Рішення № 116390238, 18.01.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 січня 2024 р. Справа № 120/8472/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, як трактористу-машиністу відповідно до п. 3 ст. 114 Закону №1058. За результатами розгляду зазначеної заяви, ГУ ПФУ в Херсонській області прийнято рішення №025450007288 від 20 січня 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю належного підтвердження спеціального стажу роботи.

На переконання позивача вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у нього (позивача) наявний достатній стаж для призначення пільгової пенсії, який підтверджується трудовою книжкою та відповідним довідками.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 07.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено останню до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов та витребувано докази.

18.08.2023 до суду на виконання ухвали від 07.08.2023 надійшли витребувані судом докази, а саме копія пенсійної справи позивача.

21.08.2023 представник відповідача 1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що оскаржуване рішення приймалося ГУ ПФУ в Херсонській області. За результатами розгляду документів, до пільгового стажу не зараховано такі періоди роботи:

з 02.04.2007 по 26.11.2012, з 17.04.2013 по 10.12.2013 на підставі архівної довідки №34 від 03.03.2022, виданої Северинівською сільською радою Жмеринського району Вінницької області, за період роботи в СТОВ "МИР", оскільки надана довідка підписана сільським головою, що не відповідає вимогам додатку 5 та пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. У свою чергу, з огляду на те, що відповідно до відкритих реєстрів ЄДРПОУ СТОВ «МИР» не перебуває у припиненні, таку довідку має видавати саме це підприємство у встановленій законодавством формі, а не Северинівська сільська рада;

з 04.04.1988 по 20.07.1993, з 10.03.1994 по 29.10.1994, з 19.04.2001 по 19.08.2003, з 20.08.2003 по 01.04.2007 відповідно до довідки №96 від 24.02.2022, виданої відокремленим структурним підрозділом "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету".

Вказує, що відомості, зазначені в архівній довідці №34 від 03.03.2022 та №96 від 24.02.2022 потребують перевірки щодо відповідності первинним документам, після буде розглянуто питання, щодо можливого зарахування зазначених періодів роботи до спеціального стажу при призначення пенсії за новою заявою.

Крім того, представник відповідача 1 звертає увагу, що по зазначеним підприємствам відсутня інформація, про те чи відносяться вони до підприємств сільського господарства, які виробляють сільськогосподарську продукцію, або обслуговують її виробництво.

Вказує, що враховуючи зазначене, страховий стаж ОСОБА_1 склав 30 років 04 місяців 07 днів. Пільговий стаж на посаді тракториста-машиніста 6 років 04 місяців 8 днів (відповідно до довідки №45 від 08.12.2022, виданої приватним підприємством «УКР ТЕРРА ПЛЮС" на підставі акту №0200-1103-1/7698 від 08.12.2022 перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей, поданих для призначення (перерахунку) пенсії), чого недостатньо для призначення пенсії відповідно до п.3 ч. 2 статті 114 Закону №1058.

Таким чином, представник відповідача 1, вважає, що ГУ ПФУ в Херсонській області прийнято законне та обґрунтоване рішення №025450007288 від 20.01.2023 про відмову в призначенні пенсії до надходження актів перевірок.

23.10.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, який надано відповідачем-2, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що Головним управлінням Фонду правомірно прийнято рішення №025450007288 від 20.01.2023 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю належного підтвердження спеціального стажу роботи.

Крім того, звертає увагу на те, що за даними електронної пенсійної справи позивача, 11.05.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено перевірку достовірності та обґрунтованості видачі довідки про стаж роботи від 24.02.2022 №96 виданої Відокремленим структурним підрозділом «Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету» , про що складено Акт №e0200-1103-1/4185. Згідно Акту, для перевірки роботодавцем надано книги обліку розрахунків по оплаті праці за 1988-1993 роки, 1994 рік, 2001-2007 роки, книги наказів за 1988-1993 роки, 1994 рік, 2001- 2007 роки, особові картки працівника форми 11-2 за 1988-1993 роки, 1994 рік, 2001- 2007 роки, журнали про проведення інструктажів по техніці безпеки. Перелічені первинні документи знаходяться на зберіганні в архіві Відокремленого структурного підрозділу «Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету» за адресою: вул. Графа Львова, 28, с. Чернятин Жмеринського району , що підтверджують факт роботи ОСОБА_1 , який зараховано до страхового стажу. Але, інші документи, а саме: облікові листи тракториста-машиніста, наряди на виконання сільськогосподарських робіт, подорожні листи тракториста-машиніста. посадові інструкції, штатний розпис, табель обліку робочого часу, які 6 мали підтвердити спеціальний стаж роботи позивача - не надано. Отже, зазначеним Актом безпосередню зайнятість Позивача у виробництві сільськогосподарської продукції за період роботи з 04.04.1988 по 20.07.1993, 3 10.03.1994 по 29.10.1994, з 19.04.2001 по 19.08.2003, з 20.08.2003 по 01.04.2007 не підтверджено.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 11.01.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, як трактористу-машиністу відповідно до п. 3 ст. 114 Закону №1058.

Рішенням від 20.01.2023 № 025450007288 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 3 пункту 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю належного підтвердження спеціального стажу роботи (20 років).

Не погодившись з таким рішенням та мотивами його прийняття, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону №1788-XII зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Статтею 2 Закону №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом "в" статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно зі статтею 5 Закону №1058-ІV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закон.

Отже, з 01.01.2004 Закон №1058-ІV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017.

Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Законом № 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону № 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIVІ під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва.

Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт саме на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку - 55 років, а також наявність кількості відповідного стажу - не менше 20 років.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №392/1846/15-а та від 08.04.2020 у справі №469/1193/16-а, що також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

За змістом ч. 1 ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17 та від 27.04.2020 у справі № 367/4230/17.

При цьому, варто зауважити, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Повертаючись до фактичних обставин у справі, суд зазначає, що позивачем на підтвердження стажу роботи трактористом та безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції надано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Суд, дослідивши копію трудової книжки позивача, зауважує, що записи про спірний період роботи у періоди з 1988 року по 2013 рік не містять перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, розміщені послідовно по хронології, написані акуратно, чорнилом, завірені підписом керівника підприємства та печаткою підприємства, що не потребує обов`язкового підтвердження трудового стажу додатковими документами.

При цьому, належних доказів в підтвердження недостовірності та неправдивості інформації, що міститься в трудовій книжці позивача, матеріали справи не містять, а остання в судовому порядку недійсною не визнавалась.

Однак, в трудовій книжці позивача відсутні відомості, що зазначають право на пенсію за пільгових умовах, а саме: не зазначено про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років установлених для окремих категорій працівників, для підтвердження пільгового трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Судом встановлено, що позивачем для підтвердження пільгового трудового стажу надано архівні довідки Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області №34 від 03.03.2022 та ВПС "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету" №96 від 24.02.2022.

Однак, пенсійним органом не взято до уваги відомості про періоди пільгової роботи згідно уточнюючих довідок, оскільки довідка №34 від 03.03.2022 підписана сільським головою, що не відповідає вимогам додатку 5 та пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. У свою чергу, з огляду на те, що відповідно до відкритих реєстрів ЄДРПОУ СТОВ «МИР» не перебуває у припиненні, таку довідку має видавати саме це підприємство у встановленій законодавством формі, а не Северинівська сільська рада.

Водночас, відомості, зазначені в архівній довідці №34 від 03.03.2022 та №96 від 24.02.2022 потребують перевірки щодо відповідності первинним документам, після буде розглянуто питання, щодо можливого зарахування зазначених періодів роботи до спеціального стажу при призначення пенсії за новою заявою.

Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періодів роботи в СТОВ "МИР" з 02.04.2007 по 26.11.2012, з 17.04.2013 по 10.12.2013, у зв`язку з підписом довідки неналежною особою, то суд зазначає наступне.

Так, згідно п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Також згідно додатку №5 до вказаного Порядку №637 затверджена обов`язкова форма довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а саме вона повинна бути засвідчена підписами керівника, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера підприємства.

Як встановлено судом, у відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо отримання довідки за 2007-2014 роки про особливий характер робіт у СТОВ "МИР", директором СТОВ "МИР" Бачинським В.П. позивача повідомлено про відсутність можливості надати вказану довідку, оскільки всі кадрові справи товариства станом на 01.03.2021 були передачі до архіву.

Водночас, Северинівська сільська рада Жмеринського району Вінницької області є управителем архіву, куди були здані всі кадрові справи СТОВ "МИР" станом на 01.03.2021, що підтверджується довідкою СТОВ "МИР" №27/12-22 від 27.12.2022.

Таким чином, відсутність в довідці підпису керівника підприємства не може бути підставою для неврахування пільгового страхового стажу, оскільки позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення таких довідок, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушень, допущених при видачі відповідних довідок.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в даному випадку, поданих позивачем документів достатньо для підтвердження наявного пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому твердження відповідача про недоліки в заповненні уточнюючих довідок суд вважає необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачі безпідставно не зарахували до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 04.04.1988 по 20.07.1993, 3 10.03.1994 по 29.10.1994, з 19.04.2001 по 19.08.2003, з 20.08.2003 по 01.04.2007, записи про які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 20.01.1988.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України).

У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.

У багатьох рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Херсонській області від 20.01.2023 №025450007288 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах починаючи з 11.01.2023, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи позивача з 04.04.1988 по 20.07.1993, 3 10.03.1994 по 29.10.1994, з 19.04.2001 по 19.08.2003, з 20.08.2003 по 01.04.2007, з 02.04.2007 по 26.11.2012, з 17.04.2013 по 10.12.2013.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн. Таким чином, за результатами розгляду справи на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань обох відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №025450007288 від 20.01.2023 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах починаючи з 11.01.2023, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 04.04.1988 по 20.07.1993, з 10.03.1994 по 29.10.1994, з 19.04.2001 по 19.08.2003, з 20.08.2003 по 01.04.2007, з 02.04.2007 по 26.11.2012, з 17.04.2013 по 10.12.2013.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057)

СуддяВільчинський Олександр Ванадійович