Постанова № 11638490, 06.10.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2010 року Справа № 2а-8072/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді Пасічника Ю.П.

суддів - Яковлєва О.В., Притули К.М.

при секретарі Колтуновій А.Ю.

за участю:

-позивача участі не приймав,

-відповідача Салатова Ю.С., Максимчук О.А., Вязовський Д.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський лікеро-горілчаний завод»(надалі - позивач) до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання нечинним рішення субєкта владних повноважень.

Встановив:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень:

- №0000542310/0 від 27.04.09р. (за № 0000542310/1 від 06.07.09р., за №0000542310/2 від 16.09.09р., за №0000542310/3 від 24.11.09 р.), яким визначено ТОВ "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод" суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 782 293 грн., в т.ч. за основним платежем 1 854 862 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 927 431 грн.;

- №0000532310/0 від 27.04.09р. (за №0000532310/1 від 06.07.09 р. за №0000532310/2 від 16.09.09 р. за №0000532310/3 від 24.11.09 р.), яким визначено ТОВ "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод" суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 140 498 грн., в т.ч. за основним платежем 117 082 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23 416 грн.;

- №0002621540/0 від 27.04.09р. (за №0002621540/1 від 02.07.09 р. за №0002621540/2 від 16.09.09 р. за №0002621540/3 від 24.11.09 р.), яким визначено ТОВ "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод" суму податкового зобов'язання з акцизного збору в розмірі 63 406 861 грн., в т.ч. за основним платежем 31 703 431 гри., за штрафними (фінансовими) санкціями 31 703 431 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.04.2009р. посадовими особами відповідача складено акт за №27/2310/34724535 "Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р.".

Позивач вказує, що позиція податківців про нікчемність усіх господарсько-правових угод, укладених з ТОВ "Аксент" (в т.ч. тих, де вказаний контрагент не є стороною договору, а виступає другою-третьою ланкою по ланцюгу постачальників) та ТОВ "Іссіда" є помилковою, оскільки не ґрунтується на приписах діючого законодавства.

Податківцями не враховано, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці контрагентів на предмет виконання ними податкового законодавства та сплати податків. Ці функції покладені на податкову інспекцію, а перекладання власної недолугості та неспроможності по виконанню функціональних обов'язків на добросовісних платників податків суперечить принципам цивільного законодавства, зокрема, таким як доведеність вини, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, справедливість, добросовісність та розумність.

Правовим обґрунтуванням донарахованого акцизного збору податкова інспекція вважає пункт 27 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.03 р. за № 567 (далі - Положення № 567). Відповідно п.27 Положення №567 у разі встановлення факту нестачі марок (розкрадання, знищення, реалізації на експорт продукції з використанням вітчизняних марок тощо) у їх покупця матеріально відповідальна особа підприємства-виробника несе матеріальну відповідальність у розмірі вартості марок та розрахункової суми акцизного збору, яку виробник повинен сплатити до бюджету за умови реалізації продукції, для якої купувалися марки. Зазначені суми стягуються з рахунку підприємства в безспірному порядку.

Таким чином дана норма встановлює адміністративно-правову відповідальність при нестачі марок акцизного збору, проте ця відповідальність покладається не на виробника, а на матеріально відповідальну особу підприємства-виробника, що узгоджується з п. 10 Положення, оскільки підприємство вже сплатило вартість марки і її нестача створює негативні майнові наслідки саме для підприємства, а не для держави. Та обставина що в подальшому йдеться про стягнення цієї суми з рахунку підприємства свідчить лише про недосконалість вказаної норми та її суперечливість.

В судове засідання представник позивача не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача надав письмові заперечення на позов, яким вимоги не визнаються та зазначається, що посадові особи податкового органу проводили перевірку та застосували фінансові санкції на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Законами України «Про державну податкову службу в Україні», «Про податок на прибуток», «Про податок на додану вартість»та Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.03 за № 567.

В судовому засіданні 06.10.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 11.10.2010р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

На підставі направлення №259 від 23.02.2009 року та від 24.03.2009 року №377 виданих ДПІ у м. Кіровограді відповідно до плану-графіку проведення перевірок субєктів господарювання проведена планова виїзна перевірка фінансової господарської діяльності ТОВ „Кіровоградський лікеро-горілчаний завод" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року п 31.12.2008 року відповідно до затвердженого плану графіка перевірки.

За результатами проведеної планової виїзної перевірки складено акт №27/23-10/34724535 від 13.04.2009 року (а.с.52-79) за висновками, якого встановлено порушення :

-пункту 5.1, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.3.2 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8. статті 8 Закону України від 28 грудня1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2008 рік на загальну суму 117082,0 грн., в тому числі за IV квартал 2008 року в сумі 117082,00 грн.;

-підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за 2008 рік на загальну суму 1854862,00грн., в тому числі: червень 2008 року на суму 114063,00 грн.; липень 2008 року і суму 22000,00 грн.; серпень 2008 року на суму 43707,00 грн.; жовтень 2008 року на суму 460619,00 грн.; листопад 20С року на суму 411758,00 грн.; грудень 2008 року на суму 802716,00 гривень;

-встановлено розбіжність між облікованими даними, що відображені в первинному і бухгалтерському обліку підприємства, згідно з журналом обліку марок акцизного збору за 2008 рік, що ведеться ТОВ „Кіровоградський лікеро-горілчаний завод" та фактичними залишками марок акцизного збору попереднього зразка станом на 01.09.08, які були зафіксовано актом інвентаризації від 03.09.08 №12/32-153 та актом витребування марок ГУ БКОЗ СБУ від 03.09.08 року загальна нестача марок акцизного збору попереднього зразка складає - 14 367 979 штук, вартістю 531 615,23 грн., на суму акцизного збору, яка повинна була б бути сплаченою в сумі 31 703 430,65 гривень.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Кіровограді прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.11.09р. №0000532310/3 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 117 082,00 грн. і застосовані штрафної (фінансової) санкції в розмірі 23416,00 грн. (а.с.10), від 24.11.09р. №0000542310/0 (а.с. 11) про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 854 862,00 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 927 431,00 грн. та №0002621540/3 від 24.11.09р. (а.с. 9) про сплату податкового зобов'язання з акцизного збору в сумі 31 703 431,00 грн. і застосованої штрафи (фінансової) санкції в розмірі 31 703 431,00 гривень (а.с.13).

Щодо визначення позивачеві податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковийкредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягаютьамортизації.

В ході перевірки встановлено, що позивачем до складу валових витрат та до податкового кредиту включено вартість товарно-матеріальних цінностей та монтажно-зварювальних робіт отриманих на підставі взаємовідносин з ТОВ «Аксент»та ТОВ «Іссіда».

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно частин 3, 5 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

З урахуванням вказаних законодавчих норм суд зазначає, що реалізація господарської компетенції юридичної особи, в даному випадку ТОВ «Аксент»та ТОВ «Іссіда», здійснюється через відповідні органи, які здійснюють керівництво юридичною особою.

Як встановлено в ході перевірки позивача керівниками контрагентів позивача ТОВ «Аксент»та ТОВ «Іссіда»є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно.

Разом з матеріалів справи вбачається (а.с. 81-83, 97, 98), що як пояснюють вказані особи вони ніякого відношення, як до вказаних підприємств, так і до їх фінансово-господарської діяльності не мають.

Таким чином, особи, уповноважені здійснювати керівництво ТОВ «Аксент»та ТОВ «Іссіда»заперечують факт здійснення очолюваними підприємствами господарських операцій, а тому суд приходить до висновку про сумнівність здійснення вказаними товариствами господарських операцій, в т.ч. і з позивачем, та документів складених на їх виконання.

Докази на які посилається позивач, як на підтвердження реальності господарських операцій за участю ТОВ «Аксент»та ТОВ «Іссіда», а саме: видаткові накладні, податкові накладні, довідки про вартість робіт не є безумовною підставою для встановлення факту реальності здійснення господарських операцій, а лише вказують на наявність необхідних первинних фінансово-господарських документів.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно визначено позивачеві податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а тому вимога позивача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень:

- №0000542310/0 від 27.04.09р. (за № 0000542310/1 від 06.07.09р., за №0000542310/2 від 16.09.09р., за №0000542310/3 від 24.11.09 р.), яким визначено ТОВ "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод" суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 782 293 грн., в т.ч. за основним платежем 1 854 862 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 927 431 грн.;

- №0000532310/0 від 27.04.09р. (за №0000532310/1 від 06.07.09 р. за №0000532310/2 від 16.09.09 р. за №0000532310/3 від 24.11.09 р.), яким визначено ТОВ "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод" суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 140 498 грн., в т.ч. за основним платежем 117 082 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23 416 грн., задоволенню не підлягає.

Щодо визначення позивачеві податкового зобовязання з акцизного збору суд зазначає наступне.

Згідно ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як на підставу визначення зобовязання зі сплати акцизного збору відповідач посилається на п. 27 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого ПКМУ від 23.04.2003р. №567, яким визначено, що у разі встановлення факту нестачі марок (розкрадання, знищення, реалізації на експорт продукції з використанням вітчизняних марок тощо) у їх покупця матеріально відповідальна особа підприємства-виробника несе матеріальну відповідальність у розмірі вартості марок та розрахункової суми акцизного збору, яку виробник повинен сплатити до бюджету за умови реалізації продукції, для якої купувалися марки. Зазначені суми стягуються з рахунку підприємства в безспірному порядку.

Але в даному випадку мова йде лише про відповідальність посадових осіб підприємства виробника, які допустили нестачу марок.

Разом з тим, як із змісту, зокрема вказаного пункту, так і змісту всього Положення не вбачається право відповідача застосовувати фінансові санкції в разі виявлення факту нестачі марок акцизного збору та стягувати їх суми до державного бюджету.

Згідно ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно ч. 1 ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, в т.ч. і адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Разом з тим, жодним Законом чи нормативно-правовим актом, якими унормовано питання щодо організації діяльності повязаної з обігом алкогольних напоїв, не передбачено можливість застосування до субєктів господарювання санкцій за нестачу марок акцизного збору та стягнення їх сум до державного бюджету.

Згідно п.п. 1), 2) ч. 3 т. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

З аналізу спірних правовідносин суд приходить до висновку, що відповідач не уповноважений на звернення до суду з вказаним позовом, оскільки можливість застосування санкцій, в разі виявлення факту нестачі марок акцизного збору, та стягнення їх сум до державного бюджету не передбачена.

Тобто, відповідач в даному випадку діє без достатніх повноважень та всупереч Законам і нормативно-правовим актам, а тому вимога позивача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0002621540/0 від 27.04.09р., №0002621540/1 від 02.07.09 р., №0002621540/2 від 16.09.09 р., №0002621540/3 від 24.11.09 р., якими позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з акцизного збору в розмірі 63 406 861 грн., в т.ч. за основним платежем 31 703 431 гри., за штрафними (фінансовими) санкціями 31 703 431 грн. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати нечинним податкові повідомлення-рішення №0002621540/0 від 27.04.2009 року, (за №0002621540/1 від 02.07.2009 року, №0002621540/2 від 16.09.2009 року, №0002621540/3 від 24.11.2009 року), якими визначено товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський лікеро-горілчаний завод" суму податкового зобов'язання з акцизного збору в розмірі 63406861, 00 грн., в тому числі за основним платежем 31703431,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 31703431,00 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Присудити позивачу з Державного бюджету судові витрати в розмірі 1,13 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 11.10.2010р.

Головуючий суддяПасічник Ю.П.

СуддіЯковлєв О.В.

Притула К.М.