Рішення № 116400212, 15.01.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10174/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Павловської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Ужгороді, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Петрик Віталій Васильович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору - Ужгородська міська рада, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 15.01.2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.01.2024 року.

Позивач, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Петрик Віталій Васильович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Ужгородської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка являлась матір`ю ОСОБА_1 , про що видано Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 від 08.12.2021 року (копія Свідоцтва про смерть додається). Після смерті матері Позивача залишилось спадкове майно, яке складається із квартири в АДРЕСА_1 .

06.04.2011 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Бучацькою Л.В., яким належну їй на праві приватної власності квартиру в АДРЕСА_1 та все своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що вона за законом буде мати право заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (брату позивача) кожному в рівній частці по 1/2.

Як вказано у позовній заяві, у визначений законом шестимісячний строк Позивач не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки останній не було відомо про смерть матері. Позивач не знала також про існування заповіту на своє ім`я, тому у встановлений законом шестимісячний строк не зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

Позивач зазначає, що про смерть матері дізналася у листопаді 2022 року, будучи на території Словацької Республіки. А про існування заповіту, дізналась, лише 07.12.2022 року приїхавши на територію України до міста Ужгород (вперше за 5 років).

Згідно позовної заяви, ОСОБА_2 (брат позивача) повідомив останній, що звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Після цього, Позивач знов приїхала на територію України, щоб також звернутися до того ж нотаріуса, до якого звернувся і її брат із заявою про прийняття спадщини.

Так, 28.03.2023 року Позивач звернулася до Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу в Закарпатській області Новицької Ольги Вікторівни з наміром отримати Свідоцтво про право на спадщину. Однак, приватний нотаріус Новицька О.В. відмовила у видачі Свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском строку на прийняття спадщини та повідомила, що зазначене питання має вирішуватись в судовому порядку. Слід також зазначити, що відсутня письмова згода спадкоємців, зокрема ОСОБА_2 (брата Позивача) щодо прийняття Позивачем спадщини з пропуском строку на прийняття спадщини, оскільки такий безпідставно не надає такої згоди.

Позивач зазначає, що необізнаність є людським фактором, наявність якого не дає змоги володіти певною інформацією через незалежні від волі особи обставини, атому вона не може бути підтверджена відповідними доказами.

Позивач зазначає, що слід врахувати, що у даному випадку необізнаність про смерть матері, існування заповіту, відсутність повідомлень та викликів спадкоємця за заповітом могли стати поважною причиною для не звернення у нотаріальну контору. До того ж, існувала воля спадкодавця на передання спадкового майна позивачу, ця воля втілена у заповіті та має поважатися при вирішенні питання про подальшу долю спадкового майна.

У позовній заяві вказан на те, що заперечення іншою стороною поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, по суті нівелює застосування положень частини 3 статті 1272 ЦК України, а зайвий судовий формалізм не може бути виправданим у сфері захисту прав і законних інтересів громадян, пов`язаний, у тому числі, з набуттям права власності в порядку спадкування.

Позовна заява містить посилання на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 328, 1216, 1217,1223,ч.1 ст. 1268,1269, 1270, ч.1 ст. 1272 ЦК України, правові висновки, у постанові Верховного Суду від 1 7.12.2021 року у справі № 369/6254/19-ц, у рішенні ВСУ у справі №6-1320цс17, у рішенні ВСУ у справі №6-496цс 17, висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), ст. 63 Закону України «Про нотаріат».

Позивач просить суд: визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 додатковий строк, тривалістю три місяці з дня набрання рішення суду законної сили, на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері, ОСОБА_3 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.07.2023 року у вказаній справі відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору - Ужгородську міську раду (Закарпатська область, м. Ужгород, площа Поштова, буд. 3, Код ЄДРОПОУ: 33868924, Засоби зв`язку-тел. +380 (312)617071; електронна пошта - umr@rada- uzhgorod.gov.ua).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 листопада 2023 року, у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, від її представника - адвоката Петрика В.В., надійшла про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити. Не заперечують проти постановлення судом заочного рішення суду у справі №308/10174/23.

Відповідач повторно у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву від нього на адресу суду не надходило.

Представник третьої особи - Ужгородської міської ради, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак на розгляд справи не заявився, заяв, клопотань, пояснень не подавав.

У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений законом строк відзив на позов не подано, в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що:

ОСОБА_1 , (згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 06.06.1966 року) народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками вказано: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про смерть від 08 грудня 2021 року Серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років.

Про смерть матері позивач дізналася у листопаді 2022 року, будучи на території Словацької Республіки. А про існування заповіту, дізналась, лише 07.12.2022 року приїхавши на територію України до міста Ужгород (вперше за 5 років).

Згідно позовної заяви ОСОБА_2 (згідно позовної заяви - брат позивача) повідомив ОСОБА_1 , що звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Після цього, позивач приїхала на територію України, щоб також звернутися до того ж нотаріуса, до якого звернувся і її брат із заявою про прийняття спадщини.

Згідно наявної у матеріалах справи листа-відповіді від 28.03.2023 №24/01-24, приватного нотаріуса Новицької Ольги Вікторівни, нотаріус зазначає, що на усне звернення ОСОБА_1 (позивача по справі) від 28.03.2023 р. з проханням про видачу свідоцтва про право на спадщину за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю, ОСОБА_3 , що постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , повідомляє наступне:

13 грудня 2021 року, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Новицькою О.В. було відкрито спадкову справу №23/2021 за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Вивчивши документи, подані нотаріусу позивачем, та, які знаходяться в матеріалах спадкової справи, приватний нотаріус зазначила, що виходячи з поданих документів, видача Свідоцтва про право на спадщину є неможливою, оскільки ОСОБА_1 , був пропущений встановлений законом строк на прийняття спадщини. Виходячи з вищевикладеного, приватний нотаріус повідомила, що зазначене питання має вирішуватись в судовому порядку.

Згідно копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 виданого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , така прийнята на консульський облік Посольства України в Словацькій Республіці в м.Братислава, 29.12.1997 р. Згідно відмітки «постійне проживання». Згідно копії паспорту позивача, наявні останні по часу відмітки перетину кордону України та зазначенні 07.12.2022 року. До цієї дати відомості перетину кордону в паспорті відсутні.

Відповідно до ст.ст.216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця),до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1223,ч.1ст. 1269 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини

Відповідно до ч.1 ст. 1270, .ч.1,2 ст. 1220 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до змісту п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, у яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій праві є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти на явність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 в справі №642/2539/18-ц, провадження № 61-5609св19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 року в справі №234/17511/19 (провадження №61-8215св20) вказано, що, як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України, до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував своє право на прийняття спадщини, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

У постанові Верховного Суду від 21.10.2021 року в справі №332/3796/19 (провадження №61-10896св21) зазначено, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, першорядно, має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.10.2022 року в справі №522/17925/16 (провадження №61-1122св22).

У постанові від постанові 22 грудня 2021 року справа № 703/4978/19 (провадження № 61-13783св21) ВС зазначає, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини:

«Отже, згідно з цією статтею поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оскільки позивач не знав про заповіт, а нотаріус про заповіт не повідомив, то суд першої інстанції правильно вказав на те, що нотаріус на порушення Закону України «Про нотаріат», пункту 2.2 глави 9, пунктів 2.2 і 3.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 не вчинив дій для розшуку спадкоємця, зокрема й засобами публічного оголошення або повідомлення у пресі, якщо йому не було відомо місце проживання місце проживання або місце роботи спадкоємця».

Також ВС вказав на те, що законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності.

Так, ВС, вказує на те, що встановлені судом першої інстанції обставини, а саме: що він не проживав спільно зі спадкодавцем, не мав спільного побуту, не знав про заповіт на своє ім`я і дізнався про нього лише у серпні 2019 року, вже після спливу передбаченого законом строку для прийняття спадщини, нотаріус про заповіт позивача не повідомив, що свідчить про поважність причини пропуску такого строку.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №694/1179/17.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, у постановах від 09.06.2022 року в справі №369/1913/17 (провадження №61-12004св21), від 20.07.2022 року в справі №461/2565/20 (провадження №61-21209св21), про те, що свобода заповіту як принцип спадкового права, включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

У постанові від 15.04.2021 року у справі №591/1271/18 (провадження №61-195св21) Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, за встановлених у цій справі обставин, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. За встановленими у цій справі обставинами у спадковій справі була наявна інформація про заповіт, проте нотаріус не виконала вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат» та не вчиняла дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Суди врахували, що позивач не є родичем спадкодавця, не проживав з ним, про існування заповіту дізнався лише на початку 2018 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, що підтвердив допитаний під час розгляду справи свідок, який знайшов заповіт спадкодавця серед його речей та особисто у 2018 році передав заповіт позивачу. Наведені обставини підтверджують поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказана дата і є днем відкриття спадщини. 06.04.2011 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Бучацькою Л.В., яким належну їй на праві приватної власності квартиру в АДРЕСА_1 та все своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що вона за законом буде мати право заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (брату позивача) кожному в рівній частці по 1/2.

Таким чином строк для прийняття спадщини спадкоємцями померлої відповідно до вимог статті 1270 Цивільного кодексу завершився 08.06.2022 року.

На день смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , разом із нею не проживала, перебувала за кордоном. Про смерть матері позивач дізналася у листопаді 2022 року, будучи на території Словацької Республіки. Про існування заповіту, дізналась, лише 07.12.2022 року приїхавши на територію України до міста Ужгород (вперше за 5 років), не звернулася вчасно до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Згідно копії витягу зі спадкового реєстру №75387339 від 11.01.2024 року після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була заведена спадкова справа №68838442.

При розгляді справи суд враховує, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , заводилася, інші спадкоємці, що є спадкоємцями першої черги за законом - відповідач по справі, відзив на позовну заяву не подавав, заперечень на адресу суду не надходило, відомостей щодо недійсності заповіту нотаріусом не надано.

Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді аналогічних правовідносин у постанові від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17 назвав необізнаність спадкоємця про наявність заповіту поважною причиною пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Отже, суд дійшов висновку, що неподання ОСОБА_1 нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 відбулось з об`єктивних, незалежних від позивачки причин - не проживала спільно з спадкоємцем, перебувала за кордоном, незнання про заповіт на її користь, а отже незнання і про наявність у неї права на спадкування, що стало перешкодою в реалізації позивачем цього права у строки, передбачені законом. Вказане визнається судом поважною причиною пропуску позивачкою строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Слід зауважити також, що відповідач по справі, який згідно заповіту отримав частку майна померлої ОСОБА_3 , до суду відзиву не подав, у судове засідання для надання пояснень не з`явився, клопотань не подавав.

Відповідно до ст.ст.3,8,9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного суд вважає, що позивачем доведено поважність причини пропуску строку на звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1268, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 200, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Петрик Віталій Васильович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору - Ужгородська міська рада, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 додатковий строк, а саме три місяці з дня набрання рішенням законної сили, для подання до відповідної нотаріальної контори (нотаріуса) заяви про прийняття спадщини за заповітом від 06.04.2011 року, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору - Ужгородська міська рада (Закарпатська область, м. Ужгород, площа Поштова, буд. 3, Код ЄДРОПОУ: 33868924, Засоби зв`язку-тел. +380 (312)617071; електронна пошта - umr@rada- uzhgorod.gov.ua).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош