Рішення № 116478330, 23.01.2024, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2024м. ДніпроСправа № 904/6068/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/6068/23

за позовом Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Желюк Людмили Вікторівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Комунальне підприємство "Міські активи" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 17.11.2023 за вих. №б/н до Фізичної особи-підприємця Желюк Людмили Вікторівни (далі - відповідач) про стягнення 38.626,79 грн, з яких 32.100,66 грн основної заборгованості, 5.739,08 грн пені, 787,05 грн трьох процентів річних.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6068/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023.

Ухвалою від 27.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Ухвалою від 12.01.2024 залучено Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023 надсилалася відповідачу на адресу: Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Антоновича Володимира, будинок 36 М, квартира 54; за трек-номером 0600237311300.

Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 04.01.2024 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою «відмова від отримання».

Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Більш того, обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Відповідно до статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон "Про державну реєстрацію") відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Вказане дає підстави вважати, що така адреса є актуальною, та саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд звертає увагу, що відповідач є фізичною особою - підприємцем, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв`язок" та Правил №270 (аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.03.2023 у cправі №910/18543/21).

Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2023, 12.01.2024 були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, суд встановив, що ухвала від 27.11.2023 вважається врученою відповідачу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про закінчення терміну зберігання, а саме 02.01.2024.

Відповідачу(ам) в ухвалі від 27.11.2023 встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 17.01.2024.

Станом на дату винесення рішення відзив не подано.

17.01.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи акта звіряння взаємних розрахунків за період з 02.12.2021 31.12.2023, підписаного між позивачем та відповідачем за спірним договором, а також долучена платіжна інструкція про сплату орендної плати за спірним договором у сумі 32.000,00 грн.

22.01.2024 від позивача до суду надійшло клопотання, у якому позивач повідомив, що основна заборгованість за договором відповідачем була сплачена у розмірі 32.000,00 грн, а також позивачем було долучено платіжну інструкцію про сплату орендної плати за спірним договором у сумі 32.000,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між сторонами був укладений договір оренди, на виконання умов якого позивач передав відповідачу об`єкт оренди. Всупереч умов укладеного між сторонами договору відповідач своєчасно не вносив плату за орендоване майно, а тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою і нарахував до стягнення з відповідача пеню та проценти річні.

Стислий виклад позиції відповідача

Відзив відповідач не надав.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; передачі майна в користування; користування майном; настання строку внесення орендної плати; внесення орендної плати; повернення майна з оренди; правомірності/неправомірності нарахування пені та процентів річних.

Суд встановив, що між Фізичною особою-підприємцем Желюк Людмилою Вікторівною (далі - орендар) та Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі орендодавець, тертя особа) було укладено договір оренди нерухомого майна № 383-ДРА/18 від 23.08.2018 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 № 41/11 зі змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення (надалі об`єкт оренди) загальною площею 75,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 139 а, одноповерхова будівля гаражу літ. Б-1, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 360.326 грн без ПДВ, що перебуває на балансі КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради, для розміщення суб`єкта господарювання, що надає ритуальні послуги.

21.01.2022 між сторонами було підписано додаткову угоду № 2.

Цією додатковою угодою було викладено договір оренди нерухомого майна № 383-ДРА/18 від 23.08.2018 у новій редакції.

Згідно з положеннями додаткової угоди № 2 зміни до договору оренди, внесені цією додатковою угодою, набувають чинності з моменту підписання та діють на майбутнє.

Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2) з метою ефективного використання комунального майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно будівля гаражу, поз. 1, 2, 3 (надалі об`єкт оренди) загальною площею 75,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 139 А, одноповерхова будівля гаражу літ. Б-1, вартість якого, згідно з балансовою довідкою від 31.12.2021 становить 43.871,10 грн. без ПДВ, що перебуває на балансі КП Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпровської міської ради (далі балансоутримувач, позивач).

Згідно з пунктом 2.3 договору передача об`єкта оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 23.07.2018 на підставі акта приймання-передачі об`єкта оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем (арк. 13, том 1).

Згідно з пунктом 3.1 договору розрахунок орендної плати здійснюється за методикою розрахунку порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженою міською радою.

Відповідно до п. 3.2 договору розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору, становить 894,51 грн. без ПДВ/базова за липень місяць 2018 рік.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди починаючи з серпня місяця 2018 року.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 626,16 грн. до загального фонду міського бюджету;

- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 268,35 грн. на рахунок балансоутримувача об`єкта оренди.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2) розмір орендної плати (відповідно до протоколу електронного аукціону № LLPOO1-UA-20211224-23221) становить 2.700 грн без ПДВ/ за січень місяць 2022 рік.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача.

Пунктом 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2) визначено, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 1.890,00 грн до загального фонду міського бюджету;

- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 810,00 грн на рахунок балансоутримувача об`єкта оренди.

Пунктом 3.3 договору (в редакції додаткової угоди № 2) встановлено, що орендна плата за січень грудень оренди, наступного за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень грудень третього і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачується у попередньому році, на середньорічний індекс інфляції такого року.

Згідно з п. 3.5 договору (що кореспондується з п. 3.4 договору в редакції додаткової угоди № 2) орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.

За розрахунком позивача за період з 01.12.2021 по 31.10.2023 орендар зобов`язаний сплатити орендну плату в розмірі 32.100,66 грн.

На підставі пункту 9.2. договору позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 16.01.2022 по 16.11.2023 у розмірі 5.739,08 грн.

Згідно з п. 10.1 договору договір діє з 23.08.2018 до 22.08.2019 включно.

Додатковою угодою № 1 від 06.08.2019 п. 10.1 договору викладений у такій редакції: Цей договір діє з 23.08.2018 до 21.08.2021 (включно).

Додатковою угодою № 2 від 21.01.2022 п. 10.1 договору викладений у такій редакції: Цей договір діє з 21.01.2022 до 19.01.2027 (включно).

Відповідач долучив до матеріалів справи на підтвердження оплати основної заборгованості акт звірки взаємних розрахунків за період з 02.12.2021 31.12.2023, підписаний між позивачем та відповідачем, який включає в себе спірний за договором та з якого вбачається, що заборгованості за грудень 2021 по жовтень 2023 відповідач не має. Також відповідач долучив платіжну інструкцію про сплату орендної плати за спірним договором на суму 32.000,00 грн.

Позивач у клопотанні від 22.01.2024 підтвердив, те що позивачем основна заборгованість за договором була погашена у розмірі 32.000,00 грн.

Тобто несплаченою сумою основної заборгованості залишилась сума у розмірі 100,66 грн.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 32.100,66 грн основної заборгованості, 5.739,08 грн пені, 787,05 грн трьох процентів річних.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України та ст.ст.283-291 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права (ст.760 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору орендодавець бере на себе обов`язок передати майно у користування і, водночас, орендар зобов`язується прийняти вказане майно та вчасно вносити за користування майном орендну плату.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 610-612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

За визначенням ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Позивач виконав умови договору, передав відповідачу в оренду приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.08.2018.

Згідно з встановленими вище положеннями договору за період з за період з 01.12.2021 по 31.10.2023 орендар зобов`язаний сплатити орендну плату в розмірі 32.100,66 грн.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не сплатив орендні платежі у встановлені строки.

За таких обставин, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 32.100,66 грн.

Також суд зазначає, що відповідач долучив до матеріалів справи на підтвердження основної заборгованості акт звірки взаємних розрахунків за період з 02.12.2021 31.12.2023, підписаний між позивачем та відповідачем, який включає в себе спірний за договором та з якого вбачається, що заборгованості за грудень 2021 по жовтень 2023 відповідач не має.

Також відповідач долучив платіжну інструкцію від 20.12.2023 про сплату орендної плати за спірним договором на суму 32.000,00 грн.

Позивач у клопотанні від 22.01.2024 підтвердив, те що позивачем основна заборгованість за договором була погашена у розмірі 32.000,00 грн.

Тобто несплаченою сумою основної заборгованості залишилась сума у розмірі 100,66 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

В даному випадку відповідач долучив докази сплати основної заборгованості на суму 32.000,00 грн.

Оскільки позов подано до суду 20.11.2023, а часткова сплата основної заборгованості відбулася 20.12.2023, суд доходить висновку, що провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 32.000,00 грн підлягає закриттю.

Суд звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження в справі, вказані в ч. 3 ст. 231 ГПК України, зокрема у випадках закриття провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається

Таким чином відповідач не виконав зобов`язання з оплати орендної плати у розмірі 100,66 грн.

Доказів оплати з орендної плати в сумі 100,66 грн відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 100,66 грн визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 9.2 договору (що кореспондується з п. 9.2 договору в редакції додаткової угоди № 2), за несвоєчасну сплату суми орендної плати орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення платежу у співвідношенні, визначеному у п. 3.3 цього договору.

Позивач до стягнення з відповідача нарахував пеню за порушення строків внесення орендної плати у за період з 16.01.2022 до 16.11.2023 (включно) у розмірі 5.739,08 грн.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач фактично нарахував пеню на заборгованість з орендної плати за кожен окремий місяць виключно в межах шестимісячного строку (однак у розрахунку пені позивач вказує помилкові терміни закінчення нарахування пені).

Здійснивши власний перерахунок пені суд встановив, що розмір пені за ним є більшим ніж заявлено позивачем, а оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, задоволенню підлягає пеня заявлена позивачем у розмірі 5.739,08 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 5.739,08 грн пені підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 16.01.2022 до 16.11.2023 на загальну суму 787,05 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних у розмірі 787,05 грн суд визнає його обґрунтованим та такими, що підлягає задоволенню.

Відповідач відзиву з контррозрахунком не надав; вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Желюк Людмили Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Міські активи" Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Мечникова, будинок 6; ідентифікаційний код 03341763) 100,66 грн (сто грн 66 к.) основної заборгованості, 5.739,08 грн (п`ять тисяч сімсот тридцять дев`ять грн 08 к.) пені, 787,05 грн (сімсот вісімдесят сім грн 05 к.) трьох процентів річних, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 к.) судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 32.000,00 грн основної заборгованості провадження у справі закрити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк