Рішення № 116476649, 23.03.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/16582/18

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: представника позивача - адвоката Самойленка П.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Шевченка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» про відшкодування збитків в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2018 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 24374 грн. 82 коп. та витрати по сплаченому судовому збору в розмірі 704 грн. 80 коп.

Позов мотивований тим, що 09.09.2016 року, між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО», як страховиком, та ОСОБА_3 , як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3242158-02-10-01, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов?язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «RAVON R2» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов даного Договору ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобов?язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування. 01.08.2017 року в м. Київ по вул. Мостицька, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Kia Rio», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням відповідача, та автомобіля «RAVON R2», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », що належить ОСОБА_3 . Внаслідок вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди, застрахованому транспортному засобу «RAVON R2», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 07.08.2017 року, відповідно до чого ОСОБА_3 зазнав матеріального збитку. Згідно Калькуляцій № Т548 від 01.08.2017 року і Т605 від 05.09.2017 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «RAVON R2», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », склала 111734 грн. 00 коп. Виконуючи взяті на себе зобов?язання по Договору страхування, на підставі страхового акту № 8688-02 від 09.10.2017 року, ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 100553 грн. 60 коп., що підтверджує платіжне доручення № 22598 від 10.10.2017 року. Враховуючи викладене, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав 100553 грн. 60 коп. Відповідно до Постанови Подільського районного суду м. Києва від 08.09.2017 року по справі № 758/10487/17, вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України, чим остання скоїла адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу «Kia Rio», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », була застрахована за Полісом № АК/1272354 ПрАТ «СК «Юнівес», то ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до ПрАТ «СК «Юнівес», з вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу. ПрАТ «СК «Юнівес» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» в межах ліміту передбаченого Полісом № АК/1272354 в розмірі 76178 грн. 78 коп. (з урахуванням зносу на запасні частини). Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за Полісом № АК/1272354 склала 24374 грн. 82 коп. 25.10.2018 року, між ПрАТ «СК «ВУСО», як Первісним кредитором, та позивачем, як Новим кредитором, укладено Договір № 25/10/2018 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку № 1 до Договору. В тому числі, Новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді різниці між виплаченим страховим відшкодуванням за Договором № 3242158-02-10-01 від 09.09.2016 року та відшкодованою частиною збитків в розмірі 24374 грн. 82 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 26.12.2018 року (суддя Войтенко Т.В.) провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24.06.2019 року (суддя Войтенко Т.В.) було залучено до участі у справі - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 11.11.2019 року дана справа розподілена на суддю Ларіонову Н.М.

Відповідачем був поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просила відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що, серед іншого, на думку відповідача право вимоги позивача, як Нового кредитора, від ПрАТ «СК «ВУСО», як Первісного кредитора, до відповідача, у відповідності до вищевказаного Договору про відступлення права вимоги, не перейшло з підстав, викладених у поданому відповідачем відзиві.

Позивачем була подана відповідь на відзив, в якій позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, викладених у поданій позивачем позовній заяві та відповіді на відзив.

Позивач в судове засідання не з?явився, подав заяву до суду, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та представник відповідача заперечували проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, просили відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві, та надали свої пояснення по суті спору.

Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» в судове засідання не з?явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, заяв/клопотань до суду не подавала.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зобов?язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов?язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Сторонами у зобов?язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов?язанні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов?язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов?язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов?язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов?язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв?язку із заміною кредитора у зобов?язанні саме зобов?язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб?єктний склад у частині кредитора.

У п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що фінансова установа це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов?язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов?язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права вбачається, що фінансові послуги, а також інші послуги (операції), пов?язані з наданням фінансових послуг, надаються лише фінансовими установами, до яких, серед іншого, належать страхові компанії.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 червня 2019 року, відступлення права вимоги на користь особи, яка не є фінансовою установою, суперечить положенням ЦК України, оскільки для таких зобов?язань характерним є спеціальний суб?єкт, а саме кредитор - фінансова установа. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, який слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов?язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов?язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 2 Закону України «Про страхування», страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є: фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства», з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - страховики-резиденти); зареєстровані Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та законодавства України постійні представництва у формі філій іноземних страхових компаній, які також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності (далі - філії страховиків-нерезидентів).

Згідно ч. 1 ст. 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відступлення права вимоги страховика, яким є ПрАТ «СК «ВУСО», можливе лише особі, яка відповідає вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 984 ЦК України.

Як вбачається з п. 2.1 Договору № 25/10/2018 про відступлення права вимоги від 25.10.2018 року, укладеного між ПрАТ «СК «ВУСО» та позивачем, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 455307 від 05.02.2013 року вбачається, що ОСОБА_2 , тобто позивач, є фізичною особою-підприємцем з єдиним видом економічної діяльності «69.10 Діяльність у сфері права».

З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише фінансовими установами, до яких позивач не належить.

Отже, відступлення права вимоги на відшкодування в порядку регресу збитків на користь фізичної особи суперечить положенням ст. ст. 984, 993 ЦК України, оскільки для зобов?язань, які виникли на підставі договору страхування, характерним є спеціальний суб?єкт, а саме страховик - юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Як вбачається з встановлених судом обставин, з укладенням Договору про відступлення права вимоги, відбулася заміна страховика, який є фінансовою установою, що має право на надання фінансових послуг, на фізичну особу-підприємця, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Доказів належності позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до осіб, які вправі займатися страховою діяльністю, суду надано не було.

Крім того, відповідно до п. 3.1.3. Договору про відступлення права вимоги, право вимоги переходить до Нового кредитора, тобто позивача, з моменту перерахування коштів у розмірі Ціни договору на рахунок Первісного кредитора, внаслідок чого Новий кредитор, тобто позивач, набуває прав нового кредитора по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей, які виникли внаслідок заподіяння Боржниками збитків страхувальникам Первісного кредитора, які уклали Договір страхування із Первісним кредитором або третім особам (вимога відшкодування у порядку регресу заподіяного збитку в межах виплачених сум страхових виплат/страхових відшкодувань).

В той самий час, в п. 4.1. Договору про відступлення права вимоги, Ціна договору, яку позивач зобов?язаний був перерахувати на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» для переходу до позивача права вимоги, не зазначена (відповідне поле не заповнене).

Зі свого боку позивач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів повної сплати ним на користь ПрАТ «СК «ВУСО» повної Ціни Договору про відступлення права вимоги, оскільки така взагалі не зазначена, що в свою чергу свідчить і про недоведеність самого факту відступлення права вимоги від ПрАТ «СК «ВУСО» до позивача за вимогами до відповідача.

Крім того, на виконання ухвали Подільського районного суду м. Києва про витребування доказів від 11.08.2021 року, якою було витребувано у ПрАТ «СК «ВУСО» належним чином засвідчену копію Договору № 25/10/2018 про відступлення права вимоги від 25.10.2018 року, ПрАТ «СК «ВУСО» повідомило суд своїм листом за вих. № 1989 від 08.02.2023 року про те, що вищевказаний Договір про відступлення права вимоги, як доказ, у ПрАТ «СК «ВУСО» відсутній, оскільки такий Договір про відступлення права вимоги з ПрАТ «СК «ВУСО» не укладався, що в свою чергу є ще одним доказом того, що право вимоги позивача до відповідача від ПрАТ «СК «ВУСО» не перейшло.

Крім того, в матеріалах справи міститься Акт огляду колісного транспортного засобу від 07.08.2017 року, а саме автомобіля «RAVON R2», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який належить ОСОБА_3 . В даному Акті відсутні дані особи (П.І.Б., посада), яка склала вищевказаний Акт, а також відсутній підпис особи, яка здійснила огляд вищевказаного автомобіля.

Матеріали справи не містять в собі доказів того, що ОСОБА_3 , як страхувальник, або ПрАТ «СК «ВУСО», як страховик, або позивач, як новий кредитор, замовляли і проводили оцінку автомобіля «RAVON R2», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », для визначення вартості відновлювального ремонту та визначення вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_3 , як власнику автомобіля «RAVON R2», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 ».

З боку позивача був наданий Звіт ФОП ОСОБА_4 про оцінку колісного транспортного засобу № 17/8/590/ НОМЕР_3 від 27.08.2017 року, у відповідності до якого на дослідження було поставлено єдине питання: яка ринкова вартість оцінюваного КТЗ, без врахування аварійних пошкоджень, отриманих 01.08.2017 року?

Як вбачається із наявного у вищевказаному Звіті висновку, ринкова вартість оцінюваного КТЗ на дату дослідження складає 170553,60 грн., тобто вищевказаним Звітом не було визначено ні вартість відновлювального ремонту, ні вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_3 , як власнику автомобіля «RAVON R2», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.08.2017 року.

В свою чергу позивач, як на доказ вартості відновлювального ремонту автомобіля «RAVON R2», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », в розмірі 111734 грн. 00 коп., послався на Калькуляцію ТОВ «ТЕХНО КАР» № НОМЕР_4 від 01.08.2017 року на суму 85404 грн. 00 коп., та на Калькуляцію ТОВ «ТЕХНО КАР» № Т000000605 від 05.09.2017 року на суму 26330 грн. 00 коп., з якими відповідач не погодилась, про що зазначила у своєму відзиві.

Позивач у своїй відповіді на відзив зазначив про те, що свого часу Верховним Судом України у Листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 09.07.2011 року роз?яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

У відповідності до матеріалів справи автотоварознавча експертиза автомобіля «RAVON R2», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », не проводилась, а наявні у справі Калькуляції ТОВ «ТЕХНО КАР», як станції технічного обслуговування, не можуть слугувати достатнім доказом для визначення розміру заподіяної шкоди, оскільки ремонт пошкодженого 01.08.2017 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «RAVON R2», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », не проводився в ТОВ «ТЕХНО КАР», а був проданий ОСОБА_3 в такому вигляді, як він був після дорожньо-транспортної пригоди, за 70000 грн. 00 коп., про що ОСОБА_3 повідомив ПрАТ «СК «ВУСО» своєю заявою від 04.10.2017 року, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які в своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача на його користь збитків в порядку регресу, а тому у задоволенні таких слід відмовити в повному обсязі.

За таких обставин, на основі повно та всебічно з?ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінюючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки позов є безпідставним та не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України не підлягає відшкодуванню і сплачений позивачем при подачі позову судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 27 Закону України «Про страхування», ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 11, 509, 510, 512, 514, 979, 984, 993, 1191 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» про відшкодування збитків в порядку регресу - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 );

Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» (місцезнаходження за адресою: 03150, м.Київ, вул.Велика Василківська, буд.72; код ЄДРПОУ 32638319).

Суддя Н. М. Ларіонова