Рішення № 116442543, 07.12.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2023 Справа №607/4242/23 Провадження №2/607/1562/2023

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника позивача Сердійчука О. Л.,

(в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі 2730,00 Євро, що за курсом НБУ на дату подачі позову складає 105987,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позичальником, яким є ОСОБА_1 та АКБ «Форум» 08липня 2008 року був укладений Кредитний Договір № 0057/08/26-KN (надалі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 37 000 Євро зі сплатою 14 % річних.

19 серпня 2010 року рішенням по справі № 2-719/10, що виніс Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 45 375,80 Євро заборгованості за Кредитним договором та 1 700 грн судового збору, 120 грн. витрат на ІТЗ.

Станом на дату подачі позову вищевказане рішення суду залишається невиконаним.

У відповідності до ухвали, що виніс Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області від 29 серпня 2018 року, замінено стягувача у справі № 2-719/10 на ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА».

08 грудня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ЖЕНЕВА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту № 0057/08/26-KN та Договором поруки № 0123 від 08 липня 2008 року.

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідачів.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що позичальником вищевказане рішення суду не було виконано, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за рішенням суду, що підлягає стягненню станом на 23 лютого 2023 року, відповідно до розрахунку заборгованості, який позивачем додано до цієї позовної заяви, становить 2730,00 Євро, що за курсом НБУ на дату подачі позову складає 105987, 06 грн, які ТОВ «Вердикт Капітал» просить стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Також позивач, керуючись ст. ст.133. 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) просить стягнути солідарно із відповідачів 21900,00 грн витрат на правничу допомогу; стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою судді від 09 березня 2023 року відкрито провадження у справі № 607/4242/23 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

30 березня 2023 року судом зареєстровано відзив на позов, який подав представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Гриб О. В., та зазначив про те, що у своєму позові ТОВ «Вердикт капітал» просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 інфляційні втрати у розмірі 2 730 Євро у порядку ст. 625 ЦК України за договором про відступлення прав вимоги від 08 грудня 2020 року, укладеним між ТОВ «ФК Женева» та позивачем.

Разом із тим, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17. Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати «Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц.

Позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів інфляційні втрати у розмірі 2 730 Євро, при цьому здійснює розрахунок виходячи із суми 45 375,80 Євро, які є іноземною валютою до якої не застосовується індекс інфляції.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Рішення у справі № 2-719/10 про стягнення основної вимоги у користь первісного кредитора ПАТ «Форум Банк» було винесено Тернопільським міськрайонним судом 19 серпня 2010 року. Копія рішення у матеріалах справи.

Право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникало у первісного кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежувалось останніми трьома роками, які б передували подачі такого позову.

На даний час строки позовної давності щодо стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України за заборгуванням згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду у праві № 2-719/10, - закінчені.

Оскільки позовна давність спливла щодо основної заборгованості, позовна давність спливла також до вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат як додаткової вимоги.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (постанова ВП ВС від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у станові від 06 березня 2019 року у справі № 757/44680/15-ц дійшов до наступного висновку: «Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що: натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном; конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку».

Такої ж позиції Верховний Суд притримується у постановах № 569/12918/16-ц від 02 вересня 2020 року, № 442/398/15-ц від 18 березня 2020 року, № 390/880/16-ц від 11 грудня 2019 року.

Отож, беручи до уваги вищенаведене адвокат Гриб О. В. просив відмовити у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» у повному обсязі.

27 квітня 2023 року судом зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій генеральний директор ТОВ «Вердикт Капітал» О. В. Їжаковський покликався на те, що між позичальником ОСОБА_1 та АКБ«Форум» 08липня 2008року бувукладений Кредитнийдоговір №0057/08/26-КЕза умовамиякого банкнадав позичальникукредит урозмірі 37000Євро зісплатою 14%річних. Банк належнимчином виконавсвої зобов`язанняза кредитнимдоговором,надавши позичальникукредитні коштина загальнусуму,вказану вкредитному договорі. Відповідач не ставить під сумнів укладений кредитний договір та суму виданих кредитних коштів.

Уклавши із банком кредитний договір, позичальник підтвердив досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, які передбачені чинним законодавством України та взяв на себе зобов`язання їх виконувати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2010 року по справі № 2-719/20 було стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 0057/08/26-КЕ від 08 липня 2008 року в сумі 45375,80 Євро, що еквівалентно 461123,39 грн на користь ПАТ «Банк Форум».

Позивач - банк скористався правом звернення з вимогою про повернення кредиту, звернувшись у 2010 році до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимоги якого було задоволено вищевказаним рішенням, однак, відповідачі рішення суду не виконали в повному обсязі, заборгованість за простроченим кредитом в повному обсязі не сплатили, у зв`язку з чим мають заборгованість, яка складається з індексу інфляції за прострочення виконання зобов`язання та 3% річних від простроченої суми на загальну суму 105 987,06 грн, за курсом НБУ на дату подачі позовної заяви до суду.

Оскільки, в порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_1 належним чином та вчасно не здійснив погашення кредитних коштів, ТОВ «Вердикт Капітал», як новий кредитор, подало до суду позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором - 3 % річних та індексу інфляції, відповідно до ст. 625 ЦК України.

ТОВ «Вердикт Капітал» було долучено до позовної заяви документи, які підтверджують перехід права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора. Також було долучено Додаток із зазначенням кредитного договору позичальника, за яким перейшло право вимоги до ТОВ «Вердикт Капітал», зазначення суми боргу на момент переходу права вимоги. Окрім того, позивачем було долучено розрахунок суми заборгованості, в якому, власне, вказано, розмір боргу, порядок нарахування 3% річних та індексу інфляції, вказано формулу такого нарахування, визначено періоди із зазначенням по кожному періоду відповідного індексу інфляції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного говором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у тому числі ті, що передбачені ст. 625 ЦК України.

З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та № 464/3790/16-ц.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Діюче законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриття й виконання виконавчого провадження. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач звернувсядо судуіз позовноюзаявою простягнення невідсотків за користуввання кредитом, не повторно суми заборгованості, а стягнення власне суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, відповідно до ст. 625 ЦК України, про що зазначено вище. Стягнення 3 % річних не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України. В даномувипадку,кредитор зметою захистусвого порушеногоправа звернувсядо судуіз позовноюзаявою простягнення лише3-хвідсотків річниху відповідностідо ст.625ЦК Країни.Передбачене ч.2ст. 625ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Із врахуванням вищезазначеного та позиції суду касаційної інстанції, позиція відповідача щодо спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення 3 % річних у зв`язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу помилкова, оскільки проведені донарахування не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України.

Обґрунтування відповідача про пропуск строку позовної давності не є аргументованим у зв`язку із природою нарахувань, які є предметом розгляду даної справи та триваючим порушенням.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ст. 257 ЦК України передбачено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи, але не корелюється із припиненням зобов`язань. Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає.

Подаючи позовну заяву, позивачем розраховано суму боргу по 3-х відсотках річних за останні 3-и роки до подачі позовної заяви, а тому, заявлена сума боргу підлягає стягненню в повному обсязі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Отже,відсутні підставидля ствердженняпро пропускпозовної давностіпозивачем,а такождля застосуваннясудом пропускупозовної давності,з приводучого представникпозивача проситьсудвідмовити в застосуванні строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Вердикт Капітал» на підтвердження своїх вимог про стягнення заборгованості надав суду усі необхідні належні, допустимі, достовірні та достатні докази.

На противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, відповідачем недолучено жодногоналежного,допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження тих обставин, на які він покликається в обґрунтування своїх заперечень.

Зокрема,відповідачем ненадано судужодного доказу,яким бипідтверджувався фактвідсутності заборгованості,факт поверненнякредиту.Крім цього,відповідачем ненадано своговласного розрахункузаборгованості,на противагурозрахунку заборгованостідолученоговідповідачем до позовної заяви.

На підставі викладеного представник позивача просив задовольнити вимоги позовної заяви в повному обсязі.

05 травня судом зареєстровано заперечення представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Гриба О. В. в яких він зазначає наступне.

На виконання рішення суду у справі № 2-719/2010 від 19 липня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом 21 лютого 2011 року було видано виконавчий лист, який направлено до виконання Другому відділу ДВС Тернопільського управління юстиції.

27 червня 2014 року виконавчий лист виданий Тернопільським міськрайонним судом у справі № 2-719/2010 від 21 лютого 2011року було повернуто стягувану - ПАТ «Форум», про що свідчить напис виконавця на звороті виконавчого листа.

Від 27 червня 2014 року, тобто від моменту повернення виконавчого листа № 2-719/2010 від 21 лютого 2011 року стягувачу відділом ДВС, до моменту припинення 04 липня 2019 року ПАТ «Форум» не звертався про повторне виконання виконавчого документу, тим самим строк його виконання пропущений.

Рішення у справі № 2-719/10 про стягнення основної вимоги у користь первісного кредитора ПАТ «Форум Банк» було винесено Тернопільським міськрайонним судом 19 серпня 2010 року.

Право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникало у свого кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежувалось останніми трьома роками, які б передували подачі такого позову.

На даний час строки позовної давності щодо стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК за заборгуванням згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду у справі № 2-719/10, - закінчені.

Оскільки позовна давність спливла щодо основної заборгованості, позовна давність також до вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат як додаткової вимоги. Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою (постанова ВП ВС від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19).

Решта доводів заперечень продубльовані в змісті попередньо поданого адвокатом Грибом О. В. відзиву, а тому суд їх не описує.

02 червня 2023 року судом зареєстровано клопотання директора товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» Кузьменка О. В., в якому він просив згідно ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) залучити у даній цивільній справі правонаступника прав та обов`язків позивача ТОВ «Дебт Форс».

Покликаючись на ст. ст. 11, 512, 514, 517 ЦК України, ст. 55 ЦПК України вищевказаний представник повідомив, що ТОВ «Вердикт Капітал» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КАМПСІНС ФІНАНС», згідно договору № 10-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року право грошової вимоги до Боржника (ів) за Кредитним договором № 0057/08/26/-KN, при цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМПСІНС ФІНАНС» набуло статусу Кредитора по відношенню до Боржника (ів).

19 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМПСІНС ФІНАНС» та ТОВ «Дебт Форс», укладено Договір № 19-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 19 травня 2023 року, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМПСІНС ФІНАНС» відступило ТОВ «Дебт Форс», а ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 0057/08/26/-KN, при цьому, ТОВ «Дебт Форс» набуло статусу Кредитора по відношенню до Боржника (ів).

29 червня 2023 року, суд вивчивши документи, надані в обґрунтування клопотання про залучення правонаступника позивача, на виконання вимог ст. 55 ЦПК України, залучив до участі у справі правонаступника позивача ТОВ «Вердикт Капітал» - ТОВ «Дебт Форс», про що постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

26 липня 2023 року представник ТОВ «Дебт Форс» звернувся до суду із клопотанням про надання додаткових пояснень, в яких зазначив про те, що виконавчі листи, що видані Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області щодо солідарних боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на примусове виконання рішення цього ж суду від 19 серпня 2010 року по справі № 2-719/10, неодноразово пред`являлись до примусового виконання в органи державної виконавчої служби.

Проте, за жодним виконавчим провадженням рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2010 року по справі № 2-719/10 солідарними боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 так і не було виконано навіть частково.

Так, 15 листопада 2011 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Стрілковою І. П., в рамках виконавчого провадження ВП № 25320546 щодо боржника ОСОБА_1 винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-7191, виданого 21 лютого 2011 року Тернопільським міськрайонним судом.

17 лютого 2012 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Стрілковою І. П., в рамках виконавчого провадження ВП № 30255404 щодо солідарного боржника ОСОБА_1 винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-7191, виданого 21 лютого 2011 Тернопільським міськрайонним судом.

27 червня 2014 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Стрілковою І. П., з рамках виконавчого провадження ВП № 25320773 щодо солідарного боржника ОСОБА_2 винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-7191, виданого 21 лютого 2011 року Тернопільським міськрайонним судом.

16 листопада 2015 року старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Дерій О. Р., в рамках виконавчого провадження ВП № 47184871 щодо солідарного боржника ОСОБА_2 винесено постанову про повернення стягувану виконавчого листа № 2-7191, виданого 21 лютого 2011 року Тернопільським міськрайонним судом.

30 листопада 2015 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Стрілковою І. П., в рамках виконавчого провадження ВП № 33944528 щодо солідарного боржника ОСОБА_1 винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-7191, виданого 21 лютого 2011 року Тернопільським міськрайонним судом.

19 грудня 2018 року старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Савчук А. О., в рамках виконавчого провадження ВП №51683956 щодо солідарного боржника ОСОБА_1 винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-7191, виданого 21 лютого 2011 року Тернопільським міськрайонним судом.

Оригінал виконавчоголиста такредитного договору переданий правонаступникустягувача ТОВ «Дебт Форс».

10 жовтня 2023 року представником ТОВ «Дебт Форс» подано заяву про зменшення позовних вимог, однак суд відмовив у її прийнятті з тих підстав, що така заява була подана в ході розгляду справи по суті, всупереч процедурі, передбаченій ч. 2 ст. 49 ЦПК України.

В судовому засіданні представник ТОВ «Дебт Форс» позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Уточнив, що при складенні позову було допущено описку, позивач просить про стягнення трьох відсотків річних, що вбачається і з їх розрахунку, а щодо стягнення інфляційних, то такі вимоги є опискою.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Гриб О. В. просив відмовити у задоволенні позову ТОВ «Дебт Форс» з мотивів, які він виклав у відзиві на позов та запереченнях. В подальшому представник цього відповідача в судові засідання не з`являвся, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, відзиву на позовну заяву не надала суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2010 року у справі № 2-719/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Тернопільської філії АТ «Банк Форум» заборгованість по кредитному договору № 0057/08/26-КЕ від 08 липня 2008 року в розмірі 45 375 євро 80 центів, що еквівалентно 461 123 грн 39 коп; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Тернопільської філії АТ «Банк Форум» 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1 700 грн судового збору.

На виконання цього рішення суду Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 21 лютого 2011 року видано виконавчі листи № 719/2010 щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відмітки державного виконавця про виконання рішення у цих виконавчих листах відсутні.

29 серпня 2018 року у справі 2-719/10 Тернопільським міськрайонним судом постановлено ухвалу, якою замінено стягувача публічне акціонерне товариство «Банк Форум» його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕНЕВА» (далі ТОВ «ЖЕНЕВА») у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-719/2010, виданого Тернопільським міськрайонним судом 21 лютого 2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості в розмірі 461123,39 грн.

08 грудня 2020 року укладено Договір про відступлення права вимоги та заміну кредитора № 04/12-20-3 (далі - Договір) між ТОВ «ЖЕНЕВА» (Первісний Кредитор) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Новий Кредитор) відповідно до умов якого та на виконання п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України Первісний Кредитор відступає Новому Кредитору Права вимоги, а Новий Кредитор приймає Права вимоги та зобов`язується належним чином виконувати усі зобов`язання, що встановлені в Договорі відступлення, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснити сплату вартості Права вимоги, яка зазначена у п. 3 Договору відступлення. Сторони домовилися, що Права вимоги будуть вважатися такими, що передані Новому Кредитору з моменту підписання цього Договору відступлення (п. 2); Договір відступлення набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення відбитками печаток Сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки) та нотаріального посвідчення (п. 3); Права вимоги, що передаються Первісним Кредитором Новому Кредитору, зазначаються в Додатку № 1. Новий Кредитор в день укладення цього Договору відступлення набуває усі права кредитора за Правами вимоги, зокрема, але не виключно і право вимагати сплати сум, передбачених ст. 625 ЦК України (індекс інфляції, 3.0% річних) (п. 15).

В додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора № 04/12-20-3 від 08 грудня 2020 року зазначено: номер договору - 0057/08/26-KN; боржник ОСОБА_1 ; сума прострочення по тілу кредиту 31 546,94 євро, що відповідає загальній сумі боргового зобов`язання.

На виконання п. 3 умов Договору ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» 1 660 000,00 грн, що слідує із платіжного доручення № 178030006 від 27 січня 2021 року.

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАМПСІНС ФІНАНС» (Новий Кредитор) укладено Договір № 10-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, що слідує з витягу з цього Договору, який надано представником позивача.

За змістом Витягу з Додатку № 3 до Договору № 10-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року, у ньому міститься наступна інформація: номер договору - 0057/08/26-KN; боржник ОСОБА_1 ; сума заборгованості за основним зобов`язанням, валюта кредиту 31 546,94 євро, що відповідає загальній сумі заборгованості.

В Додатку № 4 до Договору № 10-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року зазначено про те, що ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КАМПСІНС ФІНАНС» уклали акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором до Договору № 10-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року, Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв Реєстр Боржників кількістю 1558. Після цього, від Первісного кредитора до Нового кредитора переходять Права Вимоги Заборгованості до Боржників і Новий кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.

19 травня 2023 року між ТОВ «КАМПСІНС ФІНАНС» (Первісний кредитор) та ТОВ «Дебт Форс» (Новий Кредитор) укладено Договір № 19-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Кредитор відступає шляхом продажу Новому Кредитору належні Первісному Кредитору, а Новий Кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до Боржників, надалі за текстом Боржники, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (п. 2.1.); Первісний кредитор зобов`язаний передати Новому кредитору Реєстри Боржників (в електронному та друкованому (підписаному) вигляді) та Документацію на умовах та в порядку визначених цим Договором. Первісний кредитор має право передавати Документацію, в тому числі у вигляді копій договорів. При цьому умови передачі Документації будуть вважатися виконаними. Первісний кредитор не несе будь-якої відповідальності за стан та наявність Документації (п. 5.1.).

В Додатку № 2 до Договору № 19-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 19 травня 2023 року ТОВ «КАМСІНС ФІНАНС» та ТОВ «Дебт Форс» обумовили, що Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв реєстр Боржників в електронному вигляді, права вимоги, за якими відступаються. Загальна кількість Боржників 1 032. Реєстр Боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються, передано в повному обсязі, будь-яких зауважень щодо передачі у Сторін немає.

За змістом Витягу з Додатку № 3 до Договору № 19-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 19 травня 2023 року зазначена наступна інформація: номер договору - 0057/08/26-KN; боржник ОСОБА_1 ; сума заборгованості за основним зобов`язанням, валюта кредиту 31 546,94 євро, що відповідає загальній сумі заборгованості.

Також як попередньо було встановлено судом, відмітки державного виконавця про виконання рішення у цих виконавчих листах, де боржниками зазначено відповідачів, відсутні.

15 листопада 2011 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Стрілковою І. П. у виконавчому провадженні ВП № 25320546 щодо боржника ОСОБА_1 винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-7191, виданого 21 лютого 2011 року Тернопільським міськрайонним судом. Стягувач відмовився авансувати витрати на проведення виконавчих дій, чим чинить перешкоди при проведенні виконавчих дій.

17 лютого 2012 року державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Стрілковою І. П. у виконавчому провадженні ВП № 30255404 щодо солідарного боржника ОСОБА_1 винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-719, виданого 21 лютого 2011 Тернопільським міськрайонним судом. На адресу стягувача було направлено пропозицію авансувати витрати на проведення виконавчих дій, а саме розшуку транспортного засобу боржника, проте стягувач не повідомив про своє бажання чи відмову авансувати витрати, хоча був повідомлений про повернення виконавчого документу.

27 червня 2014 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Стрілковою І. П. у виконавчому провадженні ВП № 25320773 щодо солідарного боржника ОСОБА_2 винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-719, виданого 21 лютого 2011 року Тернопільським міськрайонним судом. У боржника відсутнє майно на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу, що підтверджують відповіді реєструючих органів та акт державного виконавця.

16 листопада 2015 року старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Дерій О. Р. у виконавчому провадженні ВП № 47184871 щодо солідарного боржника ОСОБА_2 винесено постанову про повернення стягувану виконавчого листа № 2-719/2010, виданого 21 лютого 2011 року Тернопільським міськрайонним судом. В результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можна було б звернути стягнення, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.

30 листопада 2015 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Стрілковою І. П. у виконавчому провадженні ВП № 33944528 щодо солідарного боржника ОСОБА_1 винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 2-719, виданого 21 лютого 2011 року Тернопільським міськрайонним судом. Стягувач не авансував витрати на проведення виконавчих дій, а саме на проведення експертної оцінки описаного майна, земельної ділянки, яка перебуває в іпотеці банку.

19 грудня 2018 року старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Савчук А. О. у виконавчому провадженні ВП № 51683956 щодо солідарного боржника ОСОБА_1 винесено постанову про повернення виконавчого документа виконавчого листа № 2-719/2010 стягувачу, виданого 21 лютого 2011 року Тернопільським міськрайонним судом. Майно, на яке можна звернути стягнення в сумі погашення боргу відсутнє.

Відтак, до виниклих між сторонами правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно дочастин першої,другої статті207Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦКУкраїни)правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо йогозміст зафіксованийв одномуабо кількохдокументах (утому числіелектронних),у листах,телеграмах,якими обмінялисясторони,або надсилалисяними доінформаційнотелекомунікаційної системи,що використовуєтьсясторонами.У разіякщо змістправочину зафіксованийу кількохдокументах,зміст такогоправочину такожможе бутизафіксовано шляхомпосилання водному зцих документівна іншідокументи,якщо іншене передбаченозаконом. Правочин вважаєтьсятаким,що вчиненийу письмовійформі,якщо волясторін вираженаза допомогоютелетайпного,електронного абоіншого технічногозасобу зв`язку. Правочинвважається таким,що вчиненийу письмовійформі,якщо вінпідписаний йогостороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитору зобов`язанніповинен передатиновому кредиторовідокументи,які засвідчуютьправа,що передаються,та інформацію,яка єважливою дляїх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2010 року у справі № 2-719/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Тернопільської філії АТ «Банк Форум» заборгованість по кредитному договору № 0057/08/26-КЕ від 08 липня 2008 року в розмірі 45 375 євро 80 центів, що еквівалентно 461 123 грн 39 коп; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі Тернопільської філії АТ «Банк Форум» 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1 700 грн судового збору.

В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання вказаного рішення суду Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області було видано виконавчі листи, які неодноразово пред`являлися до виконання. Останнім стягувачем за виконавчим документом, де боржником зазначено ОСОБА_1 , було ТОВ «ЖЕНЕВА». 19 грудня 2018 року старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Савчук А. О. у виконавчому провадженні ВП № 51683956 щодо солідарного боржника ОСОБА_1 винесено постанову про повернення виконавчого документа виконавчого листа № 2-719/2010 стягувачу, виданого 21 лютого 2011 року Тернопільським міськрайонним судом, оскільки майно, на яке можна звернути стягнення в сумі погашення боргу відсутнє.

Суд звертає увагу на те, що з відповідачів стягувалася заборгованість по кредитному договору № 0057/08/26-КЕ від 08 липня 2008 року в розмірі 45 375 євро 80 центів, що еквівалентно 461 123 грн 39 коп, і первинним стягувачем за цим кредитом було ПАТ «Банк Форум».

29 серпня 2018 року у справі № 2-719/10 Тернопільським міськрайонним судом постановлено ухвалу, якою замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» його правонаступником ТОВ «ЖЕНЕВА» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-719/2010, виданого Тернопільським міськрайонним судом 21 лютого 2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості в розмірі 461 123,39 грн.

Відтак, на час звернення позивача до суду заборгованість відповідачів мала б відповідати тій, яка зазначена у рішення суду 45375євро 80центів,а самкредитний договір,за якимвідступалися прававимоги,мав бимістити реквізити№ 0057/08/26-КЕвід 08липня 2008року. Відмітки державного виконавця про виконання рішення у виконавчих листах, де боржниками зазначено відповідачів, відсутні.

Водночас, як встановлено судом та вбачається з наданих матеріалів сума заборгованості за основним зобов`язанням, валюта кредиту, яка передавалася від Первісного кредитора Новим кредиторам становить 31 546,94 євро, що відповідає загальній сумі заборгованості, як про це зазначено у Договорах відступлення, та є відмінною від суми боргу, на яку покликається представник позивача у своєму розрахунку. Тобто, ТОВ «Дебт Форс» здійснило розрахунок з суми переданого боргу, розмір якого цьому товариству не передавався, що вказує на помилковість дій позивача та невірність проведеного розрахунку.

Також суд звертає увагу, що заміна кредитора у зобов`язанні не є беззаперечним підтвердженням того, що до позивача перейшло право вимоги саме на той розмір заборгованості, який зазначено у витязі із Реєстру боржників.

Представник позивача в судовому засіданні просив врахувати розмір переданого ТОВ «Дебт Форс» боргу на суму 31 546,94 євро та з цієї суми провести розрахунок 3% річних, однак не надав суду жодних доказів того, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 частково виконали свої зобов`язання, а відтак сума їх заборгованості по кредитному договору № 0057/08/26-КЕ від 08 липня 2008 року в розмірі 45 375 євро 80 центів зменшилася до суми, яка зазначена у вищевказаних Договорах відступлення прав вимоги.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а такі при матеріалах позову відсутні.

Отож, у виниклих правовідносинах розмір боргу, який позивачу переданий, як Новому кредитору, не відповідає розміру заборгованості, яка визначена рішенням суду, він не може бути більшим, аніж сума боргу зазначена в Договорах про відступлення прав вимоги, розмір якої позивачем також не обгрунтовано. Також сам кредитний Договір, його номер у рішення суду вказано як № 0057/08/26-КЕ,а уДоговорах провідступлення праввимоги про номер договору - 0057/08/26-KN, що є відмінністю, яка ставить під сумнів перехід права вимоги.

Зробити висновок про тотожність цих правочинів суд не вправі, а посилання представника позивача на помилки, допущені при оформленні Договорів відступлення прав вимоги - відхиляє, оскільки такі помилки не були усунуті стороною позивача.

У всіх вищевказаних Договорах про відступлення прав вимоги, в додатках, які містять відомості про номер договору його зазначено, як 0057/08/26-KN, а відтак суд виснував, що позивачем не доведено його право звертатися із позовом про стягнення трьох відсотків річних в порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, адже ТОВ «Дебт Форс» не надано належних, допустимих і достовірних доказів того, що ним отримано право вимоги за Договором № 0057/08/26-КЕ та обсяг цього права, яким є розмір заборгованості..

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першоютретьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Отже, саме ТОВ «Дебт Форс» не довело позов, що є його, а не відповідачів, процесуальним обов`язком (статті 12, 13, 81 ЦПК України). Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18.

За таких умов, в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту переходу права вимоги ТОВ «Дебт Форс» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0057/08/26-КЕ від 08 липня 2008 року та розміру цієї вимоги, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до цього відповідача у зв`язку їх необгрунтованістю.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено адвокатом Грибом О. В. у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Однак, оскільки суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 є необґрунтованими, то відмовив в задоволенні такого позову саме з цієї підстави, не вирішуючи питання спливу строків позовної давності.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості, нарахованої на підставі статті 625 ЦК України з поручителя ОСОБА_2 , то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником за останні три роки, які передували зверненню позивача з відповідним позовом до суду.

У статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, за своєю правовою договір поруки є додатковим, акцесорним зобов`язанням, який забезпечує належне виконання основного зобов`язання та виникає за умови його існування, відтак у поручителя не виникає власних зобов`язань перед кредитором, він несе виключно солідарну відповідальність за неналежне виконання боржником своїх зобов`язань.

Таким чином, навіть за наявності судового рішення про стягнення боргу по сплаті тіла кредиту з поручителя, невиконання такого зобов`язання не породжує виникнення у поручителя власного грошового зобов`язання перед кредитором й можливості застосування до нього окремої відповідальності за прострочення такого грошового зобов`язання немає.

За таких обставин, посилання позивача на наявність правових підстав для притягнення відповідачки ОСОБА_2 до власної цивільно-правової відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за час існування грошового зобов`язання по сплаті стягнутої рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 серпня 2010 року заборгованості за кредитним договором по поверненню тіла кредиту та сплаті відсотків за користування ним, є необґрунтованими, адже, як вище згадувалось, в силу правової природи спірних правовідносин такі судові рішення не можуть породжувати виникнення у поручителя власних зобов`язань перед кредитором.

Наведене жодним чином не нівелює права кредитора на задоволення своїх вимог до боржника, які випливають із основного зобов`язання, за рахунок поручителя, однак виключно в межах встановлених Договором поруки обсягів відповідальності поручителя.

За змістом ст.ст. 553, 554 ЦК України обсяг відповідальності поручителя встановлюється умовами договору поруки виходячи із умов основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, адже обсяг зобов`язань поручителя перед кредитором не може бути більшим ніж обсяг зобов`язань боржника.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Тобто, законодавцем надано право сторін на визначення чіткого обсягу відповідальності поручителя перед кредитором в умовах відповідного договору, зміст якого частково описано в рішенні суду по справі № 2-719/10.

Відтак, сторонами на підставі приписів ст.ст. 6, 554, 628 ЦК України в умовах Договору поруки було закріплено межі відповідальності поручителя перед кредитором - чітко визначено зобов`язання, за невиконання яких він несе відповідальність як солідарний боржник.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не є штрафними санкціями, а окремим способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Визначаючи обсяги відповідальності відповідача (поручителя) перед Банком (кредитором) сторонами в умовах договору поруки не встановлено, що поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання божником, який прострочив виконання основного грошового зобов`язання по поверненню тіла кредиту та сплаті відсотків за користування ним за кредитним договором, зобов`язання по сплаті установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, право вимоги по сплаті яких боржником гарантоване кредитору положеннями ст. 625 ЦК України.

З огляду на наведене, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_2 3% річних, нарахованих за період існуючого прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором по поверненню тіла кредиту та сплаті відсотків за користування ним, встановленого судовим рішенням, оскільки умовами договору поруки не визначено такої відповідальності поручителя.

Положеннями ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевказані положення процесуального законодавства, оскільки суд відмовив ТОВ «Дебт Форс» у задоволенні позовних вимог, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», код ЄДРПОУ: 43577608, адреса місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, будинок, 201/203, літера 2А, офіс 602, 02121.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 12 грудня 2023 року.

Головуючий суддя О. Я. Герчаківська