Рішення № 116501570, 24.01.2024, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6668/23

Провадження № 2/211/921/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

у відсутність сторін,

розглянувши в м. Кривий Ріг за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування суми франшизи, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування суми франшизи. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.03.2023 року на Об`їзній дорозі в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, за участю транспортного засобу Renault Clio Simbol з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , що відповідно до технічного паспорту належить ОСОБА_1 та транспортного засобу Kia Sportege з номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідно до складеного на місці події повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду водії дійшли згоди про винуватість ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант». Відповідно до договору страхування цивільної відповідальність ( полісу № 209261224) розмір франшизи становить 2600,00 грн.

Так, на підставі протоколу ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант», складено страховий акт № ЦВ\23/1361 та встановлено розмір матеріального збитку - 20152,08 грн. Однак, із відрахуванням суми франшизи, йому сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 17552,08 грн.

У зв`язку з чим просить суд стягнути суму франшизи з відповідача та вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 02 листопада 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судове засідання сторони та третя особа не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти стягнення з нього суми франшизи не заперечує, однак заперечує проти стягнення з нього втрат на правову допомогу, вважаючи їх необґрунтованими та завищеними.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, відповідно до нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу у справі ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , належить транспортний засіб Renault Clio Simbol з номерним знаком НОМЕР_1 (а.с. 10).

18.03.2023 року на Об`їзній дорозі в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, за участю транспортного засобу Renault Clio Simbol з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , що відповідно до технічного паспорту належить ОСОБА_1 та транспортного засобу Kia Sportege з номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідно до складеного на місці події повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду водії дійшли згоди про винуватість ОСОБА_2 ( а.с. 11-14).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант». Відповідно до договору страхування цивільної відповідальність ( полісу № 209261224) розмір франшизи становить 2600,00 грн.

Так, на підставі протоколу ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант», складено страховий акт № ЦВ\23/1361 та встановлено розмір матеріального збитку - 20152,08 грн. Однак, із відрахуванням суми франшизи, позивачу сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 17552,08 грн. ( а.с. 15-16).

Позивав ОСОБА_1 звертався до відповідача ОСОБА_2 із вимогою про відшкодування франшизи (а.с. 17). Однак, як зазначає позивач дана вимога була проігнорована та жодних виплат з боку відповідача на користь позивача здійснено не було.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 9 Закону України «Про страхування», визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Згідно зі ст.12 цього Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.12.1. ст.12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Тобто, франшиза в будь-якому виді є елементом договору страхування, який впливає на суму виплати страхового відшкодування в сторону її зменшення та її наявність у договорі обумовлена згодою сторін. Встановлюючи розмір франшизи страхувальник фактично погоджується, що у разі настання страхового випадку визначена шкода не буде покриватися сумою франшизи.

Вирішуючи питання щодо обов`язку відшкодувати суму франшизи, суд виходить з того, що у відповідно до п.36.6 ст.36 Закону, саме страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Водночас суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, висловлену 04.07.2018 у справі №755/18006/15, 12.12.2018 у справі №758/2356/17-ц та 15.10.2020 у справі №755/7666/19, згідно з якою володілець джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика, франшизу, якщо вона встановлена умовами договору, і втрату вартості автомобіля у разі її наявності.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що страховиком, у якого відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, було виплачено суму погодженого страхового відшкодування за виключенням суми франшизи, визначеної в полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності в розмірі 2600,00 грн, така сума франшизи у розмірі 2600,00 грн не відшкодована страхувальником добровільно, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача франшизи в розмірі 2600,00 грн є обґрунтованою, в зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини першої статті 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне зазначено в частині 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI.

Так, з матеріалів позову вбачається, що позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн. (а.с. 1- копія квитанції).

Враховуючи викладене, суд вважає можливим вимоги задовольнити, повернувши позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого нею при поданні позову та стягнувши з відповідача решту 50% сплаченого судового збору.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

В позовній заяві позивач просив стягнути 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з договором про надання правничої ( правової ) допомоги № ФО-070923 від 07.09.2023 та додатку до договору від 07.09.2023, акту наданих послуг, рахунку-фактури від 10.10.2023 року сторонами узгоджено вартість наданих послуг Адвокатом Верхушею Я.О. за договором. Сума гонорару становить 3000,00 грн.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт1частини 2статті 137ЦПК України).

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, розмір яких вважають необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами щодо їх оплати позивачем.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У зв`язку з наведеним, суд може обмежити розмір судових витрат на професійну (правничу) допомогу з огляду на розумну необхідність таких судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням вище викладеного, за наявності клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, визнання позовних вимог, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка є справою незначної складності; вимоги, з якими заявник звернувся до суду; усталену практику з розгляду таких спорів; враховуючи співмірність позовних вимог, відповідно до яких судом стягнуту суму франшизи в розмірі 2600,00 грн. та вартість послуг адвоката у справі, визначених в розмірі 3000,00 грн., необхідність таких витрат для даної справи, суд вважає, що вартість послуг адвоката є завищеною та підлягає зменшенню до суми 2000 грн.

В стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу позивача слід відмовити.

Керуючись ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування суми франшизи - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в рахунок відшкодування суми франшизи 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок, витрати на правову допомогу в розмірі 2000 ( дві тисячі) гривень 00 коп. та судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість ) гривень 80 коп.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 37988155, 49000 м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1 ) повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 50 % судового збору в розмірі 536 ( п`ятсот тридцять шість ) гривень 80 коп., сплаченого, згідно з квитанцією № 5576-4509-3215-7100 від 23.10.2023 року

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н. О. Сарат