Рішення № 116457825, 17.01.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/11743/23 2-а/335/8/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника-адвоката Вакуленка Дмитра Олександровича, до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вакуленка Д.О., звернувся до суду із позовною заявою до УПП в Запорізькій області ДПП, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якій просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №730127 від 09.10.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 та ч. 3 ст. 140 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення; стягнути на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 536 грн. 80 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.10.2023 інспектора відділу безпеки дорожнього рухуУПП в Запорізькій області Котовим О.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серія БАБ №730127 від 09.10.2023) про притягнення ОСОБА_1 , як фізичної особи, до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 140 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Як зазначено у постанові, 09.10.2023 о 12-55 год. в м. Запоріжжі, Вознесенівський район, по вул. Сєдова, біля будинку 8, ОСОБА_1 проводив дорожні роботи (заміна бордюрного каменю) в межах червоної лінії доріг, без схеми ОДР погодженої з відповідними органами Національної поліції України, та не облаштував місце виконання робіт відповідними засобами регулювання дорожнього руху, чим порушив вимоги пп. 32.1. ПДР України, ДСТУ 8749, 4100, ст. 12 Закону України «Про дорожній рух».

Позивач вважає, вказану постанову неправомірною та необґрунтованою.

Так, поліцейським, згідно оскаржуваної постанови, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП, як фізичну особу, та зазначено, що позивач порушив вимоги п. 32.1. Правил дорожнього руху України.

Проте, проведення дорожніх робіт у м. Запоріжжя по вул. Сєдова поблизу будинку № 8 здійснюється юридичною особою ТОВ «Ремшляхбуд» на підставі договору № 68 від 26.07.2023, який укладено із Департаментом муніципального управління Запорізької міської ради.

Таким чином, проведення у встановленому порядку процедури погодження проведення будь-яких дорожніх робіт за вказаною адресою з уповноваженим підрозділом Національної поліції України повинно проводитись виключно директором ТОВ «Ремшляхбуд». Відтак ОСОБА_1 не є належним суб`єктом адміністративного правопорушення, оскільки працює на посаді майстра дільниці та не є посадовою особою. У його обов`язки, як працівника підприємства, не входить проведення у встановленому порядку процедури погодження проведення будь-яких дорожніх робіт на автомобільних дорогах, вулицях в м. Запоріжжі з уповноваженим підрозділом Національної поліції України.

З огляду на зазначені обставини, позивач вважає, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП є неправомірним.

Крім того, працівник УПП в Запорізькій області при винесенні постанови не забезпечив відображення інформації про те, які саме нормативи щодо обладнання місця провадження робіт по вулиці Сєдова у м. Запоріжжі були порушені позивачем.

При винесенні оскаржуваної постанови працівник УПП в Запорізькій області дійшов до помилкового висновку про те, що саме позивачем не було огороджено місце проведення робіт дорожніми знаками та огородженням, оскільки незрозуміло на підставі чого та яких документів працівник суб`єкта владних повноважень дійшов до висновку про те, що саме позивачем не було здійснено вказаних заходів.

Працівником УПП в Запорізькій області не доведено, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 140 КУпАП, а також те, що дорожні роботи проводилися безпосередньо ним на дорозі чи вулиці, та що саме позивачем було створено перешкоди для руху автомобільного транспорту.

У постанові не зазначено які саме нормативи обладнання проведення робіт були порушені, не зазначено конкретні пункти нормативних актів, проте, міститься посилання на ДСТУ 8749:2017 «Безпека дорожнього руху. Огородження та організація Дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт» та ДСТУ 4100:2021 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування».

На думку позивача, такий підхід порушує принцип правової визначеності, коли особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має знати які саме нормативні положення порушені внаслідок її дій або бездіяльності.

У позові також зазначено, що проведення ремонтних робіт тротуару в місті Запоріжжя, Вознесенівський район по вилиці Сєдова проводиться юридичною особою ТОВ «Ремшляхбуд», на підставі Договору № 68 від 26.07.2023, який укладено із Департаментом муніципального управління Запорізької міської ради. Проведення у встановленоому порядку процедури погодження проведення будь-яких робіт по вулиці Сєдова в місті Запоріжжя з уповноваженим підрозділом Національної поліції України повинно проводитися виключно директором ТОВ «Ремшляхбуд» .

Проте, поліцейський УПП в Запорізькій області при винесенні оскаржуваної постанови не пересвідчився у встановленому порядку хто саме з працівників ТОВ «Ремшляхбуд» займався облаштуванням місця проведення дорожніх робіт за адресою: м. Запоріжжя вул. Сєдова, поблизу будинку № 8, засобами регулювання дорожнього руху.

На думку позивача, суб`єктом владних повноважень не забезпечено належним чином розкриття в оскаржуваній постанові об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 140 КУпАП, що у свою чергу ставить під сумнів законність та правомірність винесеної постанови.

На ОСОБА_1 складено постанову як на фізичну особу, проте, позивач не є посадовою особою ТОВ «Ремшляхбуд», а працює на зазначеному підприємстві на посаді майстра дільниці.

Як зазначає позивач, відповідно до приписів ч. 2 та ч. 3 ст. 140 КУпАП, не можуть бути суб`єктами адміністративного правопорушення працівники підприємства, які не є посадовими особами.

З огляду на зазначені обставини, позивач і звернувся до суду із вказаними позовними вимогами.

01.12.2023 року ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі судді, терміном десять днів з дня вручення ухвали.

12.12.2023 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача- адвоката Вакуленка Д.О. про усунення недоліків та заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою судді від 18.12.2023 прийнято до розгляду адміністративний позов, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст. 268-272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 26.12.2023 о 11-00 год. без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз`яснено наслідки їх неподання.

15.12.2023 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України просить у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування відзиву зазначено, що 09.10.2023 під час несення служби у Запорізькій області, поліцейським УПП в Запорізькій області ДПП було виявлено адміністративне правопорушення. Оскільки правопорушення мало місце, а відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, було виявлено, що 09.10.2023за адресою м. Запоріжжя, вул. Сєдова , біля буд. 8 було ОСОБА_1 проводив дорожні роботи (заміна бордюрного каменю) в межах червоної лінії доріг, без схеми ОДР погодженої з відповідними органами Національної поліції України, та не облаштував місце виконання робіт відповідними засобами регулювання дорожнього руху, чим порушив вимоги пп. 32.1. ПДР України, ДСТУ 8749, 4100, ст. 12 Закону України «Про дорожній рух».

У ході розгляду справи було роз`яснено та дотримано права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Позивач будь-яких клопотань не заявляв.

Крім того, предметом позову у цій справі є оскарження постанови серії БАБ №730127 від 09.10.2023, про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2, ч. 3 ст. 140 КУпАП, та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, тобто ця справа є справою незначної складності, і розглядається за правилами ст. 286 КАС України. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу 5 000 гривень, майже у 10 разів перевищує ціну позову.

Відтак, заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн., на думку представника відповідача, є неспівмірним відносно даної категорії справ.

Окрім цього, зазначено, що на адресу УПП в Запорізькій області ДПП надійшло більше десяти позовних заяв від представника позивача- адвоката Вакуленка Д.О. Вказані позовні заяви ідентичні за змістом, в яких лише замінені персональні дані позивачів, серії, номери та дати оскаржуваних постанов, а тому адвокатом Вакуленком Д.О. не витрачалось значної кількості часу для написання позовних заяв, що свідчить про те, що заявлені правові витрати не відповідають складності справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які в ній містяться, у сукупності, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Судом встановлено, що постановою Серії БАБ №730127 від 09.10.2023ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2, ч. 3 ст. 140 КУпАП, а саме за те, що він 09.10.2023 о 12-55 год. в м. Запоріжжі, Вознесенівський район, вул. Сєдова, біля буд. 8, ОСОБА_1 проводив дорожні роботи (заміна бордюрного каменю) в межах червоної лінії доріг, без схеми ОДР погодженої з відповідними органами Національної поліції України, та не облаштував місце виконання робіт відповідними засобами регулювання дорожнього руху, чим порушив вимоги пп. 32.1. ПДР України, ДСТУ 8749, 4100, ст. 12 Закону України «Про дорожній рух».

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі по адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, сама постанова про адміністративне правопорушення не може розцінюватись як беззаперечний доказ вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання суб`єктом владних повноважень адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Частинами другою та третьою статті 140 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність:

- за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування;

- за порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неусунення після закінчення робіт перешкод і неприведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів.

Згідно диспозиції ч. 2 та ч. 3 ст. 140 КУпАП, суб`єктом даних правопорушень є посадові особи відповідних суб`єктів господарювання, які зобов`язані погоджувати з уповноваженим підрозділом Національної поліції проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць та дотримуватись відповідного порядку погодження під час здійснення своєї господарської діяльності.

Крім того, ч. 3 ст. 140 КУпАП є бланкетною нормою права, а тому при викладенні обставин правопорушення, посадовою особою суб`єкта владних повноважень має бути зазначено конкретний пункт, статтю, частину статті відповідного нормативного акту, порушення якого інкриміноване особі.

Проте, оскаржувана ОСОБА_1 постанова вказаним вимогам не відповідає, вона містить лише загальну фразу про те, що позивач порушив п. 32.1. Правил дорожнього руху, ДСТУ 8749,4100, а також ст. 12 Закону України «Про дорожній рух».

Який саме пункт ДСТУ, а також яку частину чи підпункт п. 32.1. Правил дорожнього руху, та яку частину ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» було порушено позивачем у постанові не зазначено.

Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Крім того, як свідчать надані позивачем докази, він працює на посаді майстра дільниці у ТОВ «РЕМШЛЯХБУД», яким, на підставі Договору № 68 від 26.07.2023, укладеного з Департаментом муніципального управління Запорізької міської ради, виконувався ремонт інфраструктури у сфері дорожнього господарства.

Як убачається із посадової інструкції майстра дільниці, яка затверджена директором ТОВ «РЕМШЛЯХБУД» 18.01.2021, до обов`язків такого працівника не входить забезпечення нормативів, зазначених у ч. 3 ст. 140 КУпАП, а також вчинення дій спрямованих на погодження із відповідним органом Національної поліції проведення дорожніх робіт по заміні асфальтобетонного покриття, за невчинення чого передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 140 КУпАП.

Суд погоджується із твердженням позивача про те, що постанова винесена щодо неналежного суб`єкта адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, і саме відповідач не надав жодних доказів законності й обґрунтованості постанови. Доданий до відзиву диск з відеозаписом дій інспектора поліції щодо фіксації події, викладеної в протоколі, а також з фотознімками, наведених вище висновків суду не спростовують.

Отже, оцінюючи в сукупності матеріали справи, суд доходить до висновку про те, що оскаржувана постанова винесена щодо особи, яка не є суб`єктом інкримінованого адміністративного правопорушення, без наявності належних та допустимих доказів, які би свідчили що подія адміністративних правопорушень мала місце, і що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень за вчинення яких його притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому постанову не можна визнати законною та обґрунтованою, відтак її слід скасувати.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В даному випадку справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження розміру витрат, які позивач поніс на оплату послуг адвоката, представником позивача надано суду фотокопії договору про надання правової допомоги від 18.09.2023, укладеного між позивачем та АБ «Вакуленко», з додатком, в якому визначено, що попередній розмір правової допомоги становить 5 000,00 грн. При цьому, вартість обчислюється з врахуванням погодинної оплати роботи у розмірі 1 000 грн. за 1 годину роботи адвоката.

Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У поданому до суду відзиві відповідач заперечує проти стягнення з нього понесених позивачем витрат, посилаючись на те, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та наданих адвокатом послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, із наданих позивачем доказів на підтвердження понесення позивачем судових витрат, вбачається, що оплата послуг адвоката не здійснена, тобто заявником не надано доказів про понесення позивачем таких витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що у стягненні витрат на правову допомогу слід відмовити.

За звернення до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 536,80 грн., що підтверджується квитанцією від 18.10.2023, отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню позивачеві, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 72, 73, 75, 77, 132, 139, 205, 241, 242, 244, 246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову серії БАБ № 730127 від 09.10.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 та ч. 3 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень 00 копійок, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративних правопорушень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок .

У стягненні витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, ідентифікаційний код 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Відповідач: Управління патрульної поліції в Запорізькій області, ідентифікаційний код 4010864623, адреса: м. Запоріжжя, вул. Перемоги буд. 96.

Повне рішення складено 19 січня 2024 року.

Суддя Н.І. Рибалко