Рішення № 116390228, 18.01.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 січня 2024 р. Справа № 120/15163/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Тульчинської міської ради, Тульчинського міського голови Весняного Валерія Михайловича про: визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом Тульчинської міської ради, Тульчинського міського голови Весняного Валерія Михайловича про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на 51 (позачерговій) сесії 8 скликання Тульчинською міською радою прийнято рішення від 06.09.2023 №2517 "Про дострокове припинення повноважень секретаря Тульчинської міської ради восьмого скликання Чуби В.В." На підставі зазначеного рішення міським головою ОСОБА_2 видано розпорядження від 06.09.2023 за №07-03-400, яким керуючись пунктами 19, 20 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" звільнено ОСОБА_1 у зв`язку із достроковим припиненням повноважень 06.09.2023 на підставі п. 4 ст. 50 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" за порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування та абзацу 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Позивач не погоджується із зазначеними рішеннями Тульчинської міської ради, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасування, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 06.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

16.11.2023 представник Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області подала до суду відзив на позовну заяву згідно якого заперечила проти позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції зазначила, що отримавши повідомлення т.в.о. начальника Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області О.Рутини від 19.07.2023 року N13059/210/04-2023 про те, що 19 липня 2023 року в ЖЄО Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області за N384 зареєстровано факт розміщення в соціальній мережі «Instagram» відеоролику (https://www.instagram.com/reel/Cuz5OvYPrrv/?igshid=MzPIODBiNWFIZA=), зміст якого може вказувати на неповагу до суспільних відносин в умовах воєнного стану, під час перегляду і аналізу відеоролику встановлено, що група осіб 14 липня 2023 року, коли було оголошено День жалоби за загиблими під час ракетного удару по м.Вінниця святкувала подію з танцями та веселощами та подальшими вжитими працівниками поліції заходами встановлено, що у святкуванні приймали участь посадові особи міської ради секретар міської ради В.Чуба та староста Клебанського старостинського округу І.Чуба, що мав місце в с.Степашки Гайсинського району, з метою проведення перевірки факту, вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності та наданням усіх матеріалів поліції протягом 5 днів для прийняття подальшого рішення, на 48 сесії Тульчинської міської ради восьмого скликання

28.07.2023 року міським головою було ініційовано прийняття рішення про проведення службового розслідування щодо виборних осіб, яке більшістю депутатів міської ради не підтримано, про що була надана відповідь на Гайсинське управління поліції.

Відповідачем наголошено, що позивач нехтуючи загальновизнаними моральними та етичними нормами, вирішив весело та радісно проводити час у колі близьких з шумною музикою, не соромлячись викладати таку активність і у соціальні мережі у той час, як щодня на фронті гинуть наші воїни-захисники. Дана подія набула широкого розголосу, викликала значне обурення, в т.ч. серед депутатського корпусу, та створила суспільний резонанс в громаді, що тим самим підірвало авторитет, позитивну репутацію та довіру до міської ради.

Дійсні обставини по факту неетичної поведінки сам Позивач ОСОБА_1 підтвердив та не заперечував.

За фактом виявлення обставин, що перешкоджають подальшому перебуванню Позивача на службі в органах місцевого самоврядування радою було прийняте відповідне рішення.

Представник відповідача зазначила також, що право дострокового припинення повноважень секретаря певної ради є виключним дискреційним повноваженням відповідного органу місцевого самоврядування та не передбачає наявності переліку підстав чи причин для реалізації такого права.

При цьому здійснення таких дискреційних повноважень, як звільнення, в встановленої процедури дострокового припинення повноважень секретаря міської ради, відбулося з дотримання критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина друга статті 19 Конституції України). На переконання представника Тульчинської міської ради, дії відповідачів ніяким чином не порушили вимоги Закону №280/97 та Регламенту Тульчинської міської ради восьмого скликання.

Щодо покликань позивача на порушення процедури погодження проекту рішення на постійних комітетах та погоджувальній раді звернула увагу суду, що рішення постійних комісій носять рекомендаційний характер та жодним чином не обмежують депутатів у прийнятті рішень, оскільки рада є колегіальним органом.

Крім того, враховуючи, що проект рішення щодо секретаря міської ради стосується внутрішнього організаційного (кадрового) питання щодо дострокового припинення повноважень , яке вирішується виключно депутатами міської ради, то проект такого рішення не підлягає обов`язковому оприлюднення, що також стверджується позицією Верховного Суду , викладеній у постанові від 06.02.2020 у справі №420/718/19.

З урахуванням викладеного просила у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав до суду 22.11.2023 відповідь на відзив згідно якої заперечив доводи сторони відповідача та просив позов задовольнити посилаючись на те, що оскаржуване позивачем рішення не містить чіткого формулювання суті та обставин допущеного позивачем дисциплінарного проступку і зводиться фактично до участі останнього (не святкування, а саме участі) на дні народження. В даному випадку відсутнє викладення об`єктивної сторони дисциплінарного проступку, а також обґрунтування виду стягнення.

Загальне посилання у цьому рішенні на норми законодавства та факту участі позивача на дні народженні, без зазначення конкретних дій позивача, які розцінені як дисциплінарний проступок, не розкриває змісту (об`єктивної сторони) вчиненого дисциплінарного проступку.

20.11.2023 міським головою подано до суду відзив на позовну заяву, якій повністю відтворює зміст відзиву, що поданий представником Тульчинської міської ради. Відповідач заперечив проти позову та просить у його задоволенні відмовити.

22.11.2023 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив в якому зазначив, що ЗУ " Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає право територіальної громади через утворені ними органи місцевого самоврядування у будь -який час на дострокове припинення повноважень посадової особи органу місцевого самоврядування, і це є виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена ч.1 ст.26 Закону України №280/97 та є виключним дискреційним повноваженням відповідного органу місцевого самоврядування та не передбачає наявності переліку підстав чи причин для реалізації такого повноваження (правові позиції ВС №420/718/19 від 06.02.2020). Припинення повноважень позивача відбулося з підстав порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченою ст. 11 Закону, із тексту якої випливає, що в основі поведінки закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги, та складаючи Присягу, на особу покладається не тільки певні службові зобов`язання, але й моральна відповідальність за їхнє виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання особи, є загальною та узгоджується із статтею 75 Закону №280/97.

Недодержання ОСОБА_1 правових та етичних норм поведінки виходячи з тексту присяги, на переконання відповідача, не при виконанні службових обов`язків полягає у:

- недодержанні законів України, інших нормативних актів, ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" в частині дотримання основних обов`язків посадових осіб місцевого самоврядування (ст.8), Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 року N?158 із змінами, в частині зокрема поряд із тим, що посадові особи місцевого самоврядування своєю поведінкою мають зміцнювати авторитет служби в органах місцевого самоврядування, також позитивну репутацію органів місцевого самоврядування (абз.1.2), постійно підвищувати свій культурний рівень (П.4), передбачених Розділом ІІ «Загальні обов`язки посадової особи місцевого самоврядування», «посадові особи місцевого самоврядування, у тому числі поза робочий час, повинні утримуватися від поширення інформації, зокрема розміщення коментарів на веб-сайтах і у соціальних мережах, що можуть завдати шкоди репутації органів місцевого самоврядування» (абз.3 п.2)

- допущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави в частині неетичної поведінки по факту 14.07.2023 року, в порушення загальновизнаних моральних та етичних норм, які є складовою Присяги, зважаючи на те, що дана подія набула широкого розголосу, викликала значне обурення, в т.ч. серед депутатського корпусу, та створила суспільний резонанс в громаді, що тим самим підірвало авторитет, позитивну репутацію та довіру до міської ради, з якою посадова особа перебуває у трудових відносинах.

- відсутність турботи про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування в частині неповаги як людини і громадянина до моральних суспільних відносин в умовах воєнного стану, виявлення кричущої зневаги його та його сім ї до страшної трагедії, в роковини страшної трагедії внаслідок російського ракетного удару по цивільній інфраструктурі Вінниці 14 липня 2022 року, яка забрала життя великої кількості мирних жителів та багатьох покалічила, значна частина з яких й досі лікуються та помирають, за фактом святкування із розмахом дня народження в період воєнного стану, коли щодня на фронті гинуть наші воїни-захисники, із виставленням показового відео у соціальних мережах, що характеризує етичну сторону особи та неспроможність вчасно та щиро вибачитися перед людьми та суспільством за свою поведінку, оцінивши її на власний розсуд як правомірну, посилаючись на оголошення жалоби окремо тільки у Вінницькій територіальній громаді, та начебто не поширенням її на території чи то Тульчинського, чи Гайсинського району де по факту це відбувалося.

Міська рада виходячи зі своїх повноважень має право оцінити діяльність Позивача на посаді секретаря, та за результатом такої оцінки може прийняти відповідне рішення, у тому числі і про звільнення з посади. Це питання стосується внутрішньо організаційних питань, які відносяться до виключної компетенції міської ради, до яких належить оцінка колегіальним органом допущених посадовою особою виконавчого органу міськради порушень його посадових обов`язків, суттєвості наслідків таких порушень для територіальної громади та вирішення доцільності звільнення посадової особи з посади або залишення на цій посаді вказаної особи.

Таким чином, відповідач, вважає, що звільнення позивача не стосується дисциплінарної відповідальності, а є спеціальною підставою для припинення повноважень, яке відбулося у формі звільнення.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази суд встановив, що рішенням 1 сесії 8 скликання Тульчинської міської ради № 5 від 26.11.2020 обрано ОСОБА_1 секретарем Тульчинської міської ради 8 скликання.

На 51 (позачерговій) сесії 8 скликання Тульчинської міської ради прийнято рішення від 06.09.2023 за №2517 "Про дострокове припинення повноважень секретаря Тульчинської міської ради восьмового скликання ОСОБА_1 ".

Розпорядженням Тульчинського міського голови від 06.09.2023 №07-03-400 відповідно до рішення 51 (позачергової) сесії 8 скликання Тульчинської міської ради прийнято рішення від 06.09.2023 за №2517, керуючись пунктами 19,20 частини четвертої статті 42 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" звільнено ОСОБА_1 у зв`язку із достроковим припиненням повноважень 06.09.2023 на підставі п.4 ст. 50 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" за порушення присяги посадової особи місцевого самоврядування та абз. 2 ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Кодексу законів про працю України.

За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, згідно статті першої вищевказаного Закону, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Правове регулювання статусу посадових осіб місцевого самоврядування визначено статтею 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до положень вказаної статті Закону, правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", цим та іншими законами України.

На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 1 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Згідно частини 5 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, повноваження секретаря міської ради можуть бути достроково припинені, зокрема, за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування більшістю депутатів від загального складу міської ради.

У той же час, правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Отже, положення цього закону є спеціальними до спірних правовідносин, які виникли з приводу проходження особою публічної служби, а тому мають пріоритетне застосування.

Разом з тим, статтею 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування, які можуть бути як загальними, що передбачені Кодексом законів про працю України, так і спеціальними, що визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі:

- порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

- порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

- виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

- досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Підставою дострокового припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 відповідно до оскаржуваного рішення 51 (позачергової) сесії Тульчинської міської ради 8 скликання № 2517 від 06.09.2023 зазначено: керуючись п.4 ч.1 ст.26, 4.5 ст.50, ч.3 ст.59, ст.ст.74-76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.3,4,8,11, аб3.2 ч.1 ст.20, ст.23 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.ст.18,81 Регламенту Тульчинської міської ради, Загальними правилами етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженими наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 року N?158 із змінами, за порушення загальних правил етичної поведінки посадових осіб місцевого самоврядування по факту, який мав місце за його особистої участі та участі його сім`ї 14 липня 2023 року в с.Степашки Гайсинського району на березі р. Південний Буг під час святкування дня народження, з активним поширенням відеоролику у прямому ефірі соціальних мереж «facebook» та «Instagram» з танцями та веселощами під живу музику музичного гурту на замовлення, зміст якого вказує на неповагу посадової особи до суспільних відносин в умовах військового стану, вчиненого у роковину вшанування пам`яті загиблих під час російського ракетного удару по цивільній інфраструктурі Вінниці 14 липня 2022 року, яка забрала життя великої кількості мирних жителів, що не сприяє зміцненню авторитету та позитивній репутації органу місцевого самоврядування, з яким посадова особа перебуває у трудових відносинах, констатуючи, що зазначена подія набула широкого розголосу, викликала значне обурення громадян, в т.ч. серед депутатського корпусу, та створила суспільний резонанс в громаді, що тим самим підірвало авторитет, позитивну репутацію і довіру до міської ради.

Визначаючись щодо правомірності рішення про дострокове припинення повноважень позивача та розпорядження про його звільнення, суд бере до уваги висновок Верховного Суду у постанові від 14.02.2018 року по справі №806/822/14 де вказано, що будь-які порушення повинні бути доведені в установленому законом порядку.

Суд зазначає, що посада секретаря ради є виборною, на яку особа обирається міською радою, а тому, при визначенні підстав і критеріїв, як обрання на посаду, так і звільнення з неї (дострокового припинення повноважень) відповідна рада має певну дискрецію (розсуд) у вирішенні цих питань.

При цьому, суд звертає увагу, що здійснення таких дискреційних повноважень, як дострокове припинення повноважень секретаря ради, має відбуватися в рамках встановленої процедури дострокового припинення повноважень з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина друга статті 19 Конституції України).

Правова (справедлива) процедура, яка спрямована на справедливе ставлення суб`єкта владних повноважень до особи, якраз передбачає вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. У разі відсутності таких вимог, які й власне виступають критеріями правомірності дій суб`єкта владних повноважень у спеціальних законах, такими критеріями якраз можуть виступати приписи частини другої статті 2 КАС України, які спрямовані на обмеження дискреції суб`єкта владних повноважень.

Указані приписи передбачають, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами статті 8 Закону №2493-ІІ визначено що основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Відповідні обов`язки посадової особи органу місцевого самоврядування узгоджуються з текстом Присяги, яку, згідно вимог статті 11 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", складають особи, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону).

Тобто, громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту:

"Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки" (ч.1 ст.11 Закону № 2493-III).

За змістом статті 20 Закону № 2493-III передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Відтак, порушення Присяги посадовою особою місцевого самоврядування - є окремою та самостійною підставою припинення публічної служби.

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки посадової особи органу місцевого самоврядування закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, посадова особа органу місцевого самоврядування покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння посадовою особою органу місцевого самоврядування проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органу місцевого самоврядування та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Текст Присяги написаний чітко і зрозуміло, а її зміст за своєю суттю не може містити конкретні посилання на певні закони та їх норми, порушення яких могло б свідчити про порушення Присяги посадовою особою органу місцевого самоврядування при виконанні своїх службових обов`язків. Вона має на меті в загальному порядку публічно зобов`язати публічну особу у своїй повсякденній діяльності керуватися виключно Конституцією та законами України, які, у свою чергу, уже мають більш конкретний зміст та зобов`язують таку особу дотримуватися певних правил, встановлених ними, або утримуватися від певних дій, які ними заборонені.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Аналогічний висновок міститься у рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.

Таким чином, порушення Присяги слід розуміти як скоєння службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органу місцевого самоврядування та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

На виконання покладеного на суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 КАС України обов`язку доказування правомірності прийнятого ним рішення, зокрема, про звільнення особи за конкретною підставою, - має бути доведено обґрунтованість висновків про факт порушення службовцем саме прийнятої Присяги посадової особи місцевого самоврядування, а не порушення службової дисципліни, позаяк не будь-яке порушення посадовою особою органу місцевого самоврядування етичних, правових та службово-дисциплінарних норм поведінки утворює факт порушення Присяги.

Отже, звільнення за порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування може мати місце лише тоді, коли така посадова особа скоїла проступок проти інтересів служби та який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до "носія влади", що, як наслідок, призводить до приниження органу місцевого самоврядування та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення прийнятої ним Присяги, за умов якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Отже, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду, зокрема, від 19.12.2019 року у справі №1340/5975/18 та від 29.01.2020 року у справі №452/1661/16-а, та враховуються судом у силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що оскаржуване рішення містить посилання на абзац 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", як на підставу припинення повноважень ОСОБА_1 як секретаря міської ради. В той час, висновок відповідача про порушення Присяги зводиться лише до присутності ОСОБА_1 на святкуванні дня народження третьої особи, яке відбувалося за участі музичного гурту в с. Степашки Гайсинського р-ну у день вшанування пам`яті загиблих під час російського ракетного удару по цивільній інфраструктурі Вінниці 14 липня 2022 року. Слід зазначити, що оскаржуване позивачем рішення не містить чіткого формулювання суті та обставин допущеного позивачем дисциплінарного проступку і зводиться фактично до засудження дій позивача, які полягають у присутності на святкуванні дня народження третьої особи та констатуючи при цьому порушення Присяги посадових осіб місцевого самоврядування.

В даному випадку відсутнє викладення об`єктивної сторони дисциплінарного проступку, а також обґрунтування обрання виду стягнення.

При цьому, у оскаржуваному рішенні відсутній будь-який документ, який містить і конкретизацію, в чому саме полягає порушення ОСОБА_1 . Присяги посадової особи місцевого самоврядування крім загальних фраз про те, що позивач таким вчинком підриває авторитет міської ради, репутацію депутатів та органу місцевого самоврядування, з яким посадова особа перебуває у трудових відносинах.

Суд вважає за необхідне зауважити, що припинення служби на підставі абзацу другого частини першої статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" є крайнім заходом відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи органу місцевого самоврядування інших дисциплінарних стягнень, ніж звільнення, має бути мотивовано. Однак, відповідачами цього не зроблено.

Згідно Порядку проведення службового розслідування стосовно уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведене службове розслідування у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах самоврядування.

Відповідно до п.12 вказаного Порядку за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

- факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

- заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

- висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру;

- обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

Пунктом 14 Порядку передбачено, що за результатами розгляду акта службового розслідування суб`єкт призначення або керівник органу приймає в десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення.

Таким чином, акт ретельного службового розслідування є документом, який містить загальні відомості щодо такого розслідування, обставини справи, пояснення, іншу інформацію щодо допущених порушень службової дисципліни, пропозиції щодо застосування заходів стягнення.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у Постанові справа №1570/7876/12 від 17.04.2019 передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування. Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21.05.2013, 04.06.2013. та 09.07.2013 (справи №21-403а12, № 21-167а13, № 21-217а13 відповідно).

Звільняючи позивача за порушення Присяги, Тульчинська міська рада повинна була вжити всіх передбачених чинним на той час законодавством заходів з метою встановлення всіх обставин конфлікту, його наслідків, а також врахування обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення (конфлікту). Такі обставини суб`єктам владних повноважень при прийнятті рішень про звільнення особи за порушення Присяги належить встановлювати висновком службового розслідування.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №461/14210/14-а від 17 грудня 2019 року.

Отже, відповідач, застосовуючи щодо позивача вид відповідальності, обов`язково мав вжити усі передбачені чинним законодавством заходи для з`ясування обставин порушення позивачем Присяги посадової особи органу місцевого самоврядування.

Суд зауважує, що суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. При цьому, притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення, можливо при наявності вини в діях особи чи бездіяльності, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою правопорушника.

Застосовування дисциплінарного стягнення можливо лише при доведенні вини працівника у вчиненні дисциплінарного проступку.

В той час, службове розслідування проступку ОСОБА_1 не було проведено, а відтак підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування є недоведеними, що вводить позивача у правову невизначеність.

Отже, за наведених обґрунтувань і мотивів, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, суд відхиляє твердження представника відповідача, що проведення службового розслідування передбачено як можливість, а не обов`язок.

Таким чином, у спірних правовідносинах, відносно позивача не була дотримана процедура звільнення посадової особи органу місцевого самоврядування, оскільки не отримано від позивача пояснення та не проведено службове розслідування, що також є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Подібного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №240/7387/19 від 31 жовтня 2023 року.

В свою чергу, аналізуючи оскаржуване рішення на предмет його обґрунтованості, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, полягає у тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.

Під час розгляду справи судом було досліджено запис прямого ефіру, що транслювався в соціальних мережах "facebook" та "instagram" 14.07.2023 за участі позивача.

Слід зазначити, що навіть при детальному огляді відео на якому було зафіксовано участь позивача 14.07.2023 року на святкуванні дня народження третьої особи, відсутні будь-які дії з боку позивача, які б призводили до приниження авторитету служби в органах місцевого самоврядування, підривали б довіру суспільства до служби в органах місцевого самоврядування. Так, позивач разом зі своєю дружиною був присутній на святкуванні дня народження своєї знайомої, однак його поведінка жодним чином не вказувала на дії, що призводили до приниження авторитету служби в органах місцевого самоврядування чи підривали б довіру суспільства до служби в органах місцевого самоврядування.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що трансляція прямого ефіру, яка мала суспільного резонансу в громаді, здійснював не позивач, останній був лише присутній на такому святкуванні та своїми діями не порушив правил етичних норм поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.

За таких обставин, мотиви відповідачів щодо порушення позивачем Присяги базуються виключно на припущеннях та є нічим не обґрунтованими та не підтвердженими. Наведене дає підстави для висновку, що Тульчинська міська рада, вирішуючи питання про дострокове припинення повноважень секретаря ради, діяла необґрунтовано, оскільки приймаючи відповідне рішення не навела достатніх підстав дострокового припинення повноважень секретаря ради, що вказує на його протиправність.

Таким чином, враховуючи усе вищенаведене та прийнявши до уваги також те, що у порушення ч.2 ст.77 КАС відповідачами жодним чином не доведено правомірність винесеного та оскаржуваного рішення, враховуючи процедурні порушення, суд робить висновок про протиправність рішення 51 (позачергової) сесії 8 скликання Тульчинської міської ради від 06.09.2023 за №2517 та розпорядження міського голови від 06.09.2023 № 0703-400 «Про звільнення ОСОБА_1 » та як наслідок, доцільність їх скасування.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто, орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі.

Відповідно до статті 8 Конституції України та статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Оскільки, суд прийшов до переконання про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про припинення повноважень та звільнення позивача з займаної посади секретаря Тульчинської міської ради, порушені права позивача, враховуючи вимоги частини 2 статті 40 та частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, підлягають відновленню шляхом поновлення на посаді секретаря Тульчинської міської ради 8 скликання», з 07.09.2023.

Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 27 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Тульчинської міської ради №04-06-4192 від 12.12.2023 року середньоденна заробітна плата позивача за липень-серпень становить 1094,48 грн.

Час вимушеного прогулу позивача становить 95 робочих днів, а саме з 07.09.2023 (наступний робочий день за днем звільнення) по 17.01.2024 року включно (день ухвалення судом рішення у справі), а сума, яку належить стягнути з відповідача на користь позивача, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, становить 104975,60 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно.

Таким чином, рішення у частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача подано до суду: договір про надання правової (правничої) допомоги від 12.09.2023 року, детальний розрахунок правничої допомоги від 302.11.2023 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ №1093436.

Згідно рорахунком надання правничої допомоги від 30.11.2023 року, робота, виконана адвокатом оцінюється в 30000,00 грн.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд враховує обсяг фактично наданих адвокатом послуг, складність справи, співмірність обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

У той же час, суд дійшов висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та позицію відповідача про їх неспівмірність, суд приходить до висновку, що співмірним та обґрунтованим є розмір витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн., що відповідає вимогам об`єктивності та розумності.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 51 (позачергової) сесії 8 скликання Тульчинської міської ради від 06.09.2023 року №2517 "Про припинення повноважень секретаря Тульчинської міської ради восьмого скликання Чуби В.В.".

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Тульчинської міської ради від 06.09.2023 року №0703-400 "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Тульчинської міської ради з 07.09.2023 року.

Стягнути з Тульчинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.09.2023 по 17.01.2024 в сумі 103975,60 (сто три тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 60 копійок) гривень.

Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення з 07.09.2023 року ОСОБА_1 на посаді секретаря Тульчинської міської ради та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Тульчинська міська рада (вул. М.Леонтовича, 1, м. Тульчин, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23600, код ЄДРПОУ 04051141)

Відповідач: Тульчинський міський голова Весняний Валерій Михайлович (вул. М.Леонтовича, 1, м. Тульчин, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 23600, код ЄДРПОУ 04051141)

СуддяКомар Павло Анатолійович