Ухвала суду № 116432543, 19.01.2024, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 19.01.2024Справа № 554/11515/23 Провадження № 1-кс/554/978/2024

У Х В А Л А

16 січня 2024 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12023170430000969 від 29 липня 2023 року,

в с т а н о в и в:

До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання, в якому адвокат ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_7 , просить скасувати арешт, накладений на належні останньому мобільний телефон «iPhone 11 Pro Max», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому мається картка оператора мобільного зв`язку з абонентським номером НОМЕР_3 та мобільний телефон «Nokia» Model: RM-1035, ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 , в якому мається картка оператора мобільного зв`язку з надписом «МТС НОМЕР_6 .

В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що арешт на майно було накладено необґрунтовано, так як він є особистою річчю ОСОБА_7 і жодного відношення до кримінального провадженя не має та не містить інформації, що може стосуватися кримінального провадження. До того ж заявник надав правоохоронцям повний доступ до мобільного телефону та інформації у ньому, і відомостей, що становлять інтересах для слідства, останні не знайшли, однак всеодно безпідставно вилучили зазначений мобільний телефон. До того ж, вилучений мобільний телефон не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, так як не відповідає критеріям речового доказу, визначеним статтею 98 КПК України, а містить виключно особисту інофрмацію володільця, його листування з друзями та членами сім`ї, тобто не має будь-якого доказового значення в кримінальному провадженні. Крім того, з огляду на те, що з моменту вилучення мобільного телефону минуло більше двох місяців, вважав, що за цей час можливо було його неодноразово оглянути і провести з ним необхідні слідчі дії.

В судовому засіданні адвокати ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , кожен окремо, підтримали клопотання в повному обсязі та просили його задовольнити з мотивів, наведених у ньому.

Слідча ОСОБА_4 категорично заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що спірний мобільний телефон являється речовим доказом у кримінальному провадженні, так як може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому арешт на нього накладено слідчим суддею обґрунтовано. Ствердила, що в ході досудового розслідування по матеріалах кримінального проваження призначено експертні дослідження із зазначеним транспортним засобом, які на цей час виконуються, задля перевірки наявності в ньому відомостей, які можуть становити інтерес для слідства, а тому клопотання про скасування зазанченого арешту вважала передчасним і просила відмовити в його задоволенні.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання з мотивів, наведених слідчою.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, а також матеріали кримінального провадження № 12023170430000969 від 29 липня 2023 року, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Відповідно до положень ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно положень ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При тому відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023170430000969 від 29 липня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 194 КК України.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26 грудня 2023 року було накладено арешт на вилучене 21 грудня 2023 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 в АДРЕСА_1 майно, а саме: мобільний телефон «iPhone 11 Pro Max», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому мається картка оператора мобільного зв`язку з абонентським номером НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Nokia» Model: RM-1035, ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 , в якому мається картка оператора мобільного зв`язку з надписом «МТС НОМЕР_6 , до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Метою накладення арешту на зазначене майно було забезпечення його збереження як речового доказу в кримінальному провадженні, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також запобігання спробам приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, псування, виправлення, перетворення, знищення майна, що має значення речового доказу по даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, як пояснила в судовому засіданні слідча, із-за наявності в органу досудового розслідування достатніх підстав вважати, що належні ОСОБА_7 спірні мобільні телефони відповідають критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України, так як можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з ними призначені та проводяться експертні дослідження з метою перевірки наявності зазначеної інформації, що підтверджує необхідність і обґрунтованість накладеного арешту.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, по матеріалах кримінального провадження призначенні і на цей час виконуються експертні дослідження із вказаними мобільними телефонами, останні мають статус речових доказів в кримінальному провадженні в розумінні статті 98 КПК України, приймаючи до уваги, що слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт накладено обґрунтовано, з метою забезпечення збереження речових доказів, і потреба у застосуванні зазначеного арешту не відпала та на цей час продовжує існувати.

Слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси заявника з метою забезпечення кримінального провадження, так як існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права у кримінальному провадженні, в зв`язку з чим приходить до висновку, що в клопотанні представника ОСОБА_7 про скасування арешту слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 174 і 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12023170430000969 від 29 липня 2023 року, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Повний текст ухвали складено 19 січня 2024 року о 16 годині.

Слідчий суддя ОСОБА_1