Рішення № 116410473, 19.01.2024, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/739/23

№ провадження 2/624/15/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав

в с т а н о в и в:

Представник позивача Терещенко В.В. звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що з 11.08.1998 батьки позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. У цьому шлюбі народився позивач - ОСОБА_1 та його рідна сестра - ОСОБА_5 . Однак, мати позивача - ОСОБА_2 почала зловживати спиртними напоями, чинити сварки, перестала опікуватись дітьми та хатніми справами та врешті пішла до іншого чоловіка. У зв`язку з тим, що відповідач створила нову сім`ю, народила в ній ще одну дитину, шлюб між батьками позивача було розірвано рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 18.08.2016. З часу, що передував розірванню шлюбу батьків позивача, відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до позивача. Відповідач не дзвонить та не навідується, не цікавиться життям позивача, потребами, станом морального та духовного розвитку, станом здоров`я, не приймає жодної участі в фінансовому забезпеченні позивача. 13.08.2021 Кегичівським районним судом Харківської області винесено судовий наказ про стягнення аліментів з відповідача на утримання позивача. Відповідач має заборгованість зі сплати аліментів в сумі 77999, 82 грн. Відповідач добровільно покинула сім`ю позивача, пішла з дому. Їй достеменно відомо де живе та навчається позивач. Відповідач також проживає у місті Харків, має іншу сім`ю. Зі сторони позивача та його родичів ніхто не чинить перешкод у його спілкуванні з матір`ю, тому позивач вважає такі дії відповідача свідомим нехтуванням батьківськими обов`язками.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвала Кегичівського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2023 року задоволено клопотання про витребування доказів. Зобов`язано Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати до суду інформацію з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо наявності або відсутності актового запису про смерть громадянки України ОСОБА_2 .

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 13 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні. Задоволено клопотання про виклик свідків.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, пояснила, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Причину неявки відповідач суду не повідомила. Відзив на позов до суду від відповідача не надходив.

Третьою особою Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради надано письмове пояснення згідно з яким підтримує в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться станом його здоров`я, що є підставою для позбавлення її батьківських прав. Справу просить розглянути без участі їх представника.

Зі згоди представника позивача, наданої у клопотанні, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вона є рідною бабусею позивача. Зазначила, що її син ОСОБА_4 є батьком позивача. В 2016 році батьки позивача розлучилися, дитина залишилася мешкати разом з батьком, а мати залишила сина та до теперішнього часу не спілкується з ним. Відповідач по справі вживала спиртні напої, залишала родину, а потім поверталася, тобто взагалі не цікавилася життям своїх дітей та не утримувала їх. На даний час батько позивача перебуває в лавах ЗСУ, а де знаходиться відповідачка їй не відомо та не цікаво. Позивач з моменту народження проживав разом з нею, вона ним опікується, матеріально забезпечує.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона є рідною сестрою позивача. Зазначила, що їх батьки проживали разом до 2016 року, а потім розлучилися. Мати залишила родину та пішла до іншого чоловіка, від якого згодом народила дитину. З моменту розлучення мати спілкувалася з ними декілька разів, а вихованням займався батько та бабуся. Мати протягом майже десяти років не виховує, не спілкується та матеріально не забезпечує як її, так і позивача по справі. Спочатку війни вона розшукала свою матір, але вона спілкувалася з нею лише за допомогою соціальних мереж, і в розмовах взагалі не згадувала за сина. На даний час вона та позивач взагалі не мають бажання спілкуватися з матір`ю, оскільки вони на неї ображені та вважають її зрадницею.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона є рідною тіткою позивача. Зазначила, що коли рідний брат одружився проживали всі разом у селі. Відповідач з самого початку була поганою матір`ю та дружною. Любила випити та погуляти. Потім, коли переїхали до Харкова відповідач також не піклувалася про свою родину, могла піти на декілька днів, дітьми не опікувалась. Після розлучення з братом відповідач взагалі відсторонилася від виховання своїх дітей, матеріально їх не утримувала та не отримує на даний час. Відразу після розлучення відповідач народила дитину від іншого чоловіка, а її племінниками не цікавилася. Коли почалася війна навіть не зателефонувала та не поцікавилася щодо життя та здоров`я своїх дітей.

В судовому засіданні судом досліджені письмові докази з яких встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітнього позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07.08.2007 Медведівською сільської ради Кегичівського району Харківської області, актовий запис №02.

Шлюб між батьками позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 18.08.2016.

Згідно копії судового наказу Кегичівського районного суду Харківської області від 13.08.2021 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 присуджено аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 10.08.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Дитина ОСОБА_1 згідно довідки Кегичівської селищної ради від 27.07.2021 з 21.06.2016 зареєстрований в АДРЕСА_3.

Згідно копії договору безоплатного користування майном (позички) від 01.10.2022 позивач ОСОБА_1 користується для проживання квартирою в АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії довідки КНП «Міська дитяча поліклініка №1» Харківської міської ради №201 від 05.07.2023 ОСОБА_1 перебуває на обліку в поліклініці з 2013 року. З 2014 року станом здоров`я дитини та забезпеченням йому належного догляду опікується бабуся, ОСОБА_6 . З 2014 року по теперішній час мати дитини з усними та письмовими заявами, запитами щодо надання інформації стосовно стану здоров`я сина ОСОБА_1 не зверталась.

Згідно характеристики родини ОСОБА_1 наданої ХЗОШ №60, дитина ОСОБА_1 навчається в ХЗОШ №60 з першого класу. Батько дитини ОСОБА_4 підтримує контакт зі школою, систематично спілкується з класним керівником, відвідує батьківські збори, опікується навчанням та повсякденним життям свого сина. Матір ОСОБА_2 з родиною не проживає. Навчанням, успіхами та повсякденним життям дитини не цікавиться. На контакт з класним керівником та вчителями не виходить, батьківських зборів не відвідує.

Відповідно інформації Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Красноградському районі №144445 від 05.07.2023 заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим провадженням по примусовому виконанню судового наказу №624/624/21 виданого 16.08.2021 Кегичівським районним судом Харківської області про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 станом на 01.07.2023 складає 77999,82 грн.

Згідно інформації Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області від 26.10.2023, проведеною перевіркою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян по Харківській області, актового запису про смерть щодо ОСОБА_2 не виявлено. Перевірка проведена з 01.01.2016 по час надання цієї інформації, тобто 26.10.2023.

Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради від надано до суду висновок від 15.11.2023 №405 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно її неповнолітньої дитини ОСОБА_1 . Згідно цього висновку службою було встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 мешкає разом з родиною батька ОСОБА_4 в м. Харків, де для дитини створені належні умови для проживання. Неповнолітній ОСОБА_1 з`явився до служби у супроводі бабусі ОСОБА_6 та надав свої пояснення щодо невиконання його матір`ю ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків зокрема повідомив, що мати не цікавиться станом його здоров`я, успіхами у навчанні, моральним та духовним розвитком, матеріально не утримує. Батько дитини ОСОБА_4 проходить службу у Збройних Силах України. ОСОБА_2 зареєстрована в с. Медведівка Красноградського району, Харківської області, тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків стосовно дитини ОСОБА_1 . Мати дитини запрошувалася на співбесіду до служби, але не з`явилась, письмові пояснення не надала.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвиту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:

Кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

Згідно з наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не піклується про стан її здоров`я, не забезпечує необхідними умовами проживання, харчування, навчання, хоча б мала це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітньої дитини ОСОБА_1 що повністю відповідає інтересам дитини.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на неї ст. 150 СК України, стосовно неповнолітньої дитини.

Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачем при подачі позову мав був сплачений судовий збір в розмірі 1073,60 грн, отже з відповідача на користь держави має бути сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, батьківських прав стосовно її неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження №02, складений Медведівською сільською радою Кегичівського району Харківської області 07 серпня 2007 року.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір на користь держави (розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, банк отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів: 22030106, ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) у розмірі 1073 (тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Медведівка, Кегичівського району, Харківської області, паспорт № НОМЕР_3 виданий 16.11.2021, орган що видав 6323, ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований АДРЕСА_3, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Терещенко Віолетта Вадимівна, ордер серії АХ №1141974 від 28.07.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3716, адреса: вул. Пушкіна, буд. 54, м. Харків, 61002.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження за адресою: вул. Чернишевського, буд. 55, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 26489104.

Суддя Т.В. Крапівка