Рішення № 116465553, 17.01.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45904/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

при секретарі судового засідання - Орел А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог від 14 листопада 2023 року, зобов`язати відповідача здійснити переказ грошових коштів у розмірі 823 981, 81 грн, які знаходилися на її розрахунковому рахунку на її рахунок в іншому банку, за її вказівкою.

В обґрунтування вказано, що між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг, який банк розірвав в односторонньому порядку по причині, що позивач не надала документів про походження коштів. Вона вказує, що документи надала, але її не повідомили, що вони не підійшли. У зв`язку із відмовою в обслуговуванні відповідач обмежив доступ до коштів, які залишилися на банківському рахунку під картковим номером № НОМЕР_1 . Позивач ні про розірвання договору, ні про те, що документи не підійшли, не була належним чином повідомлена. 29 вересня 2023 року позивач звернулася до відповідача з проханням переказати кошти на рахунок іншого банку, проте не отримала чіткої відповіді від відповідача щодо здійснення таких дій.

Позивач вказує, що дії відповідача щодо обмеження доступу до рахунків позивача є незаконними та такими, що порушують права позивача як власника грошових коштів, під час здійснення фінансового моніторингу позивач не мала доступу до своїх коштів на рахунку більше трьох робочих днів і також після відмови в обслуговуванні за вказівкою позивача відповідач не може переказати кошти позивача на рахунок іншого банку. Відповідач не надає позивачу будь-яких повідомлень та доказів дотримання банком її вимог, а також здійснення позивачем незаконних операцій, на підставі чого було обмежено доступ до рахунку. У результаті обмеження доступу до рахунку були порушені права позивача, вона змушена телефонувати до концентрів відповідача уточнюючи причину відмови в обслуговуванні, збирати довідки, вимагання яких нормативними документами, що регулюють банківську діяльність не передбачено. Але найголовніше, позивач не має можливості розпоряджатися своїм грошовими коштами. У результаті обмеження доступу до рахунку були порушені життєві зв`язки позивача. Позивач змушена звертатися до знайомих за позиками. Це принижує гідність та ділову репутацію позивача, ставить у незручне становище та спричиняє моральні страждання.

У відзиві представник банку не визнала позов, просила відмовити у задоволенні позову як безпідставному та необґрунтованому, вказавши, що позивач не надала жодного доказу на підтвердження наведених у позовній заяві обставин. В позовній заяві позивач зазначає, що начебто 29 вересня 2023 року вона звернулася до банку з проханням переказати кошти на рахунок іншого банку, проте не отримав чіткої відповіді від банку щодо здійснення таких дій. За підсумками проведеного банком аналізу всіх наявних документів, які стосуються особи позивача, та які містяться (зафіксовані) у внутрішніх комплексах банку - не було встановлено жодного такого звернення від позивача з цього приводу. Банк 16 вересня 2023 року підготував (сформував та зареєстрував за № 20.1.0.0.0/7-230916/118 від 16 вересня 2023 року) для відправлення на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку. Однак з березня 2022 року місто Дніпрорудне Запорізької області тимчасово окуповане країною-агресором, тому відправити таке повідомлення не вдалося (фізично не можливо). У повідомленні № 20.1.0.0.0/7- 230916/118 від 16 вересня 2023 року було зазначено, що починаючи з дати прийняття рішення про відмову встановлюється обмеження доступу до дистанційних систем обслуговування (Приват24) та позивачу буде відмовлено в обслуговуванні за продуктами банку та в наданні банківських послуг і проведенні фінансових операцій за всіма відкритими банком рахунками. Також, було зазначено про те, що для перерахування залишку коштів, які обліковувалися на рахунках позивача на момент прийняття банком рішення про припинення з ним ділових відносин, позивачу чи його представнику було запропоновано у строк до 30 календарних днів від дня надсилання цього повідомлення про відмову, звернутись до будь-якого відділення банку, маючи при собі: реквізити рахунку (-ів), відкритого в іншому банку на ім`я позивача; документи, що посвідчують особу (паспорт громадянина України або інший документ, який посвідчує особу та згідно законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів); документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та містить реєстраційний номер облікової картки платника податків України; заяву про перерахування залишків коштів (зразок додається). Банком було також зазначено у повідомленні про те, що у разі, якщо позивач чи його представник не звернеться до банку протягом 30 календарних днів від дня відправлення повідомлення про відмову. Банк, після спливу 30 календарних днів від дати відправлення цього повідомлення про відмову, змінить порядок обліку коштів за рахунком (-ами) шляхом перерахування залишку коштів з рахунку (-ів) на окремий аналітичний балансовий рахунок банку з обліку заборгованості за недіючими рахунками (рахунок 2903) для подальшого обліку та повернення цих коштів на першу вимогу під час звернення позивача до банку. З позовної заяви вбачається, що позивач достеменно знав (до моменту подання позову) про розірвання банком з ним ділових відносин та припинення його обслуговування в АТ КБ «ПриватБанк». Більш того, позивач вказує, що зверталася до банку з проханням переказати кошти на рахунок, відкритий в іншому банку. Однак, позивач жодного доказу не надає в підтвердження таких обставин та не надає хоча б пояснень з приводу начебто відмови банку в здійсненні таких дій (перерахування коштів в інший банк).

Позивач до своєї відповіді на відзив сторони відповідача додала копії переписки з чат-підтримкою АТ КБ «ПриватБанк», де позивач зверталася до банку, з`ясовуючи причини відмови в обслуговуванні та проханням переказати кошти на рахунок іншого банку, на що банк не надав чіткої відповіді. Саме у такий спосіб позивач дізналась про відмову банка в обслуговуванні, хоча обґрунтованого пояснення позивач так і не отримала. Представник відповідача підтверджує той факт, що лист-повідомлення про розірвання ділових відносин і закриття рахунку позивачу не було надіслано, оскільки місце реєстрації позивача з березня 2022 року перебуває в тимчасовій окупації країни-агресора. Яким чином тоді позивач могла довідатись про розірвання договору, якщо лист так і не надіслали за місцем реєстрації, а навіть якби лист був надісланий, позивач з початку повномасштабного вторгнення не проживає за місцем реєстрації. Таким чином, лист не змогла б отримати. Відповідно до п.п. 1.1.3.2.1. встановлених правил відповідача, відповідач міг іншим способом повідомити Позивача про розірвання договору, але цього не було зроблено. Позивач довідалась з чат-підтримки про розірвання договору і закриття рахунків, де не було надано жодних роз`яснень. У чат-підтримці позивачу чітко було вказано, що лист надісланий за місцем реєстрації з переліком необхідних документів, з яким потрібно звернутися до відділення банку для переказу коштів, на що позивач відповіла, що лист не може отримати і відповідно не має переліку документів, які потрібні для переказу коштів. У відповідь позивачу не надали переліку необхідних документів. Отож, лише після отримання відзиву від відповідача позивач ознайомилась з листом-повідомленням про розірвання ділових відносин / розірвання договору і закриття рахунку, хоча, якщо б у відповідача було бажання справді донести таке повідомлення позивачу, то відповідач з легкістю міг направити цей лист за допомогою електронної пошти, месенджерів чи інших способів зв`язку тощо.

Представник відповідача у своїх запереченнях на відповідь на відзив вказала, що надане разом із відповіддю на відзив листування позивача з чат-підтримкою банку - начебто скріншоти з невідомого / невстановленого та не зазначеного позивачем месенджера, є за заявою позивача доказом в обґрунтування фактів, наведених ним у позивній заяві. Позивачем не вказано жодної причини та обґрунтування того, чому докази (скріншоти листування з чат-підтримкою банку) не були подані разом з позовною заявою. Листування позивача з чат-підтримкою банку напевне відбувалося через якийсь месенджер та такий доказ є електронним, що може зберігатися як на портативних пристроях (мобільний телефон), так і на серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі. Позивачем не тільки подано суду доказ поза встановленими процесуальним кодексом межами, а й з порушеннями фактично порядку подачі електронного доказу. Якщо навіть взяти до уваги надані позивачем роздруківки (листування з допомогою on-line) з невідомого пристрою, вбачається, що позивачеві було чітко зазначено, які йому необхідно здійснити дії. Вона не була позбавлена можливості звернутися до будь-якого відділення АТ КБ «ПриватБанк» та вирішити питання відносно отримання своїх коштів, які розміщувалися на його рахунках. Однак цього не було зроблено з невідомих причин. Представник відповідача стверджує, що відповідач не порушував і не обмежував права позивача на отримання своїх коштів після розірвання банком з ним ділових відносин.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

12 жовтня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю, для розгляду справи у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано 13 жовтня 2023 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

16 жовтня 2023 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, на виконання якої 19 жовтня 2023 року до суду позивачем надіслано заяву, з метою усунення недоліків своєї позовної заяви, а саме подано докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, а саме відповідачеві - АТ КБ «ПриватБанк» /а. с. 16-17, 20-24/.

24 жовтня 2023 року ухвалою суду відрито провадження у справі, для розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у судове засідання /а. с. 25-26/.

03 листопада 2023 року від позивача на електронну поштову скриньку суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності /а. с. 28, 29, 30/

14 листопада 2023 року від позивача на електронну поштову скриньку суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача у справі та заява про збільшення позовних вимог /а. с. 31-33, 34-35, 37-45/

15 листопада 2023 року представник відповідача на електронну поштову скриньку суду надіслала заперечення на відповідь позивача, зареєстровані 16 листопада 2023 року /а. с. 46-50/.

15 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив сторони відповідача.

17 січня 2024 року представник відповідача подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, заперечувала проти задоволення і просила відмовити.

У судове засідання позивач, представник відповідача не з`явилися, враховуючи подані ними заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 була клієнтом АТ КБ «Приватбанк», у якому станом на 15 вересня 2023 року були наявні відкриті рахунки із залишками:

- картка НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_3 ) залишок коштів на рахунку станом на 15 вересня 2023 року - 823 980, 99 грн;

- картка НОМЕР_4 (рахунок НОМЕР_5 ) залишок коштів на рахунку станом на 15 вересня 2023 року - 0, 35 грн;

- картка НОМЕР_6 (рахунок НОМЕР_7 ) залишок коштів на рахунку станом на 15 вересня 2023 року - 0, 47 грн.

15 вересня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» прийнято рішення відносно клієнта ОСОБА_1 про відмову від підтримання з нею ділових відносин (відмову в обслуговуванні) шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику / ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей / неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників / подання недостовірної інформації / подання інформації з метою введення в оману Банк.

16 вересня 2023 року підготував (сформував та зареєстрував за № 20.1.0.0.0/7-230916/118 від 16 вересня 2023 року) для відправлення на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ) повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку. У повідомленні № 20.1.0.0.0/7-230916/118 від 16 вересня 2023 року було зазначено, що, починаючи з дати прийняття рішення про відмову, встановлюється обмеження доступу до дистанційних систем обслуговування (Приват24) та позивачу буде відмовлено в обслуговуванні за продуктами банку та в наданні банківських послуг і проведенні фінансових операцій за всіма відкритими банком рахунками. Також, було зазначено про те, що для перерахування залишку коштів, які обліковувалися на рахунках позивача на момент прийняття банком рішення про припинення з ним ділових відносин, позивачу чи його представнику було запропоновано у строк до 30 календарних днів від дня надсилання цього повідомлення про відмову, звернутись до будь-якого відділення банку, маючи при собі: реквізити рахунку (-ів), відкритого в іншому банку на ім`я позивача; документи, що посвідчують особу (паспорт громадянина України або інший документ, який посвідчує особу та згідно законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів); документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та містить реєстраційний номер облікової картки платника податків України; заяву про перерахування залишків коштів (зразок додається). Банком було також зазначено у повідомленні про те, що у разі, якщо позивач чи його представник не звернеться до банку протягом 30 календарних днів від дня відправлення повідомлення про відмову. Банк, після спливу 30 календарних днів від дати відправлення цього повідомлення про відмову, змінить порядок обліку коштів за рахунком (-ами) шляхом перерахування залишку коштів з рахунку (-ів) на окремий аналітичний балансовий рахунок банку з обліку заборгованості за недіючими рахунками (рахунок 2903) для подальшого обліку та повернення цих коштів на першу вимогу під час звернення позивача до банку.

Однак з березня 2022 року місто Дніпрорудне Запорізької області тимчасово окуповане країною-агресором, тому відправити таке повідомлення не вдалося (фізично не можливо).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Відповідно до положень частини першої, другої, п`ятої ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Вимогою позову є зобов`язання банку переказати грошові кошти відповідача у розмірі 823 981, 81 грн, які знаходилися на її розрахунковому рахунку в АТ КБ «ПриватБанк», на її рахунок в іншому банку, за її вказівкою; підстава - відповідач за її зверненням не здійснив переказу.

Так, позивач стверджує, що 29 вересня 2023 року вона звернулася до відповідача з проханням переказати її кошти на рахунок іншого банку. Проте не отримала чіткої відповіді від відповідача щодо здійснення таких дій.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень частини третьої ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що передбачено частиною другою ст. 77 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Так, позивач стверджує, що зверталася до відповідача за допомогою on-line, на підтвердження чого додала до своєї відповіді на відзив відповідача роздруківку листування, з якої не вбачається, хто є учасниками листування і коли воно відбулося, за допомогою якого застосунку воно здійснювалося /а. с. 40-43/.

Також слушними є зауваження сторони відповідача про те, що позивачем порушено порядок подання доказів, оскільки вони не були подані до суду разом із позовною заявою, за приписами частини п`ятої статті 177 ЦПК України, не вказано поважних причин неможливості подати їх разом з нею, та недотримано форму подання, оскільки паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, а електронні докази не подавалися до суду стороною позивача.

Тобто сторона позивача не скористалась своїм правом та не виконала свій обов`язок, що полягає у поданні доказів.

При дослідженні судом доказів, він має за мету одержання необхідного їх обсягу, для вирішення справи висновку про їх реальне існування, проте такого реального існування судом при розгляді даної справи встановлено не було.

Особливість по доказуванню полягає в тому, що воно виступає як право і обов`язок осіб, які беруть участь у справі. Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування.

Сторони, подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов`язок по доказуванню. Обов`язок по доказуванню покладається на того, хто звернувся за захистом до суду.

Право доказування виступає як можливість подання доказів, участь в їх дослідженні, попередній оцінці та гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується по волі заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду у відповідності з своїми інтересами та вибором способу поведінки.

Обов`язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов`язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити.

Невиконання обов`язку по доказуванню для сторін й інших суб`єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки.

Обов`язок довести факт завдання моральної шкоди, того, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права покладається на позивача.

За положеннями ЦПК України, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях; суд приймає до уваги докази, які відповідають принципам належності, допустимості, достатності і достовірності.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не є обґрунтованим, тому не може бути задоволений судом.

V. Розподіл судових витрат.

За приписами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 24, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-16, 509, 651, 1075 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова