Ухвала суду № 116509805, 22.01.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.01.2024 р. справа № 914/3033/23

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Прокопів І.І., розглянувши матеріали справи

за позовом:Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави, м.Львів; до відповідача-1:Львівської міської ради, м.Львів;до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт», м.Львів; до відповідача-3:Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж», м.Львів; про:визнання недійсними рішення, правочину та скасування державної реєстрації прав.

Представники сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор;

від відповідача-1: Ковела М.В. - представник;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, м.Львів звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Львівської міської ради, м.Львів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Галтекс-Брухт», м.Львів та Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автобудгараж», м.Львів про визнання недійсними рішення, правочину та скасування державної реєстрації прав.

Хід розгляду справи викладено в наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 22.01.2024. Також вказаною ухвалою суду відкладено вирішення клопотання відповідача-3 про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, що міститься в прохальній частині відзиву на позовну заяву б/н від 09.11.2023 (вх. № 27451/23 від 10.11.2023), клопотання відповідача-2 про поновлення строку для подання відзиву, про залишення позовної заяви без руху та про залишення позову без розгляду, що містяться в прохальній частині відзиву на позовну заяву б/н від 18.11.2023 (вх. № 28502/23 від 22.11.2023) та заяви відповідача-2 б/н від 12.12.2023 (вх.№ 30484/23 від 13.12.2023) про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.2.ч.1 ст. 226 ГПК України до наступного підготовчого засідання.

14.12.2023 на електронну адресу суду від відповідача-2 надійшла заява б/н від 14.12.2023 (вх.№ 5015/23 від 14.12.2023) про зупинення провадження у справі.

15.12.2023 через підсистему «Електронний суд» від прокуратури надійшли заперечення б/н від 15.12.2023 (вх.№ 30823/23 від 15.12.2023) на клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.01.2024 задоволено заяву керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова про забезпечення позову та до вирішення справи по суті вжито заходи забезпечення позову: накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальність «Галтекс-Брухт» (ідентифікаційний код 39366719), а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 4610136300:06:012:0004, площею 0,4039 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2080943046101).

22.01.2024 на електронну адресу суду від представника відповідача-2 та відповідача-3 надійшла заява б/н від 21.01.2024 (вх.№ 1892/24 від 22.01.2024) про відвід судді.

Представник прокуратури в підготовче засідання 22.01.2024 з`явився, просив суд відкласти підготовче засідання для надання можливості підготувати та подати заяву про зміну предмета позову.

Представник відповідача-1 в підготовче засідання 22.01.2024 з`явився.

Відповідач-2 та відповідач-3 явку уповноважених представників в підготовче засідання 22.01.2024 не забезпечили.

Розглянувши заяву представника відповідача-2 та відповідача-3 б/н від 21.01.2024 (вх.№ 1892/24 від 22.01.2024) про відвід судді, суд зазначає наступне.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч. 2 ст. 39 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Враховуючи те, що заява про відвід судді надійшла до суду 22.01.2024, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що суддя постійно займає позицію позивача, визначає замість нього необхідний спосіб захисту порушених прав, не дотримується принципів рівності та змагальності судового процесу, самостійно не вирішує процесуальних питань, а постійно запитує думку позивача, чим створює обставини недовіри щодо самостійності та незалежності судді в прийнятті рішень.

Представник відповідача-2 та відповідача-3 стверджує, що аналогічні дії судді прослідковувалися й у справі №914/2334/22, де суддя в аналогічних правовідносинах задовольнив позовні вимоги прокурора повністю, незважаючи на жодні аргументи відповідачів.

Крім того, на переконання заявника, судом при розгляді даної справи не враховано висновків, що викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду, щодо необхідності встановити наявність компетентного органу, який повинен або може захистити інтереси держави в спірних правовідносинах.

Також заявник як підставу для відводу судді вказав на ту обставину, що при вирішенні питання про забезпечення позову у справі №914/3033/23 суд вийшов за межі заявленого клопотання, визначив на власний розсуд обставини, що фактично вирішуються при розгляді позовних вимог, тоді як Верховний Суд наголошує на неможливості вирішення та надання оцінки обставинам справи чи позовним вимогам.

Таким чином, з метою уникнення у відповідачів наявних сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді Мазовіти А.Б., забезпечення рівності та безсторонності під час розгляду справи, впевненості сторін у тому, що вони мають однакові можливості доводити перед судом свою правову позицію, враховуючи вимоги ст.6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та основних свобод людини, яка передбачає право сторін на справедливий, незалежний і безсторонній суд, представник відповідача-2 та відповідача-3 просить відвести суддю Мазовіту А.Б. від розгляду справи № 914/3033/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (ч. 2 ст. 35 ГПК України).

Відповідно до висновків, що викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 905/379/21 право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зав`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися порушення порядку визначення судді для розгляду справи або процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Відповідно до правового висновку, що міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2022 у cправі №916/442/21, Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (аналогічний).

За змістом статей 38, 39 ГПК України відвід має бути вмотивованим і обґрунтованим, тобто підтвердженим конкретними фактичними обставинами і грунтуватись на належних і допустимих доказах.

Відповідно до статті 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02) від 09.11.2006 сказано: «стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Приписами частини 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічне положення міститься в статті 74 ГПК України.

Таким чином, обставини, наведені сторонами в обґрунтування заяви про відвід судді, підлягають доведенню на загальних підставах.

Будь-яких належних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану зацікавленість судді Мазовіти А.Б. в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його упередженості, самостійності та незалежності в прийнятті рішень при розгляді даної справи, заявником не подано.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГПК України головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що вчинення ним дій задля виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, помилково та безпідставно трактується заявником як упереджене чи необ`єктивне ставлення до учасників процесу.

Таким чином, доводи заявника відводу про те, що суд зайняв позицію позивача (прокурора), містять лише припущення про наявність обставин, які свідчать про упередженість та необ`єктивність судді, за відсутності доказів на підтвердження наявності таких обставин, що, у свою чергу, суперечить приписам ст. 13, 74 ГПК України.

Щодо посилання представника відповідача-2 та відповідача-3 на неправомірність дій суду, що вчинені як в межах справи №914/2334/22, так і при розгляді заяви про забезпечення позову у даній справі та щодо невстановлення органу, який повинен захистити інтереси держави або територіальної громади в спірних правовідносинах, суд зазначає, що такі доводи фактично зводиться до суб`єктивної оцінки процесуальних дій судді, у тому числі незгоди з постановленими судовими рішеннями.

Згідно приписів ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд зокрема вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Наведене свідчить, що суд у кожній конкретній справі, встановлює обставини на які посилаються сторони, досліджує та оцінює надані сторонами докази та вирішує яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин.

Таким чином, вчинення процесуальних дій суддею Мазовітою А.Б. при розгляді справи №914/2334/22 не мають значення для вирішення даної справи №914/3033/23.

Також, суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову, судом було встановлено обставини та досліджено докази, які мають значення для здійснення оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Натомість, як вбачається з заяви про відвід судді, заявником чітко не наведено, які саме обставини при розгляді заяви про забезпечення позову встановлені судом, які фактично мають бути встановленні при розгляді справи по суті.

Крім того, та обставина, що судом на даний час не вирішено питання щодо наявності чи відсутності органу, який повинен захистити інтереси держави або територіальної громади в спірних правовідносинах у даній справі, відповідно до приписів ГПК України не є підставою для відводу судді, а буде встановлена під час розгляду справи.

Суд звертає увагу, що у випадку незгоди учасника судового процесу з процесуальними діями та рішеннями судді, він не позбавлений права на оскарження судового рішення у встановленому законом порядку з включенням таких заперечень. При цьому, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України правомірність, повнота та об`єктивність прийнятого судового рішення, вірне застосування норм матеріального чи процесуального права, оцінка доказів, є предметом дослідження у відповідному апеляційному або касаційному провадженні.

Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 зазначив, що судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Таким чином, наведені представником відповідача-2 та відповідача-3 у заяві про відвід обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, для відводу судді Мазовіти А.Б. від розгляду справи № 914/3033/23, відтак така заява задоволенню не підлягає.

Інших доводів щодо існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді і які би слугували підставою для відводу судді, заявником не наведено.

Розглянувши клопотання відповідача-3 про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, що міститься в прохальній частині відзиву на позовну заяву б/н від 09.11.2023 (вх.№ 27451/23 від 10.11.2023), клопотання відповідача-2 про поновлення строку для подання відзиву, про залишення позовної заяви без руху та про залишення позову без розгляду, що містяться в прохальній частині відзиву на позовну заяву б/н від 18.11.2023 (вх. № 28502/23 від 22.11.2023), заяву відповідача-2 б/н від 12.12.2023 (вх.№ 30484/23 від 13.12.2023) про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.2.ч.1 ст. 226 ГПК України та заяву відповідача-2 б/н від 14.12.2023 (вх.№ 5015/23 від 14.12.2023) про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку відкласти їх вирішення до наступного підготовчого засідання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Враховуючи клопотання представника прокуратури про відкладення підготовчого засідання, а також неявку відповідача-2 та відповідача-3 в підготовче засідання, з метою забезпечення процесуальних прав учасників справи, принципів рівності та змагальності сторін, суд вирішив відкласти підготовче засідання.

Керуючись ст. ст. 2, 35, 38, 39, 182, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1. Відмовити в задоволенні заяви представника відповідача-2 та відповідача-3 б/н від 21.01.2024 (вх.№ 1892/24 від 22.01.2024) про відвід судді Мазовіти А.Б.

2. Відкласти підготовче засідання на 08.02.24 о 10:00 год.

3. Відкласти вирішення клопотання відповідача-3 про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, що міститься в прохальній частині відзиву на позовну заяву б/н від 09.11.2023 (вх.№ 27451/23 від 10.11.2023), до наступного підготовчого засідання.

4. Відкласти вирішення клопотання відповідача-2 про поновлення строку для подання відзиву, про залишення позовної заяви без руху та про залишення позову без розгляду, що містяться в прохальній частині відзиву на позовну заяву б/н від 18.11.2023 (вх. № 28502/23 від 22.11.2023), до наступного підготовчого засідання.

5. Відкласти вирішення заяви відповідача-2 б/н від 12.12.2023 (вх.№ 30484/23 від 13.12.2023) про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.2.ч.1 ст. 226 ГПК України до наступного підготовчого засідання.

6. Відкласти вирішення заяви відповідача-2 б/н від 14.12.2023 (вх.№ 5015/23 від 14.12.2023) про зупинення провадження у справі.

7. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 7.

8. Явка повноважних представників сторін в судове засідання обов`язкова.

9. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

10. Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

11. Звернути увагу сторін на те, що відповідно до ст.135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

12. Суд повідомляє, що відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Ухвалу складено та підписано 24.01.2024.

Суддя Мазовіта А.Б.