Рішення № 116444604, 09.01.2024, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.01.2024 Справа №905/1157/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»

до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

про стягнення 307 592 305,76 грн

Суддя Хабарова М.В.

Секретар судового засідання Сухіна В.А.

за участю представників (в режимі відеоконференції):

від позивача не з`явились

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» збитків у розмірі 307592305,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим позбавив позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 307592305,76 за операціями з придбання послуг за Договором про надання послуг виробничого характеру №01/11-3 від 01.11.2017 за період листопад 2017 року - червень 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.09.2023 відкрито провадження по справі №905/1157/23 та призначено підготовче засідання на 11.10.2023.

28.09.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що податкові накладні не були оформлені через відсутність правової підстави такого оформлення, пов`язаної з від`ємним значенням реєстраційного ліміту, який в свою чергу виник через несплату позивачем наданих товарів та послуг. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження: наявності збитків, факту належного виконання зобов`язань за договором, здійснення господарської діяльності у спірний період та наявності господарсько-правових відносин окрім відповідача, виникнення податкових зобов`язань та факту сплати податків, а також фактичну втрату грошових коштів, у зв`язку з не реєстрацією податкових накладних відповідачем. Також відповідач зазначає, що несплата позивачем коштів за надані послуги стала причиною формування від`ємного реєстраційного ліміту, тому вина відповідача в частині не реєстрації податкових накладних відсутня, що виключає відповідальність за збитки.

Ухвалою суду від 11.10.2023 відкладено підготовче засідання на 08.11.2023.

13.10.2023 через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що зобов`язання відповідача зареєструвати податкові накладні виникло з моменту підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг за договором; не реєстрація податкових накладних за фактом підписання актів приймання-передачі наданих послуг є порушенням умов як укладеного договору так і вимог податкового законодавства; порушення договірної та платіжної дисципліни позивача не може бути правовою підставою для відмови в оформленні та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за господарськими операціями; а ні податкове законодавство, а ні укладений договір не звільняє відповідача від зобов`язання з реєстрації податкових накладених у випадку від`ємного значення суми реєстраційного ліміту, а також від відповідальності за нереєстрацію податкових накладних у такому випадку; бездіяльність відповідача призвела до того, що позивач був позбавлений права включити суми ПДВ у розмірі 307592305,76 грн до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкових зобов`язань, що свідчить про наявність прямого причинно-наслідковий зв`язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку видати та зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту з відповідним зменшенням податкових зобов`язань на зазначену суму, що є збитками позивача.

Підготовче засідання, призначене на 08.11.2023, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Хабарової М.В. у відпустці за сімейними обставинами.

Ухвалою-повідомленням від 10.11.2023 повідомлено учасників провадження, що наступне підготовче засідання у справі відбудеться 29.11.2023.

21.11.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення та докази у справі, у яких останній зазначає, що ним були оформлені податкові накладні, але не було можливості зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки станом на 28.09.2023 сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних становить від`ємне значення «-» 820233938,37 грн. Загальна сума дебіторської заборгованості позивача перед відповідачем станом на 01.07.2023 становить 2234987000 грн, тому у неможливості зареєструвати податкові накладні винен саме позивач, оскільки не виконує свої грошові зобов`язання перед відповідачем за договорами.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.11.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 13.12.2023.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2024.

09.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача та відповідача надійшли заяви про проведення судового засідання 09.01.2024 без участі представників.

У судове засіданні 09.01.2024 представники сторін не з`явились; у поданих заявах позивач просив задовольнити позовні вимоги, відповідач, в свою чергу, наполягав на відмові у задоволенні позову.

У судовому засіданні 09.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (сторона 1, позивач) та Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» (сторона 2, відповідач) підписано Договір про надання послуг виробничого характеру №01/11-3. Додатковою угодою №6 від 01.06.2018 вказаний Договір викладено в новій редакції.

Сторона 2 надає стороні 1 послуги, необхідні для здійснення стороною 1 всіх процесів виробництва, обумовлених п. 2.2.1 даного Договору (п. 1.1 Договору в новій редакції).

Надання послуг, не передбачених даних Договором, необхідність в яких виникає в процесі виконання умов Договору, оформлюється додатковими угодами сторонами в письмовому вигляді, які є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.2 Договору).

Сторони проводять розрахунки між собою грошовими коштами в національній валюті України гривні за виставленими згідно актів виконаних робіт рахункам протягом 120 робочих днів після прийняття наданих послуг (п. 3.2 Договору).

Прийом-передача наданих послуг, передбачених даним Договором, здійснюється повноважними представниками сторін шляхом складання і підписання актів виконаних послуг, в яких відображається фактичне виконання об`єму послуг, передбаченого Програмою, яка узгоджена сторонами на відповідний період. Акт виконаних робіт є документом, що підтверджує виконання зобов`язань за Договором і підставою для проведення розрахунків (п. 4.1 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 19.12.2032. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє сторін від обов`язків, які повинні бути виконані в період його дії і від відповідальності за порушення, котрі відбулися в період дії Договору (п. 5.1 Договору).

У випадку неправильного оформлення стороною 2 первинних і податкових документів, порушення стороною 2 обов`язку в частині своєчасного складання податкової накладної, реєстрації її в ЄРПП, сторона 2 зобов`язана відшкодувати стороні 1 всі збитки, понесені стороною 1 з вини сторони 2, у вигляді додаткових податкових зобов`язань, штрафних санкцій по податкам та зборам, а також інших документально підтверджених витрат. У випадку відсутності у сторони 2 права на оформлення податкових зобов`язань на суму ПДВ за наданими стороні 1 послугами, сторона 1 має право утримати суму, яка дорівнює сумі несформованих таким чином зобов`язань по ПДВ із суми, належної до сплати стороні 2 в якості оплати за надані послуги (п. 6.8 Договору).

Сторони досягли згоди встановити строк позовної давності для звернення в суд за захистом своїх майнових прав в 5 років, строк для нарахування неустойки за порушення зобов`язань по Договору в 3 роки, період відшкодування збитків протягом всього строку дії договору (п. 6.9 Договору).

На виконання умов Договору в період з листопада 2017 року по червень 2020 року між сторонами було складено та підписано акти наданих послуг на загальну суму 1845553834,51 грн, в тому числі ПДВ на загальну суму 307592305,76 грн.

На підтвердження не включення ПДВ позивачем до складу податкового кредиту за господарськими операціями з відповідачем, позивачем долучено до матеріалів справи податкові декларації за період листопад 2017-червень 2020.

Як зазначає позивач, порушення відповідачем умов договору про надання послуг виробничого характеру №01/11-3 від 01.11.2017 в частині реєстрації податкових накладних за операціями надання послуг, що унеможливило включенням сум ПДВ до податкового кредиту позивача в розмірі 307592305,76 грн та відповідно зменшення податкового зобов`язання, внаслідок чого позивачу завдано збитки на вказану суму, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

В свою чергу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України).

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг, у зв`язку з чим обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну покладено на відповідача, як постачальника послуг в розумінні ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг на митній території України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідно до положень п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України відповідач був зобов`язаний зареєструвати податкові накладні з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, посилання відповідача на від`ємне значення суми реєстраційного ліміту, як на підставу нереєстрації податкових накладних, у спірних відносинах є безпідставним, оскільки фінансові труднощі особи, в обов`язки якої входить реєстрація податкових накладних, не можуть бути тягарем для платника податків, який своєчасно виконує власні зобов`язання та має право на податковий кредит.

Проте, сам по собі факт не реєстрації податкових накладних, не може свідчити про наявність збитків у позивача.

Позивач у поданому позові зазначає, що бездіяльність відповідача щодо неналежного виконання визначеного законом обов`язку з реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями надання послуг виробничого характеру, за укладеним договором, є прямою причиною неможливості включення сум ПДВ до податкового кредиту, що унеможливлює зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача.

На підтвердження викладеного позивачем долучено до матеріалів справи акти передачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2017 року по червень 2020 року на загальну суму 1845553834,51 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 307592305,76 грн, підписані представниками сторін та податкові накладні за вказаний період.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1)витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу та ст. 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду та саме головне факту наявності збитків. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано, а позивачем прийнято послуги виробничого характеру на загальну суму 1845553834,51 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 307592305,76 грн, за період з листопада 2017 року по червень 2020 року, що підтверджується актами передачі-приймання робіт. При цьому, матеріали справи не містять доказів в підтвердження здійснення позивачем оплати наданих послуг.

Як вбачається з умов п. 6.8 Договору про надання послуг виробничого характеру №01/11-3 в редакції додаткової угоди №6 від 01.06.2018 сторони врегулювали питання компенсації збитків за несвоєчасне подання податкових накладних, зазначивши, що відповідач компенсує всі збитки, понесені позивачем з вини відповідача у вигляді додаткових податкових зобов`язань, штрафних санкцій по податкам та зборам, а також інших документально підтверджених витрат. У випадку відсутності у відповідача можливості оформлення податкових зобов`язань з наданих на користь позивача послуг, позивач має право утримати суми неоформлених таким чином зобов`язань з ПДВ із суми, належної відповідачу в якості оплати за надані послуги.

Таким чином, в межах цієї справи, позивач повинен довести наявність додаткових податкових зобов`язань та їх розмір, наявність штрафних санкцій по податкам та зборам у причино-наслідковому зв`язку із фактом не оформлення податкових накладних відповідачем. До того ж, таким фактом можуть бути докази сплати податку у складі вартості отриманої послуги.

Проте, позивач не надав доказів виникнення додаткових податкових зобов`язань, застосованих штрафних санкцій, які підтверджують збитки у розмірі, заявленому у позові.

Суд не погоджується з позицією позивача про те , що сам по собі факт відсутності права на податковий кредит через не реєстрацію податкових накладних, в умовах відсутності власних витрат по сплаті непрямого податку, може розглядатися як недотриманий дохід або інші збитки, оскільки мета непрямого податку для платника споживача послуг, не отримання прибутків за рахунок, наприклад, прав на податковий кредит, а компенсація сплаченого податку, який закладений у вартість послуги.

Оскільки, відповідно до умов договору позивач зобов`язаний сплачувати надані послуги протягом 120 робочих днів після прийняття наданих послуг, то збитки щодо не реєстрації відповідачем податкових накладних на суму сплаченого ПДВ повинні мати реальний характер, тобто є такими, які зробила особа, та які мають бути підтверджені відповідними документами, в даному випадку, зокрема, платіжними дорученнями про оплату наданих послуг.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати послуг виробничого характеру, відповідно до умов договору, доказів наявності додаткових податкових зобов`язань, штрафних санкцій по податкам та зборам, а також інших документально підтверджених витрат в розмірі, заявленому у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Позивачем не надано доказів здійснення розрахунків з відповідачем за спірним договором, не доведено наявності додаткових податкових зобов`язань, застосованих штрафних санкцій, які підтверджують збитки у розмірі, заявленому у позові, у зв`язку з чим не доведено понесення збитків у заявленому обсязі, внаслідок чого відсутній склад господарського правопорушення, що виключає відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Посилання позивача на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17 є безпідставним, оскільки в межах розгляду даної справи між сторонами було здійснено розрахунок за надані послуги, тобто позивачем був сплачений непрямий податок у складі вартості послуг, та, як наслідок, доведено понесення позивачем збитків за не реєстрацією податкових накладних.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська».

У зв`язку з відмовою в позові, судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 129, 236, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.01.2024.

Суддя М.В. Хабарова