Рішення № 116504829, 08.01.2024, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2392/23

Провадження № 2/444/114/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

за участі секретаря судового засідання Гнідець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РІАЛЬТО" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Від представника позивача ТзОВ "Фінансова комапанія "Ріальто" Руденко Костянтина Васильовича через систему "Електронний суд" 20 липня 2023 року надійшла позовна заява до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову позивач покликається на наступне.

Вказує, що відповідно до укладеного кредитного договору № 210531-13095-7 від 31.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «MONETKA») (первісний кредитор) та позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 гривень, строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 4,0 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.

Зазначає, що укладений кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на дату укладення Кредитного договору ), дія даного закону не поширюється на: договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця. Крім цього, вказує, що відповідачем було пролонговано кредитним договір шляхом сплати комісії у розмірі 250,00 грн., а також шляхом сплати відсотків відповідно до п.п. 2.3.4. кредитного договору та відповідно до правил.

Таким чином, стверджує, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

Вказує, що 17.06.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» (кредитор) та ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» (новий кредитор, позивач) укладено договір відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-2 від 17.06.2021 року, відповідно до умов якого право вимоги за договором №210531-13095-7 від 31.05.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «РІАЛЬТО».

Зазначає, що позичальником сплачується чіткі та зрозумілі процентні ставки.

Вказує, що первісним кредитором не здійснюється й нарахування прихованих комісій та пені по кредитному договору у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості.

Таким чином, в порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Стверджує, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за договором № 210531-13095-7 від 31.05.2021 станом на 14.07.2023 року становить 24 562,98 гривень, яка складається з: - 6 998,00 грн. - заборгованість за кредитом; - 3 568,98 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 31.05.2021 року по 30.06.2021 року (включно); - 13 996,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 4,0% від суми несвоєчасно повернутого кредиту (грошових коштів) за кожний день прострочення за період з 06.09.2021 року по 25.10.2021 року (включно) відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України. При цьому нарахування процентів за договором № 210531-13095-7 від 31.05.2021 зупинено 25.10.2021 року відповідно до п. 4.6 Правил.

Позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» заборгованість за договором № 210531-13095-7 від 31.05.2021 станом на 14.07.2023 року у розмірі 24 562,98 гривень, яка складається з: 6 998,00 гривень - заборгованість за кредитом; 3 568,98 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 1,7% за кожен день користування кредитом за період з 31.05.2021 року по 30.06.2021 року (включно); 13 996,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 4,0% від суми несвоєчасно повернутого кредиту (грошових коштів) за кожний день прострочення за період з 06.09.2021 року по 25.10.2021 року (включно) відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України; а також судові витрати у розмірі 2684,00 гривень та 9000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Вказує, що витрати на правову допомогу у сумі 9000 грн. 00 коп. сплачено позивачем адвокату на підставі договору про надання правової допомоги та акту виконаних робіт № 43 від 17.02.2023 року.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 28 липня 2023 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження в справі, розглядати справу за правилами спрощеного провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті. Вказаною ухвалою також постановлено витребувати з АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, наступну інформацію: - чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжну карту НОМЕР_3 ; - надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 31.05.2021 року по 05.06.2021 року з відображенням часу зарахування коштів; - надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою N НОМЕР_1 в період з 31.05.2021року по 05.06.2021 року; - надати інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Від відповідача ОСОБА_1 23 вересня 2023 року надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому просив позов ТзОВ "Фінансова Компанія" РІАЛЬТО" до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, стягнути з нього, ОСОБА_1 , на користь позивача ТзОВ "Фінансова компанія "Ріальто" грошові кошти в сумі 3000 грн. 00 коп. Зазначив, що 31 травня 2021 року ним було отримано грошові кошти в сумі 7000 грн. 07 липня 2021 року ним сплачено по кредиту грошові кошти в сумі 4403 грн. 06 серпня 2021 року ним сплачено по кредиту грощшові кошти в сумі 3569.49 грн. Зазначає, що загалом ним сплачено на користь ТзОВ "Фінансова Компанія "Ріальто" грошові кошти в сумі 7972 грн, що на 972 грн. більше, ніж тіло кредито та можна вважати, що 972 грн. це відсотки по кредиту, що більше, ніж достатньо.

Від представника позивача ТзОВ "Фінансова комапанія "Ріальто" Руденко Костянтина Васильовича через систему "Електронний суд" 03 жовтня 2023 року надійшли додаткові пояснення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 23. листопада 2023 року подав додаткові пояснення у справі, в яких проти заявлених позивачем вимог заперечив в повному обсязі, просив у суду у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити. Зазначив, зокрема, що станом на момент звернення кредитором до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості по кредиту ОСОБА_1 винен кредитору грошові кошти в сумі 360.35 грн процентів по кредиту та 352.52 грн тіла кредиту.

Сторони в судове засідання 08 січня 2024 року не прибули.

Від представника позивача ТзОВ "Фінансова комапанія "Ріальто" Руденко Костянтина Васильовича через систему "Електронний суд" 15 вересня 2023 року, 23 жовтня 2023 року, 20 листопада 2023 року та 08 січня 2024 року надійшли клопотання про розгля справи за відсутності представника позивача.

Відповідач та його представник про причини неявки суд не повідомили.

На підставі ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутності сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов`язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно з ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://monetka.com.ua та https://monetka.ua.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом та матеріалами справи встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № 210531-13095-7 від 31.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «MONETKA») (первісний кредитор) та позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 7000,00 гривень, строком на 30 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування та 4,0% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://monetka.ua/uk/about_us або https://monetka.com.ua/uk/about_us.

При укладанні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України.

Сума кредиту по укладеному кредитному договору, перераховується на платіжну карту відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів. Сума блокування грошових коштів на платіжній карті НОМЕР_1 відома тільки відповідачу, оскільки на номер телефону який він вказав, а саме НОМЕР_4 , направляється смс-повідомлення з сумою блокування та розмір суми блокування відповідач має вказати у відповідному полі особистого кабінету. Зазначення суми блокування на платіжній карті підтверджує, що саме відповідач підтверджує верифікацію платіжної карти. Таким чином, виключно особа відповідача може отримати кредит після укладення кредитного договору.

Одноразовий ідентифікатор 604043 направлявся відповідачу 31.05.2021 року о 15:49:43 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_4 , який вказувався при реєстрації.

Повідомлення на номер телефону НОМЕР_4 відповідача було надіслане та доставлене за допомогою сервісу ТОВ «Мобізон» 31.05.2021 року о 15:49:43 год.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором був надісланий та доставлений відповідачу в рамках договірної співпраці первісного кредитора з ТОВ «ДЕВЕЛОПМЕНТ ІННОВЕЙШЕНС», яка є замовником послуг масової розсилки смс-повідомлень у ТОВ «Мобізон» (веб-сайт https://mobizon.ua).

Кредитний договір був підписаний 31.05.2021 року о 15:49:52 год. шляхом введення одноразового ідентифікатора 604043 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет https://monetka.com.ua та/або https://monetka.ua/.

Кредитні кошти були відправлені відповідачу 31.05.2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується чеком.

Крім того, на виконання ухвали суду від 28 липня 2023 року, АТ КБ «Приват Банк» підтверджує, що на ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_5 , відповідно надано виписку по рахунку за період з 31.05.2021 по 05.06.2021.

Відповідачем було пролонговано кредитним договір шляхом сплати комісії у розмірі 250,00 грн., а також шляхом сплати відсотків відповідно до п.п. 2.3.4. кредитного договору та відповідно до правил.

17.06.2021 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» (кредитор) та ТОВ «ФК «РІАЛЬТО» (новий кредитор, позивач) укладено договір відступлення права вимоги № 17/06/2021-Р/М-2 від 17.06.2021 року, відповідно до умов якого право вимоги за договором №210531-13095-7 від 31.05.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «РІАЛЬТО».

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» отримало право вимоги до відповідача згідно зазначеного вище укладеного договору про відступлення права вимоги, оскільки відбулось процесуальне правонаступництво у зв`язку із зміною кредитора.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом встановлено, що факт укладення договору № 210531-13095-7 від 31.05.2021 року підтверджується матеріалами справи та узгоджується із ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач визнає факт укладення договору та отримання кредитних коштів.

Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлює принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

За змістом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, первісний кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування.

Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. кредитного договору становить 30 днів.

Відповідно до п.п. 2.4.1. кредитного договору, позичальник зобов`язується у встановлений строк (п. 1.3. кредитного договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Згідно з п. 3.3. кредитного договору, у разі порушення строків повернення кредиту встановленим п. 1.3. кредитного договору, позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою у розмірі 4,0% від суми несвоєчасного повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад строк, зазначений у п. 1.3. цього договору. Сторони домовились, що процента ставка визначена в цьому пункті договору, нараховується відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, кредитодавець та позичальник визначили в кредитному договорі розмір процентної ставки яка сплачується позичальником за прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача наявна заборгованість по кредитному договору у розмірі 24 562,98 гривень, яка складається з: - 6 998,00 грн. - заборгованість за кредитом; - 3 568,98 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 31.05.2021 року по 30.06.2021 року (включно); - 13 996,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору за ставкою 4,0% від суми несвоєчасно повернутого кредиту (грошових коштів) за кожний день прострочення за період з 06.09.2021 року по 25.10.2021 року (включно) відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження №12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України.

Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першоюстатті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першоїстатті 1048 ЦК Українияк плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування, є обґрунтованими.

Разом з тим, у пункті 8.38 постанови від 18.03.2020 № 902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно достатті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд вважає, що встановлений у п. 3.3 Кредитного договору розмір процентів, що нараховані за частиною другою статті 625 ЦК України, не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а тому вважає за необхідне зменшити заборгованість за процентами з 13996.00 грн до розміру заборгованості за тілом кредиту 6998.00 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача буде становити 17 564.98 грн, з яких - 6 998,00 гривень - заборгованість за кредитом; - 3 568,98 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,7% за кожен день користування кредитом за період з 31.05.2021 року по 30.06.2021 року (включно); - 6 998,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору.

Таким чином, позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РІАЛЬТО" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1919.33 грн (2684 грн сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 71,51%).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 9000 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач просить стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання юридичних послуг № 02/06/2022 від 02 червня 2022 року, укладеного між ТзОВ «Фінансова Компанія «Ріальто» та ФОП Руденко К.В. , копію платіжного доручення на суму 195000 грн та акт приймання-передачі наданих послуг № 43 до договору " 02/06/2022.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Акту виконаних робіт позивачем суду не представлено.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12876/19, зауважила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що чинне процесуальне законодавство визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до висновків у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З матеріалів справи вбачається, що ціна позову складає 24562,98 грн, послуги адвоката складають 9 000 грн., розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, а тому суд вважає, що витрати на правничу допомогу є не співмірними. З урахуванням чого, суд приходить висновку зменшення судових витрат за правничу допомогу до 2000 грн.

Керуючись статтями 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» на рахунок п/р IBAN НОМЕР_6 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код банку 305299, ЄДРПОУ 43492595, заборгованість за Договором № 210531-13095-7 від 31.05.2021 у розмірі 17 564.98 грн, яка складається з:

- 6 998,00 гривень - заборгованість за кредитом;

- 3 568,98 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,7% за кожен день користування кредитом за період з 31.05.2021 року по 30.06.2021 року (включно);

- 6 998,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. Кредитного договору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РІАЛЬТО» судовий збір у розмірі 1 919.33 грн та 2 000.00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього судових витрат у розмірі 3 919.33 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РІАЛЬТО" (ел. пошта office@rialto.com.ua, тел. НОМЕР_10, адреса Україна, 03124, місто Київ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА, будинок 4, ЄДРПОУ 43492595)

Представник позивача: адвокат Руденко Костянтин Васильович ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 )

Відповідач: ОСОБА_1 (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Представник відповідача: адвокат Паляничко Павло Олексійович (адреса: вул. Ломоносова, буд. 28/41, р-н Голосіївський. м. Київ, 03039, адреса для листування: вул. Здоров`я, буд. 16, м. Львів, 79013, тел. НОМЕР_9 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4 ).

Дата складення повного судового рішення 24.01.2024.

Суддя Ясиновський Р. Б.