Ухвала суду № 116427045, 18.01.2024, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1806/23

1-і/187/2/24

УХВАЛА

"18" січня 2024 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання

ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023041520000217 від 02.08.2023 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України

ВСТАНОВИВ

22.09.2023 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041520000217 від 02.08.2023 року відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_4 04.08.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 30.09.2023 року, яка ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.08.2023 року залишена без змін. Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28.09.2023 року обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26.11.2023 року, яка ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.10.2023 року залишена без змін, та продовжено ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області до 19.01.2024 року.

Прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, через існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ст. 177 КПК України і обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, склад яких передбачений ч. 4 ст. 296, ст. 345 ч. 2 КК України, а саме: грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), пов`язане з опором представникові влади, який виконує обов`язки з охорони громадського порядку із застосуванням іншого предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень та умисному заподіянню працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

В обґрунтування ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого

злочину, за яке передбачено покарання у вигляді від 3 до 7 років позбавлення волі, має слабкі соціальні зв`язки і усвідомлюючи покарання може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.

Обвинувачений проживає в одному населеному пункті із потерпілими та свідками може в подальшому впливати на них, з метою схиляння до зміни показів, а тому просить продовжити ОСОБА_4 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання, з мотивів того, що враховуючи характер вчиненого правопорушення, тяжкість можливого покарання, особу обвинуваченого, вважає за необхідне продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави, оскільки кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням насильства до працівників поліції, обвинувачений не працює і може переховуватись від суду, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки прокурором не доведено необхідність продовження такого заходу та відсутні ризики, передбачені п.1,3 ст. 177 КПК України, прокурором порушений 5-ти денний строк направлення копії клопотання йому та обвинуваченого, не надано доказів підтвердження ризиків, просить відмовити в задоволенні клопотання і повернути його прокурору, ОСОБА_4 обрати запобіжний захід в вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив обрати йому домашній арешт по АДРЕСА_1 .

Суд, вислухавши учасників кримінального провадження, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для продовження обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Також, суд оцінює суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 , імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому та можливість впливати на потерпілих і свідків, обвинувачений може переховуватись від суду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_4 органами досудового розслідування обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, строком до 7 років і усвідомлюючи покарання може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.

В судовому засіданні обвинувачений тільки після допиту потерпілих, свідків та огляду відео файлів визнав свою винуватість в скоєному, але послався на відсутність пам`яті у нанесення тілесних ушкоджень всім потерпілим у зв`язку із вживанням алкогольних напоїв та головного тиску 02.08.2023 року, матеріальну шкоду у зв`язку із пошкодженням поліцейського транспортного засобу не відшкодував, так як не працює і відсутні кошти.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суду необхідно враховувати вимоги дотримання розумного строку як для застосування такого запобіжного заходу, так і продовження строку тримання під вартою. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , з урахуванням позиції сторони захисту обвинуваченого який просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора і самого обвинуваченого, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, так як відсутні соціальні зв`язки і обвинувачений не працює, майнова шкода не відшкодована , ОСОБА_4 фактично не розкаявся у скоєних кримінальних правопорушеннях, пославшись на відсутність пам`яті щодо всіх обставин злочину та всіх потерпілих, в тому числі і відносно нанесення тілесних ушкоджень працівнику поліції косою, пошкодження поліцейського транспортного засобу , нанесення тілесних ушкоджень двом потерпілим, а тому із урахуванням наведеного суд вважає, що відсутні підстави змінювати ОСОБА_4 запобіжний засіб на більш м`який.

Фактично закінчено судовий розгляд справи і в наступному судовому засідання суд має перейти до судових дебатів і винесення вироку по справі.

Суд також приймає до уваги те, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.10.2023 року було залишено без змін ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28.09.2023 року про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , з посиланням на те, що наявність ризиків перебування обвинуваченого на свободі не зменшились, він може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

При цьому, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_4 , які є: ч. 4 ст. 296 КК України тяжким, ч. 2 ст. 345 КК України не тяжким злочинами, однак за які передбачено покарання у виді позбавлення волі до семи та до п`яти років.

Судом враховані обставини відповідно до ст. 178 КПК України при продовженні запобіжного заходу обвинуваченому в своїй сукупності.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний дослідити вагомість всіх обставин, зазначених у ч. 1 ст. 178 КК України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність зазначених прокурором ризиків можливістю останнього переховуватися від суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_4 обвинувачується в спричиненні матеріальних збитків Головному Управління Національної поліції в Дніпропетровській області на суму 41 736 грн та не відшкодування цих збитків на час розгляду клопотання прокурора.

Вказані обставини враховувалися судом при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і суд не вбачає будь-яких підстав для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 слід обрати цілодобовий арешт за місцем проживання у зв`язку з тим, що прокурор не надав доказів, що обвинувачений може переховуватись від суду чи впливати на потерпілих, судом до уваги не приймається по вищевказаним підставам, так як існують ризики відповідно до ч.1 п.1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, те що судове провадження до спливу двомісячного строку застосованого запобіжного заходу закінчити неможливо, суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із взяттям під варту, не зможе попередити ризики, встановлені ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, таким чином суд вважає доцільним продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів.

Вирішуючи питання про можливість застосування застави та її розмір суд виходить з наступного.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення по ч. 2 ст. 345 КК України, а саме умисному заподіянню працівникові правоохоронних органів легких тілесних ушкоджень при виконанні ним службових обов`язків, суд вважає не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Таким чином, з урахуванням ступеню тяжкості пред`явленого обвинуваченого, ставлення сторони захисту та обвинуваченого до обставин справи, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 110, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави задовольнити.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК України продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 18 січня 2024 року до 17 березня 2024 року включно, без внесення застави.

Для утримання під вартою, обвинувачений ОСОБА_4 підлягає направленню до слідчого ізолятора ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» МЮ України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1