Ухвала суду № 116496811, 22.01.2024, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/59/18

Провадження № 1-кп/461/14/24

УХВАЛА

22.01.2024 року місто Львів

Колегія суддів Галицького районного суду міста Львова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у місті Львові обвинувальний акт у виділеному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289,

встановила:

у провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться обвинувальний акт у виділеному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 358 КК України.

В ході розгляду справи прокурор подав суду клопотання про призначення судової експертизи відео-звукозапису.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, прокурор вказує, що в ході з`ясування обставин справи одним із доказів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує вину ОСОБА_6 та іншого обвинуваченого (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження), є протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.10.2017 стосовно невстановленої особи, яка використовувала номер НОМЕР_1 .

В судовому засіданні 06.06.2023 після дослідження вказаного протоколу та прослуховування аудіозаписів розмов між ОСОБА_6 та іншим обвинуваченим (матеріали щодо якого виділено в окреме провадження), ОСОБА_6 фактично заперечив факт належності йому мовлення зафіксованого на цих аудіозаписах.

У зв`язку із наведеним, на думку прокурора, виникла необхідність проведення судової експертизи відео-звукозапису для встановлення належності голосів обвинувачених на матеріальному носії.

Крім того, прокурор вказує, що в ході досудового розслідування ОСОБА_6 від співпраці з органом досудового розслідування відмовився, показань не надавав, заперечень щодо проведення за його участі вказаних розмов не висловлював, а тому в органу досудового розслідування не було можливості провести відповідну експертизу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, кожен окремо, наведене клопотання заперечили з підстав необґрунтованості. З цього приводу захисник подав письмові заперечення у яких, зокрема вказав наступне.

На даному етапі розгляду цієї справи захист вважає за необхідне вчергове орієнтувати суд вирішити проблему захисту прав і свобод людини, зокрема, обвинуваченого ОСОБА_6 , яка постає особливо гостро через намагання прокурора переконати колегію суддів прийняти завідомо неправосудне рішення. Зокрема, у судовому засіданні 13.06.2023 стороною обвинувачення заявлено клопотання про призначення судової експертизи відео-звукозапису.

Ознайомившись із зазначеним клопотанням, захисник вважає його необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу України, з наступних підстав.

Так, на обґрунтування клопотання, прокурор покликається на те, що «одним із доказів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує вину ОСОБА_6 є протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.10.2017 стосовно невстановленої особи, яка використовувала № НОМЕР_1 . У судовому засіданні 06.06.2023, після дослідження вказаного протоколу та прослуховування аудіозаписів розмов між іншим фігурантом кримінального провадження та ОСОБА_6 , останній фактично заперечив факт належності йому мовлення зафіксованого в досліджених аудіозаписах. Яким чином «останній фактично заперечив факт» прокурор не вказує, хоча ОСОБА_6 у суді ще не свідчив. У зв`язку із наведеним виникла необхідність проведення експертизи відео-звукозапису щодо встановлення належності голосів ОСОБА_6 та іншої особи матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, на матеріальному носії.

Процесуальних підстав визначених ст.332 КПК прокурором не вказано взагалі.

Також, в обґрунтування клопотання прокурором наведено твердження про те, що в ході проведення досудового розслідування ОСОБА_6 та інший обвинувачений від співпраці з органом досудового розслідування відмовились, показань не надавали, заперечень щодо проведення за їх участі вищевказаних розмов не висловлювали, а тому в органу досудового розслідування не було можливості провести відповідну експертизу.

Перелік питань, запропонованих прокурором експертам, стосуються тих обставин, які підлягають встановленню під час досудового розслідування і тому, таке клопотання по своїй суті є способом збирання доказів, що є неприпустимим на стадії судового розгляду, оскільки перед виконанням вимог ст.290 КПК, прокурор визнав, що зібрані під час досудового розслідування докази є достатні для складання обвинувального акту.

Окрім цього, задоволення такого клопотання, буде порушувати загальні засади кримінального провадження, зокрема розумні строки визначені у ст.28 КПК.

Захист наголошує, що судовий розгляд даного обвинувального акту триває з січня 2018 року. Окрім цього, щодо правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_6 за ч.4 ст.358 КК, вже сплив строк притягнення до кримінальної відповідальності.

На думку захисника, задоволення такого клопотання на шостому році судового розгляду є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Також, захисник вважає, що заявлене клопотання не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, що стосується проведення експертиз за ухвалою суду, зокрема ст. ст.242, 332 КПК України.

Крім того, захисник наводить свої доводи щодо допустимості відповідного доказу, який прокурор пропонує надати на дослідження експертам.

Отже, на думку захисника, у клопотанні прокурора про призначення судової експертизи відео-звукозапису, як і у матеріалах судової справи відсутні будь-які підстави визначені ст.ст.332, 242 КПК для призначення експертного дослідження, а тому просить відмовити у задоволенні відповідного клопотання.

Прокурор заявлене клопотання підтримав з мотивів наведених у ньому.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши доводи учасників провадження, а також дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.

Статтею 242 КПК України передбачено, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Слідчий або прокурор зобов`язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності. Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.

Згідно ч. 1 ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Судом встановлено наступне.

В ході дослідження доказів сторони обвинувачення судом досліджено протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.10.2017 стосовно особи, яка використовувала № НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, прокурор вказує, що після дослідження вказаного протоколу та прослуховування аудіозаписів відповідних розмов зафіксованих на матеріальних носіях, ОСОБА_6 фактично заперечив факт належності йому мовлення зафіксованого на досліджених аудіозаписах. У зв`язку із наведеним, виникла необхідність проведення експертизи відео-звукозапису щодо встановлення належності голосів ОСОБА_6 та іншої особи матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, на матеріальному носії.

Оцінюючи доводи прокурора щодо доцільності задоволення заявленого клопотання, суд також враховує наступне.

Підстави призначення експертизи під час судового провадження чітко визначені ст. 332 КПК України. Так, згідно положень даної статті, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:

1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;

2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу;

3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

До ухвали суду про доручення проведення експертизи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, включаються питання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом. Суд має право не включати до ухвали питання, поставлені учасниками судового провадження, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі. Після постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжується, крім випадків, якщо таке продовження неможливе до отримання висновку експерта.

У свою чергу, згідно норм статті 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо:

1) встановлення причин смерті;

2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.

Отже, обставин які зобов`язують суд призначити заявлене експертне дослідження прокурором не наведено.

Фактично прокурор просить суд скористатися правом наданим ст. 332 КПК України.

В ході розгляду справи не встановлено, що:

- суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;

- під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу;

- існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Також, прокурор не наводить, що експертне дослідження необхідне для:

- встановлення причин смерті;

- встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

- визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

- встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

- визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

Отже, прокурор фактично просить суд вчинити процесуальну дію, яка пов`язана з отриманням додаткового доказу у провадженні.

Порядок і підстави призначення експертизи визначений у Розділі ІІІ «Досудове розслідування» глава 20 «Слідчі (розшукові) дії» ст. 242 КПК України «Підстави проведення експертизи», що вказує на те, що експертиза віднесена процесуальним законом до категорії слідчих дій.

Згідно ч. 4 ст. 333 КПК України, під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування. Суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.

Отже, зазначені положення ст. 333 КПК України містять імперативні норми, які зобов`язують суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.

В цьому контексті суд відзначає наступне.

Суду не надано жодного доказу, який вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_6 під час досудового розслідування визнавав той факт, що у розмовах відображених у протоколі про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.10.2017 зафіксовано його голос чи спілкування з іншими особами.

Більше того, сам прокурор у своєму клопотанні вказує, що в ході досудового розслідування ОСОБА_6 від співпраці з органом досудового розслідування відмовився, показань не надавав. З наведеного вбачається, що прокурору було відомо про таку позицію обвинуваченого.

Сумнівним є твердження прокурора, наведене в обґрунтування клопотання, щодо того, що ОСОБА_6 заперечень щодо проведення за його участі вказаних розмов не висловлював, а тому в органу досудового розслідування не було можливості провести відповідну експертизу.

З цього приводу суд відзначає, що процесуальне законодавство не покладає на обвинуваченого обов`язку висловлювати заперечення щодо змісту певного доказу під час досудового розслідування. Більше того, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 був обізнаний про наявність такого доказу до стадії відкриття матеріалів кримінального провадження (ст. 290 КПК України).

Слід відзначити, що доказ з приводу дослідження якого експертами заявлено клопотання (протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.10.2017 з відповідними носіями) постійно, з моменту його отримання та оформлення, перебував у розпорядженні органу досудового розслідування.

Неможливість проведення експертизи прокурор пов`язує із тим, що, на його думку, обвинувачений змінив свою позицію.

Такі твердження, за переконанням суду, є необґрунтованими та безпідставними. Так сам прокурор вказує, що обвинувачений ОСОБА_6 під час досудового розслідування від дачі показів відмовився. У свою чергу, під час судового провадження ОСОБА_6 допитаний в якості обвинуваченого не був, а лише висловив своє відношення до наведеного вище протоколу під час його дослідження.

Суд вважає, що прокурором не доведено та належним чином не обґрунтовано те, що слідчі дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.

Зокрема, встановлено те, що матеріальні носії перебували у розпорядженні органу досудового розслідування, їх зміст був відомий та відкритий слідчому після оформлення відповідного протоколу, у тому числі щодо осіб розмови яких зафіксовані.

Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_6 під час досудового розслідування визнавав те, що цим протоколом зафіксовано його розмову суду не надано.

Крім того, не встановлено і інших об`єктивних перешкод для органу досудового розслідування у проведенні відповідного експертного дослідження, зокрема відсутності матеріальних об`єктів для дослідження, відсутності відповідних експертів чи експертних установ, відсутності нормативного врегулювання проведення експертного дослідження такої категорії тощо.

Отже, в ході розгляду клопотання встановлено, що доводи, якими мотивоване відповідне клопотання прокурора, не ґрунтуються та не відповідають вимогам процесуального законодавства, яке визначає підстави та порядок призначення експертизи під час судового провадження.

За таких обставин, суд вважає, що підстав для ухвалення будь-якого процесуального рішення, окрім як рішення про відмову у задоволенні відповідного клопотання, не встановлено, адже положення ч. 4 ст. 333 КПК України покладають на суд імперативний обов`язок відмовити у задоволенні клопотання, якщо прокурор не доведе, що слідчі дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.

Суд відзначає, що ним створені належні умови для реалізації учасниками провадження процесуальних прав та повноважень.

В контексті питання, яке вирішується, суд також відзначає те, що прокурор просить вирішити питання дослідження експертами доказу, який перебуває у розпорядженні органу досудового розслідування понад шість років.

Суд наголошує на тому, що відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Водночас, відповідно до положень ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:

1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;

2) поведінка учасників кримінального провадження;

3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Частина 1 ст. 21 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Вимога дотримання розумності строків кримінального провадження, як фундаментального права кожної особи, закріплена у ч. 3 ст. 5 та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті права на свободу та особисту недоторканність і права на справедливий суд, відповідно.

Дотримання засади розумності строків кримінального провадження, є вкрай важливим аспектом дотримання прав людини та важливою ознакою справедливого судового розгляду.

Отже, у цьому контексті суд відзначає, що право на розгляд справи протягом розумного строку базується на необхідності гарантувати, що обвинуваченим не доведеться залишатись занадто довго у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них. Чітка мета відповідного положення п. 1 ст. 6 Конвенції у кримінальних справах полягає у забезпеченні того, щоби обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням та обвинувачення було визначене. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кримінальному провадженні застосовується у такий спосіб, щоб особа, яку звинувачено, не залишалася тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі.

Як наведено вище, згідно ст.332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:

1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;

2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу;

3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Отже, положення ст. 332 КПК України наділяють суд правом призначити експертизу, але не покладають на нього обов`язок призначення такої, з підстав наведених стороною обвинувачення.

Суд також відзначає, що доводи прокурора щодо перевірки певних доказів (протоколу, носіїв), якими обґрунтоване відповідне клопотання, можуть бути оцінені під час ухвалення вироку в сукупності з іншими обставинними та доказами у справі.

Отже, розглядаючи обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні, суд виходить з необхідності дотримання усіх, без виключення, засад кримінального провадження та дотримання розумного балансу між правами, обов`язками та інтересами усіх учасників провадження.

За переконанням суду відповідне клопотання не може бути задоволено лише тому, що сторона обвинувачення наполягає на необхідності отримання додаткових доказів, не наводячи належного обґрунтування підстав для задоволення такого клопотання.

Виходячи з наведених вище доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що заявлене стороною захисту клопотання не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 242, 332 КПК України,

постановила:

У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_5 про призначення експертизи у кримінальному провадженні відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою статті 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

ОСОБА_3