Постанова № 116471750, 22.01.2024, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/3847/23

Провадження № 2-а/935/7/24

РІШЕННЯ

Іменем України

22 січня 2024 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Янчук В.В.,

за участю секретаря Кумечко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8182131 від 21.11.2023 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. В обґрунтування позову зазначила наступне.

21 листопада 2023 року Інспектором Управління патрульної поліції в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Зборівським С.О. було складено постанову ЕАТ № 8182131 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до постанови, 21.11.2023 року о 13 год. 04 хв. в м. Житомир, на шосе Київське, 38 км., водій керував на перехресті вулиць Київське шосе, 6-й Старокиївський та проїхав на забороняючий жовтий сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3.Г. ПДР - порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки не порушувала Правил дорожнього руху, а інспектор без будь-яких доказів притягнув її до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, просить задовольнити позов.

Відповідачем, Департаментом патрульної поліції , до суду подано відзив відносно позовних вимог, відповідно до якого, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до відзиву зазначили, що правопорушення зафіксовано на автомобільний відео реєстратор : відеофайли № video_2023-12-08_17-29-49, а процес спілкування на нагрудний відео реєстратор працівника поліції, відеофайл export-qrtiv.

На відеозаписі зафіксовано проїзд позивача на заборонений жовтий сигнал світлофору. На нагрудний відеореєстратор працівника поліції зафіксовано процес розгляду справи та всі пояснення надані позивачем на місці її зупинки, тому звернення позивача з даним позовом свідчить про намагання позивача уникнути відповідальності. Зазначає, що згідно з п.8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Пункт 8.7.3 г ПДР визначає, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Таким чином відповідач, проїхавши перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Відповідачем були дотримані вимоги КУпАП при розгляді справи, встановлена особа правопорушника, ступінь його вини та інші обставини. Жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивачем на місці вчинення правопорушення не надано.

Позивачем надіслано відповідь на відзив в порядку ст. 163 КАС України, в якому просить прийняти відповідь до розгляду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Згідно ч. 1 ст.286КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 30.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання

Заяви, клопотання учасників справи.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду направила заяву, відповідно до якої просить здійснювати розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явивсь, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду подали відзив відносно позовних вимог, відповідно до якого, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права, які застосовує суд, мотиви суду.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2023 року Інспектором Управління патрульної поліції в Житомирській області Борівським С.О. відносно позивача була винесена постанова ЕАТ № 8182131 за ч.2 ст.122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510, 00 гр.

За змістом постанови позивач, керуючи транспортним засобом Toyota Auris AM9743CB, проїхала перехрестя на забороняючий жовтий сигнал світлофора, чим порушила п. 8.7.3.г ПДР - порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

В силу пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція частини 2 статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми убачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

З точки зору ч.2 ст.77 КАС України процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду в справі № 216/5226/16 від 18 липня 2019 року зазначено, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови.

Крім того, в постанові від 08 липня 2020 року в справі №177/525/17 Верховний Суд зазначив, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та правомірності притягнення її до адміністративної відповідальності, відповідач посилається на відеозапис з автомобільного відеореєстратора працівників поліції.

Суд зазначає, що з наданого відеозапису неможливо встановити марки автомобілів,а також, номерні знаки транспортних засобів, які рухаються через перехрестя.

Крім того, суд звертає увагу на те, що оскаржувана постанова від 21 листопада 2023 року серії ЕАТ №8182131 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічні засоби, за допомогою яких здійснено відеозйомку, а тому, вищевказані відеозаписи, подані відповідачем на підтвердження факту порушення позивачемПравил дорожнього руху, не можуть вважатися належними доказами.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №524/1284/17.

Також, суд зазначає, що сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтями 10, 11КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».

Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до частини 2статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІVвстановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139КАС України призадоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем був сплачений судовий збір в сумі 536,80 грн., відповідно до квитанції від 27.11.2023 року. Таким чином, враховуючи вищевикладене вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючисьст.ст.8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 122 ч. 2, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-247, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 8182131 від 21 листопада 2023 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Житомирській області Борівським Сергієм Олександровичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 510 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 536 гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили судовим рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повне рішення суду складено: 22 січня 2024 р.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул.Ф.Ернста, буд.3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя В.В. Янчук