Рішення № 116445368, 10.01.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2024 Справа № 914/2524/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт. Козин, Обухівського району Київської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Сістем», м. Львів

про стягнення збитків, індексу інфляції та 3% річних

За участю представників:

від позивача: Гавкалюк В.В.;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Сістем» про стягнення збитків, індексу інфляції та 3% річних.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.07.2022 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2022 року у справі №914/2524/21 залишено без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» - без задоволення. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладено на Публічне акціонерне товариство «Центренерго».

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2023 року у справі №914/2524/21 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 у справі №914/2524/21 скасовано, ухвалено нове рішення у справі №914/2524/21 в частині позовних вимог про стягнення збитків; позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Сістем» про стягнення збитків задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Сістем» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» 79272535,14 збитків; справу №914/2524/21 в частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Сістем» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 679114,76 грн за подання позову, 1018672,15 грн за подання апеляційної скарги та 1358229,53 грн за подання касаційної скарги.

Після повернення матеріалів справи з Верховного Суду до Господарського суду Львівської області, відповідно до проведеного 01.08.2023 року автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на новий розгляд судді Гоменюк З.П.

03.08.2023 Господарський суд Львівської області видав накази на примусове виконання Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2023.

Ухвалою від 03.08.2023 суд прийняв справу №914/2524/21 до розгляду судом у складі судді Гоменюк З.П., підготовче засідання у справі призначив на 13.09.2023.

08.09.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 13.09.2023 об 11:30 год. у режимі відеоконференції (вх.№21784/23).

11.09.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі (вх,№21920/23).

Ухвалою від 12.09.2023 суд задовольнив заяви представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/2524/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 13.09.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 13.09.2023, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 11.10.2023.

18.09.2023 засобами поштового зв`язку до суду від державного ощадного банку України надійшов лист-повідомлення про закриття рахунків ТОВ «Рекорд Сістем» (вх.№22560/23).

Ухвалою від 02.10.2023 суд призначив підготовче засідання на 25.10.2023 у зв`язку з призначенням судді Гоменюк З.П. прийняти участь у підготовці суддів місцевих господарських судів у період з 09.10.2023 по 13.10.2023 включно.

25.10.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 25.10.2023) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю представника відповідача у невідкладених слідчих діях (вх.№25826/23).

25.10.2023 на електронну адресу суду представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи з аналогічним змістом тому, що було скеровану через систему «Електронний суд» (вх.№25808/23).

25.10.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 25.10.2023) від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі №914/2524/21 (вх.№25923/23).

Ухвалою від 25.10.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 25.10.2023, суд ухвалив відкласти продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 22.11.2023.

16.11.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 16.11.2023) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що призначено на 22.11.2023 об 11:00 год. у режимі відеоконференції (вх.№27970/23).

Ухвалою від 16.11.2023 суд задовольнив заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у справі №914/2524/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

21.11.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 21.11.2023) від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх.№4670/23).

22.11.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 21.11.2023) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№28459/23).

Ухвалою від 22.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 22.11.2023, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 29.11.2023.

28.11.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 28.11.2023) від представника відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про збільшення позовних вимог (вх.№29133/23).

Ухвалою від 29.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 29.11.2023, суд відмовив у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Центренерго» від 21.11.2023 за вх.№4670/23 про збільшення позовних вимог, закрив підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.01.2024.

У судове засідання 10.01.2024 у режимі відеоконференції з`явився представник позивача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. Позовні вимоги, направлені у частині на новий розгляд, підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судове засідання 10.01.2024 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Заяв, клопотань до суду не скерував.

У судовому засіданні 10.01.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 10.04.2024, після повернення з нарадчої кімнати, суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач - ТОВ «Рекорд Сістем» не виконано зобов`язання з реєстрації податкових накладних відповідно до вимог законодавства умов укладених договорів поставки вугілля №111/39 від 13.08.2019 та №111/4 від 17.02.2020 року, що призвело до недоотримання ПАТ «Центренерго» податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 79272535,14 грн.

За невиконання взятих на себе зобов`язань, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3% річних.

25.10.2023 від позивача надійшли письмові пояснення у справі (вх.№25925/23) у яких позивач повідомляє про те, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язання з реєстрації податкових накладних відповідно до вимог законодавства та умов укладених договорів поставки вугілля від 13.08.2019 №111/39 та від 17.02.2020 №111/4, що призвело до недоотримання позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 79272535,14 грн.

Враховуючи, що заявлена позивачем позовна вимога щодо сплати покупцем грошових коштів в розмірі, що дорівнює сумі ПДВ, зазначених у податкових накладних застосовується до грошового зобов`язання сплатити коштів, а відтак є грошовою вимогою.

З огляду на вище викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 7511238,15 грн та 3% річних у сумі 2681205,81 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач щодо позову заперечує у повному обсязі, насамперед, у доцільності нарахування інфляційних втрат та 3% річних, скерувавши до суду 11.09.2023 письмові пояснення у справі (вх.№21920/23) у яких зазначив, що Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №914/2524/21 було скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022, ухвалено нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 79272535,14 грн збитків та направлено справу №914/2524/21, в частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних, на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Таким чином, відповідач зазначає, що п. 52 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №914/2524/21 зроблено наступний висновок: « 52. Оскільки відповідач не виконав вимог податкового законодавства, та не зареєстрував податкові накладні, скаржник був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 79272535,14 грн».

Відтак, відповідач вважає, що у цій справі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про необхідність стягнення на позивача збитків з огляду на невиконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України передбачають нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання. Однак, у справі №914/2524/21 зобов`язання є негрошовим, а відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині, що направлена на новий розгляд.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

13.08.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекорд Сістем» (далі -- відповідач, постачальник) укладено договір поставки вугілля №111/39 (з подальшими змінами та доповненнями), за яким постачальник зобов`язався поставити (передати) у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у Договорі умовах (п.1.1.).

17.02.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекорд Сістем» (постачальник) укладено договір поставки вугілля №111/4 (з подальшими змінами та доповненнями), за яким постачальник зобов`язався поставити (передати) у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у Договорі умовах (п.1.1.).

На виконання умов договорів №111/39 від 13.08.2019 року та №111/4 від 17.02.2020 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- №562 від 03.02.2020 року на суму 8000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на Тп ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000007 03.02.20р. у тч. ПДВ 1333333,33 Тендеру не потребуґ»;

- №653 від 06.02.2020 року на суму 30000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на Тп ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000008 06.02.20р. у тч. ПДВ 5000000,00 Тендеру не потребуґ»;

- №729 від 13.02.2020 року на суму 24000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000009 12.02.20р. у тч. ПДВ 4000000,00 Тендеру не потребуґ»;

- №742 від 13.02.2020 року на суму 38200000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000009 12.02.20р. у тч. ПДВ 6366666,67 Тендеру не потребуґ»;

- №752 від 13.02.2020 року на суму 800000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на Тп ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000009 12.02.20р. у тч. ПДВ 133333,33 Тендеру не потребуґ»;

- №901 від 20.02.2020 року на суму 6200000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на Тп ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000011 20.02.20р. у тч. ПДВ 1033333,33 Тендеру не потребуґ»;

- №956 від 24.02.2020 року на суму 30000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000012 24.02.20р. у тч. ПДВ 5000000,00 Тендеру не потребуґ»;

- №981 від 25.02.2020 року на суму 12000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000013 25.02.20р. у тч. ПДВ 2000000,00 Тендеру не потребуґ»;

- №989 від 26.02.2020 року на суму 12000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000014 15.02.20р. у тч. ПДВ 2000000,00 Тендеру не потребуґ»;

- №1016 від 27.02.2020 року на суму 12000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000015 27.02.20р. у тч. ПДВ 2000000,00 Тендеру не потребуґ»;

- №1034 від 28.02.2020 року на суму 12000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/39 13.08.2019 рах Б-00000016 28.02.20р. у тч. ПДВ 2000000,00 Тендеру не потребуґ»;

- №4249 від 30.10.2020 року на суму 16976530,45 грн, призначення платежу «доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог №111/39 13.08.2019 у т.ч. ПДВ 2829421,74 грн Тендеру не потребуґ»;

- №1081 від 04.03.2020 року на суму 80000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на Зм ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000020 04.03.20р. у тч. ПДВ 13333333,33 Тендеру не потребуґ»;

- №1092 від 05.03.2020 року на суму 27000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000020 05.03.20р. у тч. ПДВ 4500000,00 Тендеру не потребуґ»;

- №1093 від 05.03.2020 року на суму 50000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000021 05.03.20р. у тч. ПДВ 8333333,33 Тендеру не потребуґ»;

- №1167 від 06.03.2020 року на суму 24000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000023 06.03.20р. у тч. ПДВ 4000000,00 Тендеру не потребуґ»;

- №1215 від 12.03.2020 року на суму 43000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000024 12.03.20р. у тч. ПДВ 7166666,67 Тендеру не потребуґ»;

- №1267 від 16.03.2020 року на суму 10000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000026 16.03.20р. у тч. ПДВ 1666666,67 Тендеру не потребуґ»;

- №1313 від 17.03.2020 року на суму 12000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000027 17.03.20р. у тч. ПДВ 2000000,00 Тендеру не потребуґ»;

- №1382 від 23.03.2020 року на суму 14000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000028 23.03.20р. у тч. ПДВ 2333333, 33 Тендеру не потребуґ»;

- №1389 від 24.03.2020 року на суму 8000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000029 від 24.03.20р. у т.ч. ПДВ 1333333,33 Тендеру не потребуґ»;

- №1406 від 25.03.2020 року на суму 8000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000030 25.02.20р. у тч. ПДВ 1333333,33 Тендеру не потребуґ»;

- №1415 від 27.03.2020 року на суму 16000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000031 27.03.20р. у тч. ПДВ 2666666,67 Тендеру не потребуґ»;

- №1435 від 30.03.2020 року на суму 9800000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог 111/4 17.02.2020 рах Б-00000032 30.03.20р. у тч. ПДВ 1500000,00 Тендеру не потребуґ»;

- №1469 від 01.04.2020 року на суму 68000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог №111/4 від 17.02.2020 рах № Б-00000034 від 01.04.2020р. у т.ч. ПДВ 11333333,33 Тендеру не підлягаґ»;

- №1483 від 03.04.2020 року на суму 17500000,00 грн, призначення платежу «Передплата вугілля, яке надійшло на ТЕС дог 111/4 17.02.2020р., рахунок № Б-00000035 від 03.04.20р. (частково) у т.ч. ПДВ 2916666,67 Тендеру не потребуґ»;

- №1575 від 09.04.2020 року на суму 49000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС дог №111/4 від 17.02.2020р., рахунок № Б-00000036 від 09.03.20р. у т.ч. ПДВ 8166666,67 Тендеру не потребуґ»;

- №1793 від 24.04.2020 року на суму 20000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС зг дог.№111/4 від 17.02.2020р., рахунок № Б-00000037 24.04.20р. у т.ч. ПДВ 3333333,33 Тендеру не потребуґ»;

- №1828 від 28.04.2020 року на суму 7000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог.№111/4 від 17.02.2020р., рахунок №Б-00000038 від 28.04.2020р. у т.ч. ПДВ 1166666,67 Тендеру не потребуґ»;

- №1932 від 05.05.2020 року на суму 25000000,00 грн, призначення платежу «Доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. №111/4 від 17.02.2020р. « у т.ч. ПДВ 4166666,67 Тендеру не потребуґ»;

- №1941 від 06.05.2020 року на суму 25000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. № 111/4 від 17.02.2020р., «у т.ч. ПДВ 4166666,67 Тендеру не потребуґ»;

- №1983 від 07.05.2020 року на суму 45000000,00 грн, призначення платежу «доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. № 111/4 від 17.02.2020р., « у т.ч. ПДВ 7500000,00 Тендеру не потребуґ»;

- №2106 від 14.05.2020 року на суму 40000000,00 грн, призначення платежу «доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. №111/4 від 17.02.2020р., « у т.ч. ПДВ 6666666,67 Тендеру не потребуґ»;

- №2129 від 15.05.2020 року на суму 60000000,00 грн, призначення платежу «доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. №111/4 від 17.02.2020р., « у т.ч. ПДВ 10000000,00 Тендеру не потребуґ»;

- №2283 від 28.05.2020 року на суму 129402905,43 грн, призначення платежу «доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. №111/4 від 17.02.2020р., « у т.ч. ПДВ 31567150,91 Тендеру не потребуґ»;

- №2287 від 28.05.2020 року на суму 30000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. №111/4 від 17.02.2020р., рахунок №Б-00000039 від 28.05.2020р. « у т.ч. ПДВ Тендеру не потребуґ»;

- №2295 від 28.05.2020 року на суму 20000000,00 грн, призначення платежу «Передплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС дог. № 111/4 від 17.02.2020р., рахунок №Б-00000040 28.05.2020р.» у т.ч. ПДВ 3 333 333,33 Тендеру не потребуґ»;

- №4250 від 30.10.2020 року на суму 1063739,02 грн, призначення платежу «доплата за вугілля, яке надійшло на ТЕС згідно дог. № 111/4 від 17.02.2020р., « у т.ч. ПДВ 177289,84 грн Тендеру не потребуґ».

Відповідно до умов зазначених договорів постачальник зобов`язаний своєчасно скласти та зареєструвати податкові накладні (розрахунки коригування до податкових накладних) (п. 9.4. договору №111/39 та п. 10.4. договору №111/4).

Податкова накладна та розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної повинні відповідати наступним умовам: складена (і) за формою та в порядку, передбаченими законодавством України; заповнена (і) у відповідності до вимог законодавства України; складена (і) в електронній формі та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; підписана (і) електронним підписом уповноваженої особи постачальника із дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України (п. 9.4. 1. договору №111/39 та п. 10.4.1. договору №111/4).

До позовної заяви позивачем долучено складені та зареєстровані у Автоматизованій системі ДПС України податкові накладні:

- №29001 від 29.02.2020 року, згідно якої загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість 136460659,48 грн, загальна сума податку на додану вартість 22743443,25 грн;

- №31002 від 31.03.2020 року, згідно якої загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість 203999999,94 грн, загальна сума податку на додану вартість 33999999,99 грн;

- №30002 від 30.04.2020 року, згідно якої загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість 45884682,83 грн, загальна сума податку на додану вартість 7647447,14 грн;

- №31002 від 31.05.2020 року, згідно якої загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість 93232621,98 грн, загальна сума податку на додану вартість 15538770,33 грн;

- №31001 від 31.05.2020 року, згідно якої загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість 84929999,89 грн, загальна сума податку на додану вартість 14154999,98 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем не зареєстровано податкові накладні на суму податку на додану вартість, сплаченого ПАТ «Центренерго» як оплату за вугілля за договором №111/39 від 13.08.2019 року у лютому 2020 року на суму 8123 223,42 грн та у жовтні 2020 року у розмірі 2829421,74 грн.

Також відповідачем не зареєстровано податкові накладні на суму податку на додану вартість, сплаченого ПАТ «Центренерго» як оплату за вугілля за договором №111/4 від 17.02.2020 року у березні 2020 року на суму 16166 666,68 грн, у квітні 2020 року на суму 19289219,53 грн, у травні 2020 року на суму 32706713, 93 грн та у жовтні 2020 року на суму 177289,84 грн.

Позивач вказує, що він звертався до відповідача з вимогою щодо сплати збитків за договорами на поставку вугілля №111/39 від 13.08.2019 та №111/4 від 17.02.2020 у сумі 79272535,14 грн, однак така вимога відповідачем задоволена не була.

Зазначене зумовило звернення ПАТ «Центренерго» до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Рекорд Сістем» грошових коштів у сумі 12847190,19 грн за договором на поставку вугілля №111/39 від 13.08.2019 року, з них: 10952645,16 грн збитки, 1376842,20 грн індекс інфляції, 517702,83 грн - 3% річних та 79893682,43 грн за договором на поставку вугілля № 111/4 від 17.02.2020 року, з них: 68319889,98 грн збитки, 8374 055,52 грн індекс інфляції, 3199736,93 грн - 3% річних.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2023 року у справі №914/2524/стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекорд Сістем» на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» 79272535,14 збитків, в частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Відповідачем у свою чергу долучено до матеріалів справи ряд Рішень про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, а саме.

Рішення №26149 від 10.02.2020 року, згідно якого щодо ТОВ «Рекорд Сістем» встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

Рішення №32276 від 03.03.2020 року, згідно якого з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 21.02.2020 р. №1 прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

Рішення №35986 від 24.03.2020 року, згідно якого з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 13.03.2020 р. №3 прийнято рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

Рішення №50634 від 17.06.2020 року, згідно якого прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

Рішення №49720 від 08.10.2020 року, згідно якого з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів №1 прийнято рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

Рішення №50174 від 12.10.2020 року, яким встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

Рішення №60228 від 29.12.2020 року, яким з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 17.12.2020 р. №1 прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

Рішення №1133 від 15.01.2021 року, яким з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 05.01.2021 р. №1 прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;

Рішення №2739 від 26.01.2021 року, яким з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 15.01.2021 р.№2 прийнято рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Відповідно до частини 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Частиною 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2023 року у справі №914/2524/21 задоволено позовну вимогу ПАТ «Центренерго» щодо стягнення збитків, однак, в силу ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, позбавлений права перевірити та надати оцінку доказам, справа в частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних направлена на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Відтак, Господарський суд Львівської області під час нового розгляду справи №914/2524/21 в частині позовних вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних має дослідити наявність підстав для їх стягнення.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договори поставки вугілля №111/39 від 13.08.2019 та №111/4 від 17.02.2020 року. На виконання умов яких відповідачем поставлено, а позивачем оплачено вугільну продукцію, що підтверджується долученими платіжними дорученнями. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Умовами Договорів встановлено, що постачальник зобов`язаний своєчасно скласти та зареєструвати податкові накладні (розрахунки коригування до податкових накладних). (п. 9.4. договору №111/39 та п. 10.4. договору №111/4).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Стаття 14 Податкового кодексу України, визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п. п. 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п. п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п. п. 14.1.181).

Згідно із п. п. 200.1.-200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Позивач зазначає, що всупереч вимогам законодавства та умовам договорів ТОВ «Рекорд Сістем» не виконано зобов`язання з реєстрації податкових накладних що призвело до недоотримання ПАТ «Центренерго» податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 79272535,14 грн, а відтак, позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати за прострочення грошового зобов`язання в силу приписам ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в податковій накладній, зокрема, зазначається ціна постачання без урахування податку, ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, суми податків, зборів, що включаються до ціни поставлених товарів/послуг, але не включаються до бази оподаткування ПДВ таких товарів/послуг, в податковій накладній не зазначаються.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За змістом ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч .2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

14.01.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в рамках справи №924/532/19, досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується щодо прострочення виконання грошового зобов`язання, однак, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати на завдані йому збитки щодо несвоєчасності внесення податкових декларацій у Єдиний реєстр податкових накладних Таким чином, суд зазначає про те, що застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України не має місце щодо прострочення грошового зобов`язання зі сторони відповідача, а є правом позивача на отримання податкового кредиту.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Податковим кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість, призначені для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Отже, суд приходить до переконання, що позовна вимога у частині стягнення 3% річних у сумі 281205,81 грн та інфляційних втрат у розмірі 7511238,15 грн, яка була направлена до Господарського суду Львівської області на новий розгляд не підлягає до задоволення.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

На підставі наданих суду доказів, аналізуючи усі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, заслухавши думку сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині, яка направлена на новий розгляд.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У частині позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції у сумі 7511238,15 грн та 3% річних у сумі 2681205,81 грн, направленої на новий розгляд, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2024.

Суддя Гоменюк З.П.