Постанова № 116469, 07.09.2006, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2006 р.

Справа № 34/172-06-4705А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Бойко Л.І.,

суддів: Величко Т.А., Жукової А.М.,

при секретарі судового засідання –Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача –Мокрий Р.В.

від відповідача –Шульга М.В.

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 14.07.2006 р.

зі справи № 34/172-06-4705А

за позовом ТОВ „Восточний експрес”

до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

встановив:

ТОВ "Восточний експрес" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та доповненням до нього, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 26.04.06р. № 0001432301/0 та № 0001422301/0, якими позивачу визначена сума податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 47473,37грн. і штрафні санкції по цьому податку на суму 23737грн., а також по єдиному податку на суму 86536,16грн. і штрафним санкціям по ньому на суму 19344грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 14.04.2006р. (суддя Ю.Г. Фаєр) позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 26.04.06р. №0001422301/0 та №0001432301/0, стягнуто з Держбюджету України на користь ТОВ „Восточний експрес” судовий збір в розмірі 6,80 грн.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позивачу в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

ТОВ „Восточний експрес” вважає постанову суду законною і обґрунтованою, та просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Задовольняючи позов ТОВ „Восточний експрес”, господарський суд виходив з такого.

09.02.2006р. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси звернулась з листом до ТОВ „Восточний експрес” з проханням надати на перевірку у 10-денний термін бухгалтерські документи за період з 01.01.2003р. по 01.01.2006р., на виконання якого 07.03.2006р. та 20.03.2006р. останнім були направлені відповідачу на перевірку документи згідно з описами, які наявні в матеріалах справи.

10.04.2006р. документи фінансово-господарської діяльності ТОВ „Восточний експрес” за період з 21.12.2001р. по 01.12.2005р. були вилучені для приєднання до матеріалів кримінальної справи, про що свідчить протокол виїмки, складений о/у ВСВ УБОЗ Черновим Н.Н.

Поряд з цим, в період з 10.04.06р. по 18.04.06р. ДПІ у Суворовському районі проведена позапланова документальна перевірка позивача за період з 01.07.2003р. по 01.01.2006р. з питань правильності нарахування податку на прибуток, єдиного податку та податку на додану вартість, за результатами якої складений акт від 21.04.06р. № 2275/23-20/25047474, на підставі якого ДПІ у Суворовському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення - рішення від 26.04.06р. № 0001432301/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 47473,37грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 23737грн. і № 0001422301/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання по єдиному податку на суму 86536,16грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 19344грн., тому що, на думку ДПІ, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.7.4.4 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями) внаслідок включення до складу податкового кредиту з ПДВ податку на додану вартість на загальну суму 47473,37грн. без наявності податкових накладних та з витрат, які не мають відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог ст.1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. №727/98 (в редакції Указу Президента України № 746/99) внаслідок заниження виручки від реалізації на загальну суму 1444519,18грн.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 47473,37грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 23737грн. є неправомірним з наступних підстав.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З наданих позивачем на розгляд суду копій документів, вбачається, що останнім до складу податкового кредиту з податку на додану вартість включені лише суми податку на додану вартість, сплаченого у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, які підтверджені належним чином оформленими податковими накладними від 29.12.2004р., № 45 від 23.03.2005р., від 30.04.2005р., від 31.05.2005р., від 31.07.2005р., від 30.09.2005р. та від 30.10.2005р. на загальну суму ПДВ 47473,37грн., відображеними в книзі обліку придбавання товарів (робіт, послуг) та в реєстрі отриманих податкових накладних, відображених у складі податкового кредиту по ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ. Надані позивачем на розгляд суду документи податкового та первинного обліку спростовують твердження відповідача, викладені в акті перевірки щодо порушення ТОВ „Восточний експрес” вимог п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону.

Щодо визначення позивачу податкового зобов’язання по єдиному податку на суму 86536,16грн. та штрафним санкціям по цьому податку на суму 19344грн., то суд обґрунтовано дійшов висновку про його безпідставність.

Згідно ст.1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. № 727/98 (в редакції Указу Президента України № 746/99), виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ „Восточний експрес” від 16.12.2005р. прийнято рішення про збільшення статутного фонду ТОВ „Восточний експрес” з 20000грн. до 1320000грн. та розподілу часток учасників у статутному фонді позивача: Кузаконь М.В. – 1306600грн. (98,98%), Кузаконь І.М. – 6800грн. (0,52%), Кузаконь Д.В. –6600грн. (0,5%).

Як вбачається із квитанції № 301 від 20.12.2005р., Кузаконь М.В. здійснено внесок на розрахунковий рахунок позивача до статутного фонду грошовими коштами у розмірі 1300000грн., що відображено в бухгалтерському обліку ТОВ „Восточний експрес” по рахункам 31 „Рахунки в банках”, 40 ”Статутний капітал”, 46 „Несплачений капітал” у грудні 2005р. згідно оборотно-сальдової відомості позивача за грудень 2005р., тобто сума у розмірі 1300000грн. є внеском до статутного фонду ТОВ „Восточний експрес”, і не є сумою, фактично отриманої останнім на свій розрахунковий рахунок за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) в розумінні ст.1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. № 727/98. При цьому, доказів здійснення продажу операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) за отримані на розрахунковий рахунок ТОВ „Восточний експрес” грошові кошти у розмірі 1300000грн. в обґрунтування підстав для визначення йому податкового зобов’язання по єдиному податку на суму 86536,16грн. та штрафним санкціям по цьому податку на суму 19344грн. відповідач суду не надав.

Крім того, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про неправомірність визначення позивачу податкового зобов’язання по єдиному податку з грошових коштів у розмірі 1300000грн. у вигляді поворотної фінансової допомоги від фізичних осіб, оскільки операції з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) не є поворотною фінансовою допомогою.

Господарським судом підставно не прийняті до уваги посилання відповідача в акті на ст. 87 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. (із змінами та доповненнями), оскільки дана норма стосується відносин товариства з третіми особами для захисту інтересів останніх. Крім того, відповідно до п.2 ст.84 цього кодексу, угоди, укладені засновниками до дня реєстрації товариства і в подальшому не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди, тобто рішення засновників про збільшення розміру статутного фонду тягне наслідки лише для учасників товариства.

Згідно п.6 ст.144 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Виходячи з зазначеного, внесок учасника ТОВ „Восточний експрес” грошових коштів внаслідок збільшення розміру статутного фонду позивача здійснений своєчасно у відповідності з приписами ст.144 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. та п.6.3 Статуту ТОВ „Восточний експрес”.

Відповідно до вищевикладеного судова колегія вважає висновки суду такими, що ґрунтуються на всебічному, повному з’ясуванні всіх обставин, що

мають значення для справи, та оцінки доказів, і підстав для зміни чи скасування судового рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Постанову господарського суду Одеської області від 14.07.2006р. у справі № 34/172-06-4705А залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Бойко Л.І.

Судді: Величко Т.А.

Жукова А.М.