Рішення № 116382389, 12.01.2024, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

12 січня 2024 року Справа № 926/4196/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М., за участю помічниці судді, яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання Чепишко М.І., розглянувши справу №926/4196/23

За позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (39610, Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Свіштовська, 3)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬДІВА» (58007, м.Чернівці, вул.Коломийська, 9-В)

Про стягнення заборгованості у розмірі 393136,20 грн

За участю представників:

Від позивача: Демиденко В.А. адвокат (свідоцтво ПТ №2483 від 10.01.2019р.)

Від відповідача: не з`явився

Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку «EasyCom».

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬДІВА» про стягнення заборгованості за невиконання договору поставки нафтопродуктів №490/2/2118 від 01.06.2020 року на загальну суму 393136,20 грн.

В обгрунтування свої вимог, позивач посилається на те, що 01.06.2020 року між сторонами був укладений договір поставки нафтопродуктів №490/2/2118, за умовами якого позивач зобов`язується поставити відповідачу нафтопродукти, а останній зобов`язується прийняти і оплатити їх в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в специфікаціях. Позивач свій обов`язок виконав, однак, в порушення умов договору відповідач розрахунок за отримані нафтопродукти провів частково, що призвело до виникнення заборгованості за поставлений товар, згідно акту приймання-передачі нафтопродуктів №1/04 від 30.04.2021 року в сумі 393136,20 грн, які позивач просить стягнути у судовому порядку.

27.09.2023 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№4196.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2023 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 28.09.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 18.10.2023 року.

Ухвалою суду від 16.10.2023 року задоволено заяву про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18.10.2023 року поновлено відповідачу строк для подачі відзиву, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.10.2023 року.

25.10.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№4652), в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що: - рахунки-фактури та акти, ним не отримані, а відтак, відсутній обов`язок оплатити товар; про зміну банківських реквізитів ПАТ «Укртатнафта» йому стало відомо лише після листа позивача від 04.04.2023 року за вх.№38/10-737; - відстеження поштової кореспонденції, яку направляв йому позивач по трекінгу на офіційному веб-сайті «Укрпошти» є неможливим, отже твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою суду від 31.10.2023 року відкладено розгляд справи на 16.11.2023 року.

02.11.2023 року представником позивача подано відповідь на відзив (вх.№476), в якій останній заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що відповідно до договору строк оплати складає 60 календарних днів від дати поставки товару, згідно акту приймання-передачі нафтопродуктів №1/04 відповідачем прийнятий товар 30.04.2021 року, а відтак строк оплати товару до 30.06.2021 року; - претензія була направлена 04.02.2023 року, а рахунки 13.04.2023 року, в той час як трекінг зроблений відповідачем датується 25.10.2023 року, тобто після спливу шестимісячного строку з моменту реєстрації цих відправлень, і через це за правилами АТ «Укрпошта» дані про них не збереглися; - в розділі 9 договору прописано одразу три банківських рахунки ПАТ «Укртатнафта» за якими відповідач міг оплатити товар; - заборгованість ТОВ «АЛЬДІВА» підтверджується довідкою №13-2013 від 29.06.2023 року підписаною головним бухгалтером ПАТ «Укртатнафта»; - договором не передбачено надання товарно-транспортних накладних покупцеві.

Ухвалою суду від 16.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 28.11.2023 року.

Ухвалою суду від 28.11.2023 року за клопотанням відповідача відкладено розгляд справи на 13.12.2023 року.

У судовому засідання, 13.12.2023 року суд ухвалою задовольнив усне клопотання відповідача та повернувся на стадію підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 22.12.2023 року.

18.12.2023 року представником відповідача подано до суду клопотання про надання доступу до матеріалів справи в системі Електронний суд.

Представником позивача 20.12.2023 року подано до суду додаткові пояснення (вх.№5483), відповідно до яких позивач зазначає, що обов`язком відповідача є виконання зобов`язань по договору, а саме сплатити кошти, договір є обов`язковим для виконання, тому позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.12.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

До початку судового засідання, 12.01.2024 року, від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що газ нафтовий скраплений, який значиться у актах наданих позивачем не є нафтопродуктом, позивачем не надано товаро-транспортних накладних та товаро-супровідних документів, не надано сертифікати якості та відповідності, марки газу вказані різні, поставка не здійснювалася, договір поставки нафтопродуктів №490/2/2118 від 01.06.2020 року та акт приймання-передачі нафтопродуктів є неналежними доказами. Враховуючи заявлені позовні вимоги, є всі підстави, щоб відмови у задоволенні позову, а також представник повідомив, що не має можливості з`явитися до суду у зв`язку з відпусткою.

У судовому засіданні, 12.01.2024 року, позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Дослідивши всі докази та з`ясувавши обставини справи, враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, а відтак розгляд справи відбувається без участі представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2020 року між ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬДІВА» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №490/2/2118 (далі-договір).

Відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити покупцю нафтопродукти (товар), а покупець зобов`язується їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору (п.1.1 договору).

Одиниця виміру товару тонна, відповідно до п.1.2. договору.

Враховуючи п.3.1 договору поставка товару здійснюється постачальником автомобільним транспортом. Базис поставки - DDP (резервуари, вказані покупцем в заявці і що належать покупцеві на праві власності або використовуються ним на інших правових підставах), згідно з «Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі». Поставка товару здійснюється у відповідності із заявкою покупця, в якій зазначені всі необхідні для здійснення відвантаження реквізити для організації поставки товару до пункту призначення.

У п.3.2 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, підписаних сторонами. Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від постачальника до покупця з моменту підписання акту приймання - передачі нафтопродуктів.

Строк поставки товару, відповідно до п. 3.3 договору: червень 2020 року - грудень 2020 року.

Додатковою угодою від 18.12.2020 року сторонами внесено зміни в п.3.3 договору, а саме: строк поставки продовжено до 31.12.2021 року.

Відповідно до п.4.1 договору ціна товару за одну метричну тонну вказується сторонами у відповідних додатках (Специфікаціях) до даного договору.

Пунктом 4.2 договору оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги - не пізніше 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів. Оплата товару може здійснюватися частинами. Підставою для перерахування оплати за товар є рахунок постачальника. В рахунку постачальник вказує вартість товару, виходячи з ціни товару, зазначеної у відповідному додатку до даного договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, який вказаний в рахунку. оплата товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування товару, що підлягає оплаті.

За домовленістю сторін допускаються інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством України (п.4.3 договору).

Згідно п.5.1 договору за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань по цьому договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та встановлену чинним законодавством України.

У разі порушення строків здійснення платежів за цим договором, покупець сплачує постачальнику, на вимогу останнього, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення (п. 5.2 договору).

Відповідно до п.7.1 договору строк дії договору: з моменту підписання сторонами по 31.12.2020 року, а в частині розрахунків до повного їх здійснення.

Всі спірні питання, що виникають при виконанні цього договору, будуть по можливості вирішуватися шляхом переговорів між сторонами. У разі недосягнення згоди спірні питання розглядаються відповідно до чинного законодавства України (п.8.3 договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, є чинним, протилежного матеріали справи не містять.

Сторонами затверджена та підписана додаткова угода до договору поставки нафтопродуктів №490/2/2118 від 01.06.2020 року відповідно до якої сторони внесли зміни в розділ 7 «Строк дії договору», виклавши пункт 7.1 в наступній редакції: строк дії договору: з моменту підписання його сторонами по 31.12.2021 року, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення. Дана додаткова угода вступає в силу з моменту підписання, є невід`ємною частиною договору і обов`язкова для виконання сторонами.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцеві товар, що підтверджується специфікацією на поставку товару від 21.06.2020 року та актом приймання - передачі нафтопродуктів №1/06 від 30.06.2020 року на загальну суму 268261,33 грн; специфікацією від 02.08.2020 року та актом №1/08 від 31.08.2020 року на загальну суму 519150,38 грн; специфікацією від 28.09.2020 року та актом №1/09 від 30.09.2020 року на загальну суму 222652,80 грн; специфікацією від 01.11.2020 року та актом №1/11 від 30.11.2020 року на загальну суму 547645,15 грн; специфікацією від 07.01.2021 та актом №1/01 від 31.01.2021 року на загальну суму 254847,78 грн; специфікацією від 01.02.2021 та актом №01/02 від 28.02.2021 року на загальну суму 358403,76 грн.

Частково ТОВ «АЛЬДІВА» було проведено розрахунки, що підтверджується бухгалтерською довідкою №13-2013 від 29.06.2023 року, платіжним дорученням від 14.08.2020 року і гарантійним листом ТОВ «АЛЬДІВА» про зарахування коштів.

За поставку нафтопродуктів в розмірі 393136,20 грн згідно специфікації від 01.04.2021 року та акту №1/04 від 30.04.2021 року відповідач не розрахувався.

31.01.2023 року позивачем було направлено відповідачу претензію №14/05-265 про сплату боргу, яку останній залишив без уваги.

Станом на день розгляду справи докази сплати заборгованості відсутні.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за договором поставки нафтопродуктів №490/2/2118 від 01.06.2020 року останнім було поставлено, а відповідачем прийнято нафтопродукти, за отриманий товар у сумі 393136,20 грн, за які відповідач розрахунок не провів, а відтак позивач просить стягнути заборгованість у судовому порядку.

Відповідач у свою чергу, заперечує проти вимог позивача посилаючись на те, що рахунки-фактури ним не отримані, відсутні накладні на отримання товару, акти, надані позивачем є неналежними доказами, а відтак у задоволенні позову просить відмовити.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

Відносини, які виникли між сторонами врегульовані приписами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі-ГК України) господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно з ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Спірні правовідносини сторін виникли з укладеного між ними договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 ЦК України).

Згідно з положеннями ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено ст.664 ЦК України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Суд встановив, що сторони узгодили передачу товару, а саме: газ нафтовий скраплений марки А (2711139700) ДСТУ EN 589:2017 у кількості 3600 тон за ціною 27882,00 грн з ПДВ/ за 1 тонну; газ нафтовий скраплений марки В (2711139700) ДСТУ EN 589:2017 у кількості 10500 тон за ціною 27882,00 грн з ПДВ/ за 1 тонну, що підтверджується специфікацією на поставку товару від 01.04.2021 року.

Відповідно до акту приймання-передачі нафтопродуктів №1/04 від 30.04.2021 року, який підписаний та скріплений печатками уповноважених представників сторін, постачальник передав, а покупець прийняв на умовах DDP (резервуари АЗС, вказані покупцем в заявці і що належать покупцеві на праві власності) протягом квітня 2021 року нафтопродукти в асортименті визначеному в специфікації від 01.04.2023 року, на суму 393136,20 грн. при цьому, в даному акті сторони зазначили, що по кількості та якості сторони не мають претензій одна до одної, акт приймання-передачі набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а саме 30.04.2021 року, та є невід`ємною частиною договору №490/2/2118 від 01.06.2020 року.

За умовами договору (п.4.2. договору) оплата товару може бути здійснена покупцем як на умовах попередньої оплати, так і після поставки товару. В останньому випадку оплата повинна бути здійснена покупцем у строк, вказаний у листі-вимозі постачальника про оплату, а у випадку відсутності такої вимоги не пізніше 60 календарних днів від дати поставки товару згідно з актом приймання-передачі нафтопродуктів, відповідач отримав товар 30.04.2021 року.

Отже, після отримання товару та підписання відповідного акту приймання-передачі нафтопродуктів у відповідача виник обов`язок з оплати його вартості не пізніше 60 календарних днів від дати поставки товару, тобто до 30.06.2021 року, а відтак твердження відповідача стосовно термінів оплати товару, спростовуються вище викладеним.

Що ж до тверджень відповідача, що ним не отримано рахунків-фактури, слід відмітити, що матеріали справи містять докази надіслання копії рахунків-фактури, про що свідчить супровідний лист з описом вкладення, який містить реквізити та печатки ПАТ «Укртатнафта» та працівника АТ «Укрпошта» з датою від 13.04.2023 року та накладною АТ «Укрпошта» №3961017081056 від 13.04.2023 року на юридичну адресу відповідача.

Верховний суд у постанові №910/15120/20 від 06.07.2023 року надав наступну правову позицію відповідно до якої юридична особа зобов`язана забезпечити своєчасне отримання кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, а наявність поважних підстав для невчинення відповідних дій має доводитись учасником в загальному порядку. А відтак, відповідачем не подано поважних підстав для невчинення дій з отримання кореспонденції направленої на його юридичну адресу.

А що стосується не можливості відслідкувати трекінг, то відповідно до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2023 року по справі №918/38/20 відсутність на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» відомостей за трекінгом не підтверджує порушення порядку повідомлення учасника справи, адже згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюється та зберігається в системі лише протягом 6 місяців з моменту реєстрації.

Відповідно до матеріалів справи рахунки-фактури направлені відповідачу 13.04.2023 року, а претензія 04.02.2023 року, в той же час трекінг зроблений ПАТ «АЛЬДІВА» датується 25.10.2023 року, тобто зі спливом шестимісячного строку.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-ХІV) залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити. Аналогічно первинним документам, додаткові реквізити можуть включатися і до рахунку-фактури.

Відповідно до пояснень позивача, на підприємстві було запроваджена корпоративна система управління R/3, відповідно до якої кожна операція в даній системі відображається під своїм окремим порядковим номером, тобто назва рахунків-фактури створена автоматично відповідно до специфіки організації бухгалтерського обліку за допомогою системи управління R/3, що ніяк не впливає на зміст та обсяг як самого документу, так і господарської операції загалом.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2024 року по справі №916/3027/21 зазначено, що відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка змінила структуру активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч.1, 2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені в паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вище вбачається, що норми Закону №996-XIV регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Вказані норми передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити. Разом із тими вказаними нормами не прийнято, що зміст передачі товару між юридичними особами може підтверджуватися лише первинними документами, передбаченими Законом №996-XIV. Отже, такі обставини можуть підтверджуватися також іншими доказами.

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду (наведеною, наприклад, у постанові Касаційного господарського суду від 29.010.2020 року у справі №916/922/19) визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а відтак, судам у розгляді справи необхідно досліджувати, крім того, що оформлення первинних документів, наявність або наявність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною додатковою накладною, зберігання матеріалів та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не допускаються можливості довести до постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу товар, а останній прийняв його, що підтверджено актом приймання-передачі нафтопродуктів №1/04 від 30.04.2021 року, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та скріплені печатками, з урахуванням того, що оплата відповідачем не проведена є всі підстави для стягнення боргу у судовому порядку.

Також відповідач у своїх поясненнях зазначає, що газ нафтовий і нафтопродукти це різні товари та не відноситься до категорії нафтопродуктів, марки газу вказано різні (А,В,С), сертифікати позивачем не надані.

Однак, відповідно до п. 14.1.1411 ст.14 Податкового кодексу України визначено поняття «пальне», а саме: нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу. Відповідно до п.215.3 ст. 215 Податкового кодексу України, скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном) та інші гази з відповідними кодами УКТ ЗЕД є пальним та відноситься до підакцизних товарів (продукції). Тобто Liquid Petroleum Gas, він же нафтовий зріджений вуглеводневий газ (ЗВГ) є продуктом нафтопереробки. А відтак, доводи відповідача є хибними.

Судом з достовірністю встановлено, що відповідач отримав товар, газ нафтовий скраплений марки А та В, відповідно до Технічного регламенту щодо вимог до газу скрапленого для автомобільного транспорту, комунально-побутового споживання та промислових цілей затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 29.07.2020 року № 667 для автомобільного транспорту в залежності від мінімального значення показника тиску пари у зв`язку із чим встановлено п`ять марок газу скрапленого: A, B, C, D та Е.

Відповідно до п.21 Технічного регламенту щодо вимог до газу скрапленого для автомобільного транспорту, комунально-побутового споживання та промислових цілей виробник, або його уповноважений представник, або імпортер, або розповсюджувач на підставі сертифіката відповідності, виданого призначеним органом, або рішення про відповідність, виданого акредитованим внутрішнім органом з оцінки відповідності виробника, перед введенням в обіг газу скрапленого та наданні на ринку газ скраплений складає документ про якість (паспорт якості), в якому обов`язково зазначає дату видачі і номер сертифіката відповідності або рішення про відповідність, виданого згідно з пунктом 20 цього Технічного регламенту.

Відповідно до паспортів якості №178 від 22.02.2021 року, №995 від 26.09.2020 року, №617 від 20.06.2020 року, газ нафтовий скраплений відповідає вимогам ДСТУ EN 589:2017.

Судом перевірено та з достовірністю встановлено, що позивач поставив відповідачу нафтопродукти (товар), а останній отримав товар, про що сторонами підписано акт приймання-передачі, заперечень стосовно, кількості, якості та інше відповідачем не надано.

Частина 1 ст.73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому ч. 1 ст.74 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ч. 1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом приписів статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬДІВА» про стягнення заборгованості за невиконання договору поставки нафтопродуктів №490/2/2118 від 01.06.2020 року в суму 393136,20 грн задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬДІВА» (58007, м.Чернівці, вул.Коломийська, 9-В, код 43041904) на користь Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (39610, Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Свіштовська, 3, код 00152307) заборгованість в сумі 393136,20 грн та судовий збір в сумі 5897,06 грн.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст складено та підписано 18.01.2023 року

Суддя С.М. Гушилик