (пункт 4.1 договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (пункт 5.1 договору).

Планові обсяги послуги користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю (пункт 9.1 договору).

Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж до 25 числа розрахункового місяця (пункт 5.2 договору).

У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів (пункт 5.3 договору).

Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП (пункт 5.5 договору).

У випадку порушення користувачем термінів розрахунку, ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача (пункт 5.6 договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 13.1 договору).

Даний договір складено у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної зі сторін. У разі підписання договору в електронній формі сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням кваліфікованого електронного підпису) є ідентичним за змістом та реквізитами з документом у паперовому вигляді, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу (пункт 14.3 договору).

Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами (частина 4 розділу 16 договору).

Додаткова угода від 01.02.2023 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0479-02024 підписана оператором системи передачі та користувачем в електронній формі шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

Судом встановлено та підтверджується сторонами у справі, що відповідач з метою виконання взятих на себе зобов`язань за договором надсилав позивачу повідомлення про планові обсяги послуги з передачі електричної енергії, а саме:

листом від 10.01.2023 №4165-001/04-2023 відповідач повідомив про намір отримати послугу у лютому 2023 року у розмірі 12710,000 МВт*год. Ставка тарифу дорівнювала 380,28 грн/МВт*год відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022. Вартість планового обсягу на лютий 2023 року дорівнювала 5 800 030,55 грн з ПДВ (Т.1 а.с.236);

листом від 15.02.2023 №541-1/04В-2023 відповідач повідомив про намір отримати послугу у березні 2023 року у розмірі 12500,000 МВт*год. Ставка тарифу дорівнювала 380,28 грн./МВт*год відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022. Вартість планового обсягу на березень 2023 року дорівнювала 5 704 200,00 грн з ПДВ (Т.1 а.с.234);

листом від 15.03.2023 №932-1/04В-2023 відповідач повідомив про намір отримати послугу у квітні 2023 року у розмірі 11622,000 МВт*год. Ставка тарифу дорівнювала 430,25 грн./МВт*год відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022. Вартість планового обсягу на квітень 2023 року дорівнювала 6 000 438,60 грн з ПДВ (Т.1 а.с.232);

листом від 13.04.2023 №1218-1/04В-2023 відповідач повідомив про намір отримати послугу у травні 2023 року у розмірі 10800,000 МВт*год. Ставка тарифу дорівнювала 430,25 грн./МВт*год відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022. Вартість планового обсягу на травень 2023 року дорівнювала 5 576 040,00 грн з ПДВ (Т.1 а.с.230);

листом від 11.05.2023 №1425-1/04В-2023 відповідач повідомив про намір отримати послугу у червні 2023 року у розмірі 10700,000 МВт*год. Ставка тарифу дорівнювала 430,25 грн./МВт*год відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022. Вартість планового обсягу на червень 2023 року дорівнювала 5 524 410,00 грн з ПДВ (Т.1 а.с.228).

У період з лютого до червня 2023 року позивач фактично передав, а відповідач отримав послугу з передачі електричної енергії на загальну суму 300 332 795,11 грн, що визнається обома учасниками справи та підтверджується належними доказами, які містяться у матеріалах справи, зокрема актами приймання-передачі послуги.

Відповідач у визначений договором строк свої зобов`язання зі сплати планової та фактичної вартості послуги належним чином не виконав та у повному обсязі не розрахувався з позивачем, що підтверджено представниками відповідача у судовому засіданні.

У позовній заяві, позивачем зазначено, що розмір основної заборгованості відповідача станом на 19.07.2023 становить 251 975 585,13 грн (позовна заява датована 24.07.2023). Датою направлення позовних матеріалів позивачем до суду є 25.07.2023 (що підтверджено відтиском печатки Акціонерного товариства «Укрпошта» на описі вкладення про направлення позовних матеріалів до суду).

Проте, як свідчать матеріали справи, згідно з платіжними дорученнями №7 та №8 від 31.07.2023 на суму 10 000 000,00 грн та 5 126 305,84 грн, відповідачем було частково оплачено вартість послуг за лютий та березень 2023 року.

Позовна заява надійшла до суду 01.08.2023, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції - позовних матеріалів, у Господарському суді Черкаської області. Отже, на момент звернення з позовом до суду позивач не міг знати про те, що відповідачем 31 липня 2023 року було частково сплачено заборгованість, яка є предметом спору у цій справі, тому хоча і станом на час відкриття провадження у справі сума заборгованості відповідача перед позивачем становила 236 849 279,29 грн, суд вважає, що позивачем правомірно вказано основну заборгованість у розмірі 251 975 585,13 грн, тому розглядає спір саме з цими позовними вимогами.

Протягом строку розгляду справи судом, відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість з вартості отриманих послуг з передачі електричної енергії, що підтверджене платіжними інструкціями: №6 від 09.08.2023 на суму 10 000 000,00 грн, №28 від 11.08.2023 на суму 10 000 000,00 грн, №55 від 15.08.2023 на суму 10 000 000,00 грн, №43 від 18.08.2023 на суму 10 000 000,00 грн, №193 від 21.08.2023 на суму 20 000 000,00 грн, №194 від 21.08.2023 на суму 6 443 944,80 грн, №199 від 22.08.2023 на суму 5 520 604,68 грн, №30 від 31.08.2023 на суму 6 647 742,06 грн, №6 від 31.08.2023 на суму 15 000 000,00 грн, №72 від 30.08.2023 на суму 30 000 000,00 грн, №10 від 29.08.2023 на суму 20 000 000,00 грн, №43 від 13.09.2023 на суму 10 000 000,00 грн, №72 від 14.09.2023 на суму 10 000 000,00 грн, №75 від 15.09.2023 на суму 15 000 000,00 грн, №21 від 19.09.2023 на суму 18 236 987,75 грн, №23 від 22.09.2023 на суму 5 000 000,00 грн, №54 від 26.09.2023 на суму 15 000 000,00 грн, №82 від 29.09.2023 на суму 20 000 000,00 грн (Т.1 а.с.254-260, Т.2 а.с.4-7, 42-45, 65-66, 77).

Факт сплати основної заборгованості у сумі 251 975 585,13 грн та її відсутність на час прийняття судом рішення у справі підтверджено представниками позивача та відповідача у судовому засіданні.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з передачі електричної енергії разом із нарахованими на неї пенею, штрафом, річними та інфляційними витратами.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище урегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії».

Пунктом 40 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що користувачі системи - фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці, або юридичні особи, які відпускають або приймають електричну енергію до/з системи передачі/розподілу або використовують системи передачі/розподілу для передачі/розподілу електричної енергії.

Оператор системи передачі (ОСП) - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Користувач системи та ОСП є учасниками ринку електричної енергії відповідно до пункту 96 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з передачі.

ОСП надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (частина 4 статті 33 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

На реалізацію наданих законодавством повноважень постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309 затверджено Кодекс системи передачі.

Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі, отже, затверджена одночасно з цим Кодексом.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, визнається обома учасниками справи та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з постачання електричної енергії, за умовами якого позивач надає такі послуги, а відповідач зобов`язується їх оплатити. У період з лютого до червня 2023 року позивач надавав послуги відповідачу за цим договором, проте останній належним чином свої зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг не виконав, у зв`язку із чим станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду у відповідача була наявна заборгованість у розмірі 251 975 585,13 грн.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом, заборгованість у розмірі 251 975 585,13 грн існувала на час звернення позивача з цим позовом до суду та була сплачена відповідачем після надходження позовної заяви до суду, що підтверджується належними доказами, зокрема, платіжними інструкціями, які містяться у матеріалах справи (Т.1 а.с.254-260, Т.2 а.с.4-7, 42-45, 65-66, 77). Тобто, спір щодо стягнення цієї суми відсутній на час ухвалення судом рішення з огляду погашення такої заборгованості відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Отже, з огляду на наведені норми суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у сумі 251 975 585,13 грн.

Отже, предметом розгляду у цій справі є спір щодо стягнення з відповідача пені у сумі 18 541 142,45 грн, 3% річних у сумі 1 523 929,48 грн, інфляційних витрат у сумі 3 212 977,51 грн та штрафу у сумі 9 389 789,82 грн.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 5.6 договору, у редакції додаткової угоди від 01.02.2023, у випадку порушення користувачем термінів розрахунку, ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача (

Згідно з розрахунком позивача, розмір пені за порушення сплати відповідачем планових та фактичних платежів складає 18 541 142,45 грн за період з 03.02.2023 до 19.07.2023, а штраф - у сумі 9 389 789,82 грн.

Відповідно до статей 1, та 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України; Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, Національною комісією прийнято постанову №332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду».

Пунктом 5 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 в редакції із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП №333 від 27.02.2022, було передбачено: «Рекомендувати учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

У подальшому, пункти 1-12 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 замінено новим пунктом 1 в редакції постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022, підпунктом 16 якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано такі настанови, зокрема: «зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».

З аналізу наведеного слідує, що після прийняття постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022 положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» на відповідний період, з огляду на вжите Регулятором словосполучення «надати настанови» замість «рекомендувати» втратили свій рекомендаційний характер. Відповідно, вказані приписи Регулятора слід тлумачити як вказівку цим учасникам діяти певним чином.

На підтвердження такого висновку слугують і позиції Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №914/2453/21, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, в яких Верховний Суд за наявності такого ж ужитого Регулятором формулювання «надати настанови» у поєднанні з наступними після нього словосполученнями дійшов висновку, що 08.04.2020 НКРЕКП прийнято обов`язкове до виконання учасниками ринку рішення, яке оформлене постановою №766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Зокрема, як зазначив Верховний Суд, пункт 2 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766 (у редакції постанови НКРЕКП від 30.04.2020 №905) містить імперативну заборону застосовувати до електропостачальників заходи щодо нарахування пені та штрафу, що слідує із формулювання норми: «ОСП не застосовувати…». Водночас у пункті 4 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766 (у редакції постанови НКРЕКП від 30.04.2020 №905) закріплено диспозитивне положення стосовно можливості ОСП не застосовувати до Операторів систем розподілу заходів щодо нарахування пені та штрафу, що слідує з формулювання норми: «ОСП дозволити не застосовувати».

З урахуванням вищенаведеного підходу та змісту постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (зі змінами), настанова зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, які передбачені договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є не диспозитивною порадою, а імперативною вказівкою.

У статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» зазначено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.

Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 дійшов висновку, що НКРЕКП як Регулятор прийняв постанову №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Також судом враховані правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, від 25.01.2022 у справі №911/782/21, в яких зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно саме до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Суд звертає увагу й на те, що положення постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (зі змінами) тимчасово зупиняють нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії (подібна позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі №912/1941/21).

Судом враховується, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан в Україні, який наразі триває.

Як слідує з матеріалів справи, спірні господарські правовідносини між сторонами склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» як між учасниками ринку електричної енергії, у зв`язку з чим постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин у частині заявлених до стягнення пені та штрафу, які нараховані за період триваючого воєнного стану.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №922/1948/22.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Беручи до уваги зазначене, суд погоджується із аргументами відповідача про необґрунтованість нарахування пені та штрафу за період з введення воєнного стану та дійшов висновку про відмову у позові в цій частині з вищенаведених підстав.

Позивачем також нараховано відповідачу 3% річних у сумі 1 523 929,48 грн за період прострочення з 03.02.2023 до 19.07.2023 та 3 212 977,51 грн інфляційних витрат за цей період.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, не погодився із розрахунком позивача та надав свій контррозрахунок, згідно з яким розмір річних за порушення строків оплати планового обсягу за період з 03.02.2023 до 12.07.2023 становить 63635,70 грн, розмір інфляційних витрат 0,00 грн, а розмір річних за порушення строків оплати фактичного обсягу становить 1 478 940,96 грн, а розмір інфляційних витрат за порушення строків оплати фактичного обсягу 1 087 140,91 грн.

Дослідивши надані сторонами розрахунки, судом встановлено, що розрахунок позивача та розрахунок відповідача в частині розміру інфляційних і річних за порушення строків оплати планового обсягу здійснені не вірно - без врахування моменту з якого у позивача виникло право на нарахування інфляційних та річних та визначення тривалості цього строку, враховуючи особливості визначених у договорі порядку та строків оплати послуг позивача, тобто оплати планового та фактичного обсягу наданих послуг.

Суд зазначає, що для правильного вирішення цього спору та здійснення арифметично вірного розрахунку 3% річних та інфляційних витрат за порушення строків оплати планового та фактичного обсягу, насамперед, слід правильно визначити: момент, коли у відповідача на кожному етапі виникає зобов`язання з оплати планової вартості послуги з передачі електричної енергії, за кожен місяць окремо; момент, коли у відповідача припиняється зобов`язання з оплати планової вартості послуги з передачі електричної енергії, за кожен місяць окремо та виникає право на нарахування цих платежів за порушення оплати фактично наданих послуг.

Як зазначив Верховний Суд у постанові у справі №904/5899/21 від 09.11.2022, плановий та фактичний обсяг взаємопов`язані та не замінюють один одного, і у відповідача відсутнє право вибору - платити за плановий чи за фактичний обсяг.

Це означає, що строки виникнення зобов`язання з оплати планового обсягу послуги та фактичного обсягу, а також прострочка їх виконання, обчислюються окремо для кожного виду зобов`язання.

Водночас, з суті правовідносин, які склались між сторонами, та тексту договору, слідує, що одним із проявів взаємопов`язаності зобов`язань з оплати планового обсягу послуги та зобов`язань з оплати фактичного обсягу послуги, є те, що ці зобов`язання не можуть існувати одночасно за один і той же розрахунковий період.

Це означає, що існування зобов`язання з оплати планового обсягу послуги виключає можливість існування зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги за один і той самий розрахунковий період; існування зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги виключає можливість існування зобов`язання з оплати планового обсягу за один і той самий розрахунковий період.

Отже, суд дійшов висновку, що зобов`язання з оплати планового обсягу послуги з передачі електричної енергії, виникає як зобов`язання з передоплати в строки визначені договором, а припиняється в момент, коли згідно умов договору має виникнути зобов`язання з оплати вартості фактичного обсягу послуги з передачі електричної енергії.

Як зазначалось судом вище, користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму: 2 платіж до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж до 25 числа розрахункового місяця.

Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

З цього слідує, що незалежно від дати складання та дати надання відповідачу на підпис акта приймання-передачі з фактичним обсягом послуги, зобов`язання зі сплати планового обсягу припиняється 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Також, Верховний Суд зазначав, що як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи умови договору відповідач повинен був здійснити поетапну попередню оплату планової вартості послуги за лютий 2023 року у розмірі 1/5 запланованої вартості: 5 800 030,55 грн / 5 = 1 160 006,11 грн. у такі строки: 1 платіж до 17:00 02.02.2023; 2 платіж до 10.02.2023; 3 платіж до 15.02.2023; 4 платіж до 20.02.2023; 5 платіж до 25.02.2023.

Відповідно до умов договору, зобов`язання з оплати планових обсягів передачі електричної енергії на лютий 2023 року є таким, що припинилось з 15.03.2023.

За березень 2023 року відповідач, повинен був здійснити поетапну попередню оплату планової вартості послуги у розмірі 1/5 запланованої вартості: 5 704 200,00 грн / 5 = 1 140 840,00 грн у такі строки: 1 платіж до 17:00 02.03.2023; 2 платіж до 10.03.2023; 3 платіж до 15.03.2023; 4 платіж до 20.03.2023; 5 платіж до 25.03.2023 (субота), то наступний робочий 27.03.2023 (понеділок).

Відповідно до умов договору, зобов`язання з оплати планових обсягів передачі електричної енергії на березень 2023 року є таким, що припинилось з 15.04.2023.

За квітень 2023 року відповідач, повинен був здійснити поетапну попередню оплату планової вартості послуги у розмірі 1/5 запланованої вартості: 6 000 438,60 грн / 5 = 1 200 087,72 грн у такі строки: 1 платіж до 17:00 04.04.2023; 2 платіж до 10.04.2023; 3 платіж до 15.04.2023 (субота), то наступний робочий 17.04.2023 (понеділок); 4 платіж до 20.04.2023; 5 платіж до 25.04.2023.

Відповідно до умов договору, зобов`язання з оплати планових обсягів передачі електричної енергії на квітень 2023 року є таким, що припинилось з 15.05.2023.

За травень 2023 року відповідач, повинен був здійснити поетапну попередню оплату планової вартості послуги у розмірі 1/5 запланованої вартості: 5 576 040,00 грн / 5 = 1 115 208,00 грн у такі строки: 1 платіж до 17:00 02.05.2023; 2 платіж до 10.05.2023; 3 платіж до 15.05.2023; 4 платіж до 20.05.2023 (субота), то наступний робочий 22.05.2023 (понеділок); 5 платіж до 25.05.2023.

Відповідно до умов договору, зобов`язання з оплати планових обсягів передачі електричної енергії на травень 2023 року є таким, що припинилось з 15.06.2023.

За червень 2023 року відповідач, повинен був здійснити поетапну попередню оплату планової вартості Послуги у розмірі 1/5 запланованої вартості: 5 524 410,00 грн / 5 = 1 104 882,00 грн у такі строки: 1 платіж до 17:00 02.06.2023; 2 платіж до 10.06.2023 (субота), то наступний робочий 12.06.2023 (понеділок); 3 платіж до 15.06.2023; 4 платіж до 20.06.2023; 5 платіж до 25.06.2023 (неділя), то наступний робочий 26.06.2023 (понеділок).

Відповідно до умов договору, зобов`язання з оплати планових обсягів передачі електричної енергії на червень 2023 року є таким, що припинилось з 15.07.2023.

Отже, зробивши власний перерахунок 3% річних та інфляційних витрат за порушення строків оплати планового обсягу, судом встановлено, що розмір 3% річних за період з 03.02.2023 до 15.07.2023 становить 70689,04 грн, а розмір інфляційних витрат 84095,84 грн.

Суд також перерахував розмір 3% річних та інфляційних витрат за порушення строків оплати фактичного обсягу наданих послуг та встановив, що контррозрахунок відповідача у цій частині зроблений арифметично вірно, тому розмір 3% річних за порушення строків оплати фактичного обсягу наданих послуг є 1 478 940,96 грн, а інфляційних витрат - 1 087 140,91 грн.

Під час здійснення перерахунку розміру інфляційних витрат за порушення строків оплати фактичного обсягу наданих послуг судом було враховано, що нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, у якому платіж мав бути здійснений, з урахуванням індексу інфляції, який визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) спостерігалася інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто відбулося дефляція).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Отже, враховуючи викладене, розмір 3% річних за порушення строків оплати планового та фактичного обсягу наданих послуг становить 1 549 630,00 грн, а розмір інфляційних витрат 1 171 236,75 грн, проте враховуючи вимоги частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольняє вимогу про стягнення річних з відповідача у межах позовних вимог у визначеному позивачем розмірі у сумі 1 523 929,48 грн, а розмір інфляційних витрат у розмірі 1 171 236,75 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 8894,78 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (вул.Благовісна, 166, м.Черкаси, 18002, ідентифікаційний код 42474208) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул.Симона Петлюри, 25, м.Київ, 01032, ідентифікаційний код 00100227) 1 171 236,75 грн інфляційних витрат, 1 523 929,48 грн 3% річних та 8894,78 грн судового збору.

3.Провадження у частині стягнення 251 975 585,13 грн основної заборгованості закрити.

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.01.2024.

Суддя О.І.Кучеренко