Ухвала суду № 11639880, 05.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 14/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"05" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2009 у справі за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «А.Т.І.»про стягнення заборгованості у розмірі 19236,52 грн., -

В С Т А Н О В И В:

09.12.2008 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, в якому просила стягнути з ТОВ «Авіакомпанія «А.Т.І.»податкову заборгованість в розмірі 19236,52 грн. на користь держави, а саме:

- заборгованість у розмірі 7140,00грн. на р/р № 31110029700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100.

- заборгованість у розмірі 12096,52грн. на р/р № 31118009700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11021000.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2009 позовні вимоги задоволено частково:

- стягнуто з ТОВ «Авіакомпанія «А.Т.І.»на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 6120 грн. шляхом перерахування на бюджетний рахунок одержувача:

- 3060 грн. на розрахунковий рахунок № 31110029700010 ВДК у Солом'янському районі міста Києва, банк одержувача УДК у місті Києві, код ЗКПО 26077951, МФО 820019, код платежу 14010100;

- 3060 грн. на розрахунковий рахунок № 31118009700010 ВДК у Солом'янському районі міста Києва, банк одержувача УДК у місті Києві, код ЗКПО 26077951, МФО 820019, код платежу 11021000;

-в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачу були виставлені перша податкова вимога від 18.07.2006 № 1/1860 та друга податкова вимога від 28.08.2006 № 2/2218. Проте податкове зобов'язання відповідача залишилось несплаченим.

Позивачем було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «А.Т.І.», за результатами якої складено акт від 30.07.2007 № 8788/15-2-30116451 та винесено податкове повідомлення-рішення від 31.07.2007 № 0027601504/0, яким до відповідача застосовано штрафні санкції у сумі 7140 грн. за не подання декларацій з податку на додану вартість за червень 2002 року - листопад 2005 року.

Позивачем було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «А.Т.І.», за результатами якої складено акт від 30.07.2008 № 8558/15-1-30116451 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0022901501/0 від 01.08.2008, яким до відповідача застосовано штрафні санкції у сумі 850 грн. (а. с. 31) за не подання декларацій з податку на прибуток за І півріччя 2007 року -1 квартал 2008 року.

Окрім цього позивачем було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «А.Т.І.», за результатами якої складено акт від 30.07.2008 № 8803/15-2-30116451 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0027671504/0 від 31.07.2008, яким до відповідача застосовано штрафні санкції у сумі 3740 грн. за не подання декларацій з податку на прибуток за 2002 рік -1 квартал 2007 року.

Позивачем було проведено перевірку дотримання платіжних дисциплін товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «А.Т.І.», за результатами якої складено акт від 12.02.2007 № 1444/15-02-30116451 та винесено податкове повідомлення-рішення від 12.02.2007 № 0005271504/0, яким до відповідача застосовано штрафні санкції у сумі 6460 грн. за затримку на 72 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеного у декларації від 31.01.2002 № 161890.

Крім того, відповідачу було нараховано пеню з податку на прибуток у сумі 1046,52 грн.

Штрафні санкції по ПДВ визначені податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2007 № 0027601504/0 на загальну суму 7140 грн.

Дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що хоча виявлені позивачем порушення й мали місце, проте частина штрафних санкцій застосована з порушенням строку давності, передбаченого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Доводи апелянта полягають у тому, що суд першої інстанції не взяв до уваги п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181, яким встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Штрафні санкції застосовані до відповідача відповідно до винесених податкових повідомлень-рішень у строки встановлені абз. 3 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 не були ним погашені (сплачені) або оскаржені в адміністративному чи судовому порядку.

Виходячи із вказаного, апелянт стверджує, що зазначені штрафні санкції набули статусу податкового боргу і відповідно до ст.ст. 2, 3, 6, 8, 10 Закону № 2181-ІІІ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва як органом стягнення, були здійсненні заходи з погашення податкової заборгованості відповідача, а саме направлені податкові вимоги, винесено рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, активи боржника внесено до податкової застави. Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковим періодом для складання декларацій з податку на додану вартість до податкових органів є один календарний місяць.

Згідно абзацу «а»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Щодо неподання відповідачем податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, то треба зазначити, що відповідно до пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Згідно абзацу «б»підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Щодо несвоєчасного подання відповідачем до установ банку платіжного доручення сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на перерахування податку на прибуток підприємства, то треба зазначити, що пунктом 5.1 статті 5 Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, тому у відповідності до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 даного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у визначений цією статтею строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Із вищезазначених обставин справи та вимог законодавства вбачається, що відповідачем дійсно були допущені зазначені апелянтом порушення податкового законодавства.

В свою чергу, апелянтом не було враховано, що відповідно до підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону № 2181 податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 названої статті у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

При цьому, із наявних у матеріалах справи розрахунків штрафних (фінансових) санкцій нарахованих відповідачу вбачається, що штрафні санкції з ПДВ, визначені податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2007 № 0027601504/0 на загальну суму 7140 грн. (а. с. 26) у частині 4080 грн. застосовані поза межами строку, встановленого статтею 15 Закону № 2181.

Крім того, із порушенням 1095-денного строку застосовані штрафні санкції по податку на прибуток, визначені податковим повідомлення-рішенням від 12.02.2007 № 0005271504/0 у сумі 6460 грн. (а. с. 18) за затримку на 72 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеного в декларації від 31.01.2002 № 161890, а також штрафні санкції визначені податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2008 № 0027671504/0 (а. с. 22) у частині 1530 грн. штрафник санкцій та в свою чергу, із пропуском зазначеного строку відповідачу було нараховано пеню з податку на прибуток у сумі 1046,52 грн. (а. с. 35).

Отже, судом першої інстанції вірно було вирішено, що задоволенню підлягають вимоги лише в частині стягнення з відповідача 3060 грн. штрафних санкцій по ПДВ та 3060 грн. по податку на прибуток.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, апелянт не обґрунтував правомірності своїх вимог та не спростував висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11.10.2010.