Рішення № 116382299, 16.01.2024, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р. Справа № 924/1026/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу

за позовом Управління Хмельницької єпархії Української православної церкви, м. Хмельницький

до Хмельницької міської ради

про визнання незаконним і скасування рішення позачергової двадцять шостої сесії Хмельницької міської ради від 04.04.2023 року №8 щодо припинення права постійного користування Управлінню Хмельницької єпархії Української православної церкви на земельну ділянку площею 0,5 га по вул. Свободи, 2б, м. Хмельницький, кадастровий номер 6810100000:03:003:0041,

представники сторін:

позивача: адвокат Косюк Р.М. згідно договору від 17.05.2023 року;

відповідача: Крамар А.В. згідно інформації з ЄДРЮО, ФОП та ГФ;

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати незаконним та скасувати рішення позачергової двадцять шостої сесії Хмельницької міської ради від 04.04.2023 року №8 щодо припинення права постійного користування Управлінню Хмельницької єпархії Української православної церкви на земельну ділянку площею 0,5 га по вул. Свободи, 2б, м. Хмельницький, кадастровий номер 6810100000:03:003:0041.

В обґрунтування позову зазначає, що з моменту надання позивачу у постійне користування спірної земельної ділянки останній використовував її за цільовим призначенням, побудував релігійні споруди для відправлення релігійних обрядів та задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру. 09.07.2023 року позивач із розміщеної на сайті відповідача інформації дізнався, що 04.04.2023 року міською радою прийнято рішення про припинення права користування спірною земельною ділянкою. Проте, представники позивача на засідання сесії не запрошувалися, про розгляд питання припинення землекористування позивача не повідомлялося, жодних пояснень з приводу землекористування міська рада не вимагала. З посиланням на позицію Верховного Суду вважає, що оскаржуване рішення порушує права позивача, а відсутність волевиявлення релігійної організації як постійного користувача земельної ділянки на добровільну відмову від права користування землею свідчить про те, що міська рада не мала законних підстав для припинення права користування такою земельною ділянкою.

Відповідач у відзиві на позов вважає доводи позивача безпідставними. Зазначає, що відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України земельна ділянка на праві постійного користування може перебувати у релігійних організацій України, статути яких зареєстровано в установленому законом порядку. Натомість за результатами релігієзнавчої експертизи, проведеної Міністерством культури України відповідно до розділу ІІ Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України щодо зареєстрованих статутів релігійних організацій (об`єднань), для встановлення обставин, передбачених частинами 7 та 8 статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» на вебсайті газети «Урядовий кур`єр» оприлюднено перелік релігійних організацій, які підпадають під дію частини сьомої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», та мають пряме підпорядкування російській православній церкві (РПЦ). Так, у вказаному переліку за номером 48 перебуває Управління Хмельницької єпархії УПЦ (код 21326071), адреса: м. Хмельницький, вул. Володимирська 113; центр, якому підпорядковується релігійна організації російська православна церква.

Позивач у встановлений законом чотиримісячний термін змін у статут не вніс, тому такий статут втратив чинність в частинні, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації.

Відтак відповідач робить висновок, що станом на сьогодні позивач не є релігійною організацією, статут якої зареєстровано у встановленому законом порядку та не є особою, яка має правосуб`єктність відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України мати на праві постійного користування земельну ділянку, позаяк установчий документ релігійної організації є недійсним. Зазначає також, що діяльність такої організації є припиненою, оскільки вона не має відповідно до вимог статті 90 ЦК України своєї чинної офіційної назви.

З посиланням на ст. 141 Земельного кодексу України міська рада зауважує, що земельна ділянка комунальної форми власності не може перебувати в особи, в якої відсутній обсяг прав для користування нею, з підстав чого відповідачем прийнято рішення, яким припинено право постійного користування землею Управлінню Хмельницької єпархії Української православної церкви.

Інформує, що рішенням Хмельницької міської ради від 16.10.2023 року здійснено поділ земельної ділянки за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 2б, з кадастровим номером 6810100000:03:003:0041 на три земельні ділянки, з чого робить висновок, що станом на даний час відсутній такий об`єкт цивільних прав як земельна ділянка за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 2б, з кадастровим номером 6810100000:03:003:0041, тому задоволення позовних вимог не призведе до відновлення порушених, як вважає позивач, його прав.

Просить врахувати, що діяльність Української православної церкви Московського патріархату підриває територіальну цілісність, соборність та державність України, спрямована на підтримку геноциду українського народу і несе пряму загрозу життю, здоров`ю, безпеці, честі та гідності українців. Також вважає, що підписант позовної заяви В. Фіялко не має повноважень на представництво інтересів позивача, так як не очолює Хмельницьку єпархію.

Позивач у відповіді на відзив звертає увагу суду, що відповідачем не наведено жодних пояснень, аргументів та заперечень, які підтверджують факт законності прийняття міською радою оспорюваного рішення. Натомість, наразі жодних рішень з приводу ліквідації чи реорганізації юридичної особи позивача не приймалось, а статут втратив чинність лише в частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації, а не статут в цілому.

Хмельницька міська рада у додаткових поясненнях від 08.01.2024 року та від 10.01.2024 року стверджує, що за положеннями ст.ст. 152, 155 Земельного кодексу України належним способом захисту в даному випадку є визнання акту органу місцевого самоврядування недійсним. До того ж, спірна земельна ділянка припинила своє існування як об`єкт земельних правовідносин та на ній відсутня будь-яка зареєстрована нерухомість.

З приводу тверджень позивача про розірвання стосунків з московським патріархатом, що підтверджується, за твердженням останнього, рішенням синоду ЦПУ про розірвання зв`язків з МП, наголошує на чинності статуту безпосередньо позивача, який, згідно висновків релігієзнавчої експертизи, має пряме підпорядкування російській православній церкві. При цьому, статут позивача на даний час не приведений у відповідність до законодавства, а статут УПЦ стосунку до даної справи не має.

Пояснює, що на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01 грудня 2022 р. «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 01 грудня 2022 р. № 820/2022 та Наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 23 грудня 2022 р. № Н-39/11 «Про забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви», проведено релігієзнавчу експертизу Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з Московським патріархатом. Згідно висновку вказаної експертизи від 27.01.2023 року прийняття нової редакції Статуту про управління УПЦ (від 27.05.2022) та Постанови Собору УПЦ не призвели до розриву церковно-канонічного зв`язку Української Православної Церкви із Російською Православною Церквою. Статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що користується певними правами самостійності, але не утворює автокефальну Церкву, залишається незмінним; УПЦ відносно РПЦ має церковно-канонічний зв`язок частини із цілим. Відносини УПЦ з РПЦ не є відносинами однієї самостійної (автокефальної) церкви з іншою самостійною автокефальною церквою. УПЦ також не має статусу автономної Церкви, який би визнавався іншими церквами, а, отже, з точки зору еклезіології та канонічного права є структурним підрозділом РПЦ, що має окремі права самостійного утворення без власної канонічної суб`єктності; нинішня діяльність чи бездіяльність найвищих органів церковної влади та управління УПЦ свідчить про те, що УПЦ продовжує перебувати відносно РПЦ у відносинах підпорядкування. Вона не діє як самостійна (автокефальна) Церква і не проголошує власної самостійності (автокефалії). Жодних документів чи дій, які би свідчили про трансформацію УПЦ в самостійну відносно РПЦ релігійну організацію, членами Експертної групи не виявлено.

Позивач у письмових поясненнях від 11.01.2024 року наполягає, що УПЦ є релігійним об`єднанням, яке представляється своїм центром у м. Києві, має повну адміністративну незалежність, а також повну канонічну самостійність та відмежування від будь-якої держави та релігійної організації за межами України. В свою чергу, Управління Хмельницької єпархії УПЦ входить до складу та підпорядковується УПЦ, центр управління якого у м. Києві. Так, на Соборі, який відбувся 27.05.2022 року, прийнято нову версію Статуту про управління УПЦ, яким визначено, що УПЦ є повністю незалежним релігійним об`єднанням, яке жодним чином не підкоряється вищому керівництву інших Помісних Церков.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача під час судового розгляду спору просить відмовити в задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві та поясненнях.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.09.2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 24.10.2024 року. Ухвалою суду від 24.10.2023 року продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов та відкладено підготовче засідання на 21.11.2023 року. Ухвалою суду від 21.11.2023 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.12.2023 року. Ухвалою суду від 12.12.2023 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 21.12.2023 року.

Ухвалою суду від 21.12.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.01.2024 року. 09.01.2024 року та 12.01.2024 року в судовому засіданні оголошено перерви, до 16.01.2024 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до статуту Київської Митрополії УПЦ, зареєстрованого 05.08.1991 року, зі змінами, митрополія є центральним виконавчо-розпорядчим церковним органом (релігійним адміністративним центром) незалежної і самостійної у своєму устрої і управлінні УПЦ, що здійснює керівництво єпархіальними управліннями, парафіями, монастирями, духовними школами, братствами та іншими релігійними організаціями УПЦ. Київська Митрополія керується у своїй діяльності Святим Письмом, православними догматами і канонами, Статутом про управління УПЦ, ухвалами та рішеннями Помісних Соборів, Соборів Єпископів УПЦ, Священного Синоду УПЦ, Указами Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УПЦ, чинним законодавством України та цим Статутом.

Згідно Статуту Управління Хмельницької єпархії УПЦ у новій редакції, зареєстрованого постановою Ради у справах релігій при КМУ 12.08.1991 року (зі змінами та доповненнями, які зареєстровані Державним комітетом України у справах національностей та релігій 05.02.2008 року), Хмельницька єпархія є частиною УПЦ. Єпархія утворюється і скасовується за рішенням Священного Синоду та затверджується Собором єпископів УПЦ.

У своїй внутрішній діяльності єпархія керується Статутом про управління Української Православної Церкви, постановами Собору Української Православної Церкви, Собору єпископів УПЦ та Священного Синоду.

Управління Хмельницької єпархії є виконавчим органом єпархії. Загальне керівництво та перевірка його діяльності здійснюється у відповідності із Статутом про управління УПЦ.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 28.08.2016 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:03:003:0041 за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 2б, площею 0,5 га із цільовим призначенням 03.04. Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

У статуті про управління УПЦ, ухваленого Собором УПЦ 27.05.2022 року, зазначено, що УПЦ є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої відповідно до Грамоти Патріарха московського і всієї Русі Олексія ІІ від 27.10.1990 року. Керівний центр УПЦ знаходиться у м. Києві.

Державна служба України з етнополітики та свободи совісті у листі "щодо порядку реєстрації нової редакції Статуту про управління УПЦ" повідомила, що реєстрації підлягає статут релігійного центру (управління), що представляє релігійне об`єднання, зокрема, статут Київської митрополії УПЦ як керівного та адміністративного центру релігійного об`єднання "УПЦ". Натомість Статут про управління УПЦ не підлягає реєстрації в порядку, визначеному ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Як вбачається з витягу з протоколу №1 засідання постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 04.04.2023 року, комісією вирішено винести на розгляд позачергової сесії міської ради проект рішення «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою юридичній особі» (вул. Свободи, 2б).

Хмельницька міська рада рішенням №8 від 04.04.2023 року, розглянувши пропозицію постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, керуючись Земельним кодексом України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про свободу совісті та релігійні організації» та «Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, враховуючи рішення позачергової сімнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 17.06.2022 №6, припинила право постійного користування Управлінню Хмельницької єпархії Української Православної Церкви, код ЄДРПОУ 21326071, на земельну ділянку площею 0,5 га по вул.Свободи,2б, кадастровий номер 6810100000:03:003:0041.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 25.09.2023 року, земельна ділянка площею 0,5 га з кадастровим номером 6810100000:03:003:0041 перебуває у комунальній власності. З 03.07.2018 року на вказану земельну ділянку зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою Управління Хмельницької єпархії УПЦ на підставі державного акту на право постійного користування землею, серія ЯЯ, №338744 від 28.02.2011 року; видавник: Хмельницька міська рада. 19.04.2023 року зареєстровано припинення права постійного користування позивача спірною земельною ділянкою на підставі рішення ОМС щодо об`єкта речового права, №8, виданий 04.04.2023 року.

З вищевикладеного позивач з мотивів, викладених у позовній заяві, звернувся з даним позовом до суду.

Рішенням №8 від 16.10.2023 року Хмельницька міська рада, розглянувши пропозицію постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, керуючись Земельним кодексом України, законами України Про місцеве самоврядування в Україні, Про землеустрій, Про Державний земельний кадастр, здійснила поділ земельної ділянки по вул.Свободи,2б, кадастровий номер 6810100000:03:003:0041, категорія земель землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ-03.04 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, площею 5000 м2 на земельну ділянку №1 площею 1245 м2, земельну ділянку №2 площею 120 м2 та земельну ділянку №3 площею 3635 м2.

Рішенням №80 від 10.11.2023 року Хмельницька міська рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки згідно з додатком. У додатку передбачено наступне: назва власника - Хмельницька міська територіальна громада в особі Хмельницької міської ради; місце розташування та кадастровий номер земельної ділянки до поділу - м. Хмельницький, вул.Свободи,2Б, 6810100000:03:003:0041; площа земельної ділянки до поділу, м. кв.: 5000; місце розташування та кадастровий номер земельних ділянок після поділу, площа - м. Хмельницький, вул.Свободи,2Б, 6810100000:03:003:0117, 1245 кв.м.; м.Хмельницький, вул.Свободи,2Б, 6810100000:03:003:0118, 120 кв.м.; м.Хмельницький, вул.Свободи,2Б, 6810100000:03:003:0119, 3635 кв.м.; цільове призначення - 03.04 - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 26.10.2023 року проведено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 6810100000:03:003:0117 площею 0,1245 га, 6810100000:03:003:0119 площею 0,3635 га та 6810100000:03:003:0118 площею 0,012 га, що розташовані за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 2Б, з цільовим призначенням: 03.04. Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

У земельному кадастрі також міститься інформація щодо скасованого кадастрового номеру 6810100000:03:003:0041 ( у разі, коли земельна ділянка створена в результаті поділу/об`єднання).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 09.01.2024 року, в Реєстрі 16.11.2023 року проведено державну реєстрацію права власності Хмельницької міської ради на земельні ділянки з кадастровими номерами 6810100000:03:003:0117 площею 0,1245 га, 6810100000:03:003:0119 площею 0,3635 га та 6810100000:03:003:0118 площею 0,012 га, утворених внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6810100000:03:003:0041.

Позиція суду.

Щодо повноважень підписанта позовної зави.

Відповідно частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

За змістом частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19 та від 23.11.2020 у справі № 908/592/19, які в силу положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Так, з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості про органи управління юридичної особи та відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (частина 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19.

Із позовної заяви у даній справі, датованої 22.09.2023 року, вбачається, що вона підписана керівником Управління Хмельницької єпархії УПЦ Фіялком Василем Івановичем.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.09.2023 року, керівником та представником позивача є Фіялко Василь Іванович. Жодних обмежень щодо повноважень керівника ЄДРЮО, ФОП та ГФ не містить.

Відтак, позаяк відповідачем не надано достатніх доказів припинення повноважень Фіялка В.І. на представництво позивача, натомість у ЄДРЮО, ФОП та ГФ містяться відомості про наявність таких повноважень, суд відхиляє відповідні доводи міської ради, викладені у відзиві на позов.

Щодо спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Виходячи зі змісту предмета та підстав позову, даний спір щодо права користування земельною ділянкою виник саме із земельних правовідносин, які згідно із статтею 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Зазначений у частині 3 статті 152 Земельного кодексу України перелік способів захисту у земельних спорах не є вичерпним.

Відповідно до статті 5 ГПК України, який встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, процесуальним законом господарському суду надано право здійснювати захист порушених прав і законних інтересів у земельних правовідносинах іншими, ніж передбачено у статті 152 Земельного кодексу України, способами захисту виходячи із їх ефективності.

Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 Земельного кодексу України, а також частини 1 та 2 статті 5 ГПК України.

З аналізу наведених норм частини 2 статті 5 ГПК України слід дійти висновку, що порушення прав на земельну ділянку чи законного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який може бути і не передбачений законом, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)).

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання акту недійсним, спрямовані на приведення до того стану, який був до вчинення такого акту.

З матеріалів справи стверджується, що позивач звернувся до суду з метою відновлення його прав постійного користувача земельної ділянки площею 0,5 га по вул. Свободи, 2б, м. Хмельницький, кадастровий номер 6810100000:03:003:0041, та визначив спосіб захисту порушеного ( на думку останнього) права шляхом визнання недійсним і скасування рішення позачергової двадцять шостої сесії Хмельницької міської ради від 04.04.2023 року №8 щодо припинення права постійного користування Управлінню Хмельницької єпархії Української православної церкви на земельну ділянку площею 0,5 га по вул. Свободи, 2б, м. Хмельницький, кадастровий номер 6810100000:03:003:0041.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 25.09.2023 року, 19.04.2023 року зареєстровано припинення права постійного користування позивачем спірною земельною ділянкою на підставі оскаржуваного рішення ОМС №8 від 04.04.2023 року.

Водночас, судом встановлено, що рішенням №80 від 10.11.2023 року Хмельницька міська рада затвердила технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 2Б, кадастровий номер 6810100000:03:003:0041, площею 5000 кв.м., на три земельних ділянки з кадастровими номерами 6810100000:03:003:0117, площею 1245 кв.м.; 6810100000:03:003:0118 площею 120 кв.м.; 6810100000:03:003:0119 площею 3635 кв.м.; цільове призначення - 03.04 - для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

На даний час земельні ділянки з кадастровими номерами 6810100000:03:003:0117, 6810100000:03:003:0118, 6810100000:03:003:0119 сформовані та зареєстровані в Державному земельному кадастрі, з одночасним припиненням кадастрового номеру 6810100000:03:003:0041. Також на них зареєстровано право власності позивача у Реєстрі прав.

Положеннями частин 1 та 2 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4 статті 79-1 вказаного Кодексу).

Відповідно до частини 5 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У частині 6 вказаної статті визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок.

Положеннями частин 1, 2 статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.

Згідно з пунктом 136 цього Порядку ведення Державного земельного кадастру відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об`єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:

1) скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

2) здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об`єднання, згідно з пунктами 107 - 111 і 113 цього Порядку;

3) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об`єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки шляхом: проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про утворення земельної ділянки в результаті поділу чи об`єднання за формою згідно з додатком 28, в якій зазначаються скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстава для поділу чи об`єднання земельної ділянки, дата такого поділу чи об`єднання, відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку.

Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

З вищевикладених положень законодавства та обставин справи слідує, що земельна ділянка, право користування якою має намір відновити позивач, припинила своє існування як об`єкт цивільного права та на неї неможливо здійснити реєстрацію будь-якого речового права.

Відтак, визнання недійсним рішення ради, яким припинено позивачу право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:03:003:0041, не призведе до відновлення користування позивача відповідною земельною ділянкою, в тому числі, шляхом реєстрації речового права в Державному реєстрі прав (реєстраційне підтвердження користування).

В даному випадку у позивача виникне необхідність в подальшому зверненні до суду для відновлення прав, які він вважає порушеним, що свідчить про неефективність обраного у справі №924/1026/23 способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

З огляду на наведене, з врахуванням усталеної практики Верховного Суду, задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ради, яким припинено право постійного користування на неіснуючу, станом на зараз, земельну ділянку, не призведе до відновлення становища позивача, яке існувало до порушення, з чого суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову Управління Хмельницької єпархії Української православної церкви, м. Хмельницький до Хмельницької міської ради про визнання незаконним і скасування рішення позачергової двадцять шостої сесії Хмельницької міської ради від 04.04.2023 року №8 щодо припинення права постійного користування Управлінню Хмельницької єпархії Української православної церкви на земельну ділянку площею 0,5 га по вул. Свободи, 2б, м. Хмельницький, кадастровий номер 6810100000:03:003:0041 з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту речового права.

Судові витрати.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову Управління Хмельницької єпархії Української православної церкви, м. Хмельницький до Хмельницької міської ради про визнання незаконним і скасування рішення позачергової двадцять шостої сесії Хмельницької міської ради від 04.04.2023 року №8 щодо припинення права постійного користування Управлінню Хмельницької єпархії Української православної церкви на земельну ділянку площею 0,5 га по вул. Свободи, 2б, м. Хмельницький, кадастровий номер 6810100000:03:003:0041, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18.01.2024 року

СуддяМ.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; 2 - сторонам - в електронні кабінети