Рішення № 116420012, 11.01.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 рокуСправа №160/25338/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/25338/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 57, к. 301, код ЄДРПОУ: 26239738), відповідача-2: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795), третьої особи: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ: 37567646) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), третя особа-1: Державна судова адміністрація України, третя особа-2: Державна казначейська служба України (далі третя особа) в якій просить суд:

- визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 по 30 вересня 2023 року обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн;

- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року в сумі 2270 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2 та щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року;

- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2022 року в сумі 2481 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2 та щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів - за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року;

- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2023 року в сумі 2684 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,2 та щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 30% від посадового окладу, а з 24 березня 2023 року у розмірі 40% від посадового окладу, з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів за період з 01 січня 2023 року по 30 вересня 2023 року.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідача щодо неналежного визначення розміру суддівської винагороди позивача в період з 01.01.2021 року по 30.09.2023 року. Зазначає, що в спірний період їй було виплачено суддівську винагороду в меншому розмірі. Так, для обчислення розміру такої винагороди мав використовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, оскільки таке обчислення не передбачено законодавством та порушує права позивача.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/25338/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з позовом задоволено, визнано підстави для поновлення строку звернення до суду поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з липня 2022 року по травень 2023 року включно по справі № 160/25338/23, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

27 жовтня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву позивача, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд» та в якій позивач просить суд проводити розгляд справи без її участі.

31 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-1 надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що в спірний період часу кожен з законів України про державний бюджет містив положення про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, відповідні положення неконституційними не визнавалися, а тому були застосовані до позивача. Також вказує, що його кошторис на 2021-2023 роки, затверджені ДСА України, містили видатки на виплату суддівської винагороди виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн, в свою чергу відповідач-1 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на відповідний рік. Відповідно, відповідач не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду понад виділені для цього бюджетні асигнування, в т.ч. не міг самостійно надавати правову оцінку відповідним правовим актам. Також вказував на пропуск позивачем строку звернення до суду. Разом з цим, просив розгляд справи проводити за відсутності його представника.

09 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Державної судової адміністрації України надійшов відзив, в якому вона проти позову заперечує в повному обсязі. Висловлює доводи, тотожні доводам відповідача-1.

В підготовче судове засідання, призначене на 21 листопада 2023 року, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Від позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року залучено до участі у справі №160/25338/23 в якості другого відповідача Державну судову адміністрацію України (далі відповідач-2), підготовче засідання призначено на 12 грудня 2023 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про залучення третіх осіб у справі №160/25338/23 відмовлено.

30 листопада 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача-1 надійшли витребувані матеріали.

В підготовче судове засідання, призначене на 12 грудня 2023 року, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Позивач та відповідач-1 просили розгляд справи здійснювати за їх відсутності, відповідно до заяв поданих до суду.

12 грудня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 січня 2024 року.

13 грудня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву позивача про закриття підготовчого провадження, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд». Також позивач повторно просила провести розгляд справи без її участі.

В судове засідання, призначене на 11 січня 2024 року, сторони не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, в зв`язку з чим та враховуючи подання позивачем та відповідачем-1 заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд на місці ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Третя особа не скористалася правом на надання пояснень, про хід судового розгляду повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд, вивчивши матеріали справи та об`єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Указом Президента України про призначення суддів від 11.03.2011 року №281/2011 позивача призначено строком на п`ять років у місцевий загальний суд на посаду судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Наказом Голови Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24.03.2011 року №10-к позивача зараховано до штату Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з 24.03.2011 року.

Указом Президента України в про призначення суддів від 16.10.2018 року №333/2018 позивача призначено у місцевий загальний суд на посаду судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Наказом Голови Жовтневого районного суду м. Кривого Року Дніпропетровської області про поновлення повноважень позивача від 17.10.2018 року №141-к позивачу наказано приступити до виконання повноважень щодо здійснення правосуддя 17.10.2018 року.

Наказом Голови Жовтневого районного суду м. Кривого Року Дніпропетровської області від 04.01.2021 року №1-к позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% за вислугу: 12 років 09 місяців 08 днів.

Наказом Голови Жовтневого районного суду м. Кривого Року Дніпропетровської області від 04.01.2022 року №1-к позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% за вислугу: 13 років 09 місяців 08 днів.

Наказом Голови Жовтневого районного суду м. Кривого Року Дніпропетровської області від 02.02.2023 року №1-к позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% за вислугу: 14 років 09 місяців 10 днів, а з 24.03.2023 року у розмірі 40% за вислугу: 15 років 00 місяців 01 день.

Згідно наданих відповідачем довідок про розмір суддівської винагороди позивача за період з 01.01.2021 року по 30.09.2023 року (довідки від 30.10.2023 року №821, 822, 823) при обчисленні розміру суддівської винагороди позивача використано, зокрема, розрахункову величину прожиткового мінімуму 2102,00 грн, а також регіональний коефіцієнт 1,2 (згідно п. 2 ч. 4 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів).

Згідно штатних розписів Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на 2021-2023 роки посадовий оклад судді обчислено як 75672,00 грн, що вказує на використання формули обчислення посадового окладу: 2102*1,2*30.

Також в матеріалах справи в наявності Інформація про стан фінансування, нарахування та кредиторської заборгованості за кошторисними призначеннями по КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» у 2021 році від 16.11.2023 року №4263/23, у 2022 році (від 16.11.2023 року №4264/23), у 2023 році (від 16.11.2023 року №4265/23).

Кошторис відповідача-1 затверджено відповідачем-2 на 2021 рік із розміром суддівської винагороди 376042900,00 грн, на 2022 рік 367178900,00 грн, на 2023 рік 441026100.

Також в наявності плани асигнувань відповідачу-1 на 2021-2023 рік, плани спеціального фонду бюджету відповідача-1 на 2021-2023 рік, затверджені відповідачем-2, також довідки про зміни до кошторисів за 2021 та 2023 роки, плану асигнувань за 2021 рік.

Вважаючи протиправним нарахування суддівської винагороди в неналежному розмірі, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) встановлено розмір суддівської винагороди.

У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Приписами частини 3 статті 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-IX у ст. 7 встановив на 2021 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-IX у ст. 7 встановив на 2022 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX у ст. 7 встановив на 2023 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 2684 гривні

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень надає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV (далі Закон №966-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років;

дітей віком від 6 до 18 років;

працездатних осіб;

осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст. 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.

Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Застосовуючи вищевказані нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Передусім суд зазначає, що відповідачі не заперечували факт обчислення позивачу суддівської винагороди виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102,00 грн, натомість обґрунтовували правомірність саме такого способу обчислення суддівської винагороди, а відповідач-1 у відзиві безпосередньо зазначив, що в 2021-2023 роках видатки на суддівську винагороду були передбачені виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн.

Щодо правомірності обчислення суддівської винагороди виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн.

Суд зазначає, що подібні спори є поширеними, а судова практика Верховного Суду щодо їх розгляду сформованою та сталою, про що зазначив сам Верховний Суд у постанові від 20.11.2023 року у справі №120/709/22-а.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені

Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів

Закони України про державний бюджет не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.

Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX та Закону № 1982-IX, була неправомірною.

Суд підкреслює, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Аналогічні правові висновки міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.11.2023 року у справі №120/709/22-а, від 18.10.2023 року у справі №400/12428/21, від 17.10.2023 року у справі №280/117/22.

Отже, відповідачі діяли протиправно, обчислюючи розмір посадового окладу позивача виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102,00 грн, в зв`язку з чим позивач в спірний період часу отримувала суддівську винагороду не в повному обсязі.

Щодо ефективного способу захисту прав.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність з`ясовувати також участь Державної судової адміністрації України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди, про що вказано судом в ухвалі від 21 листопада 2023 року.

В ході судового розгляду цієї справи судом досліджено участь відповідача-2 у застосуванні неналежного розміру прожиткового мінімуму при обчисленні розміру посадового окладу позивача та встановлено, що відповідач-2 в спірний період безпосередньо затверджував кошториси, плани спеціального фонду та плани асигнувань відповідача-1, а тому своєю протиправною поведінкою в цій частині, спільно з відповідачем-1, допустив порушення прав позивача.

Вказане має значення також в аспекті обрання ефективного способу захисту прав позивача, оскільки фінансування відповідача-1 забезпечується відповідачем-2, в той час як позивачем до відповідача-2 позовних вимог заявлено не було. В зв`язку з викладеним та згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати також відповідача-2 здійснити відповідне фінансування відповідача-1, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.

Судом враховано правозастосування Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.07.2023 року у справі №240/3795/22.

Суд задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у редакцію, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Водночас, суд звертає увагу, що наразі відсутні підстави для зобов`язання відповідача проводити позивачу нарахування суддівської винагороди з повним визначенням відповідної формули, оскільки право позивача було порушено виключно в частині обчислення розміру посадового окладу, підстави та предмет позову не стосуються порядку обчислення або застосування регіонального коефіцієнту або щомісячної доплати за вислугу років і тд. Оскільки захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, в той час як відповідач-1, окрім неналежного обчислення посадового окладу позивача, інших порушень її прав не допустив, в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Щодо строку звернення.

Відповідач-1 висловлював доводи щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. З цього приводу суд зауважує, що відповідні обставини були предметом правової оцінки в ухвалах від 09 жовтня 2023 року та 23 жовтня 2023 року, в т.ч. ухвалою від 23 жовтня 2023 року позивачу поновлено строк звернення до суду. Аргументів, які б вказували на передчасність такого висновку суду, відповідачем-1 не наведено, в зв`язку з чим відсутні підстави для іншої правової оцінки строку звернення позивача до суду.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо негайного виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду: про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

В цій справі судом не вирішувалося питання про стягнення з відповідачів будь-яких коштів, пов`язаних з оплатою праці позивача, натомість прийнято рішення про зобов`язання вчинити певні дії, в зв`язку з чим підстави для допущення до негайного виконання цього рішення суду відсутні.

Щодо судового збору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду вказане, а також враховуючи те, що доказів сплати сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 5, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 57, к. 301, код ЄДРПОУ: 26239738), відповідача-2: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795), третьої особи: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ: 37567646) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо встановлення Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетних асигнувань для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 року по 30.09.2023 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривні.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України встановити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетні асигнування для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 30.09.2023 року в повному обсязі:

- в період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-IX (2270,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум;

- в період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-IX (2481,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум;

- в період з 01.01.2023 року по 30.09.2023 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX (2684,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 01.01.2021 року по 30.09.2023 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривні.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 30.09.2023 року в повному обсязі:

- в період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-IX (2270,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- в період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-IX (2481,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- в період з 01.01.2023 року по 30.09.2023 року виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX (2684,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко