Рішення № 116476160, 23.01.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/18062/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Слободянюк А.В., за участю секретаря Бовкун М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів,

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача на підставі судового наказу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року на користь ОСОБА_2 на утримання спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/8 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зараз проживає з відповідачкою. 10 лютого 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 05 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Як підставу для зменшення розміру стягуваних за судовим наказом аліментів вказує зміну сімейного стану у зв`язку із народженням в новому шлюбі дитини, перебування на його утриманні жінки інваліда ІІІ групи та її дитини від першого шлюбу, та погіршення матеріального стану у зв`язку із вищезазначеними обставинами.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_2 скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечила в повному обсязі, вказуючи на те, що народження дитини в новому шлюбі не є обов`язковою підставою для зменшення розміру аліментів, позивачем не доведено що дитина дружини від першого шлюбу перебуває на його утриманні, а не на утримання його рідного батька. Дружина має змогу працювати, оскільки її група інвалідності є робочою. Крім цього, позивачем не надано доказів погіршення його матеріального стану, навпаки, він працевлаштований та має постійну зайнятість ї має дохід навіть більший, ніж раніше. Також у відзиві відповідач зазначає, що позивачем було придбано приватний будинок у власність у Київській області. Належних та допустимих доказів того, що змінилися обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, визначені ст. 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, стану здоров`я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі. Зазначає, що син проживає разом із нею в маленькій квартирі, що орендується, проживати з батьками і молодшою сестрою на їх житловій площі вона не може у зв`язку з тим, що квартира маленька. Інші доводи позивача не можуть бути прийняті, оскільки не відносяться до безумовних підстав для зменшення розміру аліментів(а. с. 48-51).

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24 вересня 2019 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який 16 листопада 2020 року було розірвано, що вбачається із наданих суду копій свідоцтва про шлюб, виданого Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 24 вересня 2019 року, та рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року по справі № 755/14717/20 (а. с. 15,19-21).

Згідно наданої суду копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 24 вересня 2019 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьком якого є позивач у справі ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_2 (а.с.16).

Судовим наказом судді Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у справі № 755/1938/20 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05 лютого 2020 року (а.с.17-18).

20 квітня 2021 року Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , після реєстрації шлюбу подружжя обрало спільне прізвище « ОСОБА_6 », що вбачається із наданої суду копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 від 20 квітня 2021 року (а.с.25).

Згідно наданої суду копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 19 лютого 2022 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_7 , батьком якого є позивач у справі ОСОБА_1 (а.с.26).

Дружина позивача ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має третю групу інвалідності з 01 листопада 2022 року. Причини інвалідності: загальне захворювання з ураженням ОРА. Дата повторного переогляду: 05 жовтня 2024 року. Висновок про умови та характер праці: може працювати в своїй професії з обмеженням об`єму праці, що вбачається із наданої суду копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №305081 (а.с.27-28).

Від попереднього шлюбу ОСОБА_8 має сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками дитини є ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , що вбачається із наданої суду копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 03 жовтня 2014 року (а.с.29).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно достатті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150,180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третястатті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Позивач зазначає, що на його утриманні знаходяться його дружина ОСОБА_8 , яка також є інвалідом ІІІ групи, спільна дитина ОСОБА_7 та дитина від першого шлюбу дружини ОСОБА_9 . Вказані обставини, на переконання позивача, об`єктивно підтверджують, що він перебуває у скрутному фінансовому стані, що є підставою для зменшення розміру аліментів стягуваних за наказом Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у справі №755/1938/20, натомість доказів щодо погіршення його матеріального стану суду не надає.

Суд також зазначає, що утримання дитини від першого шлюбу дружини не є обов`язком позивача.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Проте, окремо факт наявності ще однієї дитини не змінює сімейний стан та не свідчить про погіршення матеріального стану.

Суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, а особливо на перших роках її життя, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на матір.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини та перебуванням на його утриманні дружини, яка має групу інвалідності, яка згідно наданих суду доказів може працювати. Доказів перебування дружини у декретній відпустці позивачем також не надано. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

До таких висновків дійшов Верховний суд у постанові від 16.09.2020 року справа № 565/2071/19.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись нормами матеріального права, ст. ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 23 січня 2024 року.

Суддя А.В. Слободянюк