Рішення № 116509650, 24.01.2024, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м.Харків Справа № 913/368/23

Суддя господарського суду Луганської області Злепко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Пришви О.О.,

від представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

розглянувши справу за позовом Державного підприємства УКРВУГІЛЛЯ, м. Київ,

до відповідача Державного підприємства ПЕРВОМАЙСЬКВУГІЛЛЯ, м. Гірське, Попаснянський район Луганської області,

про стягнення 33203000 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

20.10.2023 Державне підприємство УКРВУГІЛЛЯ (далі ДП УКРВУГІЛЛЯ) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача Державного підприємства ПЕРВОМАЙСЬКВУГІЛЛЯ (далі ДП ПЕРВОМАЙСЬКВУГІЛЛЯ), про стягнення заборгованості за договором про поворотну фінансову допомогу №06-2022/ФД від 30.12.2021 (далі Договір) 48 319 753 грн 75 коп., з яких основна заборгованість 33 200 000 грн 00 коп., пеня 12 948 909 грн 59 коп. інфляційні втрати у розмірі 829 200 грн 32 коп., 5% річних 1 341 643 грн 84 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ДППЕРВОМАЙСЬКВУГІЛЛЯ зобов`язань за Договором. Позивач зазначає, що позивачем, відповідно до умов договору, передано відповідачу кошти у розмірі 35 000 000 грн 00 коп. Відповідно до графіку повернення поворотної фінансової допомоги граничним строком її повернення є 15.12.2022. Відповідач повернув позивачу частину отриманої фінансової допомоги в розмірі 1 800 000 грн 00 коп. Відповідно основна заборгованість на день подачі позовної заяви становить 33 200 000 грн 00 коп. Отже позивач звернувся до суду з позовом до відповідача за захистом своїх порушених прав з вимогою про стягнення 48 319 753 грн 75 коп., з яких основна заборгованість 33 200 000 грн 00 коп., пеня 12 948 909 грн 59 коп. інфляційні втрати у розмірі 829 200 грн 32 коп., 5% річних 1 341 643 грн 84 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2023 справа передана на розгляд судді Злепко Н.І.

Ухвалою суду 07.11.2023 відкрито провадження та призначено судове засідання на 28.11.2023.

28.11.2023 підготовче засідання відкладено на 20.12.2023.

20.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання у межах розгляду справи по суті на 24.01.2024 о 14 год. 30 хв.

29.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №01/4-1-22-11 від 22.11.2023 в якому він зазначив, що відповідач не відмовляється від взятих на себе зобов`язань за договором та виконав зобов`язання з повернення безвідсоткової фінансової допомоги частинами, відповідно до графіку 1 800 000 грн 00 коп., аж до 24 лютого 2022 року, тобто до початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, що в свою чергу спричинило для відповідача настання обставин непереборної сили, що є ознакою форс-мажору, у зв`язку з чим в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

21.12.2023 в системі документообігу суду зареєстровано подану представником позивача заяву про зменшення розміру позовних вимог від 21.12.2023. Позивач зазначає, що просить зменшити розмір позовних вимог на суму 15 116 753 грн 75 коп., та стягнути на його користь з відповідача 33200000 грн 00 коп. суму простроченої заборгованості за договором, 1000 грн 00 коп. пеня за порушення строків повернення, 1000 грн 00 коп. 5% річних, 1000 грн 00 коп. інфляційні страти.

Ухвалою суду від 24.01.2024 заяву позивача від 21.12.2023 про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду та постановлено, що подальший розгляд справи здійснюється з її врахуванням.

Сторони в судове засідання 24.01.2024 не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання за допомогою системи «Електронний суд».

Дослідивши матеріали справи, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд встановив таке.

Між Держаним підприємством «УКРВУГІЛЛЯ», як надавачем (далі - позивач у справі) та Державного підприємства ПЕРВОМАЙСЬКВУГІЛЛЯ, як отримувачем (далі - відповідач у справі) було укладено Договір про поворотну фінансову допомогу №06-2022/ФД від 30.12.2021 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, надавач передає отримувачу кошти у розмірі, визначеному у пункті 2.1. (далі - «поворотна безвідсоткова фінансова допомога»), а отримувач зобов`язується повернути безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у порядку та у строк визначений цим договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору, поворотна безвідсоткова фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (пункт 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на день набрання чинності цього договору).

У пункті 2.1. договору сторони визначили, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 35000000,00 грн. ПДВ за даною операцією не передбачено.

Відповідно до пункту 2.2. договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається з метою використання її отримувачем для підтримки безперебійного постачання вугільної продукції, теплової енергії.

Поворотна фінансова допомога надається отримувачу на безоплатній основі, проценти за користування грошовими коштами не нараховується та не сплачуються (пункт 2.3. договору).

Згідно з пунктом 3.3. договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога вважається переданою отримувачу при її зарахуванні на поточний рахунок отримувача.

У пункті 5.1. договору зазначено, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню відповідно до Графіку повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (додаток 1 до договору, далі -графік).

Згідно з пунктом 5.2. договору отримувач зобов`язується, повернути надавачеві поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі, визначеній в пункті 2.1 Договору частинами відповідно до Графіку.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога повертається отримувачем шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок надавача та вважається поверненою надавачу отримувачем з часу зарахування коштів на поточний рахунок надавача у банківській установі, що його обслуговує.

У пункті 5.4. договору встановлено, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога вважається поверненою надавачу отримувачем після сплати усієї суми отриманої отримувачем, вказаної в пункті 2.1 договору.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що при порушенні отримувачем строку повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, вказаного у пунктах 5.1. або 5.6. договору, отримувач зобов`язаний сплатити надавачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Строк прострочення починається з дня наступного, після кінцевого строку повернення, і закінчується датою зарахування всієї суми поворотної безвідсоткової фінансової допомоги на рахунок надавача.

Пунктом 6.3. Договору закріплено, що при порушенні отримувачем строку повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, вказаного у пунктах 5.1. або 5.6. Договору, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, за неправомірне (протиправне) користування коштами, він зобов`язаний сплатити суму поворотної безвідсоткової фінансової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`яти процентів річних від простроченої суми.

Договір підписаний Сторонами і скріплений печатками обох підприємств без зауважень.

Між Сторонами за Договором підписано Графік, згідно з яким кінцевою датою повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги є 15.12.2022.

На виконання умов договору позивач 30.12.2021 перерахував на рахунок відповідача суму 35000000,00 грн.

Факт перерахування відповідачу грошових коштів у загальній сумі 35000000,00 грн позивач підтверджує платіжним дорученням №1497 від 30.12.2021, на якому є відмітка банківської установи.

Відповідач повернув позивачу частину отриманої фінансової допомоги в загальному розмірі 1800000,00 грн.

Факт повернення відповідачем позивачу грошових коштів у загальній сумі 1800000,00 грн підтверджується платіжними дорученнями №492 від 14.02.2022 на суму 600000,00 грн, №493 від 14.02.2022 на суму 600000,00 грн та №494 від 14.02.2022 на суму 600000,00 грн, на яких є відмітка банківської установи.

Враховуючи те, що відповідачем неповернена повна сума фінансової допомоги позивач звернувся до суду з цим позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За матеріалами справи 30.12.2021 між сторонами було укладено договір про поворотну фінансову допомогу №06-2022/ФД.

Пунктом 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, який є аналогічним правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, досліджуючи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Згідно з статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є реальним, тобто укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина 1 статті 1047 Цивільного кодексу України).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надано відповідачу безпроцентну, поворотну фінансову допомогу в сумі 35000000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, платіжним дорученням від 30.12.2021 № 1497.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до Графіку повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги граничним строком повернення є 15.12.2022.

Враховуючи пункт 5.2. договору строк повернення фінансової допомоги відповідачем позивачу настав. Однак, відповідач повну суму поворотної фінансової допомоги в обумовлений строк не повернув.

Судом встановлено, що відповідач повернув надавачу частину отриманої фінансової допомоги в розмірі 1800000 грн 00 коп., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, платіжними дорученнями №492 від 14.02.2022 на суму 600000 грн 00 коп., №493 від 14.02.2022 на суму 600000 грн 00 коп. та №494 від 14.02.2022 на суму 600000 грн 00 коп.

Відповідачу нарахована заборгованість поворотної фінансової допомоги в сумі 33200000 грн 00 коп.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт її повернення відповідачем в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги та стягнення з відповідача боргу в сумі 33200000 грн 00 коп.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2. договору передбачено, при порушенні отримувачем строку повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, вказаного у п. 5.1 або 5.6 договору, отримувач зобов`язаний сплатити надавачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Строк прострочення починається з дня наступного, після кінцевого строку повернення, і закінчується датою зарахування всієї суми поворотної безвідсоткової фінансової допомоги на рахунок надавача.

З огляду на порушення позивачем вимог п. 6.2 Договору, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення (з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог) пеню у сумі 1000 грн 00 коп. за період з 16.12.2022 по 15.09.2023.

Пунктом 6.3. Договору сторони визначили, що при порушенні отримувачем строку повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, вказаного у п. 5.1 або 5.6 Договору, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, за неправомірне (протиправне) користування коштами, він зобов`язаний сплатити суму поворотної безвідсоткової фінансової допомоги з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`яти процентів річних від простроченої суми.

Тобто, сторонами в договорі встановлено інший розмір процентів, ніж передбачений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме: 5 % річних від простроченої суми.

Позивачем 5% річних, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено у розмірі 1000 грн 00 коп. за період з 16.12.2022 по 05.09.2023, а інфляційне збільшення боргу з січня 2023 року по серпень 2023 року включно в сумі 1000 грн 00 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Також відповідачем у відзиві на позовну заяву №01/4-1-22-11 від 22.11.2023 зазначено, що він не відмовляється від взятих на себе зобов`язань за договором та виконав зобов`язання з повернення безвідсоткової фінансової допомоги частинами, відповідно до графіку 1 800 000 грн 00 коп., аж до 24 лютого 2022 року, тобто до початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, що в свою чергу спричинило для нього настання обставин непереборної сили, що є ознакою форс-мажору, у зв`язку з чим в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з п. 7.2 укладеного сторонами договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим ТПП України/регіональною ТПП або іншим уповноваженим органом, відповідно до законодавства України.

Однак відповідач не надав суду передбачених законом та договором доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно невиконання відповідачем спірного договору.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за договором, суд відхиляє з огляду на наступне.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (поставки товару в строк). До того ж відповідачем не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ним зобов`язань за спірним договором.

Отже сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

Однак, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд наголошує, що аналіз положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, свідчить про те, що на Договір про поворотну фінансову допомогу №06-2022/ФД від 30.12.2021 розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Аналогічна позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №910/8349/22.

Суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента №133/2022 від 14.03.2022продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, згідно з Указом Президента №259/2022 від 18.04.2022продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб, згідно з Указом Президента №341/2022 від 17.05.2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №757/2022 від 07.11.2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №58/2023 від 06.02.2023 продовжено з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №254/2023 від 01.05.2023 продовжено з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб, згідно з Указом Президента України №451/2023 від 26.07.2023 продовжено з 05 години 30 хвилин 18.08.2023 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 06.11.2023 №10211останній раз строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16.11.2023 строком на 90 діб, тобто до 14.02.2024.

А тому, передбачені Договором пеня, 5 % річних та інфляційні втрати в цьому випадку не підлягають нарахуванню за прострочення виконання боржником зобов`язань за таким договором з 24.02.2022.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача суми 33200000 грн 00 коп. - заборгованості за договором, яка є обґрунтованою та підтверджується матеріалами справи. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.01.2024 повернуто позивачу частину судового збору у розмірі 181 401 грн 04 коп.

За матеріалами справи, при зверненні з позовом через підсистему «Електронний суд» про стягнення з відповідача на користь позивача 33203000 грн 00 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору), Державним підприємством «УКРВУГІЛЛЯ» сплачено до Державного бюджету України судовий збір в сумі 398436 грн 00 коп. (з застосуванням пониженого коефіцієнту 0.8).

З урахуванням викладеного до стягнення з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає 398400 грн 00 коп.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства ПЕРВОМАЙСЬКВУГІЛЛЯ (Україна, 93292, Луганська обл., Попаснянський р-н, місто Гірське(пн), ВУЛ. ІВАНА ДАНЬКОВА, будинок 21, код ЄДРПОУ 32320594) на користь Державного підприємства «УКРВУГІЛЛЯ» (Україна, 01001, місто Київ, вул.Трьохсвятительська, будинок 11, офіс 19, код ЄДРПОУ 43474633) заборгованість за Договором про поворотну фінансову допомогу №06-2022/ФД від 30.12.2021 в сумі 33200000 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 398400 грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції згідно з положеннями ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.01.2024.

Суддя Назар ЗЛЕПКО