Рішення № 116493348, 06.09.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/5730/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Головко Ю.Г.,

за участю секретаря судових засідань Солонухи Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист конституційних прав людини і громадянина,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та просить суду, підтвердити обставини нікчемності Договору про відступлення права вимоги № GL3N017513 від 15.05.2020, укладеного між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Спектрум Ессетс».

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 11.08.2006 уклали Кредитний договір № 08/08/2006/840-К389 про надання Споживчого кредиту (далі по тексту - Кредитний договір) та Договір іпотеки б/н від 11.08.2006, відповідно до якого в забезпечення виконання Кредитного договору надана квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, і ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого чоловіка, що підтверджується ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 02.12.2019 у цивільній справі № 1412/8683/12.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.11.2014 у справі 487/7438/13-ц позов ПАТ КБ «Надра» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» кредиту заборгованість у розмірі 111 526,63 грн. з яких: 8 557,94 дол. США по відсотках, 3 518,33 дол. США - комісія, 15 000,00 грн. - пеня. В частині позовних вимог щодо стягнення штрафу та заборгованості за тілом кредиту - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 11.02.2015 рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.11.2014 в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 скасовано, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовлено, а в частині задоволення вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 та судових витрат змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 08/08/2006/840 К-389 від 11.08.2006 станом на 24.07.2013 у розмірі 42593,19 дол. США, що еквівалентно 340 447,37 грн. з яких: 28 173,90 дол. США, що еквівалентно 225 193,98 грн., 9076,15 дол. США, що еквівалентно 72 545,67 грн., по відсотках, 3 762,85 дол. США, що еквівалентно 30 076,46 грн. - комісія, 1580,29 дол. США, що еквівалентно 12631,26 грн. пеня, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» судовий збір у розмірі 3 404,47 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Таким чином, судом відзначено, що погашення ОСОБА_2 заборгованості за Кредитним договором про надання споживчого кредиту на користь банка у розмірі 340 447,37 грн. повинно бути здійснено шляхом стягнення з нього цієї суми.

У липні 2020 від ТОВ «Спектрум Ессетс» позивачка отримала вимогу від 24.06.2020 виконати порушене зобов`язання перед ПАТ «КБ Надра» та з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки і повідомленням про укладення між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Спектрум Ессетс» Договору про відступлення права вимоги № GL3N017513 від 15.05.2020, відповідно до якого ТОВ «Спектрум Ессетс» стало новим кредитором за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 , що виникли згідно кредитного договору № 08/08/2006/840-К389 від 11.08.2006 та усіх похідних від нього договорів.

Позивачка вважає, що ні кредитним договором, ні договором поруки, ні договором іпотеки не передбачено відступлення права вимоги від банка до третіх осіб за кредитними зобов`язаннями, тому будь-які відступлення права вимоги за такими кредитними зобов`язаннями порушують умови кредитного договору та акти цивільного законодавства, і є недійсними.

На думку позивача зміст укладених договорів про відступлення права вимоги мають безумовні ознаки договору факторингу і відповідають визначенню, що міститься у статті 1077 ЦК України. Право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором перейшло до другого відповідача, до юридичної особи, яка не має повноважень на здійснення фінансових операцій, як кредитор, в межах правовідносин, що виникають на підставі кредитних договорів та договорів іпотек. Тому ТОВ «Спектрум Ессетс» не мало права на укладення такого договору.

У зв`язку із чим просить підтвердити обставини нікчемності Договору про відступлення права вимоги № GL3N017513 від 15.05.2020, укладеного між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «Спектрум Ессетс».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2022 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, та надано позивачу час для усунення зазначених судом недоліків.

20.10.2022 ухвалою Печерського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику в зв`язку із не усуненням недоліків.

Постановою Київського апеляційного суду від 28.02.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу судді Печерського районного суду м. Києві від 20.10.2022 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2023 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, та надано позивачці час для усунення зазначених судом недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідачем ТОВ «Спектрум Ессетс» та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано відзиви на позовну заяву, в яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 11.08.2006 уклали Кредитний договір № 08/08/2006/840-К389 про надання Споживчого кредиту (далі по тексту - Кредитний договір) та Договір іпотеки б/н від 11.08.2006, відповідно до якого в забезпечення виконання Кредитного договору надана квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого чоловіка, що підтверджується ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 02.12. 2019 у цивільній справі № 1412/8683/12.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.11.2014 у справі 487/7438/13-ц позов ПАТ КБ «Надра» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» кредиту заборгованість у розмірі 111 526,63 грн. з яких: 8 557,94 дол. США по відсотках, 3 518,33 дол. США - комісія, 15 000,00 грн. - пеня. В частині позовних вимог щодо стягнення штрафу та заборгованості за тілом кредиту - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Надра» про визнання правочину недійсним та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 11.02.2015 рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.11.2014 в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 скасовано, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовлено, а в частині задоволення вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 та судових витрат змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 08/08/2006/840 К-389 від 11.08.2006 станом на 24.07.2013 у розмірі 42593,19 дол. США, що еквівалентно 340 447,37 грн. з яких: 28 173,90 дол. США, що еквівалентно 225 193,98 грн., 9076,15 дол. США, що еквівалентно 72 545,67 грн., по відсотках, 3 762,85 дол. США, що еквівалентно 30 076,46 грн. - комісія, 1580,29 дол. США, що еквівалентно 12631,26 грн. пеня, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» судовий збір у розмірі 3 404,47 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Отже, судом відзначено, що погашення ОСОБА_2 заборгованості за Кредитним договором про надання споживчого кредиту на користь банка у розмірі 340 447,37 грн. повинно бути здійснено шляхом стягнення з нього цієї суми.

У липні 2020 від ТОВ «Спектрум Ессетс» позивачка отримала вимогу від 24.06.2020 виконати порушене зобов`язання перед ПАТ «КБ Надра» та з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки і повідомленням про укладення між ПАТ «КБ Надра» та ТОВ «Спектрум Ессетс» Договору про відступлення права вимоги № GL3N017513 від 15.05.2020, відповідно до якого ТОВ «Спектрум Ессетс» стало новим кредитором за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_2 , що виникли згідно кредитного договору № 08/08/2006/840-К389 від 11.08.2006 та усіх похідних від нього договорів.

Згідно частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно положень статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до частин першої-третьої, п`ятої та шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

ОСОБА_1 у позовній заяві посилається та те, що правовідносини між відповідачами виникли із договору факторингу, отже договір № GL3N017513 від 15.05.2020 порушує вимоги статті 1054 ЦК України, яка містить вичерпний перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах, а тому на підставі частини першої статті 203 ЦК України має бути визнаний недійсним.

Частиною першою статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому поняття відступлення права вимоги (цесії) є відмінним від поняття факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Згідно пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, № 352 від 06.02.2014 р. «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 03.04.2009 № 231», яке 03.03.2014 р. за № 342/25119 зареєстровано в Міністерстві юстиції України, до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім операцій з цінними паперами, у тому числі похідними цінними паперами, а також операцій інститутів спільного інвестування, які здійснюються в порядку та в межах, встановлених Законом України «Про інститути спільного інвестування» та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що регламентують питання діяльності інститутів спільного інвестування): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином у ЦК України, як слідує зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 ЦК України можливо зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 ЦК України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Крім того, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових послуг установ. Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. ЦК України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Згідно пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у виді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно частини першої статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України).

Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Договір № GL3N017513 від 15.05.2020, укладений між Публічним акціонерним товариством «КБ Надра» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», по своїй суті є саме договором відступлення права вимоги, а договору факторингу між ними не укладалося.

Водночас, враховуючи, що між сторонами фактично укладено саме договір відступлення права вимоги, а не факторингу, крім того, суб`єктний склад вказаного договору був дотриманий, відповідає вимогам закону, тому посилання позивача щодо укладена угода суперечить актами цивільного законодавства є безпідставними.

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Як роз`яснено у пункті 8 зазначеної Постанови, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, враховуючи що Публічне акціонерне товариство «КБ Надра» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» під час укладення договору № GL3N017513 від 15.05.2020 дотримались вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а доводи позивача про підтвердження обставин нікчемності даного вищезазначеного договору не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому суд вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необґрунтованістю, суб`єктивним трактуванням законодавства позивачем.

Керуючись статтями 6, 15, 202, 203, 215, 216, 227, 236, 512-518, 656, 1054, 1077, 1078 ЦК України, статтями 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статтею 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 280-282, 352, 353, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс», Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист конституційних прав людини і громадянина - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Суддя Ю. Г. Головко