Рішення № 116465277, 18.01.2024, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/165/24

Справа №754/3506/23

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 07.12.2021 року між нею, як ФОП, та відповідачем було укладено договір оперативного лізингу (оренди) транспортного засобу № А-20211207-3, за умовами якого вона передала відповідачу в тимчасове платне користування (оперативний лізинг-оренду) технічно справний і неушкоджений транспортний засіб «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 . Автомобіль було передано відповідачу згідно акту приймання-передачі від 07.12.2021 року.

Як зазначає позивач, зі слів відповідача їй стало відомо, що 20.03.2022 року він залишив автомобіль на блок-посту, а коли повернувся, то виявив, що автомобіль було пошкоджено, ані причин, ані винуватця він не знає. 24.03.2022 року автомобіль було вилучено у наймача із виявленими пошкодженнями і 26.06.2022 року було складено звіт № 91-D/10/38, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого їй, як власнику автомобіля, становить 257 647,02 грн. Відтак, оскільки відповідачем не було дотримано умов договору, а саме обов`язку із збереження орендованого автомобіля, то саме відповідач має відшкодувати завдану шкоду.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що вимога про відшкодування шкоди залишена відповідачем без реагування, позивач просить задовольнити її вимоги та стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 257 647,02 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2576,47 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 21.03.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 18.07.2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надавши суду заяву, в якій просить розглядати справу в її відсутність.

Відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи обставини справи, тривалість судового розгляду, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні і вбачається з матеріалів справи, 07.12.2021 року між позивачем, як ФОП, та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір оперативного лізингу (оренди) транспортного засобу № А-20211207-3, відповідно до умов якого позивач передала, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування (оперативний лізинг-оренду) технічно справний і неушкоджений транспортний засіб, ідентифікований, обладнаний, забезпечений відповідно до умов ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (поліс ОСЦПВВНТЗ), а саме легковий автомобіль «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, 2019 року випуску.

Зазначений автомобіль передано відповідачу відповідно до акту приймання-передачі транспортного засобу та матеріальних цінностей від 07.12.2021 року, згідно п.4 якого автомобіль оглянутий наймачем, експлуатаційні якості перевірені, недоліків не виявлено. Наймач підтверджує, що претензії по зовнішньому вигляду, стану та комплектації автомобіля відсутні.

Відповідно до акту вилучення транспортного засобу від 24.03.2022 року, позивач здійснила вилучення вказаного автомобіля з причиною: нанесення транспортному засобу пошкоджень в ДТП.

Згідно звіту № 91-D/10/38 від 20.06.2022 року про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 257 647,02 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 20.03.2022 року або в інший день на спецлінію «102» ГУНП в Київській області повідомлення ОСОБА_2 щодо факту ДТП за участю вказаного автомобіля не надходили.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 14 ЦК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв`язку.

Виниклі між сторонами правовідносини, незалежно від того, як сторони назвали укладений між ними договір, регулюються параграфом 5 ЦК України: найм (оренда) транспортного засобу, а також загальними положеннями про найм (оренду), викладеними у параграфі 1 ЦК України.

Глава 58 ЦК України «Найм (оренда)» розташована за таким принципом: спочатку визначаються загальні положення, які поширюються на всі види договорів найму, як то передача речі у користування, якість речі, строк договору найму, права та обов`язки сторін, а потім спеціальні правила, які стосуються лише окремого різновиду договору найму (прокат, оренда транспортних засобів, найм будівлі або іншої капітальної спори, лізинг). Зазначені окремі договори найму (оренди) регулюються спеціальними нормами глави 58, загальні положення про найм (оренду) застосовуються до них субсидіарно, якщо спеціальними правилами не встановлено інше.

Відповідно до ч.1 ст. 787 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов`язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Однією із особливих рис договору прокату є те, що об`єктом договору прокату може бути лише рухома річ, крім транспортних засобів, щодо яких ЦК України містить окремі положення. Як правило, об`єкт договору прокату використовується для задоволення побутових невиробничих потреб (ч.1 ст. 788 ЦК України).

Отже, найм (оренда) транспортного засобу виділяється в окремий різновид договору найму, виходячи із особливостей його об`єкта, яким є повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (ч. 1 ст. 798 ЦК України).

У ч.2 ст. 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Дослідивши договір оперативного лізингу (оренди) автомобіля від 07.12.2021 року, суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено договір найму (оренди) транспортного засобу, який є різновидом договору найму, виходячи із особливостей його об`єкта, яким є транспортний засіб.

Оскільки сторонами не дотримано вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору від 07.12.2021 року, цей договір не створює для сторін договору прав і обов`язків та кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Договір укладений між сторонами у простій письмовій формі і нотаріально не посвідчувався, а тому є нікчемним через недотримання в момент його підписання вимог ч.1 ст. 220, ч.2 ст. 799 ЦК України. За таких обставин визнання вищевказаного договору недійсним судом не вимагається (ч.2 ст. 215 ЦК України).

При цьому, суд бере до уваги правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 18 квітня 2018 року, в якій Верховний Суд вказував на те, що глава 58 ЦК України «Найм (оренда)» розташована за таким принципом: спочатку визначаються загальні положення, які поширюються на всі види договорів найму, як то передача речі у користування, якість речі, строк договору найму, права та обов`язки сторін, а потім - спеціальні правила, які стосуються лише окремого різновиду договору найму (прокат, оренда транспортних засобів, найм будівлі або іншої капітальної спори, лізинг). Зазначені окремі договори найму (оренди) регулюються спеціальними нормами глави 58, загальні положення про найм (оренду) застосовуються до них субсидіарно, якщо спеціальними правилами не встановлено інше.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов`язань, що в ньому закріплені.

З огляду на викладене, укладений між сторонами договір оренди автомобіля є нікчемним в силу закону, тому він не створює для сторін договору прав і обов`язків, тобто не породжує (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків для його сторін, в тому числі й щодо відшкодування збитків на підставі його положень.

Згідно з частиною другою статті 216 ЦК України, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом положень ч.1-3 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином враховуючи те, що транспортний засіб був переданий відповідачу на підставі нікчемного правочину, суд приходить до висновку, що відповідач на підставі частини 2 статті 216 ЦК України повинен відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, завдану внаслідок пошкодження переданого йому позивачем автомобіля у розмірі 257 647,02 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то з відповідача на користь позивача належить стягнути документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2576,47 грн.

Керуючись 4, 12, 76 81, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , матеріальну шкоду в розмірі 257 647,02 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2576,47 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: